Постанова

від 23.09.2024 по справі 916/547/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/547/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року, м. Одеса, суддя Малярчук І.А.

у справі №916/547/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, Херсонська область, м. Нова Каховка

про стягнення 21 872 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, Херсонська область, м. Нова Каховка, в якій просило суд стягнути з Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, Херсонська область, м. Нова Каховка на свою користь грошові кошти у розмірі 21 872 грн. 46 коп., в тому числі: основний борг у сумі 11 095 грн. 40 коп., пеню у сумі 6 166 грн. 58 коп., 3% річних у сумі 789 грн. 04 коп., інфляційні у сумі 3 821 грн. 44 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, всупереч умовам договору №20-1163/21-50-Т постачання природного газу, відповідач не виконав грошове зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем природного газу на суму 11095 грн. 40 коп., у зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ до Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, Херсонська область, м. Нова Каховка відмовлено повністю.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що в період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з березня по квітень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України, а тому позивач за цей період не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за адресою місця реєстрації останнього, з огляду на що відповідач не повинен оплачувати отриманий не ним природний газ.

За умови незадоволення позовних вимог позивача про стягнення основної заборгованості за поставлений газ на суму 11 095 грн. 40 коп., суд першої інстанції також відмовbd у задоволенні позову в частині нарахування на основну суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 21 872 грн. 46 коп. не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24. скасувати, ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що положення частини першої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. Аналогічні положення містить і частина перша статті 13 цього Закону.

Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв Указом ПрезидентаУкраїни № 64/2022 та неодноразово продовжувався.

Також, скаржник зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" датою окупації Новокаховської міської територіальної громади визначено 24.02.2022.

Отже, на думку скаржника, територія Новокаховської міської територіальної громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на такі території з урахування частини першої цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Враховуючи норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, позивач вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі № 916/547/24, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Управлінням комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради 18.11.2021 було укладено договір розподілу природного газу № 20-1163/21-БО-Т на підставі заяви-приєднання №8-13537Б, що є додатком №2 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 20-1163/21-БО-Т від 18.11.2021 позивач зобов`язався передати відповідачу в період з жовтня 2021 по грудень 2022 замовлений відповідачем обсяг (об`єм) природного газу, в тому числі по місяцях.

Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 договору № 20-1163/21-БО-Т від 18.11.2021 визначено, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором. ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ІРМ. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Пунктом 5.1 договору № 20-1163/21-БО-Т від 18.11.2021 передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Згідно п. 7. 2., 13.1. договору № 20-1163/21-БО-Т від 18.11.2021 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Також, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 48 805 грн. 98 коп., від 31.01.2022 на суму 35 340 грн. 65 коп., від 28.02.2024 на суму 14 713 грн. 19 коп., від 31.03.2022 на суму 27 569 коп., 52 коп., від 25.04.2022 на суму 27 544 грн. 70 коп., від 30.04.2022 на суму 813 грн.72 коп., які не завірені та не підписані Управлінням комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, проте направлені позивачем на електронну адресу відповідача, зазначену в договорі.

Відповідачем частково було проведено оплату за спожитий природній газ згідно договору № 20-1163/21-БО-Т від 18.11.2021 у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року включно.

Отже, згідно інформації про надходження коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради за період з грудня 2021 по квітень 2022 року заборгованість відповідача складає 21 872,46грн.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для стягнення з Управління комунального майна, інфраструктури Старосинських округів Новокаховської міської ради, м. Нова Каховка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ грошових коштів у загальному розмірі 21 872 грн. 46 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно пункту 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ за відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь- якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Відповідно до п. 4 гл. 5 розділу VI Кодексу ГРМ за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за формулою.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони належним чином виконували умови укладеного договору, позивач поставляв газ, а відповідач розраховувався за його отримання. Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути оплату за спожитий газ та нараховані санкції в розмірі 21 872 грн. 46 коп.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений позивачем природний газ відповідачу (з березня по квітень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України, а тому позивач за цей період не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за адресою місця реєстрації останнього. За умови незадоволення позовних вимог позивача про стягнення основної заборгованості за поставлений газ на суму 11 095 грн. 40 коп., суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині нарахування на основну суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судова колегія погоджується із зазначеним вище висновком суду першої інстанції, вважає його правомірним, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на час подання позову, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 грудня 2022 року №309, Каховська міська територіальна громада Каховського району Херсонської області є частиною територій, які перебувають у тимчасовій окупації.

Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. При цьому, загальновідомість факту військової агресії підтверджується цілеспрямованими діями органів влади РФ, спрямованими на незаконну анексію території України - Автономної республіки Крим, прямої військової агресії та підтримки незаконних збройних формувань в межах окремих територій держави України.

Таким чином, факт військової агресії є загальновідомою обставиною, а отже, в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. При цьому ця обставина була відома обом сторонам за договором постачання природного газу, починаючи з 24.02.2022 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у даний період часу (в тому числі з березня по квітень 2022 року) місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: Україна, Херсонська область, м. Нова Каховка, смт Дніпряни, вул. 1 Травня, 7.

За визначенням ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є також факт окупації Російською Федерацією м. Херсона з 01.03.2022 по 11.11.2022.

Тобто, у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлений ним природний газ відповідачу (з березня по квітень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 131 Закону п. 7 ч. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, колегія суддів зазначає, що його дія розповсюджується на спірні правовідносини у даній справі.

Отже, позивач за період у березні по квітень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.

Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, обставини та правовідносини якої є подібними до тих, які розглядаються у даній справі.

З огляду на зазначене, судова колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми загальної заборгованості за поставлений газ в розмірі 11 095 грн. 40 коп., та нарахованої на неї останнім пені, 3% річних та інфляційних на загальну суму 21 872 грн. 46 коп. є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни. В той же час, доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, зокрема, стосовно того, що норми вищевказаного Закону не розповсюджуються на спірні правовідносини, бо відсутнє рішення Кабінету Міністрів України, судовою колегією відхилені з огляду на зазначене вище, а тому вимоги останнього задоволення не потребують.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, мотиви та доводи, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/547/24 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький