Рішення

від 24.09.2024 по справі 480/3994/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р. Справа № 480/3994/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, треті особи: Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

1) визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Сумській області №1800-0603-8/20580 року у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9855 грн. 37 коп.;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9855 грн. 37 коп..

Свої вимоги мотивувала тим, що у неї при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2024 був відсутній обов`язок сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, так як передбачене договором нерухоме майно придбане позивачем вперше, тому вона не є суб`єктом сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розумінні п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97-ВР.

Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою суду до участі у розгляді справи залучено було як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області (далі - третя особа-1, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області).

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 20.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.17), однак, відзиву на позовну заяву до суду у встановленій в ухвалі строк надано не було. Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи-1 ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримав 21.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.19), однак, пояснення на позовну заяву не подав.

Поряд з цим ухвалою суду від 25.07.2024 до участі у розгляді справи залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - третя особа-2, ГУ Державної казначейської служби України у Сумській області), якій встановлено строк для подання пояснень на позовну заяву.

Представник третьої особи-2 надіслав пояснення, в яких з посиланням на Порядок повернення коштів повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 відмітив, що до повноважень управління Державної казначейської служби України у м. Сумах не належить повернення коштів з бюджету за поданням контролюючого органу.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.04.2024 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якої визначена у розмірі 985537,00грн. (а.с.7-8).

Вказаний договір був посвідчений 20.04.2024 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н.В., та на підставі якого в Державному реєстрі речових прав за позивачем зареєстровано право власності на вказану квартиру (а.с.7-9).

Позивачем 20.04.2024 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 9855,37грн.. Вказане підтверджується копією квитанції від 20.04.2024 (а.с.5), з якої вбачається, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири сплачено позивачем на рахунок Державного бюджету України через банк отримувача - Казначейство України, одержувач - ГУК Сумс.обл/Сумська МТГ/24140500.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, у відповідь на яку відповідач листом від 29.04.2024 повідомив про те, що Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій врегульоване питання щодо встановлення факту придбання житла вперше та створення механізму реалізації прав громадян (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (зі змінами), зокрема, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору (а.с.6).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в цьому випадку склалися між сторонами, та задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) та Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок КМУ №1740).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з п. 15-1 Порядку КМУ № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна з д і й с н ю є т ь с я за н а я в н о с т і документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна, зокрема, фізичними особами, законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше.

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2024, інша нерухомість ним не придбавалася. Факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2024 (а.с.9), згідно якої позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2024. Придбання позивачем іншого житла в даних реєстрах відсутнє.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна на умовах, зокрема, договору купівлі-продажу та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

А відтак за відсутності доказів щодо придбавання позивачем житла не вперше, остання має право на повернення суми помилково сплаченого збору.

У свою чергу процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), відповідно до п.5 якого повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно абз.1,7 п.11 Порядку №787 у день отримання подання відповідне головне управління Казначейства, Казначейство здійснює перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні (абз.1); подання, яке пройшло перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні, приймається головним управлінням Казначейства, Казначейством до виконання (абз.7).

Крім того, відповідно до п.1.2 Порядку обліку сум, які сплачуються / підлягають сплаті на рахунки Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, Порядком установлюється механізм обліку надходження сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі за договорами про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - договори про добровільну сплату), сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сум штрафів та пені, що застосовуються до платників, на яких покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - платники), сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, регресних вимог, адміністративних штрафів, благодійних пожертв юридичних та фізичних осіб (далі - платежі).

Згідно п. 7.2 зазначеного Порядку суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

При цьому, відповідно до пп.2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є органи Пенсійного фонду України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/19.

При цьому суд зауважує, що як станом на час придбання позивачем нерухомості, так і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії(Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2018 у справі №819/1249/17.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що відмова відповідача у вчиненні дій щодо повернення позивачу помилково сплачених коштів не відповідає критеріям правомірності, встановлених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вбачає необхідним визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Сумській області, викладену у листі від 29.04.2024 №1800-0603-8/20580, про відмову позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9588,37грн. та враховуючи, що відповідно до абз.1,7 п.11 Порядку №787 перевірку повноти реквізитів подання та зарахування коштів до бюджету згідно із реквізитами, зазначеними у поданні та прийняття подання здійснюють зокрема, головні управління (а не управління в містах як вважає позивач), суд вбачає необхідним вийти за межі позовних вимог на підставі ст. 9 КАС України та зобов`язати відповідача сформувати та подати саме до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумської області подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9855,37грн., сплаченого згідно квитанції від 20.04.2024.

З огляду на вказане, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача сформувати та подати саме до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене вбачається необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції, наявної у матеріалах справи (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд.43, м.Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013), треті особи: Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області (вул. Троїцька, буд. 8, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 37970593), Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м.Суми, вул.Воскресенська, буд.7, код ЄДРПОУ 37970404) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, викладену у листі від 29.04.2024 №1800-0603-8/20580, про відмову ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9855,37грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9855,37грн., сплаченого згідно квитанції від 20.04.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1211грн. 20коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2024.

Суддя І.Г. Шевченко