Постанова

від 23.09.2024 по справі 300/2301/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2301/23 пров. № СК-А/857/24322/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року (головуючий суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2301/23 за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про стягнення податкового боргу в сумі 841490,58 грн. (податок на додану вартість у розмірі 175 920,60 грн., земельний податок з юридичних осіб у розмірі 665 569,98 грн).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що нормами ст. 95 ПК України надано повноваження податковому органу обирати шляхи погашення такого боргу, визначаючи які частини (суми) від загального розміру податкового боргу слід стягнути як з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки, що належить платнику податків. Вважає, що у даному спорі заявлено до стягнення суми податкового боргу одночасно з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки. Також зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позову.

Позивач до суду відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, Надвірнянський спецагролісгосп Івано-Франківського обласного комунального підприємства "Івано-Франківськоблагроліс" зареєстрований 18.02.2002 як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області.

Сторонами не заперечується, що відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 170917,00 грн згідно поданих до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість:

- №9385897273 від 17.12.2021 за листопад 2021 року на суму 8 120 грн, на загальну суму 44 356 грн, часткова сплата в сумі 36 236 грн;

- уточнений розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року № 9042498143 від 16.03.2022 на суму 27 491 грн;

- № 9042580004 від 17.03.2022 за лютий 2022 року на суму 27 762 грн;

- уточнений розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року № 9045092609 від 06.04.2022 на суму 72 581 грн;

- № 9046968012 від 18.04.2022 за березень 2022 року на суму 34 963 грн (а.с.13-16,73-79).

Також, як встановлено судом першої інстанції, згідно податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 0040590408 від 03.10.2022, винесеного на підставі акту камеральної перевірки №3296/09-19-04-08-15/05442412 від 16.09.2022, контролюючим органом до відповідача застосовано фінансові (штрафні) санкції на суму 5 003,6 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Крім того, за відповідачем обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб на суму 665 569,98 грн, який виник в результаті несплати боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відповідачем рахується податковий борг, який є узгодженим, доказів його погашення відповідачем не надано, контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, тому податковий борг підлягає стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно пункту 49.19 статті 49 Податкового кодексу України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток, яка розраховується наростаючим підсумком за рік. Для цілей цього Кодексу під терміном базовий звітний (податковий) період слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20. статті49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 202.1. статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Приписами пункту 57.1. статті57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.2 статті203 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Як вже було встановлено, відповідачем самостійно визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 170917,00 грн згідно поданих до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість:

- №9385897273 від 17.12.2021 за листопад 2021 року на суму 8 120 грн, на загальну суму 44 356 грн, часткова сплата в сумі 36 236 грн;

- уточнений розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року № 9042498143 від 16.03.2022 на суму 27 491 грн;

- № 9042580004 від 17.03.2022 за лютий 2022 року на суму 27 762 грн;

- уточнений розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року № 9045092609 від 06.04.2022 на суму 72 581 грн;

- № 9046968012 від 18.04.2022 за березень 2022 року на суму 34 963 грн (а.с.13-16,73-79).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що самостійно визначене податкове зобов`язання відповідача, зазначене ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальній сумі 170 917,00 грн, є узгодженим.

Згідно пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 0040590408 від 03.10.2022 контролюючим органом до відповідача застосовано штрафні санкції у розмірі 5 003,60 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення відповідачем не оскаржувалось, відтак зобов`язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 5003,60 грн, є узгодженим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 124.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно пункту 129.4 статті 129 вказаного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Наказом Міністерства доходів і зборів № 610 від 30.06.2017 затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 610), який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Розділ IV Порядку № 610 регулює надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків.

Так, відповідно до п. 7 Розділу IV Порядку № 610 податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

Судом першої інстанції встановлено та визнається відповідачем, що за ним обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб на суму 665 569,98 грн, який виник в результаті несплати боргу, а саме:

- Делятинська територіальна громада / UA26120030000018265 на суму 11716,05 грн, згідно поданих декларацій: №9021268490 від 01.12.2020 на суму 2030,88 грн, декларація на загальну суму 2707,83 грн, №9021370081 від 12.02.2020 на суму 410,88 грн, декларація на загальну суму 547,83 грн, №9017892025 від 09.02.2021 на суму 3255,66 грн, №9022276459 від 09.02.2022 на суму 3581,22 грн та пеня на суму 2 437,41 грн;

- Ланчинська територіальна громада/ UA26120050000087602 на суму 96 113,69 грн, згідно поданих декларацій: №9021255970 від 12.02.2020 на суму 9528,27 грн, декларація на загальну суму 12704,37 грн, №9021261039 від 12.02.2020 на суму 5615,24 грн, декларація на загальну суму 7486,97 грн, №9021339217 від 12.02.2020 на суму 9586,97 грн, декларація на загальну суму 12782,63 грн, №9017896811 від 09.02.2021 на суму 32973,97 грн, №9022275595 від 09.02.2022 на суму 36271,36 грн та пеня в розмірі 2137,88 грн;

- Надвірнянська територіальна громада/UA26120070000067596 на суму 195583,33 грн, згідно поданих декларацій: №9021291881 від 01.12.2020 на суму 4069,56 грн, декларація на загальну суму 5426,1 грн, №9021296060 від 01.12.2020 на суму 17021,76 грн, декларація на загальну суму 22695,69 грн, №9021377757 від 01.12.2020 на суму 430,42 грн, декларація на загальну суму 573,91 грн, №9021390112 від 01.12.2020 на суму 3071,73 грн, декларація на загальну суму 4095,66 грн, №9021386001 від 01.12.2020 на суму 2856,53 грн, декларація на загальну суму 3808,7 грн, №9021353543 від 01.12.2020 на суму 1115,23 грн, декларація на загальну суму 1486,96 грн, №9021363822 від 01.12.2020 на суму 2210,88 грн, декларація на загальну суму 2947,83 грн, №9021310964 від 12.02.2020 на суму 10663,05 грн, декларація на загальну суму 14217,42 грн, №9021395749 від 12.02.2020 на суму 0,38 грн, декларація уточ. на загальну суму 5,22 грн, №9107955563 від 15.05.2020 на суму 111,54 грн, декларація уточ. на загальну суму 1338,81 грн, №9030297019 від 19.02.2021 на суму 1344,03 грн, декларація на загальну суму 1344,03 грн, №9422675817 від 20.01.2022 на суму 55257,48 грн, декларація уточ. на загальну суму 55257,48 грн, №9022274532 від 09.02.2022 на суму 62409,50 грн, штрафна санкція на загальну суму 252,01 грн згідно податкового повідомлення рішення форма ПС №000/605/1810 від 02.02.2022 винесеного на підставі акту камеральної перевірки №395/09-19-18-10/05442412 від 19.01.2022 та пеня в розмірі 34 769,23 грн;

- Пасічнянська територіальна громада/ UA26120090000072057 на суму 13 965,29 грн, основний платіж на загальну суму 12 193,04 грн згідно поданих декларацій: №9021333423 від 12.02.2020 на суму 782,6 грн, декларація на загальну суму 1043,48 грн, №9021302749 від 01.12.2020 на суму 2 426,08 грн, декларація на загальну суму 3234,79 грн, №9017896971 від 09.02.2021 на суму 4 278,27 грн, декларація на загальну суму 4278,27 грн, №9022267960 від 09.02.2022 на суму 4 706,09 грн та пеня в розмірі 1 772,25 грн;

- Переріслянська територіальна громада/ЛА26120110000086381 на суму 228646,36 грн, згідно поданих декларацій: №9021278587 від 01.12.2020 на суму 8 173,96 грн, декларація на загальну суму 9807,71 грн, №9021224649 від 12.02.2020 на суму 13 910,88 грн, декларація на загальну суму 18547,86 грн, №9021236500 від 12.02.2020 на суму 10 682,62 грн, декларація на загальну суму 14243,5 грн, №9021240200 від 12.02.2020 на суму 17 686,99 грн, декларація на загальну суму 23583,65 грн, №9021249025 від 12.02.2020 на суму 7 571,74 грн, декларація на загальну суму 10095,67 грн, №9017897052 від 09.02.2021 на суму 7 6278,39 грн, декларація на загальну суму 76278,39 грн, №9022267744 від 09.02.2022 на суму 83 906,23 грн та пеня в розмірі 10 435,55 грн;

- Івано-Франківська територіальна громада/ UA26040190000081578 на суму 76 208,11 грн, згідно поданих декларацій: №9021284362 від 01.12.2020 на суму 7 434,79 грн, декларація на загальну суму 9913,06 грн, №9021272673 від 12.02.2020 на суму 10 447,85 грн, декларація на загальну суму 13930,46 грн, №9030411883 від 19.02.2021 на суму 23 843,52 грн, декларація на загальну суму 23843,52 грн, №9025351549 від 11.02.2022 на суму 26 227,87 грн та пеня в розмірі 8 254,08 грн;

- Коломийська територіальна громада/ UA26080070000092582 на суму 43 337,15 грн, згідно поданих декларацій: №9021399611 від 12.02.2020 задекларовано до сплати за квітень-грудень 2020 року 15534,81 грн, № 9016573827 від 08.02.2021 задекларовано до сплати за 2021 рік 20 713,08 грн; №9022286342 від 09.02.2022 задекларовано до сплати за січень-березень 2022року в сумі 5696,1 грн, з врахуванням уточнюючої декларації за 2022 рік № 9049725356 від 03.05.2022, якою зменшено податкові зобов`язання за квітень-грудень 2022 в сумі 17088,29 грн та пеня в розмірі 1 393,16 грн (а.с.22-55, 84-126).

податковий борг відповідача з земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі складає 665 569,98 грн.

Отже, податковий борг відповідача з земельного податку з юридичних осіб в загальному розмірі складає 665 569,98 грн.

Податкова вимога форми "Ю" від 13.03.2018 № 838-53 отримана представником відповідача, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці податкової вимоги.

Колегія суддів констатує, що контролюючим органом дотримано порядок стягнення боргу, зокрема, було виставлено і вручено податкову вимогу форми "Ю" від 13.03.2018 № 838-53, яка також не була оскаржена.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), податковою вимогою форми "Ю" від 13.03.2018 за № 838-53, а також довідкою про наявність боргу за платежами від 12.04.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення податкового боргу в загальному розмірі 841490,58 грн. з Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспа ОКП "Івано-Франківськоблагроліс".

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем визнається податковий борг в загальному розмірі 841490,58 грн., однак такий вважає, що у даному спорі позивачем заявлено до стягнення суми податкового боргу одночасно з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України передбачено чітка черговість стягнення податкового боргу, і першими такими заходами є стягнення сум з рахунків у банках обслуговуючих платника податків і лише за відсутності на рахунках коштів вчиняються інші дії, спрямовані на погашення податкового боргу.

Апеляційний суд зауважує, що нормами статті 95 Податкового кодексу України надано повноваження податковому органу обирати шляхи погашення такого податкового боргу, визначаючи які частини (суми) від загального розміру податкового боргу слід стягнути як з рахунків платника податків у банках, так і за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Також колегія суддів вважає, що з урахуванням характеру спірних відносин та предмету доказування у цій справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін і наголошує, що відповідач не був позбавлений можливості подати додаткові письмові пояснення та докази, шляхом направлення їх суду поштою або через електронний кабінет суду.

Апеляційний суд також наголошує на дотриманні вимог ст.77 КАС України, яка зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі № 300/2301/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар