Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/4418/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4418/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

01.04.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «ДЕЛЬТА» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство «ДЕЛЬТА» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Одеській області №9984740/19198708 від 21.11.2023 року та №9984739/19198708 від 21.11.2023 року;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №5 від 29.06.2023 року та №1 від 02.07.2023 року, складені Селянським (фермерським) господарством «ДЕЛЬТА», в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання;

стягнути з Головного управління ДПС у Одеській області та Державної податкової служби України на користь Селянського (фермерського) господарства «ДЕЛЬТА» суму судових витрат, а саме суму судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 12500 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за результатом здійснення господарської діяльності складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 29.06.2023 року №5, від 02.07.2023 року №1. На виконання вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку №1165, Порядку №520 в підтвердження показників податкових накладних підприємством направлено відповідні пояснення щодо господарських операцій та матеріали.

Вказані документи у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, розкривають їх зміст та характер і відповідно до положень Порядку від 11.12.2019 року №1165 та Порядку від 12.12.2019 року №520 є достатніми для реєстрації податкових накладних. В свою чергу контролюючим органом не обґрунтовано недостатність документів первинного і бухгалтерського обліку, неможливість їх прийняти до уваги під час вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.

Позивач зазначає, що є діючим підприємством та зареєстроване платником податку на додану вартість, забезпечує свою господарську діяльність необхідними ресурсами, ведення якої відбувається суворо з дотриманням правил податкового законодавства та належного оформлення податкового і бухгалтерського обліку, а отже спірні операції не відповідають жодному з Критеріїв ризиковості.

Наведені обставини у сукупності підтверджують правомірність дій платника та не доведеність законності і обґрунтованості дій та рішень суб`єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та вжиття заходів захисту порушених прав та інтересів платника шляхом скасування неправомірних рішень органу податкового контролю із його зобов`язанням зареєструвати податкові накладні в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Одеській області №9984740/19198708 від 21.11.2023 року та №9984739/19198708 від 21.11.2023 року.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати Податкові накладні №5 від 29.06.2023 року та №1 від 02.07.2023 року, складені Селянським (фермерським) господарством «ДЕЛЬТА» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження.

Стягнув на користь Селянського (фермерського) господарства «ДЕЛЬТА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12112 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Проаналізувавши положення ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Реєстрі за змістом має визначати конкретні документи, які не надано платником і які були необхідними для проведення реєстрації податкової накладної. Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його необґрунтованості та протиправності.

З огляду на те, що позивачем на підтвердження показників податкових накладних представлено контролюючому органу матеріали, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, надано пояснення щодо спірних операцій, а під час зупинення реєстрації податкових накладних податковим органом не було вказано конкретного переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, недостатність поданих матеріалів не доведена відповідачами і під час вирішення справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність рішень суб`єкта владних повноважень і наявність підстав для зобов`язання відповідача провести реєстрацію податкових накладних в судовому порядку.

Також, врахувавши вмотивованість заперечень відповідача стосовно розподілу судових витрат, категорію цієї адміністративної справи та витрачений час адвоката, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 12500 грн. є непропорційним до предмета спору та складності справи. У зв`язку із чим, суд першої інстанції визначив присудити з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в межах суми 4000 грн., зазначивши, що саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та заявленим позовним вимогам.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, зменшити позивачу розмір витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520 і помилково не враховано, що на законодавчому рівні визначений вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної. При цьому, зазначена у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних інформація щодо відповідності господарських операцій Критеріям ризиковості надавала платнику можливість подати контролюючому органу всі наявні у своєму розпорядженні документи та які підтверджують зафіксовані у податкових накладних показники.

Наполягаючи на правомірності своїх висновків, апелянт вказує, що обов`язок доведення реальності господарської операції та підтвердження її належним чином оформленими документами, які б відповідали вимогам бухгалтерського обліку, покладається на платника. В підтвердження відображених у податкових накладних господарських операцій платником не було надано повний та належним чином оформлений перелік матеріалів, які враховуються при реєстрації податкової накладної та передбачені п. 5 Порядку від 12.12.2019 року №520.

З урахуванням наведених обставин та акцентуючи увагу на тому, що показники спірних податкових накладних не підтверджені повними, достатніми та належним чином оформленими матеріалами і які б доводили реальність господарських операцій, апелянт вказує на безпідставність покладеного судом обов`язку на відповідача зареєструвати податкові накладні, відсутність правових обставин для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Також, апелянт вказує на відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, понесені витрати позивача на правничу допомогу залишаються не підтвердженими відповідними доказами, а розмір відшкодування є явно завищеним і не відповідає ринковим цінам на послуги адвоката.

У відзиві на апеляційну скаргу Селянське (фермерське) господарство «ДЕЛЬТА» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Селянське (фермерське) господарство «ДЕЛЬТА» зареєстровано юридичною особою, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є: 49.31 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; додатковими видами діяльності за КВЕД: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.30 Відтворення рослин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 01.16 Вирощування прядивних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.28 Вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 49:20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

За результатом господарських операцій в межах Договору поставки від 27.06.2023 року №ПА/1275/06/2023, укладеного з ТОВ «Профіт-Агрітрейд», позивачем складено та направлено засобами телекомунікаційного на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 29.06.2023 року №5 на суму 543859,5 грн., у тому числі ПДВ 66789,76 грн.; від 02.07.2023 року №1 на суму 147938,49 грн., у тому числі ПДВ 18167,89 грн.

Згідно квитанцій від 10.07.2023 року податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію в ЄРПН зупинено.

У квитанціях визначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару /послуги 1205 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатково повідомлено показник «D» = 4.6575%, «Р» = 37605.68; «D» = 5.0122%, «Р» = 0.

20.11.2023 року позивачем направлено контролюючому органу пояснення щодо показників податкових накладних та специфіки господарської діяльності платника і господарських операцій; подано документи, що стосуються господарських операцій із контрагентом та підтверджують наявність у платника необхідних ресурсів для здійснення відповідного виду господарських операцій.

Рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі, за результатом розгляду наданих пояснення та документів, від 21.11.2023 року №9984740/19198708, №9984739/19198708 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 29.06.2023 року №5, від 02.07.2023 року №1.

Згідно вказаних рішень, підставою для їх прийняття стало надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

У розділі «Додаткова інформація» рішень міститься посилання на первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішень, подавши скарги на рішення Комісії, однак його вимоги у скаргах залишено без задоволення.

Не погоджуючись із висновками органу податкового контролю, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За правилами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, за приписами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку від 11.12.2019 року №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку від 11.12.2019 року №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.

Додатком 3 до Порядку від 11.12.2019 року №1165 встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій, зокрема: 1. Обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.

Вказані положення Порядку від 11.12.2019 року №1165 кореспондуються із приписами Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520.

Разом з цим, відповідно п.п. 5, 6, 10, 12 Порядку від 12.12.2019 року №520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/ послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності / умовним кодом товару / Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Одночасно слід враховувати, що за визначенням, наведеним у п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 61.2 ст. 61, п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм показав, що контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має перевірити її дані, у тому числі, відповідно до критеріїв оцінки ступеня ризиків платника податку, ризиковості здійснення операцій із обґрунтуванням показника за кожним критерієм.

За результатом перевірки уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову у проведенні такої реєстрації.

Водночас, відмова у реєстрації надісланої платником податкової накладної може мати місце лише у тому разі, якщо встановлені під час перевірки податкової накладної ризики не спростовані платником документальним підтвердженням її вартісних та кількісних показників.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Натомість, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Колегія суддів враховує, що згідно даних податкових накладних у графі опис (номенклатура) товарів/послуг позивачем визначено вид товару, його кількість, ціну тощо.

Вказані показники позивач через особистий електронний кабінет на вимогу контролюючого органу підтвердив первинними матеріалами, надав пояснення з приводу операцій та специфіки своєї господарської діяльності.

Водночас, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не визначено перелік документів, який є недостатнім для проведення реєстрації податкових накладних, не конкретизовано, які саме, за висновком контролюючого органу, матеріали складено чи оформлено із порушенням законодавства, не наведено конкретні обставини, які стали підставою для віднесення операцій до ризикових.

Наведене свідчить про те, що вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладних.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкових накладних, а висновки в оскаржуваних рішеннях не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (в редакції, яка діє на момент ухвалення судом першої інстанції рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, встановлення судом першої інстанції способу усунення порушень прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання податкового органу провести реєстрацію податкових накладних датою їх подання на реєстрацію відбулось з дотриманням вказаних положень Порядку від 29.12.2010 року №1246.

Щодо розподілу судових витрат позивача на правову допомогу, понесених у зв`язку із розглядом адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід зазначити, що згідно із статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Апеляційний суд враховує, що вид правничих послуг, їх вартість, обсяги, а також строки виконання, сторонами узгоджено у відповідному Договорі та додатковій угоді до цього Договору.

Так, 16 січня 2024 року між Селянським (фермерським) господарством «ДЕЛЬТА» (Клієнт) та ОСОБА_1 (Адвокат) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №2, за яким Адвокат зобов`язується здійснити надання правової допомоги Клієнту на умовах і порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

У Додатковій угоді від 18.01.2024 року до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.01.2024 року №2 Сторони домовились про те, що Адвокат надає Клієнту професійну правничу допомогу стосовно представництва інтересів Клієнта в адміністративній справі за позовом про скасування рішень про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 29.06.2023 року №5, від 02.07.2023 року №1.

Також, Сторони домовились, що гонорар Адвоката визначається, виходячи із часу, витраченого Адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складності справи, обсягом наданих послуг, ціною позову і розраховується за наступними тарифними ставками: вартість 1 робочої години складає 1200 грн. Остаточний розмір гонорару Адвоката визначається в акті виконаних робіт.

Повноваження Адвоката на представлення Клієнта в суді першої інстанції оформлено ордером Серії АТ №1059664.

Актом від 23.01.2024 року Сторони засвідчили ту обставину, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні види професійної правничої допомоги:

надання усної консультації стосовно роз`яснення юридичних наслідків розгляду адміністративного позову по суті; розгляду судовим органом апеляційної скарги; роз`яснення підстав та порядку оскарження судового рішення; роз`яснення наслідків набрання судовим рішенням законної сили; роз`яснення порядку виконання судового рішення, обрання правової позиції в інтересах Клієнта (витрачений час 2 год., вартість послуг 2400 грн.);

ознайомлення та вивчення матеріалів адміністративної справи (витрачений час 2 год., вартість послуг 2900 грн.);

підготовка адміністративного позову (витрачений час 6 год., вартість послуг 7200 грн.).

На підтвердження фактичної оплати послуг суду представлено платіжну інструкцію від 23.01.2024 року №291.

Перевіривши обсяг наданих Адвокатом послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із наданням правової консультації і роз`яснень з правових питань, складенням заяв, представленням інтересів особи в суді, тобто відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Розмір витрат на правничу допомогу Адвоката узгоджений умовами відповідного договору між Сторонами та актом виконаних робіт (наданих послуг), фактичне надання професійної правничої допомоги підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме зверненням до суду із позовною заявою, складеною позовною заявою та доданими до неї документами.

Виходячи з наведених обставин та наявних у справі матеріалів, колегія суддів вважає витрати позивача, такими, що пов`язані із наданням професійної правничої допомоги адвоката, а визначений розмір до відшкодування цих витрат за рахунок відповідача обґрунтованим та співмірним із розглядом цієї справи, обсягом наданої позивачу правничої допомоги, характером спірних правовідносин та значенням справи для позивача.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про необхідність додаткового зменшення понесених витрат позивача у зв`язку із правничою допомогою, оскільки під час розподілу цих витрат суд керувався принципом обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору та в результаті дійшов висновку про необхідність їх зменшення при відшкодуванні за рахунок суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача, які мають бути понесені на правничу допомогу у зв`язку із розглядом адміністративної справи, є документально підтвердженими, безпосередньо пов`язані із розглядом даної справи, є обґрунтованими, суб`єктом владних повноважень не доведено неспівмірності цих витрат із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, витраченим часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв