Ухвала

від 23.09.2024 по справі 160/25408/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 вересня 2024 р.Справа №160/25408/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» про забезпечення адміністративного позову усправі №160/25408/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській областіпро визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» звернулось доДніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)», винесений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Позивач просить: зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заяви ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» зазначає, що предметом оскарження є наказ від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)» прийнятий на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, пп. 69.352 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, пп. 923 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік. Так, відповідно до пункту 77.6 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Позивач зазначає, що платник податків втрачає право на подальше оскарження наказу про проведення перевірки у разі допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Скасування наказу за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, застосування такого способу захисту як недопуск до перевірки посадових осіб контролюючого органу в період розгляду судом адміністративного позову може мати негативні наслідки у вигляді застосування до платника податків адміністративного арешту майна в порядку, визначеному статтею 94 ПК України.

Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.154 Кодексу адміністративного судочинства Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1ст.150 КАС Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої зазначеної статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених вище положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, під час розгляду та вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства Українизаходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Суд враховує, що за змістом ч.4ст. 150 КАС Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Надаючи оцінку заяві про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно дост. 19 Конституції Українивстановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позовувидно, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю позивач може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки проведення документальної позапланової невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що відповідно, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюєПодатковий кодекс, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

НормамиПК Україниз дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимогПодаткового кодексупризводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Пунктом 19 ч.1ст.4 КАС Українивизначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

УРішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

УРішенні Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008в справі № 1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, перевірка проведена, тобто спірний наказ реалізований, то далі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Суд встановив, що наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 20 робочих днів з 26.09.2024.

Суд вважає, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Таким чином, з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО», а відтак не зможе реалізувати право на судовий захист, яке передбачено нормами чинного законодавства.

Зурахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу, рівно ж як і заборони вчинятибудь-які дії на виконання оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.

Отже, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Також під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки ні спірному наказу, ні діям контролюючого органу стосовно видання зазначеного наказу, оскільки дослідження означених обставин належить здійснювати під час розглядусправи по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою заяву позивача про забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ч.1ст.151 КАС Українипозов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За приписамич. 1ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Частиною 8 ст.154 КАС України встановлено, що ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150,151,154,243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» про забезпечення адміністративного позову у справі №160/25408/24 задовольнити.

Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 31, ЄДРПОУ 30809384).

Боржником є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (549000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, ЄДРПОУ 44118658) .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дня постановлення цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона