Рішення

від 24.09.2024 по справі 341/1306/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1306/24

Номер провадження 2/341/491/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у підготовчому судовому засіданні без участі сторін в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю служби у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

установив

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позові просить:

- розірвати шлюб, який зареєстрований 17 серпня 2019 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 1806;

-визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею;

-після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 »;

- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 17 серпня 2019 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з відповідачем не склалось. У них відсутнє взаєморозуміння, повага, сімейні цінності. Відповідач ображає та принижує позивачку. Стали частими сварки. Спільно не проживають десять місяців. Кожен живе своїми інтересами. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем, визначити місце проживання неповнолітньої дитини разом з нею.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 липня 2024 року, яке відкладено на 01 серпня 2024 року.

У чергове підготовче судове засідання 24 вересня 2024 року сторони не з`явились.

Позивачка 01 серпня2024року подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати без її участі, позов підтримує повністю (а. с. 27).

Відповідач 01 серпня 2024 року подав до суду заяву, у якій позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо проживання дитини з позивачкою. Просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а. с. 28).

Представник служби усправах дітейДубовецької сільськоїради Івано-Франківськоїобласті 23 вересня 2024 року подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без участі представника служби у справах дітей.

Положеннями частини першої статті 223ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).

Відповідно дочастини третьоїстатті 211ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Сторони зареєстрували шлюб 17 серпня 2019 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 1806, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Відповідно до змісту наявної у матеріалах справи копій свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується, що його батьком є ОСОБА_2 , відповідач у справі, а позивачка матір`ю (а. с. 6).

Згідно зі змістом висновку про визначення місця проживання дитини, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дубовецької сільської ради від 26 липня 2024 року № 34/07-24, установлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_1 , життя з чоловіком не склалось. У зв`язку з цим подружжя прийняло рішення розлучитись. ОСОБА_2 погоджується і бажає, щоб малолітній син ОСОБА_5 проживав разом із мамою ОСОБА_1 , оскільки вона є хорошою і люблячою матір`ю, яка дбає і піклується про свою дитину. Спору щодо місця проживання малолітнього сина у батьків немає (а. с. 33).

Відповідач позов визнав, про що 01 серпня 2024 року подав до суду відповідну заяву (а. с. 28).

Відповіднодо змісту позову спільне життя з відповідачем не склалось. Між сторонами втрачене взаєморозуміння, повага, сімейні цінності. Стали частими сварки. Спільно не проживають десять місяців. Кожен живе своїми інтересами. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. Просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем, визначити місце проживання неповнолітньої дитини разом з нею.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 105 Сімейного Кодексу України (далі-СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст.110СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з частиною другою статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до положень частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, забезпечення права на залишення прізвища позивачці передбачено нормами СК України та не потребує додаткового судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню (частинаперша статті 82 ЦПК України ).

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги, відповідач суду не надав, навпаки, позов визнав.

Розглядаючи спір, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу є обгрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка. Після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Що стосується вимоги позивачки про визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, частин другої та третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» слідує, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач позов визнав, про що подав письмову заяву. Крім того, суд ураховує висновок служби у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачкою.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини.

Відповідно дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, тому відповідно до приписів статей 141, 142 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки 1211,20 грн судового збору, а іншу частину судового збору у розмірі 1211,20 грн необхідно повернути позивачці з державного бюджету.

Оскільки сторонив судовезасідання нез`явились,суд здотриманням положеньвимог ч.4статті 268ЦПК Українипідписав судоверішення безйого проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 105, 112, 114, 160, 161 СК України, статтями 12, 13, 76-82, 89, 200, 206, 247, 263, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю служби у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований зареєстрований 17 серпня 2019 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 1806.

Визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 1211,20 грн судового збору.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2024 року.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

служба у справах дітей Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження за адресою: площа Незалежності, 2, с. Дубівці, Івано-Франківськийрайон, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 44392740.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ