Постанова

від 16.09.2024 по справі 484/1308/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

16.09.24

22-ц/812/988/24

Провадження № 22-ц/812/988/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2024 року м. Миколаїв

справа № 484/1308/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Травкіною В.Р.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «МТД» про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Бем Юрієм Юрійовичем на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 18 квітня 2024 року під головуванням судді Максютенко О.А., повний текст судового рішення складений 25 квітня 2024 року,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фермерського господарства «МТД» про розірвання договору оренди землі.

Позивач зазначала, що на підставі укладеного між ОСОБА_2 та нею договору дарування вона є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825485700:01:000:0034 та 4825485700:01:000:0055. Зазначені земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача на підставі договорів оренди землі від 05 липня 2016 року, укладених між ОСОБА_2 та ФГ«МТД». В п. 1 та п. 3 розділу "Орендна плата" сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, або у вигляді натуральної плати протягом дії договору, але не пізніше, як у строк до 01 грудня щороку.

Проте, незважаючи на вказане, відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання з виплати орендної плати.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд розірвати договір оренди землі від 05 липня 2016 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4825485700:01:000:0034, зареєстрований в ДРРП за номером № 16853072 та договір оренди землі від 05 липня 2016 року відносно земельної ділянки з кадастровим номером 4825485700:01:000:0055, зареєстрований за номером №16852748

Заперечуючи проти позову ФГ «МТД» зазначало, що до моменту подання позовної заяви ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до них з повідомленням про перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у їхньому користуванні, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 148-1 ЗК України. В свою чергу відповідачем зобов`язання за договорами оренди землі виконано у повному обсязі у тому числі за період строк сплати якого ще не настав. Як вказав відповідач, 01.08.2004 р. між ФГ «МТД» та ОСОБА_2 (попереднім власником земельних ділянок) був укладений договір оренди землі строком на 15 років. На прохання ОСОБА_2 ФГ «МТД» здійснило виплату орендної плати за періоди, строк сплати яких не настав, в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №102 від 15.05.2013 р. У зв`язку зі змінами ведення обліку земель земельним ділянкам ОСОБА_2 було присвоєно кадастрові номери: 4825485700:01:000:0034 площею 1,32 га та 4825485700:01:000:0055 площею 4,88 га. Після реєстрації вказаних земельних ділянок в ДЗК сторони дійшли згоди привести у відповідність існуючі орендні договірні відносини шляхом укладання нових договорів, в зв`язку із чим 05.07.2016 р. між ФГ «МТД» та ОСОБА_2 були укладені відповідні договори оренди строком на 49 років. Враховуючи, що 15.03.2013 р. ОСОБА_2 отримала орендну плату за оренду вищевказаних земельних ділянок за період, строк сплати якого не настав, то станом на 25.09.2016 р. виникла переплата з орендної плати в сумі 86 340 грн., в зв`язку із чим 25.09.2016 між ФГ «МТД» та ОСОБА_2 складено акт про зарахування надмірно виплаченої орендної плати за договором оренди землі від 01.08.2004 р. в рахунок орендної плати за договором оренди землі зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16852748 та договором оренди землі, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16853072. Відповідно до п. 3 акту, сторони визнали, що зобов`язання ФГ «МТД» в частині виплати орендної плати за договорами оренди землі, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16852748, №16853072 в період з 2016 року по 2054 рік виконано в повному обсязі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належного та допустимого доказу, який би підтверджував б факт виконання нею обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 148-1 ЗК України враховуючи, що відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання позивачкою даних щодо платіжних реквізитів для отримання орендної плати, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бем Ю.Ю. - просив рішення скасувати та ухвалити нове.

Апелянт зазначав що судом було порушено принцип рівності сторін в цивільному процесі в зв`язку із зазначенням в рішенні про отримання позивачем та її представником копії відзиву, проте відзив на позов ОСОБА_1 не був отриманий. Також апелянт вказував на порушення судом вимог ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 78 ЦПК України, зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати орендної плати як попередньому власнику земельної ділянки так і новому. Суд не надав правової оцінки наданим відповідачем документам, а саме видатковому касовому ордеру № 102 від 15 травня 2013 року та акту від 25 вересня 2016 року, не звернув увагу, що вказаний акт підписаний від імені ОСОБА_2 чоловіком голови ФГ «МТД» Маляренком О.Ю., тобто укладений між подружжям, і хоч ОСОБА_3 і діяв по довіреності виданій ОСОБА_2 від 15 травня 2013 року, але дана довіреність не містить повноважень ОСОБА_3 підписувати відповідний акт на взаємозалік отриманої орендної плати за землю, що передбачає правові наслідки за ч. 1 ст. 241 ЦК України. Також представник ОСОБА_4 зазначає, що укладення цього Акту суперечить вимогам цивільного законодавства, а саме, ч. 2, 3 статті 237 ЦК України, ч. 1 ст.238 ЦК України, ст. 239 ЦК України, ч. 1, 3 ст.244 ЦК України, ч. 1 ст.1000 ЦК України , п. 3 ч. 1 ст.1006 ЦК України. На думку апелянта, даний акт було складено лише у 2024 році після звернення до суду з даним позовом. Крім тог апелянт звертає увагу, що довіреність видана 15 травня 2013 року, тобто коли було оформлено видатковий касовий ордер №102 від 15 травня 2013 року, в якому зазначено про виплату ОСОБА_2 90 000 грн. як «позика в рахунок оренди земельного паю за 2013-2062 роки», проте договорів, укладених між ФГ «МТД» та ОСОБА_2 , які б підтверджували правову природу існування цього видаткового касового ордеру відповідачем надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ФГ «МТД» - адвокат Порхун В.М. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначав, що доводи апелянта про порушення принципу рівності учасників судового процесу є необґрунтованими, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем був направлений 11.04.2024 року в межах процесуального строку визначеного ухвалою суду. На думкупредставника відповідачане ґрунтуютьсяна матеріалахсправи ідоводи апеляційноїскарги щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів нарахування та виплати орендної плати, оскільки в матеріалах справи містяться: видатковий касовий ордер № 102 від 15.05.2013, який має всі реквізити первинного документу та підпис одержувача коштів, витяг з касової книги за 15.05.2013 року де відображена відповідна касова операція, акт про зарахування надмірно виплаченої орендної плати від 01.08.2004 року та регістри бухгалтерського обліку, які в сукупності є належними та допустимими доказами, що спростовують систематичність несплати орендної плати відповідачем. Окрім того адвокат Порхун В.М. вважає безпідставним твердження апелянта про неотримання ОСОБА_2 копії акту від 22.09.2016 року, так в п. 5 цього акту визначено, що його складено у двох примірниках по одному для кожної із сторін, стороною другого акту визначено ОСОБА_2 , в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_3 , якого Білоус 15.05.2013 року уповноважила представляти її інтереси в усіх установах та організаціях незалежно від їх форм власності, зокрема: вчинення від її імені правочинів щодо розпорядження всіма належними земельними ділянками, набутими нею на правомірних підставах, і на які законодавством України не встановлено будь-яких обмежень. Інформації від самої ОСОБА_2 про ненадання їй від ОСОБА_3 вищевказаного акту матеріали справи не містять. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів про повідомлення позивачкою орендаря про перехід права власності на земельні ділянки з моменту набуття права власності до моменту звернення з позовною заявою, а тому суд правомірно прийшов до висновку, що це позбавило орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди у встановлений строк. Крім того, безпідставними є вимоги позивачки щодо розірвання договору оренди землі з причин системного порушення виплати орендної плати, оскільки підставою дострокового розірвання договору оренди є систематичність, тобто (два та більше разів), однак право на отримання орендної плати у ОСОБА_1 виникло в 2023 році, а одноразова несплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди. Також звертав увагу, що надмірно сплативши ОСОБА_2 орендну плату ФГ «МТД» обґрунтовано сподівалося на добросовісність поведінки орендодавця. В зв`язку з чим не може вважатися добросовісною поведінка, яка проявляється у тому, що попередній власник погоджується та отримує наперед орендну плату за користування земельною ділянкою до 2054 року, а новий власник бажає розірвати дані договірні відносини з підстав систематичної несплати орендної плати.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Бем Ю.Ю.- підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник ФГ «МТД» - адвокат Порхун В.М. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулювалися ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

Відповідно до частини першої статті 152 та частини першої статті 153ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами першою та другою статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 13Закону України"Прооренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15Закону України"Прооренду землі" істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із статтями 21, 22Закону України"Прооренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32Закону України"Прооренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах неодноразово наводив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи слідує і не заперечується сторонами, що 01.08.2004 р. між ФГ «МТД» (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,2 га., що належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності від 02.04.2002 року, строком на 15 років. Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романовобалківській сільській раді 01.11.2006 р. за №040602200361. Орендна плата за договором визначена в розмірі 1260 грн. або 1 т. пшениці, 1,5 т. фуражного зерна, 100 кг. соняшника в рік. Відповідно до Акту приймання передачі земельної ділянки, остання розташована в межах території Романовобалківської сільської ради (а.с. 58-69).

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 10.04.2024 року № 965/0/22-23 у зв`язку зі змінами ведення обліку земель вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастрові номери: 4825485700:01:000:0034 площею 1,32 га та 4825485700:01:000:0055 площею 4,88 га та станом на 01.01.2013 року вказані земельні ділянки перебували в оренді у ФК «МТД» на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору оренди, що був зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романовобалківській сільській раді 01.11.2006 р. за №040602200361.

Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 05.07.2016 р. між ФГ «МТД» (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) укладено договори оренди земельних ділянок: з кадастровим номером 44825485700:01:000:0055 площею 4,88 га та з кадастровим номером 4825485700:01:000:0034 площею 1,32 га. Право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано 22.09.2016 року за № 16852748 та №16853072 Первомайською районною державною адміністрацією за ФГ «МТД» (а.с. 6-9).

Умови договорів є ідентичними.

Відповідно до умов розділу «Орендна плата» договорів Орендна плата сплачується орендарем щорічно у грошовій формі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, або у вигляді натуральної оплат: - 1000 кг пшениці, 1800 кг фуражного зерна, 150 кг соняшника, оранка присадибної ділянки, ритуальні послугиОбчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 01 грудня щороку. Строк дії договору 49 років.

06.06.2023 року позивачка ОСОБА_1 набула право власності на речові права на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 4825485700:01:000:0034 та 44825485700:01:000:0055 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Бойчук С.І. договорів дарування за №№ 313, 314, укладених з її матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 148-1ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, набувши 06.06.2023 року право власності на передані в оренду ФГ «МТД» за договорами оренди земельні ділянки, ОСОБА_1 набула, відповідно, й усі права та обов`язки орендодавця за цим договором, зокрема право на отримання орендної плати.

На підтвердження відсутності заборгованості перед попереднім власником земельних ділянок ОСОБА_2 за вищевказаними договорами оренди землі відповідачем було надано видатковий касовий ордер №102 від 15 травня 2013 року, в якому зазначено про виплату відповідачем ОСОБА_2 90 000 грн. як «позика в рахунок оренди земельного паю за 2013-2062 роки» (а.с. 45).

Доводів щодо несправжності підпису ОСОБА_2 як одержувача коштів на вказаному видатковому ордері стороною позивача ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заявлялось.

Також на підтвердження виплати відповідачем ОСОБА_2 15 травня 2013 року 90 000 грн. Було надано копію записів у касовій книзі за 15 травня 2013 року (а.с. 51).

25 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15.05.2013 року діяв ОСОБА_3 (а.с. 46), з одного боку, та ФГ «МТД», з другого боку, було досягнуто угоди, що була оформлена відповідним Актом, про зарахування надмірно виплаченої орендної плати за договором оренди землі від 01.08.2004 року в рахунок орендної плати за договором оренди землі зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за № 16852748 та договором оренди землі зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за № 16853072. Відповідно до цієї угоди сторони дійшли згоди про зарахування надмірно сплаченої орендної плати в розмірі 86 340,00 грн. в рахунок орендної плати: - за договором оренди землі зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16852748 в сумі 68 076,00 грн та за договором оренди землі зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16853072 в сумі 18 264, 00 грн., що в сукупності становить 86 340,00 грн. Сторони визнали, що зобов`язання ФГ «МТД» в частині виплати орендної плати за спірними договорами оренди землі від 22.09.2016 року за №16852748 та №16853072 в період з 2016 року по 2054 рік виконано в повному обсязі (а.с. 44).

Доводів щодонесправжності підпису ОСОБА_2 нанотаріально посвідченійдовіреності від15.05.2013року як одержувача коштів на вказаному видатковому ордері стороною позивача ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заявлялось.

Вказані нотаріально посвідчена довіреність Білоус С.М. від 15.05.2013 року та оформлена Актом від 25 вересня 2016 року угода про зарахування надмірно виплаченої орендної плати в рахунок орендної плати за договорами оренди, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав від 22.09.2016 року за №16852748 та за №16853072, в установленому законом порядку шляхом подання до суду відповідної позовної вимоги щодо оспорювання цих правочинів не було заявлено.

За такого,враховуючи приписист.204ЦК Українищодо презумпціїправомірності правочину,диспозитивність цивільногопроцесу,не можутьбути врахованіпосилання апеляційноїскарги нате,що вищевказанийАкт суперечить вимогам ч. 1 ст. 241, ч. 2, 3 статті 237 ЦК України, ч. 1 ст.238 ЦК України, ст. 239 ЦК України, ч. 1, 3 ст.244 ЦК України, ч. 1 ст.1000 ЦК України , п. 3 ч. 1 ст.1006 ЦК України.

На підтвердженнязарахування відповідачемсплачених ОСОБА_2 15.05.2013 року коштів в рахунок орендної плати спочатку за договором оренди, що був зареєстрований 01.11.2006 р. за №040602200361., а згодом за договорами оренди, що були зареєстровані 22.09.2016 року за №16852748 та за №16853072, ФГ «МТД» було надано картку-рахунок НОМЕР_1 за січень 213 року травень 2016 року (а.с. 47-50).

Попередній власник земельних ділянок - ОСОБА_2 - жодного разу питання про стягнення заборгованості з орендної плати чи про розірвання договорів оренди не порушувала.

Згідно зі статтею 531ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

З огляду на викладене, доводи апеляційної інстанції щодо неврахування судом першої інстанції того факту, що надані відповідачем докази є неналежними та не доводять доводів ФГ «МТД» про сплату орендної плати ОСОБА_2 , не можна вважати обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 пояснила, що підставою для звернення її до суду з даним позовом є невиплата саме їй орендної плати за період, коли вона набула право власності на передані раніше її матір`ю в оренду відповідачу земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).

Таким чином, підставою для звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання свого обов`язку є не вчинення кредитором таких дій, до вчинення яких боржник був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачкою не надано доказів на підтвердження виконання нею обов`язків, передбачених частиною третьою статті 148-1 ЗК України, а відповідачем факт своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про перехід до неї права власності на передані в оренду ФГ «МТД» земельні ділянки» не визнається.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що неповідомлення орендодавцем ОСОБА_1 про свої права на майно і не надання нею необхідних платіжних реквізитів для виплати орендної плати позбавляє орендаря ФГ «МТД» можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. За відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки, він не має фактичної можливості сплатити йому орендну плату, отже, не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо її сплати.

Позивач у цій справі не довів істотного та систематичного порушення орендарем умов договору.

За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 і наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що в рішенні зазначено про отримання позивачем та її представником копії відзиву, тоді як фактично в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 відзиву на позов, колегія суддів вважає таке. Так, з інформації Електронного суду вбачається, що відзив на позовну заяву датований 11 квітня 2024 року, вхідна реєстрація 12 квітня 2024 року, дата доставки до електронного суду 17 квітня 2024 року 01.40. До відзиву представником відповідача було надано докази направлення 11 квітня 2024 року його копії на адресу позивачки та її представника. Проте сам факт відсутності доказів отримання відзиву позивачкою із зазначенням зворотнього у рішенні не свідчить про порушення судом першої інстанції принципу рівності сторін.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

З огляду на результати апеляційного перегляду відсутні підстави для відшкодування апелянту судових витрат.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бем Юрієм Юрійовичем, залишити без задоволенння.

Рішення Первомайськогоміськрайонного судуМиколаївської області від18квітня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2024 року.