Ухвала

від 23.09.2024 по справі 380/18548/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 вересня 2024 рокусправа №380/18548/24Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Львівської міської ради, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися з позовною заявою, в якій просять:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у відмові, в межах делегованих повноважень, від виконання обов`язкового контролю за дотриманням вимог діючого законодавства України при проведенні реєстрації юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 99 по вулиці Чупринки в м.Львові уповноваженим підрозділом Юридичного Департаменту Львівської міської ради;

- визнати протиправною бездіяльність Юридичного Департаменту Львівської міської ради, яка полягає у невиконанні делегованих повноважень щодо дотримання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», результатом якої стало проведення реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в будинку АДРЕСА_1 з грубим порушенням Закону, використання Об`єднанням назви казароза;

- зобов`язати відповідача, Міністерство юстиції України, провести ретельну перевірку дотримання вимог діючого законодавства України Юридичним Департаментом Львівської міської ради при проведенні уповноваженим підрозділом департаменту реєстраційних дій щодо юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в будинку 99 по вулиці Чупринки в м.Львові, використання Об`єднанням назви казароза з відповідними правовими наслідками;

- зобов`язати відповідача, Юридичний Департамент Львівської міської ради, провести перевірку відповідності дій державного реєстратора Ляпінського В.Б. діючому законодавству України при проведенні реєстраційних дій юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в будинку 99 по вулиці Чупринки в м.Львові, наданні не уповноваженій особі представницьких повноважень.

У зв`язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 09.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачам надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали) шляхом подання примірника позовної заяви та її копій (відповідно до кількості учасників справи) із зазначенням обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідачів прав, свобод, інтересів позивачів; оригіналів двох платіжних документів про сплату кожним з позивачів судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 2422,40 грн (або ж 1937,92 грн у разі подання процесуальних документів в електронній формі).

17.09.2024 року від позивачів надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2024 року про залишення позовної заяви без руху. Обґрунтовуючи заяву, посилаються на те, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а, відтак, в силу вимог п.9 ст.5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору; позивач ОСОБА_2 подала довідку, з якої видно, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік. Стосовно зазначення обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідачів прав, свобод, інтересів позивачів вказали, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачами обставин справи та доказів.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п.п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16.02.2022 року у справі №9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 року у справі №520/12042/18, від 06.05.2020 року у справі №9901/42/20, від 03.06.2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27.10.2021 року у справі №9901/337/21.

Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов`язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.

Поряд із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивачів, що гарантоване ст.55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавцем встановлені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, із якою особа звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі №640/14623/20, від 18.03.2021 року у справі №826/3932/17, від 19.05.2021 року у справі №826/13229/16 та ін.).

Втім, усупереч вказаному, позивачі не обґрунтували яким чином діяльність або бездіяльність Юридичного департаменту Львівської міської ради та Міністерства юстиції України впливає на їх індивідуальні права, свободи чи інтереси; як саме відповідно до мети, завдання і призначення адміністративного судочинства вдасться відновити або захистити стверджуване ними порушення їх прав чи інтересів.

Подібне правозастосування наведено Верховним Судом в ухвалах від 01.07.2024 року у справі №990/195/24 та від 01.08.2024 року справа №990/250/24.

Стосовно сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Згідно із ч.1 ст.1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Закон №3674-VI визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі процесуальної заяви до суду, зокрема позовної заяви, як однієї з передбачених законом підстав для відкриття судового провадження.

Установлюючи сплату судового збору передумовою звернення до суду, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (ст.5 Закону №3674-VI), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (ст.8 Закону №3674-VI).

Відповідно до ч.1 ст.8 зазначеного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (частина перша цієї статті).

Нормою ч.1 ст.132 КАС судовий збір віднесено до судових витрат, а частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно ж до ч.1 ст.133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 вже зробила висновок щодо застосування наведених норм. Так, аналізуючи норми ч.1 ст.8 Закону №3674-VI, Велика Палата зазначила, що, суд, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору особам, які не зазначені в ст.5 Закону №3674-VI [цією статтею визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях у силу закону відповідно до їх статусу або виходячи із чітко визначеного предмета спору], або у справах із предметом спору, не охопленим цією статтею, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов [передбачених статтею 8] для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суддя враховує. що позивач ОСОБА_1 , відповідно до п.8 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Про відсутність доходів позивач ОСОБА_2 додала до позову довідку про доходи №7837678215861871 від 04.01.2024 року, згідно якої з І кварталу 2023 року по IV квартал 2023 року її дохід становить 48466,88 грн.

Водночас означений документ не дає повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем ОСОБА_2 судового збору на час звернення до суду, зокрема, але не виключно, таку інформацію може мати довідки банків про відкриті позивачем рахунки станом на 2024 рік і раніше, довідки про рух коштів по рахунках, що відкриті, зокрема, у банках; довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію; довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; документи про нарахування субсидій; документи про надання соціальної допомоги; відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).

Відтак, позивачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Оскільки станом на 23.09.2024 року виявлені судом недоліки позовної заяви не усунуті, є підстави для її повернення позивачам.

Схожий за змістом підхід щодо застосування норм процесуального права продемонстрований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2023 року у справі №990/35/23 за позовом до Верховної Ради України, Голови ВРУ ОСОБА_2, Кабінету Міністрів України, Державної служби з питань праці Міністерства економіки України, треті особи на стороні позивача: Президент України ОСОБА_3 , Представництво Європейського Союзу в Україні, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судове рішення про повернення позовної заяви Позивачу з означених підстав не є проявом обмеження права на доступ до суду, оскільки це рішення було зумовлено не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення Позивача до суду, а лише невиконанням процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження доступу їй до суду.

Роз`яснити позивачам, що в силу вимог ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Львівської міської ради, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернути позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович