Рішення

від 03.09.2024 по справі 711/814/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/814/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача

адвоката Антонюк І.А.

представника третьої

особи за довіреністю Барабанщикової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет в особі органу опіки та піклування м. Черкаси, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2011 він із відповідачем проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, реєструвати шлюб відповідач не бажала. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна дочка - ОСОБА_3 . Запис про батька дитини у книзі реєстрації актових записів про народження, за вказівкою матері, проведено відповідно до частини першої статті 135 СК України. На його прохання здійснити запис про батька дитини, відповідно до ст. 126 СК України, за спільною заявою батька та матері, відповідач також відмовилась.

Як зазначено, з огляду на різні погляди на життя, та у зв`язку з небажанням відповідача займатись вихованням дочки, стосунки між ними припинились. Із січня 2013 року вони проживають окремо. Відповідач пішла, а дочку залишила з ним. Відтоді дитина мешкає разом з ним та перебуває на повному його утриманні.

Крім того, вказує, що відповідач участі у вихованні ОСОБА_4 не приймає, матеріальної допомоги на утриманні дочки не надає, веде аморальний спосіб життя та життям дочки не цікавиться.

Враховуючи зазначені вище обставини, позивач просить суд визнати батьком ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести зміни до актового запису № 1076, складеного 11.09.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції про народження ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши у графі батько - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та змінити прізвище дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Виконавчий комітет в особі органу опіки та піклування м. Черкаси та Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Крім того, сторонам та третій особі визначено строк для подання заяв по справі.

01.02.2024 позивачем, через представника - адвоката Антонюк І.А., подана до суду заява про призначення та проведення у справі судово-медичної генетичної експертизи.

Ухвалою суду від 08.04.2024 призначено у справі судово-медичну генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи являється біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення експертизи доручено судовим експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради. Крім того, доручено спеціалістам Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» відібрати зразки біологічного матеріалу у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проведення експертизи. Надано дозвіл судовим експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради дослідити зразки біологічного матеріалу. Зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

30.05.2024 до суду, на виконання ухвали від 08.04.2024, надійшов висновок судового експерта Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Івашина О.Х. № 988-МГ, складений 13.05.2024.

Ухвалою суду від 04.06.2024 поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

25.07.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Антонюк І.А. підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити у повному обсязі, на підставі наведеного у позовній заяві обґрунтування та з урахуванням доданих до неї матеріалів. Крім того, позивач зазначив, що його співмешканка ОСОБА_8 мешкає з ним протягом шести років. Протягом цього часу з ними разом мешкає і неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 називає та вважає її мамою. До того ж, звертає увагу, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини і взагалі не цікавиться нею, хоча знає адресу проживання дочки та її номер телефону. Також зазначив, що судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом цієї справи, він залишає за собою.

У судове засіданні відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Між тим, у ході розгляду справи, а саме у підготовчому засіданні 08.04.2024, відповідач зазначила, що визнає позовні вимоги про визнання батьківства та не заперечує проти їх задоволення. Крім того, зазначила, що позивач є дійсно батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд ухвалив про прийняття заяви сторони відповідача про визнання позову, відповідно до ст. 206 ЦПК України.

У судовому засіданні представник третьої особи - Виконавчого комітету в особі органу опіки та піклування м. Черкаси за довіреністю - ОСОБА_9 вважала за можливе задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, зазначила, що відповідач зовсім не цікавить своєю дочкою. До того ж, звернула увагу на те, що відповідач була особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, тому вона скопіювала модель своєї матері, яка була позбавлена батьківських прав щодо відповідача. У відповідача відсутній материнський потенціал. У віці одного року відповідач покинула свою дочку на батька, тобто позивача у цій справі, який виконує всі батьківські обов`язки і права щодо дитини. Також зауважила, що немає підстав заслуховувати думку дитини, оскільки вона взагалі не знає своєї біологічної матері, а позивача вона вважає своїм батьком. Вважає, що заслуховування думки дитини може її травмувати, враховуючи той факт, що дитина вважає іншу жінку своєю матір`ю.

У судове засідання представник третьої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився. 06.03.2024 до суду надійшло клопотання начальника відділу Літовкіної Л.В. від 29.02.2024 № 10293/32.12-24, у якому зазначено, що при розгляді справи вона покладається за розсуд суду.

Враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, з 2011 року по 2013 рік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкали як чоловік та жінка, перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції серії НОМЕР_1 (актовий запис № 1076 від 11.09.2012), батьками дитини зазначено: батько - ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_10 .

Крім того, за відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (витяг № 00015825711 від 22.09.2015), відомості про батька дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, ОСОБА_11 , записані відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто, за вказівкою матері, ОСОБА_10 .

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої 26.12.2023 головою правління ОСББ «Калина 55» ОСОБА_12 , громадянин ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1992 року. За роки проживання за вказаною адресою проявив себе з виключно позитивного боку, скарг від сусідів на нього не надходило. Крім того, зазначено, що ОСОБА_1 мешкає разом з сім`єю, зокрема дружиною - ОСОБА_8 та дочкою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До того ж, згідно з висновком експерта Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Івашина О.Х. № 988-МГ, складеного 13.05.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою України ОСОБА_10 . Вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами цієї експертизи складає не менше 99,9999 %.

Щодо предмету доказування у цій категорії справ, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку щодо визнання батьківства у судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Як уже зазначалося вище, у цій справі проводилася судова молекулярно-генетична експертиза, за результатами проведення якої експертом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Івашина О.Х. складено висновок № 988-МГ від 13.05.2024, відповідно до якого вірогідність того, що ОСОБА_1 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами цієї експертизи складає не менше 99,9999 %.

Крім того, судом встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від позивача (сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання позивачем дитини своєю; ттвердження відповідача, що позивач є батьком дитини, яку вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зазначила під час підготовчого засідання).

Таким чином, факт доведеності позивачем свого батьківства відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується наданими позивачем доказами (висновком експерта Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Івашина О.Х. № 988-МГ, складеного 13.05.2024; характеристикою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданої 02.05.2019 та 26.12.2023 головою правління ОСББ «Калина 55»; відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України (витяг № 00015825711 від 22.09.2015)), що відповідно до частини другої статті 128 СК України є підставою для визнання батьківства.

Зазначені обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, а тому суд вважає їх доведеними.

До того ж, представлені позивачем суду докази зібранні відповідно до норм процесуального закону і є належними та допустимими.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені СК України.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення відповідних змін в актовий запис № 1076 про її народження, зокрема, зазначивши у графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також у графі прізвище дитини змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Як визначено статтею 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст. 121 СК України).

У даній справі судом встановлено, що на момент народження дитини - ОСОБА_3 , позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували. При цьому, факт сумісного проживання сторони не оспорюють.

Стаття 125 СК України визначає походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері і батька дитини; за рішенням суду.

Як передбачено ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ст. 128 СК України).

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по-батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 26 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01.01.2004, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Крім того, суд зауважує, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21)).

Судом достовірно встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від позивача (сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання позивачем дитини своєю; твердження відповідача, що позивач є батьком дитини, яку вона народила ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Так, позивач тривалий час визнає своє батьківство по відношенню до ОСОБА_3 , піклується про неї, утримує, виховує, виконує всі обов`язки батька щодо дитини. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі ОСОБА_2 не заперечує, що позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також слід зазначити, що відповідач ОСОБА_2 не скористалася правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування доводів позивача, не цікавиться життям дитини, не приймає участі в її утриманні та вихованні; дитина не знає відповідача як свою біологічну матір. Суд прийшов до висновку про недоцільність заслуховування думки дитини щодо спору між батьками, оскільки, як вже зазначалося, вона не знає свою біологічну матір (відповідача), постійно проживає із позивачем, якого вважає своїм батьком, а також, як на думку суду, заслуховування її думки у суді, могло би спричинити їй психологічної травми.

У рішенні від 19.03.2019 Європейський суд з прав людини у справі «M. T. v. UKRAINE», № 950/17, § 23-24, вказав, що питання полягає не в діях держави, а в стверджуваній неналежності захисту національними судами приватного життя заявника у спорі між приватними сторонами. У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись із життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Суд прийняв визнання відповідачем позову і встановив, що таке визнання не суперечить вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, з урахуванням наданих суду і досліджених доказів (у їх сукупності), у суду не виникає сумнівів, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак вважає за можливе задовольнити позовну вимогу про встановлення батьківства.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.

Пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.01.2011 №96/5, (далі - Правила) передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Так, підпунктом 2.13.1 Правил встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану;

У пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Статтею 134 СК України визначено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликалася сторона позивача, як на підставу своїх вимог, позицію відповідача, доказів, досліджених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.

Сплачені позивачем судові витрати у справі слід залишити за ним, враховуючи його позицію з цього приводу, яка висвітлена ним під час розгляду справи.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 206, 259, 265, 268, 273, 353 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр-на України (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни в актовий запис №1076, здійснений 11.09.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (гр-н України, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) та у графі прізвище дитини змінити з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2024.

Головуючий суддя С. М. Позарецька