Постанова

від 16.08.2006 по справі 8/497ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/497ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16.08.06                                                                                 Справа № 8/497ад.

Суддя   Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції  Луганської області, місто Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ІнТоАгРо», село Городище  Луганської області,

про стягнення 112075 грн. 30 коп.,

при секретарі судових засідань Смірновій В.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Пантюхіна С.О. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №25559/10 від 15.08.06 року;

від відповідача –не прибув, -   

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача  на суму 112075 грн. 30 коп.

           Попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 03.07.06 року.      Відповідач до нього не прибув, участь свого представника у ньому не забезпечив, про причини неприбуття до суду не повідомив.

Представником позивача подано  клопотання про відмову від здійснення  фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2-1  розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ), а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні він  позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи  не надав, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча про день, час та місце проведення засідань суду повідомлений належним чином.

У зв'язку з викладеним, керуючись ст.40, частиною 2 ст. 49, ст.86 та 128 КАСУ, суд розглянув справу по суті за відсутності відповідача.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          І.1.  09.07.1998 року Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ІнТоАгРо», ідентифікаційний код 20162779, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи (далі –ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо», - Відповідач), про що зроблено запис  №23/181.

          17.07.1998 року Перевальським відділенням Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –ОДПІ; Алчевська ОДПІ, - Позивач) ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»поставлена на облік як платник податків.

2. 27.05.02 року Алчевською ОДПІ на адресу відповідача спрямовано першу податкову вимогу №1/96, - в якій поставлено вимогу про сплату податкового боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 140773,67 грн., з яких: 66829,33 грн. –основний платіж, 58116,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, 15828,34 грн. –пеня.

Як вбачається з примірника цієї вимоги, долученого до матеріалів справи, його 19.06.02 року отримала головний бухгалтер Міщишина Л.С.

23.07.03 року, за №2/266 на адресу відповідача спрямовано другу податкову вимогу щодо погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 167133,50 грн, з яких: 66829,33 грн. –основний платіж, 58116,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції), 42188,17 грн. –пеня.

До матеріалів справи додано примірник цієї податкової вимоги, датований 23.07.02 (дві тисячі другого) року, але в цьому ж примірнику мається службова помітка щодо корінця другої податкової вимоги форми №2 від 23 липня 2003 (дві тисячі третього) року.

Позивачем надано до справи докази того, що цю податкову вимогу платник податків отримав 23.07.03 (дві тисячі третього) року (повідомлення про вручення поштового відправлення).

Згідно поштовому штемпелю на цьому повідомленні воно надійшло до місця знаходження відповідача по цій справі 24.07.03 (дві тисячі третього) року.

З урахуванням вищенаведених доказів суд вважає, що роком складення, відправлення та отримання другої податкової вимоги (№2/266) є 2003 рік, а саме –23.07.2003 року.

3.Все майно та майнові права відповідача знаходяться у податковій заставі.

4. 10.06.03 року начальником ОДПІ прийнято рішення №9719/240 –про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

На виконання цього рішення 14.04.05 року між ОДПІ  та Українською універсальною товарною біржею «Брокерська контора №132 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ»укладено договір №19 на реалізацію майна платника податків.

13.09.05 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №32704/240 до цього договору.

07.09.2005 року  ОДПІ складено акт  опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу.

5.В період з 29 листопада по 5 грудня 2005 року Алчевською ОДПІ  здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»з питання дотримання вимог валютного законодавства України за період з 13.04.02 року по 05.12.05 року.

За її результатами 07.12.05 року складено одноіменний акт №1279/22-20162779.

З цим актом ознайомлено керівника підприємства Лямцева М.В., який підписав його з застереженням про те, що «з висновками не згоден, заперечення будуть надані у триденний термін».

Як вбачається з матеріалів справи, в ній відсутні докази оскарження акту.  

6.Згідно вищеназваному акту  перевірки, в діяльності відповідача виявлено наступні порушення:

           а)ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»було укладено низку контрактів на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

- №25 від 02.11.99 року з ВКФ «Чентаур»(Республіка Молдова);

- №3 від 01.08.2000 року з фірмою «Decaps Grup SRL” (Республіка Молдова);

- №01/05 від 02.10.2000 року  з фірмою «Indcomenergo»(Республіка Молдова).

            б) в ході виконання цих контрактів відповідач отримав валютну виручку,  відповідно, у сумі 1970, 00 дол. США, 1141,00 дол. США та 1590,00 дол. США, - а всього у сумі 4701,00 дол. США.

          в)Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі –ЗУ №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної  митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності –з моменту підписання акта або іншого  документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

          Згідно матеріалам справи, відповідачем ці вимоги названого Закону не виконані, - тобто валютна виручка не зарахована  на його валютні рахунки в уповноважених банках.

г) Відповідач, будучи достовірно обізнаним з приводу того, що у нього мається прострочена дебіторська  заборгованість за вищеназваними експортними  контрактами, не здійснив декларування валютних цінностей за період з І кварталу 2003 року по ІІІ квартал 2005 року.

Згідно матеріалам справи, останню  таку декларацію відповідач надав  до Алчевської ОДПІ та до Регіонального управління Національного банку України за станом на 01.01.2003 року.

Такими своїми діями він порушив вимоги частини 1  ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - ДКМУ №15-93),  в якій сказано:

валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни  декларування встановлюються Національним банком України.

           7.Статтею 1  Указу Президента України від 18.06.94 року №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»(далі –Указ №319/94)  встановлено, що декларування  суб'єктами  підприємницької діяльності, незалежно від  форм  власності,  наявності  належних  їм  валютних цінностей,  які   знаходяться   за  межами  України,  здійснюється щоквартально.

          Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач не декларував наявність у нього  валютних цінностей, починаючи з 26.04.03 року по ІІІ квартал 2005 року (точніше –05.12.05 року).

8.За порушення  строків декларування валютних цінностей пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49  (далі –Положення №49), для резидентів України встановлено відповідальність  у вигляді накладення штрафу у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.

Згідно додатку №2 до вищезгаданого акту перевірки «Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»за період з 26.04.03 року по 05.12.05 року   сума штрафних санкцій становить 11101,00 грн.

Відповідно до додатку №1 до того ж акту сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з припущеними ним порушеннями, становить 100974,95 грн., або  18799,30 дол. США.

Докази, які б спростовували ці розрахунки, у матеріалах справи відсутні.

Відповідачем їх також не спростовано.

Від здійснення взаємозвірки розрахунків з ОДПІ відповідач ухилився.

9. У зв'язку з вищеописаними порушеннями ОДПІ  14.12.05 року на підставі п. 11 ст. 11 ЗУ №509-ХІІ винесено рішення №00000022200/0, відповідно до якого  щодо ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»за порушення вимог ст. 9 ДКМУ №15-93 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 11101,00 грн.

Того ж дня, тобто 14.12.05 року, на підставі п.11 ст. 11 ЗУ №509-ХІІ винесено також рішення №00000012200/0 –про застосування до ТОВ «Агрофірма «ІнТоАгРо»за порушення вимог статті 1 ЗУ №185/94-ВР -  штрафних (фінансових) санкцій  у сумі 100974,30 грн.

Кожне з них містить вимогу про сплату до бюджету визначених у кожному рішенні сум у 10-денний з дня його отримання термін.

14.12.05 року за вихідним №40933/222  ці рішення спрямовано на адресу порушника.

До матеріалів справи додано докази того, що 20.12.05 року їх отримала співробітниця відповідача –Яцкіна О.М.  

Докази сплати відповідачем спірних сум штрафних санкцій та пені у справі відсутні.

10.Як сказано у частині 2 пункту 3.5 Положення №49, у разі  несплати порушником  штрафу в зазначений строк він підлягає стягненню у судовому порядку.

ІІІ.Що стосується права Алчевської  ОДПІ на застосування щодо відповідача  фінансових санкцій, які є предметом спору по цій справі, то воно передбачене:

- пунктом 11 ст. 11 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»;

- статтею 3 Указу Президента України  від 27.06.99 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»;

- пунктом 3.1 Положення №49.

ІУ.Право та  обов'язок  ОДПІ на вжиття заходів щодо своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення  податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій  та громадянами, -  передбачено пунктом 6 статті 10 ЗУ №509-ХІІ.

          Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з приводу примусового стягнення з відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих ним щодо останнього, шляхом звернення стягнення на його активи.

          2.У преамбулі Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі –ЗУ №2181-ІІІ) сказано, що його дія розповсюджується також на випадки нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

          3.Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181, активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Іншого порядку та підстав для стягнення податкового боргу, ніж той, про який йдеться у підпункті 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, останній не передбачає.

          4.Як сказано у пункті 1.4 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене у адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Застосовані позивачем щодо відповідача штрафні (фінансові) санкції, не сплачені ним у встановлений у рішеннях про їх  застосування строк, мають статус податкового боргу.   

          5.Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи доведено наявність у відповідача боргу з несплачених штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.     

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАС України суд не стягує з Відповідача витрати по сплаті державного мита.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, ст.ст. 10 та 11 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в  Україні»;  ст.ст.п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; ст. 1 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; частини 1  ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; пунктами 2.7 та 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити повністю.

           2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ІнТоАгРо», яке знаходиться у с.Городище, вул. Ленінградська,5 Перевальського району Луганської області; ідентифікаційний код 20162779, розрахункові рахунки:

          261023990899 та 26003980071420 у Алчевській філії АКБ «Укрсоцбанк»;

          26002840071420 у ВАТ КБ «Промекономбанк»;

          26008580569151, 26005580569154, 26008580569151, 26031580569151, 26041580569152, 26006580569153, 26007580569152 у Луганській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», -

на користь бюджету на бюджетний рахунок №31115105500241 відділення Державного казначейства у Перевальському районі Луганської області, в установі банку УДК в Луганській області, МФО 804013, - податковий борг у сумі 112075 (сто дванадцять тисяч сімдесят п»ять) грн. 30 коп., - звернувши стягнення на активи боржника.

          Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 16.08.06 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 21.08.2006 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа