Постанова

від 24.12.2024 по справі 810/3764/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3764/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

при секретарі: Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Вишневської О.М., Потапової О.К.,

представника відповідача: Небесної О.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енергія» та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Енергія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергія» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Енергія») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Київській області, (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Обухівському районі ГУ ДПС у Київській області, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2015 №0000482201/620, №0000472201/621 та №0000262202/624.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000482201/620, №0000472201/621 та №0000262202/624.

23.12.2015 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2020 замінено позивача у справі Публічне акціонерне товариство «Енергія» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Енергія». Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 у справі №810/3764/15 скасовано. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2015 №0000482201/620 і від 12.03.2015 №0000472201/621 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2015 р. № 0000262202/624 ухвалено нове рішення, яким в її задоволенні відмовлено.

За наслідками нового розгляду, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000472201/621 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 6184935,93 грн. та в частинні застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1546233,91 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000482201/620 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 7345674,30 грн. та в частинні застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3672836,50 грн.

Стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Енергія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2015 № 426/10-37/2201/13699556 (далі по тексту - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1) пп. 14.1.36 п.п. 14.1.41 п.п. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14; п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, п. 185.1, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9506093 грн., в тому числі по періодах:

- лютий 2013 в сумі 12 270 грн.;

- березень 2013 в сумі 624 959 грн.;

- квітень 2013 в сумі 837 797 грн.;

- травень 2013 в сумі 3 488 504 грн.;

- червень 2013 в сумі 3 353 632 грн.;

- липень2013 в сумі 550 194 грн.;

- серпень 2013 в сумі 63 8737 грн.,

2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.41, пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст. 135, п. 44.144 ст. 44, пп. 138.8.6, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік 8 237 334 грн., та зменшено відємне значення на суму 4 176 075 грн.,

3) п. 3.5 р.3; п.7.24 р.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові-повідомлення рішення від 12.03.2015 (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 0000482201/620 про визначення суми грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 9 506 093,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 4 753 046,50 грн.;

- №0000472201/621 про визначення суми грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 8 237 334,0 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2 059 333,50 грн.

- №0000262202/624 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 11 965,60 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки перевірки та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в актах прийому-передачі природного газу для переробки в теплову енергію, за період лютий червень 2013 року, відображено фактичну кількість споживання природного газу ПАТ «Київський КПК», що надходив через загальний вузол обліку газу. Тому висновки податкового органу про те, що позивач отримав газ від ПАТ «Київський КПК» на пуско-налагоджувальний режим ГПУ та подальшу роботу енергоджерела є необґрунтованими, а тому висновки про порушення позивачем вимог пп. 14.1.41, п.п. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст.135, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст.185 ПК України є помилковими та безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 у справі №646/8865/16-к засновника та директора ТОВ «Українська нафтогазова компанія» - ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків даності, тобто за нереабілітуючими підставами.

Також, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем акти не дозволяють ідентифікувати обсяги протранспортованого природного газу, у зв`язку з тим, що жоден лічильник не використовувався, а жодних доказів обліку показників приладів обліку газу позивачем не надано.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ПАТ «Київський КПК» укладено договір щодо переробки давальницької сировини №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011.

Відповідно до умов договору позивач отримує газ для переробки в теплову енергію на умовах давальницької сировини (п.1.1. Договору).

Газ, який передається Замовником, використовується Виконавцем виключно для виготовлення теплової енергії у вигляді пари і гарячої води для потреб Замовника (п. 2.4. Договору).

Після закінчення кожного місяця протягом 3 (трьох) робочих днів Сторони підписують Акт виконаних робіт, в якому вказується фактична кількість теплової енергії, переданої за місяць.

Висновок про заниження валового доходу та податку на додану вартість ґрунтується на тому, що відповідно до укладеного договору між позивачем та ПАТ «Київський КПК» №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, позивачем отримано від ПАТ «Київський КПК» газ на пуско-налагоджувальний режим газотурбінної установки (ГТУ). Послуги по пуско-налагоджувальному режиму ГТУ позивачем не було пред`явлено ПАТ «Київський КПК» та газ повернуто не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги наявні в матеріалах справи докази, а саме:

1) акт б/н від 28.02.2013 року відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 5781, 895 тис. куб.м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 522, 569 тис. куб. м. газу на власні потреби, 17,140 тис. куб. м. газу на пуско - налагоджувальний режим ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 6321, 603 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у лютому 2013 року.

2) акт б/н від 31.03.2013 року, відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 6225, 500 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 626, 191 тис. куб. м. газу на власні потреби, 461, 930 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 7313,621 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у березні 2013 року.

3) акт б/н від 30.04.2013 року, відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 2884,176 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 656, 778 тис. куб. м. газу на власні потреби, 2884, 176 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць: 6968, 441 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у квітні 2013 року.

4) акт б/н від 31.05.2013 року, відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 1512, 094 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 555, 587 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4817, 021 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць: 6884,702 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

5) акт б/н від 31.05.2013 року відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 1512, 094 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 555, 587 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4817, 021 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 6884, 702 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

6) акт б/н від 30.06.2013 року відповідно до якого ПАТ «Київський КПК» передав, а ПАТ «ЕНЕРГІЯ» використало для переробки давальницького газу в теплову енергію - 1930, 982 тис. куб. м.

Окрім того, ПАТ «Київський КПК» використав - 574, 323 тис. куб. м. газу на власні потреби, 4559, 355 тис. куб. м. газу на ГТУ.

Всього газу витрачено за місяць : 7064, 660 тис. куб.м., що відповідає кількості отриманого газу ПАТ «Київський КПК» у травні 2013 року.

З огляду на вище вказані акти суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що частина газу надавалася ПАТ «ЕНЕРГІЯ» для переробки давальницького газу в теплову енергію, проте частину газу ПАТ «Київський КПК» використовував самостійно - для власних потреб та для потреб ГТУ, про що прямо зазначено в Актах.

Окрім того, зі змісту актів б/н від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 31.06.2013 року, вбачається, що вони прийняті на виконання вимог договору №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011, проте жодного посилання чи доказу, що вони були прийняті на виконання Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела матеріали справи не місять.

Таким чином, контролюючий орган безпідставно ототожнив, що акти б/н від 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 31.06.2013 року були направлені на виконання вимог Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела.

Відповідно до умов договору №2-пг/2263/25/1211 від 19.12.2011, ПАТ «ЕНЕРГІЯ» не отримує газ для здійснення пуско-налагоджувальних робіт на ГТУ.

Позиція ГУ ДПС також спростовується актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «Київський КПК» за лютий 2013 року від 28.02.2013 року, актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «Київський КПК» за березень 2013 року від 31.03.2013 року, актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «Київський КПК» за квітень 2013 року від 30.04.2013 року, актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «Київський КПК» за травень 2013 року від 31.05.2013 року, актом на відпуск теплової енергії, повернутого корнденсату, природного газу по ПАТ «Київський КПК» за червень 2013 року від 30.06.2013 року, відповідно до яких здійснювався відпуск природного газу на ГТУ.

Крім того, 20.12.2012 між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» укладено договір про розподіл природного газу для потреб промислових споживачів №2013/Т-ПР-15011369956-170009, Додаток №1 до якого містить перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, а саме комплекс вимірювальний на базі обчислювача ОЕ-22ДМiz №0494 (2009).

За період лютий-червень 2013 року облік природного газу здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМiz заводський №0494, що належить позивачу.

Через вказаний вузол обліку газу природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать позивачу та ПАТ «Київський КПК».

Даний факт підтверджено листом Обухівської дільниці Васильківської філії по експлуатації газового господарства Регіональної газової компанії КИЇВОБЛГАЗ від 18.09.2015 №970, згідно якого через вузол обліку газу ОЕ-22ДМiz заводський №0494 природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать:

- позивачу: КВГМ-100 в кількості 2 шт. та БКЗ-75-39 в кількості 4 шт.;

- ПАТ «Київський КПК»: ВВS (HD-6000-16) в кількості 1 шт., „Gercules60/17 в кількості 1 шт., теплогенератор ковпака швидкісної сушки БДМ в кількості 2 шт.

Також, згідно даного листа обсяги споживання позивача та ПАТ «Київський КПК», за період лютий-червень 2013 року, здійснювалось через вузол обліку газу ОЕ-22ДМiz, що належить позивачу.

Отже, через один вузол обліку газу проходив природний газ для потреб ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», що пояснює наявність в актах посилань на обсяги газу використаного для пусконалагоджувальних робіт.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка про використання природного газу для проведення пуско-налагоджувальних робіт на газотурбінних установках ПАТ «КИЇВСЬКИЙ КПК» від 18.08.2015 року № 87-67/13927, з якої вбачається, що для проведення пусконалагоджувальних робіт фірмою ПрАТ «Техенерго», за період лютий - травень 2013 року, було використано природний газ в кількості 8 180 267 куб.м., а саме: лютий - 17140 куб. м., березень - 461 930 куб.м., квітень - 2 884 176 куб.м., травень - 4 817 021 куб.м.. В червні 2013 року обладнання було введено в експуатацію та використано у червні 2013 року для потреби ГТУ природний газ у кількості 4 559 355 куб. м. (а.с.107 Т 1).

При цьому, обсяги використаного газу ПрАТ «Техенерго» відповідають обсягам газу, які на переконання контролюючого органу були отримані ПАТ «ЕНЕРГІЯ» для здійснення пусконалагоджувальних робіт.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, позивачем Акт передачі-приймання обладнання Енергоджерела (додаток № 1 до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012), Акт передачі-приймання документації (додаток № 2 до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012), надано Акт прийому-передачі б/н від 24.09.2013 року, Акт приймання-передачі обладнання Енергоджерела від 31 травня 2013 року, Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2013 року від 30 червня 2013 року.

Відповідно до Договору №2309/25/12/12 від 05.12.2012 про надання послуг з експлуатаційного та технічного обслуговування устаткування Енергоджерела, позивач надавав лише послуги з експлуатаційного та технічного обслуговування Енергеджерела, яке належить на праві власності ПрАТ «Київський КПК».

За умовами вказаного договору ПАТ «ЕНЕРГІЯ» не отримуло природній газ та не надавало послуги по пусконалагоджувальному режиму ГТУ, про що свідчать вищенаведені первинні документи.

Отже, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в актах прийому-передачі природного газу для переробки в теплову енергію, за період лютий-червень 2013 року, відображено фактичну кількість споживання природного газу ПАТ «Київський КПК», що надходив через загальний вузол обліку газу.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що позивач отримав газ від ПАТ «Київський КПК» на пуско-налагоджувальний режим ГПУ та подальшу роботу Енергоджерела є необґрунтованими, а тому висновки про порушення ПАТ «ЕНЕРГІЯ» вимог пп. 14.1.41, п.п. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4 ст.135, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст.185 ПК України є помилковими та безпідставними.

При цьому, посилання контролюючого органу на положення Договору № 2309/25/12/12 від 05.12.2012, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки, як вже вище зазначалось судом, за згаданим договором ПАТ «ЕНЕРГІЯ» не отримувала природній газ та не надавала послуги по пусконалагоджувальному режиму ГТУ, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо господарських операцій між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже вище зазначалося, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу природного газу від 27.02.2013р. № ПН/13-358. укладеного між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передбачає, що продавець зобов`язаний передати а покупець оплачує та зобов`язується прийняти природний газ в 2013 році в об`ємах до 2000,0 тис.м.куб.

Пунктом 2.5. вказаного договору передбачено, що об`єм природного газу визначається та узгоджується на кожен місяць шляхом подання заявок продавцю. Заяви подаються продавцеві у письмовій формі, зокрема з використанням факсу та інших засобів електронного зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у березні, квітні, травні, червні, серпні 2013 року направляв на адресу продавця заявки про збільшення ліміту газу у кожному відповідному місяці (Додаток №4, Додаток №5, Додаток №6, Додаток №7, Додаток №8, Додаток №9).

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів визначення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця, колегія суддів зауважує наступне.

Як вже зазначалось раніше, 20.12.2012 між позивачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» укладено договір про розподіл природного газу для потреб промислових споживачів №2013/Т-ПР-15011369956-170009, Додаток №1 до якого містить перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання, а саме комплекс вимірювальний на базі обчислювача ОЕ-22ДМіz №0494 (2009).

При цьому, за період січень-грудень 2013 року облік природного газу здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу - комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМІ2 заводський №0494, що належить позивачу.

Через вказаний вузол обліку газу, природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать позивачу та ПАТ «Київський КПК». Також, природний газ надходив від різних постачальників природного газу, а саме: ТОВ «Українська нафтогазова- компанія» та ПАК «Нафтогаз України» для власних потреб позивача та ПАТ «Київський КПК».

Даний факт підтверджено листом Обухівської дільниці Васильківської філії по експлуатації газового господарства Регіональної газової компанії КИЇВОБЛГАЗ від 18.09.2015 р. №970 де зазначено, що через вузол обліку газу ОЕ-22ДМІ/ заводський №0494 природний газ надходив до газоспоживаючих приладів, які належать:

- Позивачу: КВГМ-100 в кількості 2 шт. та БКЗ-75-39 в кількості 4 шт.;

- ПАТ «Київський КПК»: ВВ8 (НП-6000-16) в кількості 1 шт., «Gercules» TNC 60/17 в кількості 1 шт., теплогенератор ковпака швидкісної сушки БДМ в кількості 2 шт.

Також вказаним листом визначено обсяги споживання ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ПАТ «Київський КПК», за період лютий-червень 2013 року, через вузол обліку газу ОЕ-22ДМІХ, що належить позивачу.

Отже, через один вузол обліку газу проходив природний газ для потреб позивача та ПАТ «Київський КПК», які при цьому отримували одночасно газ від різних постачальників газу.

Позивачем до матеріалів справи долучено журнал обліку витрат газу, за період лютий-червень 2013 року, а також витяг з журналу обліку витрати газу ПАТ «ЕНЕРГІЯ» м. Обухів, за липень - серпень 2013 року (Додаток № 10), а також роздруківки звіту комерційного приладу ОЕ-22ДМіz, за період лютий - серпень 2013 року.

Крім того, на підтвердження виконання умов Договору позивачем надано Акти передачі- приймання природного газу від 31 березня 2013 року, 30 квітня 2013 року, 31 травня 2013 року, 30 червня 2013 року, 31 липня 2013 року, 31 серпня 2013 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що вказані документи оформлено належним чином, у відповідності до ст.9 Закону України від 16.07.99 р. 3996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», були погоджені та прийняті сторонами договору та не оскаржувалися відповідачем, а тому є належними доказами в межах розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 12-14 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та п. 4.1., п. 4.3. Правил №1181 встановлено, що постачання, транспортування та розподіл природного газу споживачам здійснюється відповідно до укладених договорів.

Підставами для постачання природного газу споживачу є:

- наявність договору з газопостачальним підприємством для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача природним газом;

- наявність договору з газорозподільним/газотранспортним підприємством на розподіл/транспортування природного газу для забезпечення ним об`єктів газоспоживання споживача;

- наявність підтвердженого обсягу газу, виділеного для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Також, на виконання умов Договору, а саме пункту 3.10, ПАТ «ЕНЕРГІЯ» було укладено договори про розподіл та транспортування природного газу з наступними контрагентами:

- Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» - Договір № ВОУ/2013/17-16 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.03.2013, згідно умов якого ПАТ «Укртрансгаз» надавало позивачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу позивача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій. Пунктом 1.1. Договору підтверджено, що власником транспортованого природного газу являється Позивач (замовник).

- Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (ПАТ «Київоблгаз») - Договір №2013/Т-ПР-150113699556-170009 на розподіл природного газу для потреб промислових споживачів від 20.02.2012р., згідно з яким, ПАТ «Київоблгаз» надавало позивачу послуги з розподілу природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів позивача. Пунктом 1.1. Договору підтверджено, що власником транспортованого природного газу являється Позивач (замовник).

Факти розподілу та транспортування природного газу від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» до ПАТ «ЕНЕРГІЯ» підприємствами ПАТ «Укртрасгаз» та ПАТ «Київоблгаз» підтверджуються наступними доказами:

- актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами між позивачем та ПАТ «Укртрансгаз», за період березня - серпня 2013, та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, за період березня - серпня 2013 р. складеними та зареєстрованими у відповідності до вимог чинного законодавства України(т. 1 а.с. 120-125);

- актами приймання-передачі природного газу (на розподіл природного газу) між позивачем та ПАТ «Київоблгаз», за період березня - серпня 2013, та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, за період березня - серпня 2013, складеними та зареєстрованими відповідності до вимог чинного законодавства України(т. 1 а.с. 131-136).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що транспортування та розподіл придбаного позивачем у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природного газу здійснювалося на підставі оформлених належним чином документів, а саме: договорів, укладених між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ПАТ «Укртрансгаз» і ПАТ «Київоблгаз», відповідних актів.

Щодо посилань суду першої інстанції на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016р. у справі №646/8865/16-к, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надано суду податкові накладні від 06,13, 25, 31 жовтня 2013 року №№48, 137, 366, 589; від 04,17, 24, 29 квітня 2013 року №№ 43, 174, 293, 369; від 23 травня 2013 року №116; від 06, 10, 30 червня 2013 року №№ 20, 41, 171; від 26, 31 липня 2013 року №№ 221, 268, 300; від 14, 16, 19, 20, 21, 23, 27, 28, 29, 30, 31 серпня 2013 року №№ 95, 109, 121, 135, 150, 160, 185, 198, 219, 239, 257, 284; від 13 березня 2013 року № 137, від 25 березня 2013 року № 366, від 31 березня 2013 року № 589, від 06 березня 2013 року № 48, якіпідписані ОСОБА_1 , яка зазначила, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» немає.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Так і вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 року у справі № 818/529/16, де контрагентом позивача також було ТОВ «Українська нафто-газова компанія» і за той самий період, що і в даній справі.

Також, Верховний Суд у постанові від 28.03.2024 року у справі № 818/529/16 вказав, що зазначена ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова не є безумовним доказом відсутності реального характеру спірних у цій справі господарських операцій, оскільки не є доказом, який спростовує відомості первинних документів. Суди вірно врахували, що на час укладання та виконання договору контрагент позивача ТОВ «Українська нафто-газова компанія» був належним чином зареєстрований платником ПДВ та згідно ЄДР був зареєстрований за місцем знаходження, мав статус юридичної особи, мав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання, природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, наділений правоздатністю та дієздатністю, мав право укладати з позивачем будь-які договори. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Укладаючи правочини позивач не міг ні знати, ні навіть припускати, що контрагент може бути фіктивним, в той час, коли станом на момент укладення правочину та здійснення господарських операцій із таким контрагентом він був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, зареєстрований платником ПДВ і, відповідно, мав всю необхідну право- та дієздатність виступати учасником господарських правовідносин. До того ж це не виключає здійснення таким контрагентом і правомірних господарських операцій, які підтверджені відповідними первинними документами.

Таким чином, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 КАС України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №820/3715/18.

Колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15) про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«п. 123 Станом на час прийняття Верховним Судом України вказаної вище правової позиції Особлива частина КК України містила склад злочину у сфері господарської діяльності - фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Отже, стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувана на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності Однак ця норма не вказувана на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

Формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не грунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб 'єкта.

Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є. провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявність ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова Харківської області від 07.09.2016 по справі №646/8865/16-к, якою засновника та директора ТОВ «Українська нафтогазова компанія» - ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, - не може однозначно свідчити про відсутність реальних господарських операцій між ПАТ «ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія».

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19 вказала на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови»),

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) тощо не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Крім того, у пункті 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі 160/3364/19 сформульовано висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

З урахуванням вищезазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на час укладання та виконання договору контрагент позивача - ТОВ «Українська нафто-газова компанія» був належним чином зареєстрований платником ПДВ та згідно ЄДР був зареєстрований за місцем знаходження, мав статус юридичної особи, мав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, наділений правоздатністю та дієздатністю, мав право укладати з позивачем будь-які договори.

При цьому, відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Отже, надані ПАТ «ЕНЕРГІЯ» первинні документи, а саме: договори, акти надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та акти приймання-передачі природного газу (на розподіл природного газу) доводять реальність господарських операцій та вказують на фактичних учасників господарських операцій з поставки газу між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ПАТ «Укртрасгаз» та ПАТ «Київоблгаз».

Розподіл та транспортування газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» саме до позивача, в період з березня по серпень 2013 року, здійснювалось ПАТ «Київоблгаз», про що ПАТ «Київоблгаз» зазначило безпосередньо в кожному акті приймання- передачі природного газу (на розподіл природного газу), за період з березня - серпень 2013 року.

Транспортування та розподіл придбаного позивачем у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природного газу здійснювалося на підставі оформлених належним чином первинних документів, а саме: договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Укртрансгаз» і ПАТ «Київоблгаз», відповідних актів та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, за період березня - серпня 2013 року складеними, зареєстрованими та прийнятими відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України. Витрати, здійснені Позивачем як спосіб оплати за отриманий від контрагентів товар/послуги (транспортування природного газу) підтверджуються журналом проводок за 01.03.13-31.08.13 63.1,31, Контрагенти Укртрансгаз АТ та журналом проводок за 01.03.13-31.08.13 63.1,31, Контрагенти Обухівська ФЕГГ.

Крім того, на підтвердження факту отримання природного газу від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та використання його у своїй господарській діяльності, а також виробництво з нього теплової енергії та поставку її кінцевим споживачам, у період з березня 2013 року по серпень 2013 року, позивач надав довідку від 30.04.2020 вих. № 414.

Також, природний газ, який поставлявся позивачу під час взаємовідносин з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» використовується у власній господарській діяльності, з метою виробництва теплової енергії та постачання її кінцевим споживачам.

Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що ПАТ «ЕНЕРГІЯ» - є підприємством критичної інфраструктури сектору систем життєзабезпечення та надає послуги постачання теплової енергії та гарячого водопостачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам м. Обухів Київської області.

На дату виникнення спірних правовідносин, позивач був ліцензіатом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг по виробництву, транспортуванню та постачанню теплової енергії, та здійснював свою господарську діяльність у відповідності до ліцензійних умов.

Основним видом палива для виробництва позивачем теплової енергії є природний газ, який позивачем було придбано, крім інших постачальників природного газу в цей же період, також і у ТОВ «Українська нафто-газова компанія», та з якого в подальшому було вироблено теплову енергію з метою забезпечення споживачів м. Обухів централізованим опаленням та гарячим водопостачанням.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «ЕНЕРГІЯ» мало та наразі має виробничі і технологічні потужності переробки природного газу в теплову енергію, а саме: у 2013 році в експлуатації Позивача перебувало 6 котлів: водогрійні котли КВГМ- 100 станційний №1,2; парові котли БКЗ 75-39 ГМА станційний №3,5,6.7.

Теплова потужність водогрійного котла КВГМ-100 вказана у його паспорті та становить 100x106 ккал/год (100 Гкал/год).

У паспорті парових котлів величину теплової потужності не зазначено і тому вона визначена розрахунковим способом та становить 51,7 Гкал/год.

Встановлена теплова потужність всіх котлів дорівнювала 406.8 Гкал/год, яка зазначена у звіті про постачання теплової енергії за 2013 рік, шо був поданий позивачем до державного органу статистики.

Фактична теплова потужність котлів визначалась на основі розроблених спеціалізованою організацією режимних карт і становила 317,24 ГкалФод.

При цьому, позивач, з березня по серпень 2013 року, придбавав та використовував у своїй виробничій господарській діяльності 4431,117 тис. м. куб газу, з якої було вироблено 31496,52 Гкал теплової енергії, про що зазначено у довідці, яку додано до матеріалів справи.

Також, відображення в бухгалтерському обліку позивача основних засобів в частині машини, обладнання, будівлі та споруд підтверджено звітом по основним засобам по бухгалтерському обліку за період 2013 року.

На підтвердження змін в структурі активів та зобов`язань підприємства, у зв`язку із здійсненням господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ПАТ «ЕНЕРГІЯ» надало до суду відомості аналітичного обліку розрахунків, а саме: витрати, здійснені позивачем, як спосіб оплати за отриманий від контрагентів товар/послуги (транспортування природного газу) підтвердив журналом проводок за 01.03.13-31.08.13 63.1,31, Контрагенти Укртрансгаз АТ та журналом проводок за 01.03.13-31.08.13 63.1,31, Контрагенти Обухівська ФЕГГ та додатково, на підтвердження отримання та використання природного газу у власній господарській діяльності надав прибуткові та видаткові накладні за період березень-серпень 2013 року, виписані позивачем на обсяги газу, які зазначені в Актах прийому-передачі природного газу від ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Крім того, факт постачання кінцевим споживачам теплової енергії, виробленої з природного газу, придбаного у ТОВ «Українська нафтогазова-компанія», підтверджується листами: № 264 від 24.04.2020 ТОВ «Аерок», № 25-4965 від 23.04.2020 ПрАТ «Київський КПК» та № 1000 від 30.04.2020 Виконавчого комітету Обуxівської міської ради.

Виходячи із вищевикладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем доведено обґрунтованість мети придбання ПАТ «ЕНЕРГІЯ» у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» природного газу, зокрема, подальше використання його у власній господарській діяльності, тобто, придбаний природний газ пов`язаний із господарською ліцензійною діяльністю позивача, який має фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення операцій щодо закупівлі природного газу, виробництва та поставки теплової енергії кінцевим споживачам.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів використання газу не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені колегією суддів в повному обсязі.

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції доходить висновку про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за наслідками яких сформовано витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та спірний податковий кредит, відповідно висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що доводи апеляційної скарги ПАТ «ЕНЕРГІЯ» є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову - помилковими, відповідно оскаржувані ППР Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000472201/621 і №0000482201/620 є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 7 308,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енергія» - задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Енергія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000472201/621.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.03.2015 №0000482201/620.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» (ЄДРПОУ 13699556) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги 7 308,00 грн (сім тисяч триста вісім грн).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 25.12.2024 року