Постанова

від 18.09.2024 по справі 910/18657/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа №910/18657/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Глухенький С.О.

від відповідача: Гриценко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 (повний текст складено 15.04.2024)

у справі №910/18657/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 300 754,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" (ТОВ - "Корпорація Електропівденьмонтаж") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") заборгованості у розмірі 3 300 754,49 грн, з яких: 2 463 084,786 грн - основний борг, 707 902,28 грн - інфляційні втрати, 129 767,45 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на виконання робіт від 26.11.2021 №2811/2021, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 463 084,786 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 707 902,28 грн інфляційних втрат та 129 767,45 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" 2 052 570,63 грн заборгованості, 611 058,48 грн інфляційних втрат, 105 440,27 грн трьох процентів річних та витрати зі сплати судового збору в розмірі 41 536,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням ПДВ є частково необґрунтованими, оскільки обов`язок відповідача з оплати ПДВ в розмірі 410 514,13 грн є таким, що не настав, у зв`язку з чим позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, підлягають частковому задоволенню на суму 2 052 570,63 грн. При цьому, Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, з урахуванням обґрунтованого розміру суми основного боргу (2 052 570,63 грн), місцевим господарським судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню на суму 105 440,27 грн, а інфляційних втрат - на суму 611 058,48 грн. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру вищенаведених компенсаційних виплат, які підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Так, за доводами скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок відповідача з оплати ПДВ в розмірі 410 514,13 грн є таким, що не настав не відповідає обставинам справи і зроблений помилково.

Також, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд застосував пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в тих умовах, коли він не підлягав застосуванню, чим допустив порушення норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи і ухваленню незаконного та необґрунтованого рішення.

Крім того, до апеляційної скарги долучено нові докази, а саме скірншоти листування через електронну пошту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" у справі №910/18657/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Демидова А.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18657/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/18657/23.

16.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18657/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.

23.05.2024, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/18657/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 призначено на 19.06.2024. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 12.06.2024

У зв`язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. на лікарняному з 17.06.2024 до 30.06.2024, розгляд справи не відбувся.

Крім того, слід зазначити, що суддя Сітайло Л.Г. перебувала з 01.07.2024 до 14.07.2024 у відпустці.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, у зв`язку з відпусткою судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з 15.07.2024 до 19.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Сітайло Л. Г., судді: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.07.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024, у зв`язку з відпусткою судді Пономаренка Є.Ю. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з 25.07.2024 до 10.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Сітайло Л. Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 відкладено до 07.08.2024.

У судовому засіданні 07.08.2024 оголошено перерву до 18.09.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

03.06.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 - без змін.

Так, у своєму відзиві відповідач зазначає, що виходячи з умов договору, строк оплати частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ не настав. Відповідно, сума вартості робіт 410 514,13 грн не є простроченою. Під час розгляду справи позивач не довів належними доказами застосування касового методу податкового обліку. Отже, є обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції щодо ненастання строку оплати частини вартості робіт в розмірі ПДВ.

Також відповідач вказує, що позивач не обґрунтував та не навів жодного аргументу неможливості подання/поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, як доказу здійснення касового методу податкового обліку, тож відповідно до вимог процесуального закону відсутні правові підстави для прийняття "скріншотів", як доказів у справі, до розгляду.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Щодо наданих позивачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм вбачається, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою додаткові докази, позивачем взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об`єктивності та поважності причин, які унеможливили його подання до суду першої інстанції.

Відсутність вказаного клопотання сторони сама по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 18.09.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.11.2021 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (замовник) та ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" (підрядник) укладено договір №2811/2021 на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №4 (ГТ-4). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах ціни робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №4. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №4 (ГТ-4). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи.", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам (невід`ємний додаток №3 до договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.01.2022, ціна робіт за договором зазначається в "Протоколі погодження договірної ціни" (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі "Договірної ціни" (невід`ємний додаток №2 до договору), є твердою і складає 2 052 570,63 грн, крім того ПДВ 20% - 410 514,13 грн, разом 2 463 084,76 грн.

Відповідно до пункту 2.5 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовником.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

При застосуванні підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну, встановленого пунктом 201.10 Податкового кодексу України, від дати перерахування грошових коштів замовником, підрядник на підставі письмової вимоги замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, підрядник зобов`язаний сплатити штраф за невиконання такого обов`язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.

У розділі 3 договору сторони погодили, що строк виконання робіт: 30.11.2021 - 15.12.2021. Закінчення робіт фіксується технічним актом виконаних робіт в обсязі проектно-кошторисної документації та технічних вимог (невід`ємний додаток №3 до цього договору.

За умовами пункту 4.1 договору підрядник надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) в 5 екземплярах (1 для підрядника, 4 для замовника). Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 13.1 договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" стверджує, що всі роботи за договором виконані підрядником та прийняті замовником без зауважень. Проте, відповідач всупереч умов договору не оплатив виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що у грудні 2021 року позивачем виконано роботи за договором на загальну суму 2 463 084,76 грн з ПДВ, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (яку підписано 15.12.2021), та актами №№1-5 форми КБ-2В приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням положень пункту 2.5 договору, замовник був зобов`язаний оплатити виконані та прийняті роботи в строк до 14.02.2022.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати виконаних за договором робіт.

У той же час, вартість робіт за договором складає 2 052 570,63 грн - вартість робіт в розмірі суми без ПДВ.

Оплата вартості робіт без ПДВ - 60 календарних днів з дати підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) - пункт 2.5 договору. З урахуванням дати підписання довідки ф.КБ-3, строк здійснення оплати до 14.02.2022.

Вартість робіт з урахуванням суми ПДВ складає 410 514,13 грн (пункт 2.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 21.01.2022).

Відповідно до пункту 2.5 договору оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених в Податковому кодексу України випадках та порядку.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сторони на власний розсуд погодили в договорі, що оплата замовником частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН.

За умовами пункту 2.6 договору підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ - pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено вимоги до оформлення та реєстрації податкових накладних з метою справляння податку на додану вартість.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, спірним договором передбачено що, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених, відповідно до пункту 4.1 договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів реєстрації позивачем податкових накладних в ЄРПН, з чим пункт 2.5 договору пов`язує строк для оплати відповідачем частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням ПДВ є частково необґрунтованими, оскільки обов`язок відповідача з оплати ПДВ в розмірі 410 514,13 грн є таким, що не настав.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що позивач не довів належними доказами застосування касового методу податкового обліку.

Таким чином, позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, підлягають частковому задоволенню на суму 2 052 570,63 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 707 902,28 грн та три проценти річних в сумі 129 767,45 грн.

Так, під час розгляду справи сторони погодилися, що період прострочення виконання зобов`язання за договором розпочався з 15.02.2022.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Перевіривши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача, з урахуванням обґрунтованого розміру суми основного боргу (2 052 570,63 грн), підлягають 105 440,27 грн трьох процентів річних та 611 058,48 грн інфляційних втрат.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки наведені компенсаційні виплати не є штрафними санкціями, а відповідно до статті 625 ЦК України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Корпорація Електропівденьмонтаж".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/18657/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж".

4. Матеріали справи №910/18657/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 24.09.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран