Ухвала

від 05.09.2024 по справі 752/3760/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3760/22

Провадження № 1-кс/752/7063/24

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021100010002069, відомості щодо якого внесені 02.09.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2024 року у справі №752/3760/22 (провадження №1-кс/752/6297/224 ), у кримінальному провадженні №12021100010002069 від 02.09.2021 року на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: недобудовану нежитлову 4-ох поверхову капітальну споруду та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:147:0028.

В обгрунтування клопотання зазначає, що СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202100010002069 від 02.09.2021 року. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.08.2024 року було накладено арешт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: недобудовану нежитлову 4-ох поверхову капітальну споруду та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:147:0028. При цьому кримінальне провадження розслідується за ст. 197-1 КК України, за якою злочином визнається лише самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці. Натомість ОСОБА_6 набув право власності на землельну ділянку, отримав відповідні дозвільні документи на будівництво об`єкта нерухомості. Таким чином, питання про самовільне зайняття землеьної ділянки, що є обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України, прямо і однозначно спростовується наявними у провадженні доказами.

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання, просив клопотання задовольнити з наведених у ньому підстав.

Прокурор у судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання про скасування арешту, заслухавши думку учасників, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 15.08.2024р. у кримінальному провадженні №1202100010002069 від 02.09.2021р. накладено арешт на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: недобудовану нежитлову 4-ох поверхову капітальну споруду та земельну ділянку к.н. 8000000000:79:147:0028 шляхом заборони будь-яким особам у володінні, користуванні ччи розпорядженні яких перебуваються зазначені об`єкти нерухомості, розпоряджатися ними будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією та перераєстрацією прав власності, здійснювати дії, пов`язані із будівництвом (створення)

об`єктів нерухомості, демонтажем об`єкту та ін.; заборонено власнику, іншим особам у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , недобудована нежитлова 4-0х поверхова капітальна споруда та земельна ділянка к.н. 8000000000:79:147:0028, проведення будь-яких будівельний, демонтажних та інших робіт з вказаними об`єктами нерухомості.

Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя вказав про необхідність вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт з метою збереження речових доказів та наявність достатніх підстав для цього.

Так, частиною першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України така заборона стосується в даному випадку будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Слідчим суддею встановлено, що Голосіївським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021100010002069 від 02.09.2021р. за ч. 3 ст. 197-1 КК України.

До матеріалів клопотання додано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з яких вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:147:0028 за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 .

Відповідно до містобудівних умов та обмежень (документ №1494 від 09.11.2021р.), виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, надано дозвіл на будівництво садибного (індивідуального) житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних

положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належними йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 серпня 2024 року у справі №752/3760/22 (провадження №1-кс/752/6297/24), а саме: на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: недобудовану нежитлову 4-ох поверхову капітальну споруду та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:147:0028.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1