Постанова

від 24.09.2024 по справі 380/17272/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17272/23 пров. № А/857/24653/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, прийняте суддею Карп`як О.О. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (надалі Сихівський відділ соціального захисту, відповідач) про визнання протиправним і скасувати рішення щодо припинення виплати допомоги на проживання; зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за грудень 2022 та січень 2023 у сумі 6 000 (шість тисяч гривень).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 відмовлено в позові.

Суд виходив з того, що посадовою особою ГУ Нацслужби у Львівській області було проведено перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що було складено акт № 786 від 18.11.2022. Даним актом не підтверджено фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

Відповідачем була припинена допомога з 01.12.2022 на підставі акта.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який надає достатні докази, у свою чергу довів, що діяв у межах закону при нарахуванні та виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за грудень 2022 та січень 2023, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а отже, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень на підставі норм чинного законодавства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що положення пункту 5 Порядку №332 звужують права внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який має вищу юридичну силу, визначено можливість більш тривалої відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання/перебування ніж Порядком № 332. Так, Закон дозволяє залишати місце свого фактичного проживання перебування внутрішньо переміщеним особам на строк до 60 днів, а пункт 5 Порядку № 332 фактично обмежує цей строк 10 днями.

Крім того, проведення перевірок місця фактичного проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб є обмеженням конституційного права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання.

Звертає увагу на те, що особа, здійснюючи конституційні права і свободи, може мати кілька місць проживання, зокрема водночас у кількох населених пунктах, і це не може призводити до перешкоджання ефективній реалізації інших конституційних прав.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа з с. Різниківка, Бахмутський район, Донецької області, перебувала на обліку у Сихівському відділі соціального захисту з 26 квітня 2022 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки 14.04.2022 № 1333-5001358164 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

14.04.2022 позивач звернулася до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

03.05.2022 Сихівським відділом соціального захисту прийнято рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 3000,00 грн щомісячно, з наступним продовженням виплати до 01.12.2022.

Згідно з Актом перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особа № 792, складеним Головним управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області від 18.11.2022 не підтверджено, що позивач проживає/перебуває за адресою, яку вказано при оформленні довідки ВПО: АДРЕСА_1 .

Оскільки, протягом десяти днів позивач не підтвердила своє місце перебування за вищевказаною адресою, допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам була припинена з 01.12.2022 Сихівським відділом соціального захисту на підставі Акту перевірки ГУ Нацсоцслужби у Львівській області.

Позивач повторно 21.02.2023 звернулася до Сихівського відділу соціального захисту із заявою № 406 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в якій зазначила нове місце проживання ( АДРЕСА_4 ).

Рішенням № Т125927594 від 27.02.2023 відповідачем призначено їй допомогу з 01.02.2023 по 31.03.2023 року у розмірі 3000,00 грн.

Листом Управління гуманітарної політики Управління соціального захисту Сихівського відділу соціального захисту від 10.03.2023 за № 26030/3164, повідомлено позивача зокрема про те, що «…відповідно до п.5 Порядку контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби шляхом проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається відповідний акт за формою, встановленою Нацсоцслужбою. Під час проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування посадова особа територіального органу за фактичним місцем проживання/перебування посадова особа територіального органу Нацслужби робить відповідний запис в акті і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів прибути до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських районних у містах (у разі утворення) рад (далі орган соціального захисту населення) за місцем перебування на обліку для проходження ідентифікації. У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом десяти календарних днів не прибула до органу соціального захисту населення, орган соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання допомоги на проживання з наступного місяця. Допомога сім`ї позивачки була припинена з 01.12.2022 на підставі складеного акту від 18.11.2022 перевірки фактичного місця проживання/перебування Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Мишуги, 13 А….».

З 01.08.2023 відповідно до бази ЄІСС позивач перемістилася до с. Ломаки Полтавської області та їй була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи УСЗН Лубенської міської ради від 01.08.2023 №1630- 5002888855.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон № 1706-VII):

- внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац перший частини першої статті 1);

- адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1).

Реєстрація місця проживання внутрішньо переміщеної особи здійснюється відповідно достатті 5 Закону № 1706-VII:

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону;

- адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону № 1706-VIIвнутрішньо переміщена особа зобов`язана, зокрема, повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду.

На реалізацію повноважень, наданихст. 10 Закону № 1706-VIIУряд прийнявпостанову від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою в т.ч. затвердив Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі як і раніше Порядок № 332). Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми є Підтримка, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 № 204.

Згідно з пункту 3 Порядку № 332 (в редакції від 20.10.2022, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 включно, надається починаючи з березня 2022.

Пунктом 5 Порядку № 332 передбачено, що внутрішньо переміщені особи несуть відповідальність за достовірність інформації, наданої для отримання допомоги.

Контроль за дотриманням вимог законодавства під час надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби шляхом проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається відповідний акт за формою, встановленою Нацсоцслужбою.

Вибіркова перевірка проводиться за рішенням керівника (заступника керівника) територіального органу Нацсоцслужби відповідно до сформованих з використанням Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб списків, наданих Нацсоцслужбою її територіальним органам.

Під час проведення вибіркової перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування посадова особа територіального органу Нацсоцслужби робить відповідний запис в акті і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом десяти календарних днів прибути до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем перебування на обліку для проходження ідентифікації.

Посадова особа територіального органу Нацсоцслужби протягом одного робочого дня передає акт органу соціального захисту населення за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом десяти календарних днів не прибула до органу соціального захисту населення, орган соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання допомоги на проживання з наступного місяця.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо припинення за грудень 2022 та січень 2023 виплати ОСОБА_1 допомоги на проживання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно доКонституції Україникожному гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання; громадяни мають право на соціальний захист в тому числі «в інших випадках, передбачених законом».

Закон № 1706-VIIвизначає правовий статус внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО), їх права та обов`язки, а також надає Уряду повноваження затверджувати комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, а також контролю за їх виконанням.

Уряд, затвердивши Порядок №322, визначив коло тих ВПО, яким держава надає грошову допомогу на проживання, а також умови її отримання, контролю за дотриманням ВПО умов отримання цієї допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Отже, отримання від держави допомоги на проживання на підставі Порядку №332 пов`язане з відповідністю особи певним умовам, а також покладає на особу необхідність виконання певних обов`язків.

Як вже було зазначено вище, позивач покинула своє місце проживання - с. Різниківка, Бахмутський район, Донецької області та перебувала на обліку у Сихівському відділі соціального захисту з 26 квітня 2022 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Актом перевірки фактичного місця проживання/ перебування внутрішньо переміщеної особа № 792, складеним Головним управління Національної соціальної сервісної служби у Львівській області від 18.11.2022 не підтверджено, що позивач проживає/перебуває за адресою, яку вказано при оформленні довідки ВПО: АДРЕСА_1 .

Оскільки, протягом десяти днів позивач не підтвердила своє місце перебування за вищевказаною адресою, допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам була припинена з 01.12.2022 Сихівським відділом соціального захисту на підставі Акту перевірки ГУ Нацсоцслужби у Львівській області.

Щодо покликання апелянта на те, що проведення перевірок місця фактичного проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб також є обмеженням конституційного права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи, судом перевірено зібрані у справі докази та не встановлено будь-яких ознак того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень чи держава в ширшому сенсі (законодавець, уряд тощо) якимось чином обмежують конституційне право позивачки самостійно обирати місце її проживання, а відповідні аргументи адвоката позивачки розцінює як помилкові, оскільки ОСОБА_1 , покинувши постійне місце проживання, самостійно прийняла рішення переїхати саме в Сихівський район м.Львова та зареєструватися як ВПО в органі соціального захисту населення за фактичним місцем проживання..

Крім того, остання виявила бажання отримувати від держави допомогу на проживання, що надається цій категорії осіб, а отже - повинна виконувати визначеніЗаконом № 1706-VIIта Порядком №332 обов`язки ВПО як отримувач допомоги, в т.ч. повідомляти про зміну місця проживання орган з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.

Суд визнає цей обов`язок необтяжливим та запровадженим державою з легітимною метою обліку внутрішньо переміщених осіб, а також контролю за використанням коштів, що виділяються конкретним органам соціального захисту для виплати допомоги ВПО, що зареєстрували фактичне місце проживання на території їх обслуговування.

Якщо ж ОСОБА_1 не бажає дотримуватися визначеногозакономобов`язку ВПО повідомляти органи соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання, то позивачка вправі користуватися свободою пересування та вільним вибором місця проживання, не претендуючи на отримання від держави соціальної допомоги, адже ухилення ВПО від виконання згаданого обов`язку у встановлені Порядком №332 строки має чітко визначений та зрозумілий будь-кому наслідок - припинення виплати допомоги на проживання;

Також колегія суддів звертає увагу на те, що виплата спірної допомоги здійснюється органом з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем фактичного проживання ВПО. Тому зміна ВПО місця проживання за умови виконання цією особою своїх обов`язків та належного повідомлення у встановленізакономстроки відповідного органу соціального захисту про нове місце проживання та бажання отримувати допомогу - призводить не до припинення виплати допомоги на підставі Порядку №332, а до зміни органу з питань соціального захисту населення, що буде виплачувати ВПО цю допомогу.

Отже, норми Порядку № 332 не обмежують свободу пересування особи та не перешкоджають чи забороняють ВПО обирати/змінювати місце проживання/перебування, а внормовують порядок отримання соціальної допомоги особою від органу соціального захисту населення за місцем зареєстрованого фактичного проживання ВПО, що бажає таку допомогу отримувати.

Крім того, Порядок № 332 передбачає чіткий та зрозумілий алгоритм дій органів соціального захисту у випадку відсутності ВПО, щодо якої проводилася перевірка, за зареєстрованим місцем фактичного проживання та надає десятиденний строк для того, аби особа підтвердила своє перебування за зареєстрованою фактичною адресою. Отже, для отримання від держави допомоги на проживання на підставі Порядку №332 особа повинна відповідати певним умовам та виконувати обов`язки, що ніяким чином не перешкоджають цій особі вільно обирати місце проживання чи користуватися свободою пересування - адже у випадку зміни місця проживання після повідомлення про це органу соціального захисту за новим місцем проживання допомога на проживання буде виплачуватися за новим місцем фактичного проживання.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки позивачка претендує на отримання соціальної допомоги, що підпадає під сферу діїстатті 46 Конституції Українита статті1Першогопротоколу до ЄКПЛ, а нестатті 33 Конституції Українитастатті 8ЄКПЛ.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними покликання представника позивачки про те, що перевірка фактичного місця проживання/перебування позивачки була проведена всупереч Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання і поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19) від 17.03.2020 № 530-IX, яка прямо забороняє здійснення таких перевірок, оскільки проведення перевірки фактичного місця проживання/перебування ВПО здійснюється територіальними органами Нацсоцслужби, а не відповідачем.

Виходячи із предмету позову, в предмет доказування у цій справі не входить оцінка правомірності дій ГУ Нацсоцслужби у Львівській області при проведенні перевірки фактичного місця проживання/перебування позивачки.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виходячи із заявлених позовних вимог та підстав позову, суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ГУ Нацслужби у Львівській області при проведенні перевірки фактичного місця проживання/перебування позивача.

Окрім того, представник позивачки також стверджує, щоЗакон № 1706-VII, який має вищу юридичну силу, визначає можливість більш тривалої відсутності ВПО за місцем фактичного проживання/перебування (60 днів), аніж Порядок № 332 (10 днів), тому положення пункту 5 Порядку № 332 звужують встановленізакономправа ВПО.

З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Визначена абзацом 8 частини першоїстатті 12 Закону № 1706-VIIсанкція норми скасування дії довідки про взяття особи на облік як ВПО застосовується у разі неповідомлення ВПО про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другоїстатті 9 цього Закону. Рішення про скасування дії довідки про взяття на облік ВПО приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що ВПО повернулася до покинутого місця постійного проживання та має наслідком виключення особи з відповідного реєстру, що унеможливлює отримання нею будь-яких пільг та гарантій, передбаченихЗакономдля ВПО.

Водночас визначена абзацом 6 пункту 5 Порядку № 332 санкція - припинення надання ВПО допомоги на проживання застосовується у разі, коли ВПО протягом десяти календарних днів після складення акту про відсутність особи за зареєстрованим місцем фактичного проживання не прибуває до органу соціального захисту населення. Ця санкція передбачає лише припинення виплати допомоги на проживання та не обмежує ВПО в користуванні правами, пільгами та гарантіями, передбаченимиЗаконом № 1706-VII.

Отже, названі представником позивачки нормиЗакону № 1706-VIIта Порядку №332 регулюють різні суспільні відносини, а також передбачають різні юридичні наслідки (санкції) невиконання ВПО своїх обов`язків - залежно від тривалості періоду їх невиконання.

Відтак, колегія суддів відхиляє як помилковий аргумент покликання апелянта про невідповідність Порядку №332 нормам акта вищої юридичної сили -Закону № 1706-VII.

Закон № 1706-VII, який визначає права та обов`язки осіб зі статусом ВПО, не передбачає такого «права» внутрішньо переміщеної особи як «залишати місце свого фактичного проживання/перебування». Цей аргумент представника позивача побудований на підміні понять, коли обов`язок ВПО повідомляти уповноважені органи соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання та різні наслідки невиконання цього обов`язку (залежно від тривалості його невиконання) помилково трактується як «право» ВПО «залишати місце свого фактичного проживання/перебування» на певний строк. Отже, Порядок №332 навіть теоретично не може звузити «право» ВПО, якого не існує.

Отже, позивачка, як і будь-хто інший, вправі вільно обирати/змінювати фактичне місце проживання. Разом з тим, для отримання передбаченого Порядком №332 соціального захисту (грошової допомоги) вона зобов`язана дотримуватися певних умов, що є необтяжливими та виправданими з огляду на мету їх запровадження (детально обґрунтовано в цьому рішенні суду).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову задоволенні позову.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №380/17272/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар