Ухвала

від 24.09.2024 по справі 489/6632/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/6632/24

провадження №2-о/489/187/24

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

24 вересня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись з матеріалами за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Орган опіки і піклування в особі Служби у справах дітей Миколаївської міської ради про усиновлення дитини,

встановив:

У вересні 2024 року заявник, через свого представника - адвоката Сидоренко Т.В., звернувся до суду із заявою про усиновлення дитини.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходить до висновку про направлення справи за підсудністю, з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Пунктом 4 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження, в тому числі справи про усиновлення.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно статті 310 ЦПК України заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас має значення зареєстроване місце проживання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення заявників до суду з заявою встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Звертаючись до суду із заявою про усиновлення дитини заявник вказав адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , проте жодних доказів на підтвердження того, що місце його проживання/перебування зареєстровано за вказаною адресою у встановленому законом порядку.

В свою чергу, як вбачається з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, заявник - ОСОБА_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Місце реєстрації заявника не знаходиться на території Інгульського району міста Миколаєва, тому заявник безпідставно звернулась з позовом до Ленінського районного суду міста Миколаєва.

Згідно пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявник має зареєстроване місце проживання у с. Мар`янівка Арбузинського району Миколаївської області, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, а саме до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Згідно положень статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись статтями 31, 32, 258-261, 315-316 ЦПК України,

ухвалив:

Передати матеріали цивільної справи №489/6632/24 (провадження №2-о/489/187/24) за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Орган опіки і піклування в особі Служби у справах дітей Миколаївської міської ради про усиновлення дитини за підсудністю Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 24.09.2024.

Суддя І.В. Коваленко