Рішення

від 29.08.2024 по справі 810/3764/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року № 810/3764/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представників позивача Вишневської О.М., Потапової О.К., представника відповідача Сливки А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Енергія» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 №0000482201/620, №0000472201/621 та №0000262202/624.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 адміністративний позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000482201/620, №0000472201/621 та №0000262202/624.

23.12.2015 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2020 замінено позивача у справі Публічне акціонерне товариство «Енергія» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Енергія». Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі №810/3764/15 скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2015 №0000482201/620 і від 12.03.2015 №0000472201/621 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2015 р. № 0000262202/624 ухвалено нове рішення, яким в її задоволенні відмовлено.

24.03.2020 протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 прийняти до провадження дану адміністративну справу. Крім того, цією ж ухвалою вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

15.05.2020 до суду від представника Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому також заявлено клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 замінено відповідача у цій справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

19.10.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання на іншу дату. Вказану заяву просить суд вирішити в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 810/3764/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Енергія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30 листопада 2020 року об 11:50 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 №263-р/ка у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя №949/0/15-23 від 03.10.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», проведено повторний автоматизований розподіл справи №810/3764/15, за результатами якого, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року прийнято до провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариство Енергія до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2020 року справа №810/3764/15, касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі №810/3764/15 скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2015 №0000482201/620 і від 12.03.2015 №0000472201/621 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2015 р. № 0000262202/624 ухвалено нове рішення, яким в її задоволенні відмовлено.

Верховним Судом у постанові зазначено, що «У справі, що розглядається, суди не дослідили, чи відбулось фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом на виконання договору від 05.12.2012 № 2309/25/12/12 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, які могли б спричинити реальні зміни його майнового стану для формування доходів і податкових зобов`язань з податку на додану вартість у порядку пункту 135.4 статті 135, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підстави укладення цього правочину, причини його невиконання (у разі встановлення такого факту), обставини щодо отримання Публічним акціонерним товариством «Енергія» газу від Публічного акціонерного товариства «Київський КПК» у межах цього договору або будь-якого іншого правочину, а також обставини щодо його повернення/неповернення.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення, внесені до якого, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262-IV, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к ОСОБА_2 (засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафто-газова компанія») звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків даності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Головним управлінням ДПС у Київській області подано відзив на позовну заяву та зазначено про наявність ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі № 646/8865/16-к, що уннможливлює виконання зобов`язань. Також зазначено, що Позивачем відповідно до наданих Актів отримано газ на пусконалагоджувальні роботи, проте такі роботи не були виконані, а газ не повернуто.

Позивач не погодившись з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву та подав відповідь на відзив, де зазначив, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Стосовно використання газу на пусконалагоджувальні роботи, то зазначив, що газ не отримував, пусконалагоджувальні роботи не здійснював про, що свідчать документи надані до перевірки та до суду.

Позивачем також подано додаткові пояснення, які за своїм змістом дублюють позовну заяву та відповідь на відзив.

Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову, виходячи з наспупного.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Енергія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.02.2015 № 426/10-37/2201/13699556, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1) пп. 14.1.36 п.п. 14.1.41 п.п. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14; п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, п. 185.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9506093 грн., в тому числі по періодах:

- лютий 2013 в сумі 12 270 грн.;

- березень 2013 в сумі 624 959 грн.;

- квітень 2013 в сумі 837 797 грн.;

- травень 2013 в сумі 3 488 504 грн.;

- червень 2013 в сумі 3 353 632 грн.;

- липень2013 в сумі 550 194 грн.;

- серпень 2013 в сумі 63 8737 грн.,

2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.41, пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 44.144 ст. 44, пп. 138.8.6, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік 8 237 334 грн., та зменшено відємне значення на суму 4 176 075 грн.,

3) п. 3.5 р.3; п.7.24 р.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові-повідомлення рішення від 12.03.2015:

- № 0000482201/620 про визначення суми грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 9 506 093,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 4 753 046,50 грн.;

- №0000472201/621 про визначення суми грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 8 237 334,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2 059 333,50 грн.

- №0000262202/624 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 11 965,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки перевірки та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» у період з 01.02.2013 по 30.06.2013, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ПАТ «Київський КПК» укладено договір щодо переробки давальницької сировини №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011.

Відповідно до умов договору позивач отримує газ для переробки в теплову енергію на умовах давальницької сировини (п.1.1. Договору).

Газ, який передається Замовником, використовується Виконавцем виключно для виготовлення теплової енергії у вигляді пари і гарячої води для потреб Замовника (п. 2.4. Договору).

Після закінчення кожного місяця протягом 3 (трьох) робочих днів Сторони підписують Акт виконаних робіт, в якому вказується фактична кількість теплової енергії, переданої за місяць.

Висновок про заниження валового доходу та податку на додану вартість ґрунтується на тому, що відповідно до укладеного договору між позивачем та ПАТ «Київський КПК» №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, позивачем отримано від ПАТ «Київський КПК» газ на пуско-налагоджувальний режим газотурбінної установки (ГТУ). Послуги по пуско-налагоджувальному режиму ГТУ позивачем не було пред`явлено ПАТ «Київський КПК» та газ повернуто не було.

В матеріалах справи наявні:

-Акт б/н від 28.02.2013 року відповідно до якого ПАТ Київський КПК передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 5781, 895 тис. куб.м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 522, 569 тис. куб. м. газу на власні потреби, 17,140 тис. куб. м. газу на пуско налагоджувальний режим ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 6321, 603 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у лютому 2013 року.

-Акт б/н від 31.03.2013 року відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 6225, 500 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 626, 191 тис. куб. м. газу на власні потреби, 461, 930 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 7313,621 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у березні 2013 року.

-Акт б/н від 30.04.2013 року відповідно до якого ПАТ Київський КПК передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 2884,176 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 656, 778 тис. куб. м. газу на власні потреби, 2884, 176 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць: 6968, 441 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у квітні 2013 року.

-Акт б/н від 31.05.2013 року відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 1512, 094 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 555, 587 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4817, 021 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць: 6884,702 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

-Акт б/н від 31.05.2013 року відповідно до якого ПАТ Київський КПК передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 1512, 094 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 555, 587 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4817, 021 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 6884, 702 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

-Акт б/н від 30.06.2013 року відповідно до якого ПАТ Київський КПК передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію 1930, 982 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 574, 323 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4559, 355 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 7064, 660 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

Таким чином, як вбачається зі змісту наданих Актів вбачається, що чатина газу надавалася ПАТ «ЕНЕРГІЯ» для переробки давальницького газу в теплову енергію, проте частину газу ПАТ «Київський КПК» використовував самостійно для власних потреб та для потреб ГТУ про, що прямо зазначено в Актах.

Суд відмічає, що Акти б/н від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 31.06.2013 року не містять жодних посилань, що газ на ГТУ передавався ПАТ «ЕНЕРГІЯ».

Слід звернути увагу, що зі змісту Актів б/н від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 31.06.2013 року, вбачається, що вони прийняті на виконання вимог договору №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011, проте жодного посилання чи доказу, що вони були прийняті на виконання Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела матеріали справи не місять.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно ототожнив, що Акти б/н від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 31.06.2013 року були направлені на виконання вимог договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела.

Відповідно до умов договору №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011, ПАТ «ЕНЕРГІЯ» не отримує газ для здійснення пуско-налагоджувальних робіт на ГТУ.

Позиція ГУ ДПС також спростовується Актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» за лютий 2013 року від 28.02.2013 року, Актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» за березень 2013 року від 31.03.2013 року, Актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» за квітень 2013 року від 30.04.2013 року, Актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» за травень 2013 року від 31.05.2013 року, Актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» за червень 2013 року від 30.06.2013 року, відповідно до яких здійснювався відпуск природного газу на ГТУ.

Також судом встановлено, що 20.12.2012 між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» укладено договір про розподіл природного газу для потреб промислових споживачів №2013/Т-ПР-15011369956-170009, Додаток №1 до якого містить перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, а саме комплекс вимірювальний на базі обчислювача ОЕ-22ДМiz №0494 (2009).

За період лютий-червень 2013 року облік природного газу здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМiz заводський №0494, що належить позивачу.

Через вказаний вузол обліку газу природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать позивачу та ПАТ «Київський КПК».

Даний факт підтверджено листом Обухівської дільниці Васильківської філії по експлуатації газового господарства Регіональної газової компанії КИЇВОБЛГАЗ від 18.09.2015 №970, згідно якого через вузол обліку газу ОЕ-22ДМiz заводський №0494 природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать:

- позивачу: КВГМ-100 в кількості 2 шт. та БКЗ-75-39 в кількості 4 шт.;

- ПАТ «Київський КПК»: ВВS (HD-6000-16) в кількості 1 шт., „Gercules60/17 в кількості 1 шт., теплогенератор ковпака швидкісної сушки БДМ в кількості 2 шт.

Також згідно даного листа обсяги споживання позивача та ПАТ «Київський КПК» за період лютий-червень 2013 року здійснювалось через вузол обліку газу ОЕ-22ДМiz, що належить позивачу.

Отже, через один вузол обліку газу проходив природний газ для потреб позивача та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», що пояснює наявність у Актах посилань на обсяги газу використаного для пусконалагоджувальних робіт.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка про використання природного газу для проведення пуско-налагоджувальних робіт на газотурбінних установках ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» від 18.08.2015 року № 87-67/13927 (том 1. Аркуш 107) з якої вбачається, що для проведення аусконалагоджувальних робіт фірмою ПрАТ «Техенерго» за період лютий травень 2013 року було використано природний газ в кількості 8 180 267 куб.м., а саме: лютий 17140 куб. м., березень 461 930 куб.м., квітень 2 884 176 куб.м., травень 4 817 021 куб.м.. В червні 2013 року обладнання було введено в експуатацію та використано у червні 2013 року для потреби ГТУ природний газ у кількості 4 559 355 куб. м.

Суд зауважує, що обсяги використаного газу ПрАТ «Техенерго» відповідають обсягам газу, які на переконання контролюючого органу були отримані ПАТ «ЕНЕРГІЯ» для здійснення пусконалагоджувальних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, позивачем Акт передачі-приймання обладнання Енергоджерела (додаток № 1 до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012), Акт передачі-приймання документації (додаток № 2 до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012), надано Акт прийому-передачі б/н від 24.09.2013 року, Ак приймання-передачі обаднення Енергоджерела від 31 травня 2013 року, Акт примання передачі виконаних робіт (наданих послуг) ща червень 2013 року від 30 червня 2013 року

Суд враховує, що відповідно до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, Позивач надавав лише послуги з експлуатаційного та технічного обслуговування Енергеджерела, яке належить на праві власності ПрАТ Київський КПК. За цим договором Позивач не отримував природній газ та не надавав послуги по пусконалагоджувальному режиму ГТУ про, що свічать вищенаведені первинні документи.

Отже, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в актах прийому-передачі природного газу для переробки в теплову енергію за період лютий червень 2013 року відображено фактичну кількість споживання природного газу ПАТ «Київський КПК», що надходив через загальний вузол обліку газу. Тому висновки податкового органу про те, що позивач отримав газ від ПАТ «Київський КПК» на пуско-налагоджувальний режим ГПУ та подальшу роботу енергоджерела є необґрунтованими, а тому висновки про порушення позивачем вимог пп. 14.1.41, п.п. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст.135, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст.185 ПК України є помилковими та безпідставними.

Щодо господарських операцій між позивачем і ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац четвертий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзаци перший і другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але не виключно) в постановах від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі №640/4687/19.

27.02.2013 між позивачем і ТОВ «Українська нафто-газова компанія» укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПН/13-358, згідно умов якого ТОВ «Українська нафто-газова компанія» повинна передати позивачу природний газ.

Об`єм природного газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок продавцю. Заяви подаються Продавцеві у письмовій формі, зокрема з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку (п. 2.5 Договору), проте Позивачем до суду не надано заявок.

Приймання -передача газу, переданого продавцем Покупцеві в відповідному місяці, оформлюється щомісячними Актами приймання-передачі природного газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.4. Договору). Суд відмічає, що Позивачем не надано доказів визначення «добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця».

Тобто, Позивачем не надано до суду документів, обов`язковість яких визначена самостійно умовами Договору.

Акти приймання-передачі природного газу, що зазначені у пункті 3.4 даного договору, складаються та надаються Продавцю Покупцем за формою, наданою Продавцем, з обов`язковим погодженням з газотранспортною, газозбутною організацією до 5 (п`ятого) числа, наступного за звітним місяця (п.3.5. Договору)

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано Акт передачі-приймання природного газу від 31 березня 2013 року, 30 квітня 2013 року, 31 травня 2013 року, 30 червня 2013 року, 31 липня 2013 року, 31 серпня 2013 року.

Суд відмічає, що жоден з наданих Актів приймання-передачі природного газу не погоджено з газотранспортною, газозбутною всупереч вимогам Договору.

Акти передачі приймання природного газу від 30 червня 2013 року, від 31 липня 2013 року, від 31 серпня 2013 року, Акт звіряння взаємних розрахунків за квітень 2013 року, за серпень 2013 року підписані ОСОБА_2 (директор).

Суд відмічає, що відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к засновника та директора ТОВ «Українська нафтогазова компанія» - ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків даності, тобто за нереабілітуючими підставами.

З даної ухвали вбачається, що « ОСОБА_2 , діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 20.03.2012 стала директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (ЄДРПОУ 37764888) та встановила контроль над суб`єктом підприємницької діяльності (юридичною особою) ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (ЄДРПОУ 37764888), а саме отримала у володіння установчі, реєстраційні документи та печатку підприємства, що дало можливість в подальшому, використовувати даний суб`єкт підприємницької діяльності, в тому числі, для здійснення прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Також, вчинення дій, пов`язаних з перереєстрацією ТОВ «Українська нафто-газова компанія» як засновника вказаного підприємства та директора, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити юридичної особи ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Продовжуючи злочинну діяльність невстановлені особи отримали можливість укладати від імені ОСОБА_2 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_2 документи податкової звітності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до Основ`янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинила пособництво фіктивному підприємництву, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) в тому числі, з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Підозрювана ОСОБА_2 визнала свою вину у інкримінованому правопорушенні повністю.

Суд звертає увагу, що Акт передачі-приймання природного газу від 31 березня 2013 року, 30 квітня 2013 року, 31 травня 2013 року підписані ОСОБА_3 . В матеріалах справи наявна довіреність № 3 від 24.04.2012 року видана ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_4 (том 1 аркуш 239).

Отже, довіреність видана особою, яка заперечує всі обставини здійснення господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Також, Суд враховує, що довіреність видана без права передоручення строком на 1(один) рік і дійсна до двадцять другого квітня дві тисячі тринадцятого року включно, отже, О.Захаров не мав право підписувати Акт передачі-приймання природного газу 30 квітня 2013 року, 31 травня 2013 року, оскільки дія довіреності закінчилася, це саме стосується Акта звіряння взаємних розрахунків за квітень 2013 року, стосується Акта звіряння взаємних розрахунків за травень 2013 року.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, Акти передачі приймання природного газу, Акт звіряння взаємних розрахунків не можуть бути підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Також на підтвердження правомірності формування податкового кредиту Позивачем надано суду податкові накладні від 06,13, 25, 31 жовтня 2013 року №№48, 137, 366, 589; від 04,17, 24, 29 квітня 2013 року №№ 43, 174, 293, 369; від 23 травня 2013 року №116; від 06, 10, 30 червня 2013 року №№ 20, 41, 171; від 26, 31 липня 2013 року №№ 221, 268, 300; від 14, 16, 19, 20, 21, 23, 27, 28, 29, 30, 31 серпня 2013 року №№ 95, 109, 121, 135, 150, 160, 185, 198, 219, 239, 257, 284; від 13 березня 2013 року № 137, від 25 березня 2013 року № 366, від 31 березня 2013 року № 589, від 06 березня 2013 року № 48. Суд відмічає, що всі вищезазначені податкові накладні підписані ОСОБА_2 , яка зазначаила, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не має.

Позивачем також надано витяги з Єдиного реєстру податкових накладних з яких вбачається, що уповноваженою особою, що виписала податкову накладну є ОСОБА_2 .

Таким чином, надані документи не можуть підтверджувати реальність господарських операцій, тим паче не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту.

Суд скептично ставиться до посилань Позивача, що реальінсть господарських операцій підтверджується договорами укладеними між позивачем і ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Київоблгаз» та відповідними актами. Оскільки надані документи не дають можливість встановити фактичних учасників господарських операцій з поставки газу та фактичного його виконання.

Суд відмічає, що Позивачем надано Акт приймання-передачі природного газу за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року, за червень 2013 року, за липень 2013 року, за серпень 2013 року, проте в кожному з наданих актів не зазначено поле: номер лічильника, місце знаходження, показники лічильника газу, куб м. (на початок облікованого періоду, на кінець облікованого періоду)), різниця показників куб.м., а лише зазначено лише: спожито газу, яке вимірюється шляхом (різниця показників помножити на поправочний кофіцієнт додати обсяг виробничо технологічних витрат). Таким чином, надані Акти не дозволяють ідентифікувати обсяги протранспортованого природного газу у зв`язку з тим, що жоден лічильник не використовувався.

Жодних доказів обліку показників приладів обліку газу Позивачем не надано.

Також Суд відмічає, що доказів використання газу в господарській діяльності позивачем не надано.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000472201/621 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6184935,93 грн. та в частинні застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1546233,91 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000482201/620 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 7345674,30 грн. та в частинні застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3672836,50 грн.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 вересня 2024 р.