Ухвала

від 13.09.2024 по справі 404/8039/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8039/24

Номер провадження 1-кс/404/3136/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, ОСОБА_3 , погодженого з прокуратури Кропивницької спеціалізованої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 62024150030000240 за ч.3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 10.09.2024 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України.

Мета звернення збереження речових доказів.

За версією сторони обвинувачення, збереження речових доказів необхідно для доведення у суді факту отримання неправомірної вигоди службовою особою. Вилучене майно є предметом неправомірної вигоди, тому підлягає арешту.

Слідчий / Прокурор в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд клопотання без їх участі.

Власник вилученого майна в судове засідання не з`явився.

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 62024150030000240 від 29.08.2024 року за фактом вимагання неправомірної вигоди лікарем - дерматовенерологом поліклінічного відділення КНП «Кіровоградського обласного дерматологічного центру» Кіровоградської обласної ради» ОСОБА_5 за попередньою змовою з головою позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та 11.09.2024 року одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США за сприяння у швидкому проходженні ОСОБА_7 військово-лікарської комісії, надання висновку про непридатність його до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Предметом доказування є речі, за допомогою яких відбувалось надання неправомірної вигоди.

10.09.2024 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 слідчі Територіального управління Державного бюро розслідувань відшукали і вилучили майно, перелік яких наявний у протоколі обшуку. Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого визнано речовим доказом.

12.09.2024 року о 19 год. 25 хв. з десятого відділення «Нова пошта» слідчий направив до Кіровського районного суду клопотання про накладення арешту на вилучене майно.

Отже представник сторони обвинувачення своєчасно вчинив усі можливі дії для виконання вимог ст. 116 КПК України, тобто з моменту вилучення майна у наступні 48 годин здав на пошту клопотання про накладення арешту на майно для відправлення до суду.

«Укрпошта» і «Нова пошта» відкрили однакові КВЕДи, які дозволяють їм здійснювати законну економічну діяльність пов`язану з відправкою кореспонденції. За таких умов хибні припущення представників володільця майна що доставка клопотання з використанням послуг «Нова пошта» не може вважатись виконанням умов ст. 116 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання)

У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.

Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.

На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру( п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані у розумні строки (ч.1 ст.28 КПК України). Розумними вважаються строки, що є необхідно об`єктивними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критерієм для їх визначення є: складність провадження, кількість підозрюваних і кримінальних правопорушень, обсяг і специфіка процесуальних дій для досягнення мети кримінального провадження.

Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.

Прокурор надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі обшуку, протоколах допиту свідків, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

Прокурор правильно зазначає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень будуть речові докази вилучені речі, тому є ризик відчуження/знищення, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Безпосереднього дослідження судами речових доказів.

Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власників, володільців і третіх осіб.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та користування на:

- саморобний конверт з паперу білого кольору, в якому знаходяться грошові кошти номіналом по 500 гривень у кількості 35 штук, номіналом по 200 гривень у кількості 7 штук та номіналом 100 гривень у кількості 1 штуки,

- саморобний конверт з паперу білого кольору, в якому знаходяться грошові кошти номіналом по 1000 гривень у кількості 2 штук, номіналом по 500 гривень у 16 штук, номіналом 200 гривень у кількості 47 штук та номіналом по 100 гривень у кількості 6 штук,

- зливок дорогоцінного металу жовтого кольору, заявленою масою 5 грам, власником і володільцем яких є ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1