Постанова

від 24.09.2024 по справі 488/316/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.09.24

22-ц/812/1475/24

Провадження № 22-ц/812/1475/24 Головуючий суду першої інстанції Чернявська Я.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року м. Миколаїв Справа № 488/316/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2024 року, повний текст якої складено 14 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Чернявської Я.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за клопотанням ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, заінтересована особа Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2024 року до участі у справі у якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_3 , матір дитини.

Доводи заяви обґрунтовував тим, що в рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 лютого 2020 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У колишнього подружжя є неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. Ніколи не чинив та не має наміру чинити перешкоди матері у спілкуванні з сином.

Син весь час проживає з батьком, він займається його вихованням та піклуванням, він прив`язаний до батька, мати не виявляла проявів самостійного виховання сина.

За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дитини, забезпечені належні умови для проживання, виховання, фізичного та духовного розвитку, в нього є свій дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, є куточок де він займається навчанням та уроками, дитини забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Виходячи з інтересів сина, доцільним буде залишити його на утриманні та вихованні сина.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання сина є необхідним для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням на утримання дитини, для оформлення соціальної допомоги, вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

12 серпня 2024 року ОСОБА_3 надала до суду заяву про зупинення провадження у цій справі до винесення касаційним судом рішення у справі № 486/74/20 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 . При цьому зазначала, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Верховним Судом у справі № 486/74/20 відкрито касаційне провадження у справі за її касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, витребувано справу з суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги обґрунтування поданої заявником заяви про встановлення факту, що зводиться виключно до встановленого місця проживання дитини, та жодним іншим не вказуючи підстави для встановлення судом зазначеного факту, вважає, що розгляд заяви є передчасним до остаточного вирішення спору між батьками.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2024 року клопотання про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі № 488/316/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком до прийняття Верховним Судом постанови у цивільній справі № 486/74/20, провадження № 61-2052ск52.

Зобов`язано сторін по справі повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвала судумотивована тим,що оскільки розгляд вимог заяви у даній справі безпосередньо пов`язаний з результатом розгляду Верховним Судом правовідносин у справі № 486/74/20, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення клопотання представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвоката Бондар Б.Є. та зупинення провадження у справі до прийняття постанови (виготовлення повного тексту постанови) Верховним Судом у цивільній справі № 486/74/20.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та постановити нову, про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником до заяви про зупинення провадження не додано жодного доказу, який би підтверджував обставини викладені в заяві про зупинення провадження.

Крім того не було надіслано заяви про зупинення провадження іншим учасникам процесу, ані заявнику ані представнику заявника, що порушує їх процесуальні права.

Представником ОСОБА_3 було подано лише касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.

Тому постанова Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року набрала законної сили, є обов`язковою до виконання і не припинила свою дію, а тому може бути як доказ по цивільній справі № 488/316/24 про встановлення факту самостійного утримання дитини.

Верховний Суд при розгляді справи № 727/4094/19 наголосив, що клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтвердженні певними доказами, зокрема у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови.

На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від заінтересованих осіб не надходило.

За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першоїінстанції таматеріалами справивстановлено,що 19 грудня 2023 року Миколаївським апеляційним судом було прийнято постанову за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про негайне відібрання дитини та до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, треті особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.

За результатами розгляду апеляційної скарги рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задоволені. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , який на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, яка на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_2 - відмовлено.

28 лютого 2024 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 486/74/20 за касаційною скаргою адвоката Боднар Б.Є. як представника ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року, яку представник просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

У пункті 6 частини 1 статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинно призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у наведеній нормі права, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У справі, яка переглядається, заявник в окремому провадженню просить встановити юридичних факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Вказане свідчить, що судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали: належно не мотивований зв`язок між очікуваними висновками судового рішення у справі, що переглядається судом касаційної інстанції, та справою про встановлення факту, що переглядається; не конкретизовано чому, з огляду на характер вимог заяви про встановлення факту, неможливо розглянути справу без попереднього розгляду цивільної справи № № 486/74/20; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Frydlender v. France»).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є помилковими.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на те, що згідно із частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від якихзалежить виникнення,зміна абоприпинення особистихчи майновихправ фізичнихосіб,якщо закономне визначеноіншого порядкуїх встановлення. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

В своїй заяві ОСОБА_1 не конкретизував та не зазначав для чого йому потрібно встановлення заявленого факту та яке значення має цей факт для охорони його прав, свобод та інтересів особи чи створення умов здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав з урахуванням того, що в судовому порядку вже визначено проживання сина разом з батьком. Це судове рішення набрало законної сили та є підставою для захисту прав та інтересів дитини, а також його прав та інтересів, як батька, що займається вихованням на утримання дитини, а також для оформлення соціальної допомоги, вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в т.ч. її навчанням, лікуванням, відпочинком, на що посилається заявник.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За приписами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, не може вважатись законним і обґрунтованим та на підстав пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року.