Рішення

від 20.09.2024 по справі 336/1219/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1219/20

Провадження №: 2/336/11/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Щасливої О.В., розглянувши цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті внесків з управління багатоквартирним будинком,

В С Т А Н О В И В:

В березні2020року об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ЛідерПлюс» звернулосядо судуз позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті внесків з управління багатоквартирним будинком.

В позові зазначило, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 161,2 кв. м., № 135 загальною площею 31,2 кв. м., № 136 загальною площею 17,1 кв. м., № 138 загальною площею 674,7 кв. м., що загалом становить 897,9 кв. м., а такожє учасникомправа спільноївласності набагатоквартирний будинок,в якомустворено об`єднання «ЛідерПлюс».Згідно статуту об`єднання воноє балансоутримувачембудинку та здійснюєйого утриманняі обслуговування.У зв`язкуз неналежнимвиконанням відповідачемзобов`язаньзі сплативнесків зутримання житловогобудинку таприбудинкової територіїстаном на01.01.2020року утвориласьзаборгованість урозмірі 41035грн. 63 коп., вимога про погашення якої залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути означену суму на свою користь.

Крім означеної суми, просить стягнутитри відсотка річних у розмірі 2482 грн. 37 коп., інфляційні втрати у сумі 5252 грн. 56 грн., а також судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 2102 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4877 грн.

Ухвалою судді від 02.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення позову, доказів судом не застосовувались.

18 травня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив відповідача, з якого слідує таке.

Відповідач дійсно є власником нежитлових приміщень, зазначених в позові, і 1 лютого 2017 року між сторонами укладений договір про надання послуг з технічного обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 897,9 квадратних метрів, вартість обслуговування якого у відповідності до пункту 4.1. становить 897 грн. 90 коп. в місяць. До вказаного договору, який є єдиною підставою для здійснення щомісячної оплати, не вносилися зміни ані щодо розміру платежів, ані щодо порядку оплати. Про прийняті зміни в розмір внесків відповідач не інформувався, тому підстави для нарахування та стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг у вказаному в позові розмірі відсутні. Що стосується рішення загальних зборів співвласників об`єднання від 16 грудня 2017 року про зміну розміру внесків з 1 січня 2018 року до 2 грн. 5 коп. за один квадратний метр для власників нежитлових приміщень та рішення від 15.12.2019 року про зміну внеску на 4 грн. 70 коп. за один квадратний метр для власника нежитлового приміщення, про їх проведення відповідач всупереч вимог Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не був повідомлений. Окрім того, зауважує відповідач, позовна заява, яка подана до суду 3 березня 2020 року, охоплює період стягнення з січня 2018 року по січень 2020 року, що означає пропуск давності звернення до суду за захистом права, про визнання поважними причин якого позивач не просить, тому у стягненні заборгованості за період з січня по лютий 2018 року включно належить відмовити (а. с. 65-70 т. 1).

Ухвалою суду від 09.02.2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі відмовлено.

11 травня 2021 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача, поіменована уточненою позовною заявою, яка за змістом є заявою про збільшення позовних вимог та містить вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача внесків на утримання будинку за період з січня 2018 року по березень 2021 року включно в сумі 83059 грн. 25 коп., інфляційних втрат в сумі 8240 грн. 63 коп., трьох відсотків річних в сумі 3140 грн. 43 коп., а усього 94620 грн. 31 коп., а також судового збору в сумі 2102 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9462 грн. (а. с. 188-195 т. 1).

21 вересня 2021 року через канцелярію суду надана заява представника позивача, поіменована уточненою позовною заявою, яка за змістом є заявою про збільшення позовних вимог та містить вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача внесків на утримання будинку за період з січня 2018 року по серпень 2022 року включно в сумі 140436 грн. 66 коп., інфляційних втрат в сумі 18 385 грн. 46 коп., трьох відсотків річних в сумі 7992 грн. 31 коп., а усього166 814 грн. 43 коп., а також судового збору в сумі 2102 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16681 грн. та 4000 грн. (а. с. 236-240 т. 1).

Представник позивача у судовому засіданні 28 листопада 2023 року позовні вимоги підтримала, просить суд позов задовольнити в повному обсязі та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по оплаті внесків на утримання будинку у розмірі 140436 грн. 66 коп. за період з 01 січня 2018 року по 31 серпня 2022 року,три відсоткарічних урозмірі 7992грн.31коп.,інфляційні витратиу розмірі18385 грн. 46 коп. за період з січня 2018 року по 23 лютого 2022 року (до введення воєнного стану), а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2102 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16681 грн. (10% від суми боргу) та 11000 грн. за представництво інтересів позивача у суді.

Посилання представника відповідача на договір між сторонами від 01.02.2017 року, яким встановлений розмір внеску за обслуговування приміщення у розмірі 1 грн. за один квадратний метр, є неспроможними, оскільки наявність такого договору суперечить положенням законодавства про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та законодавства про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку, положеннями яких передбачено, що визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників належить до виключної компетенції рішення загальних зборів співвласників. Колишня ж голова об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, уклавши такий договір, вийшла за межі своїх повноважень. Що стосується актів приймання-передачі виконаних робіт та послуг за період з січня 2018 року по лютий 2019 року, вони скріплені печаткою об`єднання, яку колишня голова правління так і не передала правонаступнику, тому є цілком ймовірною можливість використання її за змовою з ОСОБА_1 для проставляння печатки на підроблених актах.

Представник відповідача у судовому засіданні 28 листопада 2023 року заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання 20 вересня 2024 року учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце вирішення справи, не з`явилися.

Означені обставини у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили проведення судового розгляду у відсутність учасників справи.

Врахувавши зміст вступних слів учасників справи, показання свідка ОСОБА_2 , з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Згідно із статутом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс» об`єднання створено власниками квартир та нежитлових багатоквартирних будинків, об`єднаних комунікаціями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно доЗакону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У відповідності до пункту 1 розділу 2 статуту ОСББ «Лідер Плюс» метою об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

З відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно судом встановлено, що ОСОБА_1 з 7 серпня 2003 року є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 161,2 кв.м., з 3 травня 2006 року є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , загальною площею 31,2 кв.м., з 13 лютого 2006 року - нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , загальною площею 17,1 кв.м., з 22 липня 2005 року - нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , загальною площею 674,7 кв.м., що становить загальну площу по всім нежитловим приміщенням 884,2 кв.м., (а. с. 29).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку внормованоЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до ч.4 ст. 4 цього Законуосновна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом ст.10 Закону - вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке є обов`язковим для всіх співвласників і може бути оскаржене в судовому порядку.

Порядок визначення внесків на утримання і ремонт приміщень визначений статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» , за змістом ч. 3 якої внески наутримання іремонт приміщеньабо іншогомайна,що перебуваєу спільнійвласності,визначаються статутомоб`єднаннята/аборішенням загальнихзборів. Пунктом 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Лідер Плюс» визначено, що затвердження щомісячних внесків належить до виключної компетенції загальних зборів.

Згідно п. 5.6, 5.8 розділу VI Статуту ОСББ «Лідер Плюс» керівництво поточною діяльністю Об`єднання здійснює його правління. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів. Правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів Об`єднання.

Згідно зістаттею 20Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участіспіввласника квартирита/абонежитлового приміщеннявизначається відповіднодо йогочастки якспіввласника квартирита/абонежитлового приміщення. Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.

Наведені положення Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» узгоджуються із змістом статті 2 Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», в силу якої до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

З наведених положень законодавства про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку слідує, що вирішення питання про визначення переліку та розміру внесків, спрямованих на управління будинком, є прерогативою загальних зборів членів об`єднання.

Судом встановлено, що рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс», втіленим в протоколі № 4 від 15.01.2017 року, встановлено розмір щомісячних внесків членів об`єднання в сумі 2 грн. 80 коп. за один квадратний метр, для власників як житлових, так і нежитлових приміщень (а. с. 103-105).

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс», втіленим в протоколі № 5 від 09.04.2017 року, встановлено розмір щомісячних внесків членів об`єднання, який становить 3 грн. 70 коп. за один квадратний метр, для власників як житлових, так і нежитлових приміщень (а. с. 107-108).

На загальних зборах співвласників об`єднання 16 грудня 2017 року прийнято рішення, оформлене протоколом зборів № 6, про затвердження розміру внесків на управління будинком з 1 січня 2018 року в сумі 5 грн. за один квадратний метр для власників житлових приміщень і 2 грн. 50 коп. - для власників нежитлових приміщень.

Загальними зборами співвласників 15 грудня 2019 року, за наслідками яких складено протокол № 10, затверджено розмір відповідних внесків в сумі 6 грн. для житлових приміщень та 4 грн. 70 коп. для нежитлових.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.2022 року рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 «Лідер Плюс» від 16.12.2017 року та від 15.12.2019 року визнані незаконними та скасовані в частині зміни та затвердження розмірів внесків співвласників на управління будинком (а. с. 20-23 т. 2).

Підставою для скасування означених рішень стало порушення процедури їх скликання, на що вказує відсутність доказів надання співвласникам будинку, в тому числі ОСОБА_1 , за чиїм позовом розглядалась означена справа, сповіщень про дату, час та місце проведення зборів.

Як випливає з протоколу № 11 загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс», на зборах прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків на управління будинком за період з 1 січня 2018 року по 1 квітня 2020 року в сумі 5 грн. за один квадратний метр для жилих приміщень та 2 грн. 50 коп. за один квадратний метр для нежитлових приміщень і за період з 1 квітня 2020 року по 23 червня 2023 року - в сумі 6 грн. 50 коп. за один квадратний метр для жилих приміщень, 4 грн. 70 коп. для нежилих (а. с. 32-35). За змістом рішення по вказаному питанню, воно (рішення) прийняте у зв`язку із скасуванням господарським судом рішень загальних зборів від 16.12.2017 року та від 15.12.2019 року в частині зміни та затвердження розмірів внесків співвласників на управління будинком.

Як вже зауважено судом, вищим органом управління об`єднання є загальні збори, що внормовано статтею 10 Закону «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників, слідує із змісту вказаної статті.

Таким чином, рішення з питання, що відноситься до виключної компетенції загальних зборів, а саме: встановлення розміру щомісячних внесків на управління будинком, прийняте вищим органом управління об`єднання, є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Отже,затвердженим розміромвнесків,що спрямовуютьсяна утриманнябудинку іспоруд таприбудинкової територіїОСББ «ЛідерПлюс» за один квадратний метр нежитлового приміщення, з 1 січня 2018 року є сума в 2 грн. 50 коп. та сума в 4 грн. 70 коп. - з 1 квітня 2020 року.

Статтею 15 Закону встановлено обов`язки співвласника, до яких відносяться, зокрема: обов`язок виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом платежі.

У разі відмови власника приміщення сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (ч.6ст.13 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 5, ч. 8ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається.

Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником нежитлового приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Як вбачається з наданої позивачем картки боржника, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 свого обов`язку щодо сплати обов`язкових внесків на утримання житлового будинку та прибудинкової території станом на 31.08.2022 року включно у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 140436 грн. 66 коп.

Наявність вказаної заборгованості зумовила звернення позивача до суду з застосуванням знаряддя захисту цивільного права, прямо встановленим спеціальним законом.

Обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору і закону встановлено статтею 526 ЦК України.

Як встановлено судом, вимога позивача про стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків залишилась невиконаною до розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене суд вбачає всі підстави для задоволення позову.

Главою 51 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.

Зокрема, статтею 625 ЦК України внормовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання, за змістом якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та у випадку прострочки виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В розумінніЗаконів України«Про відновлення платоспроможностіборжника абовизнання йогобанкрутом (Пробанкрутство)»,«Про фінансовуреструктуризацію»,Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має права вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18. сумою

Є очевидним, що сторони в справі пов`язують грошові зобов`язання, тому позивач наділений правом застосовувати вказане знаряддя захисту свого права.

Як вже зазначено, представник позивача просить про стягнення трьох відсотків річних в сумі 7992 грн. 31 коп., а також інфляційні витрати у розмірі 18385 грн. 46 коп. з січня 2018 року по лютий 2022 року (до введення воєнного стану на території України)

На підтвердження вказаного розміру заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних витрат позивачем надано копію протоколу № 6 від 16.12.2017 року та в протоколі № 10 від 15.12.2019 року, № 11 від 14.05.2023 року, довідку про обсяг заборгованості, картку боржника, розрахунок штрафних санкцій та індексу інфляції за означений період.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року стосовно деяких питань оплати житлово-комунальних послуг установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; ця постанова застосовується з 24.02.2022 року.

Оскільки на всій території Україні 24.02.2022 року було введено воєнний стан, враховуючи положення Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 року, період заборгованості, у який нараховуються пеня, інфляційні нарахування простирається з січня 2018 року по 23 лютого 2022 року.

На умовивід суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості, що утворює ціну позову, не впливають його твердження про існування між сторонами договору від 01.02.2017 року без номеру на технічне обслуговування інженерного обладнання нежитлового приміщення, за змістом якого, він укладений головою правління ОСББ «Лідер Плюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якому зазначено, що тариф за обслуговування одного квадратного метра площі затверджений рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку без посилання на дату такого рішення і становить 1 грн. за один квадратний метр (а. с. 73-75 т. 1), виходячи з такого.

Такої організаційної форми правовідносин між співвласником та об`єднанням, як договір з кожним співвласником, не передбачено ані законом, ані статутом об`єднання.

Разом з тим вказаний договір містить посилання на те, що зазначений в ньому тариф затверджений в 2017 році рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Посилання на номер протоколу, яким було затверджено вказане рішення, та на дату затвердження договір не містить.

Проте судом досліджувались протоколи, посилання на які робив суд, за наслідками схвалення загальними зборами рішень з питань визначення розміру внесків на обслуговування жилої та нежилої площі в 2017 році (протокол № від 15.01.2017 року про затвердження внеску в сумі 2 грн. 80 коп. для усіх співвласників; протокол № 5 від 09.04.2017 року про встановлення розміру щомісячних внесків в сумі 3 грн. 70 коп. для власників як житлових, так і нежитлових приміщень; протокол № 6 від 16 грудня 2017 року про затвердження розміру внесків на управління будинком з 1 січня 2018 року в сумі 5 грн. за один квадратний метр для власників житлових приміщень і 2 грн. 50 коп. - для власників нежитлових приміщень), і жоден з них не містить згадування внеску в сумі 1 грн. за один квадратний метр.

Між тим саме рішення загальних зборів з цього питання в силу закону і статуту об`єднання є єдиним правомірним джерелом вказаної інформації.

З наведених міркувань не приймає суд і надані представником відповідача акти приймання-передачі виконаних робіт за вказаним договором, що охоплюють період з січня 2018 року про лютий 2019 року включно (а. с. 125-138 т. 1).

Суд також бере до уваги, що право відповідача при покладенні на нього заборгованості і в цій частині не порушується, оскільки сплачені ним за вказаний період суми враховані позивачем при складанні розрахунку заборгованості (а. с. 39 т. 1).

Заява відповідача про застосування давності також не підлягає задоволенню, оскільки вона не порушена позивачем, який при зверненні до суду в березнів 2020 року висував вимогу про стягнення заборгованості за період з січня 2018 року до січня 2020 року включно, тобто за два роки, що передували зверненню, а подання до суду позовної заяви перериває перебіг позовної давності. В подальшому ж позивач користався правом на збільшення розміру позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Вирішуючи вимогу про покладення на відповідача видатків з отримання професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.

Однією з засад цивільного судочинства в силу ст. 2 ЦПК України є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До судових витрат у відповідності до ст. 133 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

У відповідності дост. 141 ЦПК Українивитрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати з отримання професійної правничої допомоги, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Витрати на професійну правничу допомогу внормованістаттею 137 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Право на професійну правничу допомогу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, гарантованостаттею 59 Конституції України.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

За змістом частини 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а докази витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником дозаяви простягнення витратз отриманнядопомоги адвокатадодано копіїдоговору пронадання правовоїдопомоги №200226-02від 26.02.2020року,укладений міжадвокатом КошліченкоН.В.та головоюправління ОСББ«Лідер Плюс»Богдан О.В.,предметом якогоє,в томучислі,надання адвокатомправової допомоги,пов`язаноїз захистомта відновленнямпорушених правта інтересівв судахУкраїни,який бувпролонгований Договорами№ 201229-01від 29.12.2020,№ №211229-01від 29.12.2021,№ 221229-01від 29.12.2022,додаткові договори№ 1від 26.05.2020р.,№ 1від 29.12.2020р.,№ 1від 29.12.2021р.,№ 1від 29.12.2022р.,акти виконанихробіт іпослуг від26травня 2020року,09лютого 2021року,11травня 2021року,08вересня 2021року,29жовтня 2021року,16вересня 2022року,21вересня 2022року,16серпня 2023року,15вересня 2023року,27листопада 2023року,10січня 2024року,16січня 2024року,23лютого 2024року,17квітня 2024року таплатіжним дорученням№ 556 від 28.02.2020 року насуму 4877грн.,№ 706від 05.10.2020року насуму 800грн.,№ 1164від 24.10.2022року насуму 800грн.,№ 832від 12.05.2021року насуму 800грн.,№ 1143від 21.09.2022року насуму 4584грн.,№ 1163від 24.10.2022на суму800грн.,№ 1164від 24.10.2022на суму800грн.,№ 1149від 05.10.2022на суму7220грн.,№ 1161віл 24.10.2022на суму1000грн.,№ 1243від 16.08.2023року насуму 1000грн.,№ 1266від 20.09.2023року насуму 1000грн.та №1299від 27.11.2023року насуму 1000грн.,№ 1322 від 17.01.2024 на суму 1000 грн., № 1323 від 17.01.2024 року. на суму 1000 грн., № 1341 від 24.02.2024 року на суму 1000, № 1374 від 17.04.2024 року на суму 1000 грн.

Представник відповідача не надала жодного доказу на спростування понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Розмір понесених позивачем витрат на отримання правничої допомоги відповідає наведеним в частині 4статті 137 ЦПК Україничинникам.

Недотримання вимог частини четвертої цієї статті може зумовити зменшення судом розміру витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Представник відповідача подав клопотання у відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України про зменшення розміру судових витрат.

Вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, який належить покласти на відповідача, суд у відповідності до ст. 137 ЦПК України бере до уваги, що не весь оплачений позивачем обсяг робіт, що зазначений в акті приймання-передачі, виконаний адвокатом, яка включила до вартості послуг відвідування усіх засідань, що призначались в справі, тоді як фактично під час розгляду справи відбулося лише сім засідань, а також ту обставину, що справа не характеризується високим ступенем складності, а є, скоріш, типовою, тому вартість складання позову та інших заяв по суті може бути зменшено.

У відповідності до висновку в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз наведених умовиводів свідчить про те, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними із складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на надання таких послуг час відповідають критерію реальності таких витрат.

У зв`язку з викладеним з урахуванням складності справи; суті позовних вимог, які складають достатньо вагому питому вагу серед спорів, що розглядаються судами, а це дає підстави для констатації їх типовості; критерію реальності адвокатських послуг, частина з яких, як зазначено судом, не була надана; наявності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд доходить висновку, що стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. буде домірним зазначеним в частині 4 ст. 137 ЦПК України чинникам та відповідатиме критеріям розумності та виваженості.

Що стосується гонорару за прийняття рішення на користь позивача (гонорару успіх) в сумі 16681 грн., суд виходить з наступного.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N904/4507/18 (провадженняN12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

Угодою між позивачем та адвокатом передбачено отримання адвокатом гонорару успіху у розмірі 10 процентів від стягнутої суми.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, тягар яких має нести сторона, що програла спір і для якої також не є обов`язковими домовленості між адвокатом процесуального опонента та опонентом.

Разом з тим означена сума сплачена, тому, суд не відмовляючи у задоволенні цієї частини вимог про стягнення судових витрат повністю, вважає за необхідне зменшити вдвічі вказаний вид видатків в сумі 8340 грн. 50 коп. (16681 грн. : 2), виходячи з наведених міркувань співмірності, розумності, виваженості, а також інтересів відповідача.

Витрати зі сплати судового збору у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства належить присудити позивачеві з відповідача.

Керуючись ст. ст.4,12,13,133,137,141,191,211,261,279,264,265,354 ЦПК України, ст. ст.526,612,625 ЦК України,Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд

У Х В А Л И В:

Позов об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лідер Плюс», код ЄДРПОУ 40502903, номер рахунку у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за стандартом IBAN UA343133990000026002055735473, адреса: 69098 м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 155-а, заборгованість по оплаті внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком ОСББ «Лідер Плюс» за період з січня 2018 року по серпень 2022 року включно в сумі 140436 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 18385 грн. 46 коп., три відсотки річних в сумі 7992 грн. 31 коп., всього на загальну суму 166814 грн. 43 коп. (сто шістдесят тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 43 коп.), а також понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13340 грн. 50 коп. (тринадцять тисяч триста сорок гривень 50 коп.).

Решту вимог про стягнення витрат з отримання професійної правничої допомоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25 вересня 2024 року.

Суддя О.В. Щаслива