Постанова

від 23.09.2024 по справі 484/6456/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.09.24

22-ц/812/885/24 Єдиний унікальний номер судової справи 484/6456/23

Номер провадження 22-ц/812/885/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

23 вересня 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Крамаренко Т.В., Самчишиної Н.В.,

з секретаремсудового засідання ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним районним судом Миколаївської області 10 квітня 2024 року, під головуванням судді Панькова Д.А., в приміщені цього ж суду, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 08 травня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації речових прав, покладення обов`язку повернути землю та стягнення заборгованості по орендній платі,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі ТОВ «Південь Агро Інвест») про розірвання договору оренди землі, скасування державноїреєстрації речовихправ, покладення обов`язку повернути землю та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0265, 4825486300:01:000:0602, 4825486300:05:000:0342, 4825486300:01:000:1348, що розташовані в межах території Синюхино-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30 травня 2017 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «ім. Т.Г. Шевченка» (далі ПСП «ім.Т.Г. Шевченка») було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передав вищевказані земельні ділянки в користування товариству.

01 березня 2018 року між ОСОБА_2 , ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі.

Також вказаною додатковою угодою сторони домовились викласти договір оренди землі в новій редакції.

Зокрема, сторони домовились, що строк дії договору оренди землі спливає 31 грудня 2024 року, а розмір орендної плати становить 12.37% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає у загальному розмірі 22373грн.87 коп. на рік, яка підлягає сплаті не пізніше 01 вересня поточного року.

Крім того, додатковою угодою передбачено, що у разі невнесення орендної плати у передбачені угодою строки, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» в порушення умов договору оренду плату за 2022 та 2023 роки не сплатив, а у 2021 році сплатив лише в розмірі 21858 грн. 90 коп., у зв`язку із чим заборгованість за орендною платою складає 45262 грн. 71 коп.

Позивач неодноразово засобами телефонного зв`язку звертався до ТОВ«Південь Агро Інвест» з питань виплати орендної оплати, проте жодного разу на його дзвінки відповідачем не було надано відповіді.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив:

розірвати договір оренди землі №001045 від 30 травня 2017 року, укладений між ним та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСП «ім.Т.Г. Шевченка») щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825486300:07:000:0265, 4825486300:01:000:0602, 4825486300:05:000:0342, 4825486300:01:000:1348, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за №№21215541, 21216035, 21216318, 21215823 від 26 червня 2017 року;

скасувати державну реєстрацію іншого речового права за №№21215541, 21216035, 21216318, 21215823 від 26 червня 2017 року;

зобов`язати ТОВ «Південь Агро Інвест» повернути йому земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0265, 4825486300:01:000:0602, 4825486300:05:000:0342, 4825486300:01:000:1348 в належному агрохімічному стані;

стягнути на його користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованість по орендній платі в розмірі 45 262 грн. 71 коп., пеню в розмірі 6 107 грн. 01 коп., індексацію в розмірі 6625 грн. 65 коп., що загалом становить борг в сумі 57995грн. 37 коп.

Також позивач просив стягнути на його користь з ТОВ«Південь Агро Інвест» судові витрати по справі.

Відповідач ТОВ«Південь АгроІнвест» надалодо міськрайонногосуду відзивна позовнузаяву,в якомупросило узадоволені позовувідмовити.Зазначало,що посилання позивача на те, що на дату подання позовної заяви існує заборгованість по виплаті орендної плати за 2022 та 2023 роки не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ще до відкриття позовного провадження у справі, ТОВ «Південь Агро Інвест» було сплачено позивачу орендну плату за 2023 рік, що підтверджується платіжною інструкцією №8434 від 17 листопада 2023 року.

Вказував на те, що позивач при здійснені розрахунку пені не врахував, що відповідно до ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Крім того, вважав, що позивач здійснює підміну визначення термінів «індексація» та «індекс інфляції». Так, відповідно до посилань на п.4.4 та п.2.5 договору, мова йде саме про застосування коефіцієнту індексації. Відповідно до Розділу ХХ, підрозділу 6, пункту 9 ПК України установлено, що індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Також звертав увагу на те, що сторонами в договорі передбачені санкції, які підлягають застосуванню у разі прострочення сплати орендної плати, а тому розрахунки інфляційних збитків не можуть мати місце та не можуть бути стягненні з відповідача.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10квітня 2024 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 08 травня 2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі №001045 від 30 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Південь Агро Інвест» (ПСПiм.Т.Г.Шевченка), щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0265, 4825486300:01:000:0602, 4825486300:05:000:0342 та 4825486300:01:000:1348, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами: 21215541, 21216035, 21216318 та 21215823 від 26 червня 2017 року.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права за номерами:21215541, 21216035, 21216318 та 21215823 від 26 червня 2017 року.

Зобов`язано ТОВ «Південь Агро Інвест» повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0265, 4825486300:01:000:0602, 4825486300:05:000:0342 та 4825486300:01:000:1348 в належному стані власнику ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендний платі за 2021- 2023 роки в розмірі 23204 грн., пеню за несвоєчасний розрахунок по орендній плати в розмірі 1 700 грн. 12 коп., індексацію орендної плати в розмірі 6625 грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 2147 грн. 20 коп., а всього стягнуто з відповідача на користь позивача 33676грн. 97 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що обставини справи свідчать про наявність систематичної несплати орендної плати у 2021-2023 роках та наявність заборгованості зі сплати орендної плати за ці роки, яка вчасно погашена не була, а також про порушення строків виплати орендної плати за 2021-2023 роки та її розміру, що є істотним порушенням умов договору через невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати орендної плати в строк передбачений договором, а отже і підставою для розірвання договору оренди.

На підставі зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, індексацію орендної плати та пеню в межах позовної давності.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в частині розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені вказаних позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що міськрайонний суд не звернув уваги на те, що оренда плата за 2023 рік була виплачена товариством 17листопада2023 року, що виключає системність невиплати орендної плати та, як наслідок, розірвання договору оренди землі.

Крім того, судом першої інстанції на відповідача було покладено обов`язок повернення земельних ділянок в належному стані. Проте, ухвалюючи рішення про повернення земельних ділянок шляхом зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки в належному агротехнічному стані, суд не дослідив при цьому, що є належним агротехнічним станом, які показники складу мінералів, кислотності ґрунту є граничними для суб`єктивного поняття щодо «належності», який агротехнічний стан земельних ділянок був до передачі в оренду відповідачу, а тому відсутні роз`яснення, яким чином виконувати рішення суду.

Також, в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації догорів оренди землі суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наслідком розірвання договору оренди землі за рішенням суду є припинення права оренди за цим договором, що є підставою для державної реєстрації інших речових прав.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Позивач ОСОБА_2 надіслав на адресу апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без його участі. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не визнає та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №606862 від 19 липня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0.28 га з кадастровим номером 4825486300:05:000:0342, що знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №606859 від 19 липня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1.03 га, з кадастровим номером 4825486300:01:000:0602, що знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №606860 від 19 липня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 5.05 га, з кадастровим номером 4825486300:07:000:0265, що знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13).

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №606861 від 19 липня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0.01га, з кадастровим номером 4825486300:01:000:1348, що знаходяться в межах території Синюхинобрідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.14).

30 травня 2017 року між ОСОБА_2 та ПСП «ім.Т.Г. Шевченка» було укладено договір оренди землі №001045.

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передав зазначені земельні ділянки в строкове платне користування ПСП «ім. Т.Г. Шевченка» на 7 років.

01березня 2018року між ОСОБА_2 ,ПСП «ім.Т.Г.Шевченка» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №001045 від 30 травня 2017 року, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ПСП «ім.Т.Г. Шевченка» передав, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі (а.с.8-9).

Пунктами 3.1, 3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31грудня 2024 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами узгоджено, що у п.п.4.1, 4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12.37% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 17737 грн. 53 коп., 3617 грн. 75 коп., 983 грн. 47 коп. та 35 грн. 12 коп., та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01січня року виплати/нарахування.

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надсилання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі.

Відносини,пов`язані зорендою землі,регулюються Земельнимкодексом України(далі ЗКУкраїни), Цивільним кодексомУкраїни (далі ЦКУкраїни), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон України).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч.1 ст.14 Закону України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13Закону Україниза договороморенди земліорендодавець зобов`язанийза платупередати орендаревіземельну ділянкуу володінняі користуванняна певнийстрок,а орендарзобов`язаний використовуватиземельну ділянкувідповідно доумов договорута вимогземельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є істотними умовами договору оренди землі.

Статтями 24,25 вищеназваного Закону України передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, останній зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Так, однією з найпоширеніших підстав розірвання договору оренди земельної ділянки є заборгованість з орендної плати. За змістом ст.ст.1,13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Отже, відповідно до вказаних норм матеріального права договір оренди землі може бути розірваний за умов систематичної несплати орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (касаційне провадження №61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із ч.4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом ст.141 ЗК України та ст.32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч.1 ст.3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17, провадження №12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі №551/542/20, провадження №61-16493св21.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимог про розірвання договору оренди землі та повернення земельних ділянок, скасування державної реєстрації іншого речового права, то колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено за умовами узгодженого сторонами договору оренди орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату до 01 вересня поточного року.

З виписки по картковому рахунку позивача вбачається, що за 2021 рік він отримав орендну плату 28 серпня 2021 року в розмірі 21 858 грн. 90 коп. (а.с.23).

Згідно платіжної інструкції №8434 від 17 листопада 2023 року позивачу перераховано 22 058 грн 71 коп. орендної плати по договору оренди землі за 2023 рік (а.с.48).

Отже, орендна плата за 2021, 2022 та 2023 роки орендарем не виплачувалась у розмірі та строки, визначені умовами договору, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, оскільки позбавили орендодавця права на те, на що він розраховував погоджуючись на укладення договору оренди (ст.651 ЦК України).

За такого, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договору оренди землі.

Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору оренди землі, укладеного 30 травня 2017 року суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеними і такими, що підлягають задоволенню, а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наслідком розірвання договору оренди землі за рішенням суду, є припинення права оренди за цим договором, що є підставою для державної реєстрації інших речових прав відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути передані йому в оренду земельні ділянки в належному агрохімічному стані, то слід зазначити наступне.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Заст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

По суті, заявлена позивачем вимога про повернення земельних ділянок є негаторним позовом. Натомість про наявність будь-яких перешкод з боку відповідача щодо реалізації позивачем права власника земельних ділянок ним не наводиться. Позовна заява взагалі не містить обґрунтування заявлення ОСОБА_2 вимог про повернення земельних ділянок у належному агротехнічному стані.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, зокрема у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У пункті 7.1. додаткової угоди до договору оренди землі також передбачили умови повернення земельної ділянки, вказавши, що після припинення дії договору орендар повертає за актом повернення орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду. Якщо орендодавець не повернув акт повернення протягом трьох днів з моменту його надання орендарем, акт повернення, підписаний лише орендарем, після спливу цього строку вважається повністю погодженим обома сторонами і засвідчує факт повернення земельної ділянки.

Тобто, як законом, так і домовленістю сторін у справі шляхом викладення її у договорі, визначений порядок повернення орендованих відповідачем земельних ділянок із зазначенням певного алгоритму дій обох сторін.

За такого, до набрання рішенням суду про розірвання договору оренди земельних ділянок та виконання сторонами умов договору щодо їх повернення відсутні підстави для задоволення позову про повернення цих ділянок позивачу, оскільки права останнього в цій частині не порушені і пред`явлення таких вимог є передчасним.

Тому висновок міськрайонного суду про задоволення вимог про повернення земельних ділянок є помилковим.

За такого, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права постановлено судом внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, міськрайонним судом помилково застосовані норми матеріального та процесуального права, тому рішення у вказаних частинах на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.376ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення вимог про повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Позивач при зверненні з позовною заявою заявив чотири позовні вимоги (про повернення земельних ділянок, скасування державної реєстрації іншого речового права, розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди землі) та сплатив судовий збір двічі по 1 073 грн. 60 коп.

При поданні апеляційної скарги відповідач сплатив 6442 грн. судового збору.

За наслідками апеляційного провадження у задоволенні немайнових позовних вимог (про повернення земельних ділянок, скасування державної реєстрації іншого речового права) відмовлено, у зв`язку з чим на користь відповідача з позивача слід стягнути 3 220 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПівденьАгро Інвест» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного судуМиколаївської областівід 10квітня2024року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» обов`язку з повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права - скасувати та ухвалити в цих частинах нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про покладення обов`язку з повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації іншого речового права - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», (ЄДРПОУ 41107067) 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Рішення Первомайського міськрайонного судуМиколаївської областівід 10квітня2024року в оскаржуваній частині щодо розірвання договору оренди землі №001045 від 30 травня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ПСП ім. Т.Г. Шевченка) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: Т.В. Крамаренко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 24 вересня 2024 року