Постанова

від 10.09.2024 по справі 380/1278/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1278/23 пров. № А/857/14253/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Гудима Л.Я., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань Нора А.Т.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (головуючий суддя: Кравців О.Р., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту 06.05.2024) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лактос Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лактос Україна», 23.01.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 10462/13010704 від 01.11.2022, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 10461/1301-07-04 від 01.11.2022, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Обґрунтовує позов тим, що ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено Акт № 11093/13-01-07-04/38557838 від 11.10.2023, в якому вказано, що податковий орган дійшов висновку про відмову в отриманні позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2022 року в сумі 167962,00 грн, а також про завищення сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2022 року на суму 1409129,00 грн. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові-повідомлення рішення № 10462/13010704 від 01.11.2022 та № 10461/1301-07-04 від 01.11.2022. Вважає, що такі рішення податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, а тому, їх слід скасувати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 11.10.2022 № 11093/13-01-07-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Безпідставне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість виникло в результаті порушень, які описані в акті перевірки ТОВ «Лактос Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 17.06.2022 № 4353/13-01-07-01/38557838, та вплинуло на показники декларації по податку на додану вартість за березень 2022 року. Встановлені порушення спричинили завищення бюджетного відшкодування на суму 167962,00 грн. та завищення від?ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1409129,00 грн. Оскільки в процесі проведенні перевірок оформлених актами перевірки 17.06.2022 № 4353/13-01-07-01/38557838 та 17.06.2022 № 4354/13-01-07-01/38557838 встановлено безпідставне формування податкового кредиту та заявлення до відшкодування сум ПДВ на підставі нереальних господарських операцій з ТОВ «Регіон Оптторг 2020» та зважаючи, що станом на 11.10.2022 позивачем не оскаржені результати попередньо проведених перевірок, позивач був зобов?язаний уточнити всі показники наступних податкових декларацій та виключити спірні суми. Водночас позивач вказаних дій не вчинив, що спричинило необхідності проведення перевірки та виключення таких показників шляхом винесення податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача Холявка І.Я. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача Ковч В.С. в судовому засіданні апеляційну скаргу просив відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лактос Україна» зареєстроване як юридична особа 08.01.2013, податковий номер платника податків: 38557838; основний вид економічної діяльності: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

ГУ ДПС у Львівській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лактос Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 11093/13-01-07-04/38557838 від 11.10.2023.

Вказаною перевіркою зафіксовано порушення позивачем пункту 50.1 статті 50, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №10462/13010704 від 01.11.2022, відповідно до якого сума штрафних (фінансових) санкцій 83981,00 грн.

- форми «В4» №10461/1301-07-04 від 01.11.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ у сумі 1409129,00 грн.

Оскільки позивач з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) що призвело до безпідставного прийняття податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно із абзацами 1 та 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2. та 200.4 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 380/9662/21.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевіркою достовірності та правильності визначення і врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту відповідно до декларації з ПДВ за березень 2022 року (рядок 17 (колонка Б) декларації) встановлено завищення на суму 1577091 грн.

Актом позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 17.06.2022 № 4354/13-01-07-01/38557838 встановлено проведення нереальних господарських операцій ТОВ «Лактос Україна» з ТОВ з «Регіон Оптторг 2020» у липні-грудні 2022 року. ТОВ «Лактос Україна» відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2022 року в сумі 16666 грн. та встановлено завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1577091 грн.

На момент проведення перевірки (11.10.2022) результати перевірки, які викладені в акті від 17.06.2022 № 4354/13-01-07-01/38557838, та які вплинули на показники податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року, узгоджені. Оскільки, ТОВ «Лактос Україна» не подано до податкового органу уточнюючих розрахунків «податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок» податкових декларації з податку на додану вартість за результатами перевірки (акт від 17.06.2022 №4354/13-01-07-01/38557838 (а. с. 42-67 том 1)).

Тобто, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 10461/1301-07-04 від 01.11.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ у сумі 1409129,00 грн, на підставі акта перевірки № 11093/13-01-07-04/38557838 від 11.10.2023, оскільки результати перевірки, викладені в акті від 17.06.2022 № 4354/13-01-07-01/38557838 щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Регіон Оптторг 2020» та завищення від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 1577091 грн, та які вплинули на показники податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року на момент перевірки 11.10.2023 були узгоджені, а позивач самостійно не уточнив всі показники наступних податкових декларацій та не виключив спірні суми.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між ТОВ «Лактос Україна» та ТОВ «Регіон Оптторг 2020» була предметом розгляду у справі № 380/13279/22.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 380/13279/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області, які складені на підставі актів перевірок від 17.06.2022 № 4353/13-01-07-01/38557838 та 17.06.2022 № 4354/13-01-07-01/38557838, № 4619/13-01-07-01 від 12.07.2022, № 4620/13-01-07-01 від 12.07.2022, (форма В-1), яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 16666 грн, № 4621/13-01-07-01 від 12.07.2022, (форма В-4), яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ у сумі 1577091 грн.

Відповідно до частин 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі 380/13279/22 встановлено реальність (товарність) спірних операцій та проаналізовано первинну документацію, складену за результатами фінансово-господарських операцій позивача з ТзОВ «Регіон Оптторг 2020» та ТзОВ «Єврологістика Тревел Плюс», а також докази використання у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час перевірки позивача. Відповідачем також не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. До перевірки було представлено всі господарські та фінансові документи, що обґрунтовують факт, зміст і обсяг господарських операцій, суд вважає, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ від господарських операцій з вищевказаним контрагентом, по яких необґрунтовано встановлено «нереальність здійснення господарських операцій».

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів цієї справи на підтвердження реальності господарських операції позивач долучив, зокрема: договір поставки від 09.07.2021 №227, укладений між ТОВ «Лактос Україна» (Покупець) та ТОВ «Регіон Отторг 2020» (Постачальник); договір транспортного експедирування №ДЗ-130219 від 13.02.2019, укладений ТОВ «Лактос Україна» (Замовник) та ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс» (Експедитор); акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Лактос Україна» та ТОВ «Регіон Оптторг 2020», ТОВ «Єврологістика Тревел Плюс»; видаткові та товаро-транспортні накладні; копії актів здачі-приймання робіт; платіжні інструкції; митні декларації; міжнародні ветеринарні сертифікати; додатки до контракту № 5 від 19/08/2017, укладеного між ТОВ «Лактос Україна» та «Lactos GmBH»; докази транспортування товару за кордон.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем нададано належні та достатні докази реальності господарських операцій з контрагентами та докази скасування попередніх податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі попередніх актів перевірки, результати яких вплинули на показники суми податкового кредиту, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету податкової декларації за березень 2022 року. Натомість, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними цілями.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 380/1278/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20.09.24