Постанова

від 11.09.2024 по справі 909/1218/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа №909/1218/15

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання Лагутін В.Б.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 10.05.2024 (вх. № 01-05/1372/24 від 10.05.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 (повний текст рішення складено 25.04.2024, м. Івано-Франківськ, головуючий суддя О. М. Фанда, судді Т.В. Максимів, О.В. Рочняк)

у справі № 909/1218/15

за позовом: фізичної особи-підприємця Співак Олени Густавівни, м. Калуш Івано-Франківської області

та фізичної особи-підприємця Співак Людмили Петрівни, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни, м. Калуш Івано-Франківської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Калуської міської ради, м. Калуш Івано-Франківської області

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Калуш Івано-Франківської області

про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: м. Калуш, проспект Лесі Українки, 46 (173) на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.

за участю представників:

від позивача: Булавинець М.М.;

від відповідача: Тугай І.М.;

третя особа -1: не з`явився;

третя особа -2: не з`явився;

третя особа -3: не з`явився;

третя особа -4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Співак Олена Густавівна та Фізична особа-підприємець Співак Людмила Петрівна подали позов до Фізичної особи-підприємця Максимів Галини Петрівни про зобов`язання провести перебудову будинку № 173 на проспекті Лесі Українки в м. Калуш, привівши його у відповідність з Державними будівельними нормами.

За результатами розгляду позовних вимог, Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення 14.04.2016 (суддя Деделюк Б.В.) про задоволення позовних вимог Суд зобов`язав фізичну особу-підприємця Максимів Галину Петрівну, провести перебудову будинку АДРЕСА_1 , привівши його у відповідність з Державними будівельними нормами та стягнув з відповідача на користь фізичної особи-підприємця Співак Олени Густавівни 1218 грн. судового збору.

Постановою від 07.02.2017 Львівський апеляційний господарський суд вказане рішення місцевого суду залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 (суддя Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 - в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2021 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Протокольною ухвалою від 22.11.2023 місцевим господарським судом (Головуючий суддя О. М. Фанда, Суддя Т.В. Максимів, Суддя О.В. Рочняк) задоволено заяву про зміну предмету позову (вх.№13327/19 від 09.07.2019), яка подана під час нового розгляду справи.

Отже, предметом позовних вимог у даній справі є зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: м. Калуш, проспект Лесі Українки, 46 (173) на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.

Позовні вимоги з посиланнями на приписи частини сьомої статті 376, статті 391 ЦК України обґрунтовані тим, що відповідач, при проведені будівництва на суміжній земельній ділянці, відхилився від проєктної документації, чим порушив права позивачів, оскільки будівля відповідача обмежує доступ у цокольний поверх будинку №44, при випадінні снігу є загроза провалу даху, позбавлено доступу до газопроводу по якому постачається газ до цілого будинку. Вказані порушення підтверджуються проведеними у справі експертизами. У зв`язку з цим позивачі просили зобов`язати відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: м. Калуш, проспект Лесі Українки, 46 (173) на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 по справі № 909/1218/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд вказав, що з досліджених матеріалів справи, судом встановлено факт здійснення відповідачем по справі будівництва спірного об`єкту з порушенням певних будівельних норм, що спричинило обмеження доступу у цокольний поверх будинку №44, при випадінні снігу є загроза провалу даху, позбавлено доступу до газопроводу по якому постачається газ до цілого будинку. Вказане підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №4765 від 29.02.2016 та експертним висновком Київського НДІСЕ №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019.

З вказаних вище висновків місцевим господарським судом також встановлено, що порушення при здійсненні будівництва спірного об`єкту були допущені як відповідачем по справі, так і самими позивачами при здійсненні ними будівництва об`єкту, прилеглого до оспорюваного будівництва.

Разом з тим, з досліджених експертних висновків судом встановлено, що порушення допущені при здійсненні будівництва відповідачем спірного об`єкту можливо усунути шляхом проведення перебудови зазначеного об`єкту та об`єкту позивачів, шляхи усунення яких зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №4765 від 29.02.2016.

Одночасно, місцевий суд звернув увагу на те, що в судовому засіданні сам відповідач не заперечував щодо здійснення перебудови спірного об`єкту.

Відтак, з аналізу наведеного вище, суд першої інстанції надавши оцінку наявним у справі доказам, врахувавши приписи закону, практику Верховного суду України, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 10.05.2024 (вх. № 01-05/1372/24 від 10.05.2024) у якій просить призначити по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Івано-Франківському відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23А). Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що у матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив будівництво без відповідних документів, а саме: без дозволу на виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил, також будівля збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Про ці обставини представником позивачів було чітко і однозначно зазначено в заяві про зміну предмета позову (вх.№13327/19 від 09.07.2019), яку судом першої інстанції 22.11.2023 року задоволено шляхом прийняття протокольної ухвали.

Скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без дозволу на виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил, майно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Апелянт також вказує, що частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Натомість на переконання апелянта, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту. Однак, судом першої інстанції не надано жодної оцінки цим доводам Позивачів, що має наслідком прийняття незаконного рішення про відмову у задоволенні позову

Апелянт вказує, що є безпідставними висновки суду про те, що з висновків експертиз судом встановлено, що порушення при здійсненні будівництва спірного об`єкту були допущені як відповідачем по справі, так і самими позивачами при здійсненні ними будівництва об`єкту, прилеглого до оспорюваного будівництва.

Те, що експерт у своєму висновку зазначив шляхи усунення вказаних порушень, які передбачають можливість перебудови будинку позивачів жодним чином не вказує на те, що ними допущено порушення при будівництві.

Окрім того, апелянт вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 910/7141/13 (п. 27,2.-27.4.).

У судове засідання 11.09.2024 з`явився представник позивачів, клопотання про призначення експертизи підтримав. Надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 11.09.2024 з`явився представник відповідача, проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечив. Надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 11.09.2024 треті особи явки уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні про час та дату судового засідання.

Розглянувши клопотання про призначення експертизи, колегія суддів вказує наступне.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною 2 ст. 107 ГПК України передбачено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

У п.п. 15.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 зазначено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об`єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової будівельно-технічної експертизи на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2015 року, експертом за результатом її проведення зроблено відповідний висновок, в якому дав чітку і вичерпну відповідь на поставлені судом запитання з приводу допущених відповідачем порушень та вказав які існують можливі способи (шляхи) їх усунення.

Колегія суддів зазначає, що мотиви, з яких відповідач просить призначити додаткову судову експертизу зводяться до незгоди із вже наявним висновком експерта, складеним за наслідками призначення судової експертизи у цій справі.

З наведеного слідує, що клопотання про призначення додаткової експертизи (вх.№11935/21 від 20.07.2021) є фактично клопотанням про проведення повторної експертизи з дослідження того самого об`єкта і тих самих питань.

Відповідачем не доведено недостовірності наявного в матеріалах справи висновку експерта.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що справа №909/1218/15 перебуває на розгляді суду майже 10 років, призначення ще однієї експертизи буде мати наслідком затягування судового процесу і призведе до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 20.11.2001 №554 «Про реконструкцію павільйону №173 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування» надано дозвіл підприємцю Максимів Г.П. на проєктно-вишукувальні роботи для реконструкції павільйону №173 на пр. Лесі Українки під магазин та заклад громадського харчування та на оформлення відводу земельної ділянки в установленому порядку.

26.04.2004 Калуська міська рада (орендодавець) і підприємець Максимів Г.П. (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку площею 0,0287 га, розташовану на пр. Лесі Українки в м.Калуш для будівництва магазину терміном до 16.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 05.11.2014).

29.02.2008 ДАБІ видало ОСОБА_3 дозвіл на виконання будівельних робіт №24 з реконструкції торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування підприємця Максимів Г.П.

16.03.2008 ОСОБА_3 видано дозвіл №32 на проведення земляних робіт по АДРЕСА_1 , початок робіт 19.03.2008. У матеріалах справи наявна копія архітектурно-планувального завдання від 25.11.2003 №654 на реконструкцію торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування.

Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 №499 надано дозвіл ОСОБА_3 на корегування проєктно - кошторисної документації на реконструкцію торгового павільйону АДРЕСА_1 під магазин та заклад громадського харчування з метою збільшення техніко-економічних показників на будівництво ОСОБА_3 триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1 .

Відповідно до припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 06.11.2009, виданого ОСОБА_3 , у результаті перевірки виконання будівельних робіт з реконструкції павільйону, встановлено відхилення від проектної документації.

03.02.2012 інспекцією ДАБК Івано-Франківської області зареєстровано декларацію за №ІФ 08312018197 про початок будівельних робіт від 27.01.2012 на будівництво ОСОБА_3 триповерхового житлово-комерційного будинку з мансардою на АДРЕСА_1 . У пункті 13 декларації «Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» вказано про архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 №654, видане відділом Архітектури та містобудівного кадастру.

Рішенням Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 03.03.2016 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197.

Згідно з листом-відповіддю Держархбудінспекції від 04.03.2016 №40-22-/909-0/1598, наданого на звернення ОСОБА_4 , підставою для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.02.2012 за №ІФ 08312018197 було те, що на момент подання декларації архітектурно-планувальне завдання від 25.11.2003 №654 втратило чинність, що свідчить про внесення до декларації недостовірних даних.

Рішенням Виконавчого комітету Калуської міської ради від 12.09.2008 № 478 "Про прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об`ємі другого та третього поверхів та сауни в цокольному поверсі на АДРЕСА_2 " затверджено акт Державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію магазину з влаштуванням житлових приміщень в об`ємі другого та третього поверхів (квартира АДРЕСА_3 підприємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вирішено оформити право власності на магазин, площею 102,7кв.м за підприємцем ОСОБА_4 в цілому; на сауну, площею 107,7кв.м за підприємцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; на квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 за підприємцями Співак Л.П. , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних долях.

На виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2015 Львівським НДІСЕ надано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 №4765.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 29.02.2016 № 4765 при будівництві будинку АДРЕСА_1 допущені наступні порушення Державних будівельних норм:

1.Заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску (ДБН В.2.5.-20-2001 "Інженерне оснащення будинків і споруд. Зовнішні мережі і споруди", п. 4.4, 6.18). Для забезпечення доступу до всієї довжини газопроводу низького тиску необхідно внести зміни в існуючий проєкт газозабезпечення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 і перенести існуючу магістраль газопроводу низького тиску відповідно до цих змін.

2.Значно збільшилися навантаження на покрівлю сусіднього житлового будинку № 44/2 від атмосферних опадів, на які конструкції покрівлі цього будинку не були попередньо розраховані. Існує загроза промерзання ділянки водостічного стояку, розташованої у безпосередній близькості до зовнішньої стіни будинку № 173 (ДБН В.1.2.-12-2008 "Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки", п. 3.10; ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд", п. 4.4, 4.5). Для перевірки несучої здатності конструкцій житлового будинку № 44/2 на збільшені навантаження від атмосферних опадів необхідно провести відповідні розрахунки, після чого при необхідності провести посилення або реконструкцію покрівлі житлового будинку №44/2 згідно з попередньо складеною проєктною документацією на ці роботи. Водостічний стояк перенести згідно з вищенаведеними вимогами.

3.Відсутність протипожежної перешкоди між будинками № 173 та 44/2 (зовнішня стіна будинку № 173, прилегла до будинку 44/2, не є такою протипожежною перешкодою) (ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва», п. 2.12., 3.1, 3.5, 4.7). З метою використання існуючої зовнішньої стіни будинку № 173 як протипожежної перешкоди, демонтувати існуючі віконні конструкції і закласти віконні прорізи або демонтувати існуючі віконні конструкції і на їх місце встановити протипожежні віконні конструкції.

4.Димохідна та вентиляційна труби житлового будинку № 44/2 опинилися в зоні вітрового підпору (ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування», п. 6.8.11, 7.3.10; ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", п. 5.32). Після проведення необхідних розрахунків та складання проєктної документації виконати будівельні роботи по збільшенню висоти димохідної та вентиляційної труби житлового будинку № 44/2 до рівня вище 0,5 м від лінії зони вітрового підпору.

5.Вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку № 44/2, які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю (на 180 градусів) (ДБН В.1.1.7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва", п. 5.9, 5.19). Для забезпечення вільного евакуаційного виходу шляхом безперешкодного повного відкривання вхідних дверей в цокольний поверх житлового будинку №44/2 змінити конструкцію входу в цокольний поверх житлового будинку №44/2 з метою зміщення двірного отвору в сторону від будинку №173.

За результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження Київським НДІСЕ, призначеного ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2018, надано експертний висновок від 10.05.2019 №334/18-28/772-725/19-28, згідно з яким:

- спорудження будівлі за адресою АДРЕСА_1 відповідачкою не відповідає затвердженій у встановленому чинним законодавством України порядку проєктній документації на будівництво в частині дотримання протипожежних вимог та обмеження доступу до газопроводу сусіднього будинку АДРЕСА_2 ;

- на питання ув`язки проєкту будівництва будівлі №173 на АДРЕСА_1 з проєктною та існуючою забудовою на суміжних ділянках (в комплексі проєктних та існуючих будівель), експерти не можуть надати відповідь так, як містобудівні умови і обмеження не були розроблені відповідно до чинного законодавства;

- розроблена проєктно - кошторисна документація не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме в частині відсутності в дозвільній документації містобудівних умов і обмежень, які є основною складовою частиною вихідних даних. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, не одержані в установленому законодавством порядку.

Згідно з дослідницькою частиною вказаного висновку експерти встановили, що архітектурно-планувальне завдання, скореговане рішенням виконкому від 12.09.2008 №499, на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт втратило свою чинність, а відтак обов`язковим було отримання нових містобудівних умов і обмежень.

При візуальному обстеженні об`єкта виявлено ряд порушень будівельних нормативів, а саме:

- заблоковано доступ до ділянки газопроводу низького тиску, що ускладнює його обслуговування;

- при будівництві будинку №173 значно збільшилось навантаження на покрівлю сусіднього будинку від атмосферних опадів (снігові мішки та покрівлі). Будинок №173 має більшу висоту, тому в нього необхідно змінити план даху для відведення атмосферних опадів, які завдають шкоду сусідньому будинку АДРЕСА_2 ;

- при будівництві будинку необхідно було врахувати, що будівлі різного ступеню вогнестійкості, які мають бути розділені протипожежними відсіками і протипожежною стіною 1-го типу по всій висоті будинку;

- при будівництві будинку димохідна та вентиляційна труба сусіднього будинку опинилась в зоні вітрового підпору; димову трубу необхідно виводити вище покрівлі більш високої будівлі до якої прибудована будівля з пічним опаленням; димову трубу слід виводити не нижче лінії, проведеної під кутом 10 градусів до горизонту і дотичну до контору вищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з пічним опаленням; висоту витяжного вентиляційного каналу, розташованого поруч з димовою трубою слід приймати такою, що дорівнює висоті цієї труби. Збудований будинок має суттєву різницю по висоті, що призвело до виникнення зони вітрового підпору по відношенню димового каналу газового котла;

- після будівництва будинку вхідні двері в цокольний поверх житлового будинку №44, які є евакуаційним виходом, неможливо відкрити повністю.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України,ч1ст.16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

В спірному випадку, позивачами по справі заявлено позов про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю), який розташований за адресою: АДРЕСА_7 (173) на земельній ділянці кадастровий номер 2610400000:10:007:0027.

У частинах першій, четвертій, сьомій статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Разом з тим, місцевий господарський суд відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року в справа № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21) зроблено висновок, що "позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування"; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою".

Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

В іншому випадку, якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд незалежно від поважності причин відмови, за позовом певних органів чи особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

З наведеного слідує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 березня 2019 року у справах №810/5680/15 та №814/2645/15.

За таких обставин, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено факт здійснення відповідачем по справі будівництва спірного об`єкту з порушенням певних будівельних норм, що спричинило обмеження доступу у цокольний поверх будинку №44, при випадінні снігу є загроза провалу даху, позбавлено доступу до газопроводу по якому постачається газ до цілого будинку. Вказане підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №4765 від 29.02.2016 та експертним висновком Київського НДІСЕ №334/18-28/772-725/19-28 від 10.05.2019.

Разом з тим, з досліджених експертних висновків судом встановлено, що порушення допущені при здійсненні будівництва відповідачем спірного об`єкту можливо усунути шляхом проведення перебудови зазначеного об`єкту та об`єкту позивачів, шляхи усунення яких зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ №4765 від 29.02.2016.

Відтак, оскільки висновком експерта встановлено, що порушення допущені при здійсненні будівництва можливо усунути шляхом перебудови, вимоги позивачів про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва (будівлю) не підлягають до задоволення.

Посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, що викладений у Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 910/7141/13 (п. 27,2.-27.4.) оцінюється судом критично, оскільки приймаючи рішення про зобов`язання знести самовільно збудовану споруду у справі № 910/7141/13, суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірне користування земельною ділянкою, відтак, здійснення ним будівництва на земельній ділянці, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №006743 від 07.05.2001, прибудови площею 130,5 м2 та влаштування літнього майданчика для розміщення кафе на 50 місць, є протизаконним.

Колегія суддів вказує, що висновки зроблені Верховним Судом у справі № 910/7141/13 не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки у справі № 910/7141/13 була відсутня можливість усунення недоліків шляхом проведення відповідної перебудови.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 у справі №909/1218/15.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 10.05.2024 (вх. № 01-05/1372/24 від 10.05.2024) б/н від 15.07.2024 (вх. № 01-05/2046/24 від 19.07.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 у справі № 909/1218/15 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак