Постанова

від 23.09.2024 по справі 160/10185/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10185/24(суддя Рябчук О.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі № 160/10185/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ МАРКЕТ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ МАРКЕТ» 16 квітня 2024 року звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці згідно з яким просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110090/2024 /300001/1 від 03.01.2024 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби України суму надміру сплаченого ПДВ з вартості товару, що ввозився на митну територію України: імпортованого «Шпагату та мотузки для пакування або підв`язки: PP Garn Тех 2200 450 blau UV-1536 шт, виготовлений із поліпропіленової нитки, щільністю 2200 одиниць, довжина відтинку 450 метрів, синій, із захистом від ультрафіолету Застосовується у рослинництві для підв`язки рослин. Не для військового призначення» в сумі 54472,80 грн;

- зобов`язати посадових осіб Дніпровської митниці в подальшому, при ввезені товарів за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу 4/2023 від 14.09.23 р., не змінювати митної вартості товарів, що ввозяться.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110090/2024/300001/1 від 03.01.2024 року.

У задоволені позову в інший частині відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскарженого рішення.

Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушенні норм процесуального права; невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи; недоведеності обставин справі, які суд першої інстанції вважає встановленими.

Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає обставини враховуючи які відповідач дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Посилається на те, що довідка про транспортні витрати не може бути належним доказом понесених транспортних витрат; позивачем не надано доказів оплати транспортних витрат та завантаження товарів на транспортний засіб; оплата товару не підтверджується документами, що містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; судом першої інстанції не зазначено в мотивувальній частині: докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення, а також мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач посилаючись на її безпідставність, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «МЕТАЛ МАРКЕТ» для здійснення митного контролю та митного оформлення було подано до Дніпровської митниці митну декларацію № 24UA110090700001U4 товару: «Шпагат на мотузки для пакування або підв`язки: PP Garn Tex 2200 450 blau UV -1536 шт, виготовлений із поліпропіленової нитки, щільністю 2200 одиниць, довжина відтинку 450 метрів, синій, із захистом від ультрафіолету. Застосовується у рослинництві для підв`язки рослин. Не для військового призначення» код товару 5607410000. Вага брутто 10490кг, вага нетто 10234 кг».

Товар було придбано на підставі Зовнішньоекономічного контракту № 4/2023 від 14.09.2023 року (далі - «зовнішньоекономічний контракт») укладеного між ТОВ «ВП «МЕТАЛ МАРКЕТ» Україна м. Кривий Ріг вул. Сімбірцева буд. 73 та «WKI Tegafol Sp.z.o.o.» UL Podgorna 74-100 Grifino, Weltyn, Poland з безпосереднім виробником ( код 4104), на комерційних умовах поставки FCA PL Weltyn на загальну суму 300 000 євро з урахуванням специфікації № 1 від 14.09.2023р. до цього договору.

З метою здійснення митного оформлення вищезгаданого товару та на підтвердження митної вартості товару, позивачем до Дніпровської митниці разом із митною декларацією № 24UA110090700001U4 були надані : пакувальний лист № 50/12/2023 від 11.12.2023; рахунок фактура № 50/23/ЕХ від 11.12.2023; автотранспортна накладна б/н від 15.12.2023; заявка на транспорте експедирування від 11.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2 від 01.11.2023; рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно експедиційні послуги № 42 від 15.12.2023; довідка про транспортні витрати від 15.12.2023; специфікація № 1 від 14.09.2023; зовнішньоекономічний контракт купівлі продажу № 4/2023 від 14.09.2023; договір про надання послуг митного брокера № 11/07-23 від 11.07.2023; договір ( контракт) про перевезення № КС 01-11.12.2023 від 11.12.2023; договір ( контракт) про перевезення) № КС 42 від 11.12.2023; декларація інвойс, складена уповноваженим ( схваленим) експортером № 50/23/ЕХ від 11.12.2023; опис від 15.12.2023; сертифікат робочих випробувань від 11.09.2023; копія митної декларації країни відправлення №.23PL421010E0792874 від 15.12.2023.

Під час митного оформлення товару, зазначеного у митній декларації № 24UA110090700001U4, Дніпровською митницею було запропоновано надати додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) інформацію з біржових організацій про вартість сировини - поліпропілену.

Листом від 03.01.2024 року № 1 позивач повідомив про відсутність можливості надання додаткових документів у десятиденний термін.

03 січня 2024 року Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110090/2024/300001/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110090/2024/000001 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є те, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов наступних висновків, а саме:

1.За результатом аналізу наданих документів, відомості про компанію «WKI Tegafol Sp.z o.o.» як виробника товару наведені у сертифікаті робочих випробувань від 11.09.2023. Проте, вказаний документ не містить реквізитів, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару.

2. Поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA Weltyn Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FCA продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, у своїх приміщеннях чи іншому обумовленому пункті, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення.

При цьому, відповідно до положень 2.1 та 2.4 договору від 14.09.2023 № 4/2023, до ціни товару на умовах FCA включено виключно вартість пакування, тари та маркування.

Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

3. До митного оформлення надано довідку експедитора ФОП « ОСОБА_1 » про транспортні витрати від 15.12.2023 №15/12/23, відповідно до якої завантажувально-розвантажувальні роботи здійснювались за рахунок продавця.

Інформацію щодо включення вартості завантажувально-розвантажувальних робіт до ціни товару документально не підтверджено.

Враховуючи положення пункту 2.4 договору від 14.09.2023 №4/2023, довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати від 15.12.2023 №15/12/23, відповідно до якої до вартості наданих послуг не включались витрати на завантажувально- розвантажувальні роботи, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості витрат, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ.

Належного документального підтвердження того, що завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього, ні під час митного оформлення товарів, ні в подальшому в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, позивачем надано не було.

4. Відповідно до наданої до митного оформлення заявки на транспортування оплата за надані послуги здійснюється на підставі оригіналів документів протягом 1-2 днів.

Згідно з п. 2 ст. 53 МКУ, серед документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 (далі Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до п. 2 ст. 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать:

1.рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

2.банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Документи на оплату витрат по транспортуванню до митного органу не надано.

5. Відповідно до пункту 3.5 договору від 14.09.2023 №4/2023, поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.53 МКУ до митного оформлення надаються платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МКУ:

4. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

5. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

6. Відповідно до пункту 2.3 «договору», загальна сума контракту складає 300 000 ЄВРО. Умови платежу 100% передоплата. Однак, в платіжному дорученні АТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" від 01.11.2023 №2, вказана сума переказу - 24663,94 EUR та йде посилання на договір від 14.09.2023 № 4/2023, без деталізації, що оплата здійснюється по конкретній специфікації/ інвойсу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Враховуючи вищезазначене, надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

7. Відповідно до положень пункту 5.4 договору від 14.09.2023 №4/2023, якість товару повинна відповідати міжнародним стандартам.

До митного оформлення було подано «Сертифікат робочих випробувань» від 11.09.2023, що містить інформацію, щодо фізичних характеристик товару, які впливають на ціну, однак ідентифікувати даний документ, як такий, що відноситься до оцінюваної партії товару не можливо.».

Між тим надаючи правову оцінку зазначеним доводам відповідача, які також було повторно викладено відповідачем в апеляційній скарзі, суд першої інстанції правильно з`ясував та зазначив наступне.

Так, за змістом умов постачання FCA правил Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно з умовами FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товару (ів), а тому довідка про транспортні витрати від 20 березня 2023 року є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.

Отже, враховуючи умови постачання FCA згідно з Інкотермс 2010, позивачем було включено до митної вартості імпортованого товару витрати на його транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Надані до митного оформлені довідки про транспортні витрати містять детальний розрахунок транспортних витрат, вказано місце завантаження, що співпадає із графою 4 товаротранспортних накладних та місце вивантаження, що теж узгоджується з усіма умовами поставки. Довідки про транспортні витрати видані безпосередньо експедитором, з яким підписано договір про перевезення.

Крім того, згідно з довідкою експедитора ФОП «Очеретяний» про транспортні витрати від 15.12.2023 р №15/12/23 завантажувально-розвантажувальні роботи здійснювались за рахунок продавця (а.с.52).

Водночас, суд першої інстанції правильно з`ясував, що товар було придбано на підставі зовнішньоекономічного контракту № 4/2023 від 14.09.2023 року укладеного між ТОВ «ВП «Метал Маркет» Україна м. Кривий Ріг вул. Сімбірцева буд. 73 та «WKI Tegafol Sp.z.o.o.» UL Podgorna 74-100 Grifino, Weltyn, Poland з безпосереднім виробником (код 4104), на комерційних умовах поставки FCA PL Weltyn на загальну суму 300 000 євро з урахуванням специфікації № 1 від 14.09.2023р до цього договору, а оплата за поставку товару за контрактом підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 2 від 01.11.2023 року якою внесено передплату за контрактом № 4/2023 від 14.09.2023 року у сумі 24 663,94 Євро.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі відносно того, що оплата товару не підтверджується документами, що містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, оскільки часткова оплата позивачем товару зазначеного у зовнішньоекономічному контракті або оплата партії товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Щодо доводів відповідача про те, що сертифікат робочих випробувань від 11.09.2023 року не дає можливості ідентифікувати товар, до якого він відноситься, слід зазначити, що в цьому документі міститься назва, технічні характеристики та властивості товару зазначеного в митній декларації. Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що такий документ не повинен створюватися на кожну поставку товару та він не може мати реквізитів щодо ідентифікації кожної окремої партії постачання товару.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що рішення про коригування митної вартості товару №UA110090/2024/300001/1 від 03.01.2024 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Матеріали справи свідчать, що з метою коригування митної вартості товару митний орган в оскаржуваному рішенні застосував резервний метод визначення митної вартості - митна вартість, визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості схожого товару.

У спірному рішенні про коригування також зазначено, що методи 2а та 2б не можуть бути використані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в та 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

На переконання суду, митний орган безпідставно не використав основний метод визначення митної вартості товару позивача. Рішення митного органу не містять обґрунтованих пояснень, чому він використав резервний метод, як того вимагає пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Митний орган зобов`язаний зокрема вказати умови поставки та комерційні умови, які сформували ту митну вартість, яку митний орган взяв за основу для коригування митної вартості товару ТОВ «Метал Маркет». Водночас, в спірних рішеннях цього немає.

Просте зазначення в рішенні найменування виробника, країну виробництва, назву товару та ціни за одиницю товару з тої митної декларації, яка взята за основу для коригування, не є поясненням й обґрунтуванням застосування резервного методу як другорядного.

Враховуючи правильне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та надання спірним правовідносинам правильної оцінки суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару позивача за ціною договору.

Під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.

Отже, позивача надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по спірному рішенню і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що митний орган не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що свідчить про відсутність підстав передбачених ч.2 ст. 53 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у декларанта.

На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про те, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, або підстав вважати що вони містять розбіжності та в них наявні ознаки підробки.

Поданих позивачем документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік повністю відповідає вищенаведеним правилам ч. 1 ст. 53 МК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

У відповідності з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов`язку не виконав.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача та відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі № 160/10185/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва