Ухвала

від 18.09.2024 по справі 552/625/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/625/24 Номер провадження 11-сс/814/211/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 від 30 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України задоволено частково клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучений в ході обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 мобільний телефон ІPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Мотивуючи рішення про часткове задоволення клопотання слідчий суддя зазначив, що в судовому засідання було доведено, що мобільний телефон ІPhone 13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 72023171200000014 від 30 листопада 2023 року, тому в даній частині слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення клопотання.

Щодо клопотання в частині накладення арешту на вилучений в ході обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 папір у вигляді банкнот схожих на купюру долара США номіналом 100 дол. США у кількості 238 шт., 50 дол. США у кількості 1 шт., 20 дол. США у кількості 1 шт., 2 дол. США у кількості 2 шт.; папір у вигляді банкнот схожих на купюру Євро номіналом 100 Євро у кількості 300 шт., 50 Євро у кількості 74 шт., 10 Євро у кількості 16 шт., 5 Євро у кількості 16 шт., 20 Євро у кількості 12 шт.; папір у вигляді банкнот схожих на купюру української гривні номіналом 1000 грн. у кількості 61 шт., 500 грн. у кількості 64 шт., слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені клопотання, оскільки слідчим суддею Київського районного суду м. Полтави від 02.02.2024 дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів надано не було.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

На обґрунтування апеляційних вимог, посилається на те, що клопотання детектива про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72023171200000014 за ч. 5 ст. 191 КК України не підсудне Київському районному суду міста Полтави, у зв`язку із порушенням прокурором в даному провадженні правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України та вказує, що досудове розслідування мають здійснювати детективи саме Національного антикорупційного бюро України.

Вказує, що обшук здійснено незаконно, оскільки фактично проведено за адресою, на яку ухвалою слідчого судді дозвіл на проведення обшуку не надавався, оскільки обшук у ОСОБА_7 від 12.02.2024 проведено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 02.02.2024, якою проведення обшуку групі детективів та прокурорів в даному кримінальному провадженні надавався за адресою: АДРЕСА_1 відсутня. Вважає, що на вилучене правоохоронними органами в незаконний спосіб майно не може накладатися арешт.

Також посилається на те, що клопотання про накладення арешту на майно та матеріали справи не містять намірів сторони обвинувачення провести будь-яке експертне дослідження з вилученим мобільним телефоном.

Зазначає, що мобільний телефон IPhone 13 не отриманий в результаті вчинення кримінального правопорушення та не є засобом або знаряддям його вчинення, оскільки обставини протиправного заволодіння нафтопродуктами за версією органу досудового розслідування мали місце у 2014 році, в той час як вилучений мобільний телефон iPhone 13 був придбаний у 2022 році, тобто роками пізніше, що свідчить про відсутність будь-якого відношення цього телефону до кримінального правопорушення.

Також вказує, що 12.02.2024 під час обшуку, працівникам правоохоронних органів добровільно надано доступ до змісту вказаного телефону, з урахуванням присутності на обшуку спеціалістів - співробітників СБ України, представники правоохоронних органів зробили копію інформації, що містилася на вказаному телефоні, без вилучення телефону, у зв`язку з чим вважає, що потреба у арешті мобільного телефону відсутня та безпідставна.

Крім того зазначає, що власник вилученого майна ОСОБА_7 не має відношення до жодної протиправної діяльності, її причетність не підтверджується матеріалами клопотання детектива та не встановлена оскаржуваним судовим рішенням.

Вказує, що у клопотанні детектива та оскаржуваному судовому рішенні перелічені суб`єкти господарської діяльності, які за версією сторони обвинувачення задіяні у вказаній протиправній схемі заволодіння коштами, а саме: ДП «Укртранснафтопродукт», ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «Ітанікс стронг», ТОВ «Трейд Інвест компані», проте ні ОСОБА_7 , ні члени її родини, жодного відношення до перелічених подій, а також до зазначених в клопотанні детектива суб`єктів господарювання відношення не мали та не мають.

Зазначає, що в матеріалах справи міститься лист від 23.01.2024 № 5/7/2/1- 615 начальника 2 управління ДЗНД СБ України ОСОБА_10 , в якому зазначається про причетність ОСОБА_7 до протиправної схеми незаконного заволодіння нафтопродуктами, а саме: «надає консультації з приводу мінімізації податкових навантажень та легалізації коштів здобутих від реалізації привласнених нафтопродуктів», проте лист оперативного підрозділу не є джерелом доказів.

Вказує, що на непричетність ОСОБА_7 до подій кримінального правопорушення вказує і факт відсутності повідомлених підозр бодай який-небудь особі.

Крім того, оскаржуване судове рішення не містять відповіді на запитання: яке ж конкретно значення арештоване майно має до обставин кримінального правопорушення і яким чином слідчий суддя дійшов такого висновку, якщо карта пам`яті, детективом не оглядалася та її зміст не перевірявся, а матеріали провадження не містять таких доказів.

В поданійапеляційній скарзіпрокурор відділуПолтавської обласноїпрокуратури ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на грошові кошти в сумі 23 874 доларів США, 35 620 Євро, 93 000 грн, вилучених 12.02.2024 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 .

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що під час досудового розслідування у провадженні, серед іншого, установлено, що службові особи ДП «Укртранснафтопродукт» (код 34355770), ТОВ «Укройлпродукт» (код 37036907), зловживаючи своїм службовим становищем, в період з 2014 року по теперішній час, діючи у складі організованої групи, використовуючи реквізити ТОВ «Ітанікс стронг» (код 39373286), ТОВ «Трейд інвест компані» (код 39378216) та інших СГД, привласнюють майно ДП «Укртранснафтопродукт», у власності якого на території Полтавської області знаходяться Кременчуцька (Полтавська обл., м. Кременчуг, пр-д Галузевий, 76) та Лубенська (Полтавська обл., Лубенський р-н., с. Березоточа) нафтобази, якими володіє та використовує у своїй діяльності ДП «Укртранснафтопродукт» (код 34355770).

Для прикриття своєї діяльності, членами організованої групи розроблено схеми фінансових операцій, які імітують розрахунки між ТОВ «Укройлпродукт» та ДП «Укртранснафтопродукт» використовуючи в протиправній схемі підконтрольні фіктивні підприємства - ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд Інвест компані», що в подальшому створює безнадійну дебіторську заборгованість ТОВ «Укройлпродукт» перед ДП «Укртранснафтопродукт».

Вказує, що за наявною оперативною інформацією учасниками організованої групи вживаються заходи щодо виведення та розподілу незаконно отриманих грошових коштів від протиправної реалізації привласнених нафтопродуктів.

При цьому встановлено, що до даної протиправної схеми причетні особи, які сприяли у вчиненні кримінального правопорушення та подальшій легалізації коштів здобутих злочинним шляхом групі компаній «Фактор», зокрема ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надає консультації з приводу мінімізації податкових навантажень та легалізації коштів здобутих від реалізації привласнених нафтопродуктів.

Однак, слідчим суддею не взято до уваги, що вилучені за адресою мешкання ОСОБА_7 грошові кошти перевищують загальну суму її доходів. При цьому, надану ОСОБА_7 в суді розписку щодо отримання грошових коштів в якості позики від ОСОБА_11 слід оцінювати критично, оскільки в ній не зазначено місця складання та під час обшуку ОСОБА_7 не надала її детективу в підтвердження походження коштів.

Вважає, що наведені обставини дають підстави стверджувати про відповідність вилучених у ОСОБА_7 грошових коштів критеріям ст. 98 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції представник власника майна адвокат ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду до суду апеляційної інстанції не з`явився, що не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.

Мотиви суду.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення не в повній мірі враховано наведені положення КПК та практики Європейського Суду.

Відповідно до поданого клопотання вбачається, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 від 30.11.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України, розпочатого за повідомленням Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 30.11.2023.

Під час здійснення контррозвідувального захисту об`єктів критичної інфраструктури співробітником ГУ «І» ДЗНД СБ України встановлено, що на території Полтавської області знаходяться Кременчуцька та Лубенська нафтобази, якими володіє та використовує у своїй діяльності ДП «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770).

За наявною інформацією службові особи ДП «Укртранснафтопродукт» діючи у складі організованої групи, до складу якої увійшли службові особи ТОВ «Укройлпродукт» (код ЄДРПОУ 37036907), ТОВ «Ітанікс стронг» (код ЄДРПОУ 39373286) та ТОВ «Трейд Інвест компані» (код ЄДРПОУ 39378216) налагодили схему заволодіння нафтопродуктами.

Для прикриття своєї діяльності членами організованої групи розроблено схеми фінансових операцій, які імітують розрахунки між ТОВ «Укройлпродукт» та ДП «Укртранснафтопродукт», використовуючи в протиправній схемі такі транзитні підприємства як ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд Інвест компані», що створює в подальшому безнадійну дебіторську заборгованість ТОВ «Укройлпродукт» перед ДП «Укртранснафтопродукт».

Встановлено, що з метою отримання можливості заволодіння вищевказаними нафтопродуктами службовими особами ДП «Укртранснафтопродукт» фактично безоплатно передається за договором постачання з ДП «Укртранснафтопродукт» до ТОВ «Укройлпродукт». Нафтопродукти, які надходять до ТОВ «Укройлпродукт», відразу передаються на транзитні підприємства - ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані», які являються афілійованими злочинній групі, з метою подальшої реалізації.

Окрім того, вказаною злочинною групою реалізуються нафтопродукти, на які накладено арешти, порядок реалізації яких затверджено Постановою КМУ № 1340 від 25.08.1998.

Таким чином, внаслідок діяльності організованої групи створюються обставини, за яких грошові кошти отримані від реалізації нафтопродуктів, власником яких є держава в особі ДП «Укртранснафтопродукт», не надходять до Державного бюджету України.

Одночасно встановлено, що через підконтрольні ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані» з використанням розрахункових рахунків відкритих у Банку «Фортуна» розміщено грошові кошти від реалізації нафтопродуктів, які на теперішній час виведені на підприємства з ознаками фіктивності.

В подальшому учасниками організованої групи вживаються заходи щодо подальшого виведення та розподілу незаконно отриманих грошових коштів від протиправної реалізації привласнених нафтопродуктів.

Крім того, з метою приховування своєї протиправної діяльності, діючи приховано та використовуючи методи конспірації, члени організованої групи координують діяльність підконтрольних осіб і підприємств та вживають заходів щодо уникнення відповідальності шляхом відповідного інструктажу довірених осіб щодо їх поведінки та необхідності невідкладного інформування підпорядкованих адвокатів в разі контакту з правоохоронними органами або проведення з їх боку інших процесуальних дій.

Під час санкціонованого обшуку 12.02.2024, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 , виявлено та вилучено:

-мобільний телефонIPhone13 ІМЕІ: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру долара США номіналом 100 дол. США у кількості 238 шт., 50 дол. США у кількості 1 шт., 20 дол. США у кількості 1 шт., 2 дол. США у кількості 2 шт.;

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру Євро номіналом 100 Євро у кількості 300 шт., 50 Євро у кількості 74 шт., 10 Євро у кількості 16 шт., 5 Євро у кількості 16 шт., 20 Євро у кількості 12 шт.;

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру української гривні номіналом 1000 грн. у кількості 61 шт., 500 грн. у кількості 64 шт.

Необхідність арешту на зазначене майно детектив мотивував тим, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, постановою слідчого від 12.02.2024 визнані речовими доказами.

Слідчий суддя частково погодився із даними твердженнями детектива та ухвалою від 27.02.2024 частково задовольнив клопотання про накладення арешту на вилучене майно.

Ствердження представника власника майна про те, що клопотання слідчого не підсудне Київському районному суду міста Полтави, у зв`язку із порушенням прокурором в даному провадженні правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки повноваження вирішувати спір про підслідність згідно з ч. 5 ст. 218 КПК України належить Генеральному прокурору або заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особа, яка виконує його обов`язки), а не слідчому судді. Тобто вирішення спору про підслідність по суті відповідно до КПК знаходяться поза межами повноважень слідчого судді та суду.

Слід також зауважити, що КПК не передбачає вимоги дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР. Стаття 214 КПК не містить вимоги про дотримання при внесенні відомостей до ЄРДР правил підслідності і вказівки на можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне органу.

Надуманими є також заперечення представника власника майна про те, що мобільний телефон IPhone 13 та його власник ОСОБА_7 не мають жодного відношення до кримінального провадження, оскільки такі ствердження спростовуються доданими до клопотання матеріалами.

Так, як вбачається зі змісту листа начальника 2 управління ГУ Контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ, зазначений телефон було вилучено у особи, щодо якої існує оперативна інформація про причетність до протиправної схеми привласнення майна державного підприємства «Укртранснафтопродукт», а саме яка надає консультації з приводу мінімізації податкових навантажень та легалізації коштів здобутих від реалізації привласнених нафтопродуктів.

Отже наведені відомості дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути причетна тим чи іншим чином до обставин, що встановлюються в межах даного кримінального провадження, а наявні на належному їй телефоні дані, можуть мати значення для кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування за місцем проживання ОСОБА_7 відшукувалася документація, зокрема в електронній формі, щодо фінансово-господарської діяльності та взаємовідносин між ДП «Укртранснафтопродукт», ТОВ «Укройлпродукт», ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд Інвест компані» у частині купівлі / зберігання/ перевезення/ реалізації паливно-мастильних матеріалів, яка може міститися в комп`ютерній техніці та на інших електронних носіях інформації.

З огляду на це, вилучений телефон цілком відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та на нього може бути накладений арешт.

Заперечення адвоката ОСОБА_6 про те, що обшук та вилучення майна відбулося не за тією адресою, що була вказана в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Полтави про дозвіл на обшук від 02.02.2024, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із зазначеної ухвали, дозвіл на обшук надавався за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстрована та фактично проживає ОСОБА_7 .

Відповідно до клопотання детектива та протоколу обшуку від 12.02.2024, обшук проводився за адресою АДРЕСА_1 .

Тобто в даному випадку, обшук проводився за фактичним місцем проживання ОСОБА_7 , а в ухвалі мається лише описка замість зазначення «проспект» зазначено «вул.», в той час як назва проспекту, номер будинку та квартири відповідає реальному місцю проведення обшуку.

Отже наведена описка не є істотним порушенням вимог КПК.

Поряд із цим, колегія суддів вважає помилковими висновки слідчого судді щодо необхідності відмови в накладенні арешту на вилучені грошові кошти через те, що вони не були вказані в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Нормами ч. 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Колегія суддів погоджується, що вилучені у ОСОБА_7 грошові кошти також відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, адже можуть бути набуті кримінально протиправним шляхом, з огляду на обставини, що розслідуються в межах кримінального провадження за ч. 5 ст. 191 КК України.

Слушними є доводи прокурора про те, що вилучені за адресою мешкання ОСОБА_7 грошові кошти, зокрема у валюті долари США та Євро, значно перевищують загальну суму її доходів, що вбачається з наявних у справі відомостей про джерела/суми нарахованого доходу.

При цьому, надану ОСОБА_7 в суді розписку щодо отримання грошових коштів в якості позики від ОСОБА_11 суд оцінює критично, оскільки під час обшуку ОСОБА_7 не надала її детективу в підтвердження походження коштів та взагалі не повідомила про існування факту позики, а гр. ОСОБА_11 , відповідно до листа начальника 2 управління ГУ Контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ від 23.01.2024, також може бути причетна до обставин що розслідуються в межах даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, ухвала слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню. Апеляційну скаргу представника власника майна слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на папери у вигляді банкнот скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого детективаПідрозділу детективівТериторіального управлінняБЕБ уПолтавській області ОСОБА_9 та накласти арешт на вилучені під час обшуку 12.02.2024, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 :

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру долара США номіналом 100 дол. США у кількості 238 шт., 50 дол. США у кількості 1 шт., 20 дол. США у кількості 1 шт., 2 дол. США у кількості 2 шт.;

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру Євро номіналом 100 Євро у кількості 300 шт., 50 Євро у кількості 74 шт., 10 Євро у кількості 16 шт., 5 Євро у кількості 16 шт., 20 Євро у кількості 12 шт.;

-папір у вигляді банкнот схожих на купюру української гривні номіналом 1000 грн. у кількості 61 шт., 500 грн. у кількості 64 шт.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3