Постанова

від 24.09.2024 по справі 911/1569/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 911/1569/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.09.2024 у справі №911/1569/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024

у справі № 911/1569/15 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 повернуто заявнику без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що:

- за змістом положень ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;

- у поданій заяві про видачу дублікату наказу позивач, з посиланням на положення ч.ч. 4, 6 ст. 6 ГПК України та абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України, а також на те, що відповідач, в порушення приписів ГПК України, не зареєстрував електронний кабінет, вказує, що позивач, як особа яка подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, в тому числі, заяву про видачу дублікату наказу, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України;

- вказані твердження позивача є помилковими, оскільки, посилаючись на положення абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України, позивач залишає поза увагою положення абз. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України, якою також закріплено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншому учаснику в паперовій формі листом з описом вкладення у випадку відсутності в такого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у такого учасника справи електронного кабінету, та ч. 2 ст. 170 ГПК України яка має імперативний характер;

- в свою чергу, неповідомлення відповідача про звернення із заявою про видачу дублікату наказу до суду, порушує процесуальні права останнього, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 ГПК України, адже не надсилання копії відповідної заяви відповідачу, позбавляє останнього, за відсутності тексту такої заяви, можливості надати свої заперечення, пояснення тощо.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала порушує конституційне право стягувача на судовий захист, що гарантоване Конституцією України та постановлена з грубим порушенням норм матеріального права, зокрема абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- при зверненні до місцевого суду з заявою про видачу дублікату наказу стягувач подав заяву в електронній формі з використанням електронного кабінету та повідомив суд про відсутність у боржника зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а тому у нього відсутній обов`язок із надсилання копії цієї заяви, зокрема, у паперовій формі листом з описом вкладення, боржнику, який є юридичною особою та відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет;

- повертаючи заявнику без розгляду заяву про видачу дублікату наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник, в порушення абз. 1 ч. 7 ст.42 ГПК та ч. 2 ст. 170 ГПК України, не надав доказів надіслання заяви та доданих до неї документів боржнику, проте суд першої інстанції помилково повернув заяву без розгляду, оскільки положення ч. 4 ст. 170 ГПК передбачають повернення без розгляду лише письмової заяви (клопотання, заперечення), у випадку, якщо такі письмові заяви (клопотання, заперечення) подані з порушенням ч. 2 ст. 170 ГПК, так як вимоги ч. 2 ст. 170 параграфу другого «Заяви з процесуальних питань», глави першої «Письмові заяви учасників справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» не регулюють порядок подання заяв, звернення з якими відбувається відповідно до Розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ГПК України. Звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до заяви, яка подається відповідно до підпункту 19.4 Розділ XI «Перехідні положення» ГПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (ст.169 ГПК);

- порушення, або невиконання боржником норм процесуального законодавства не може призводити до негативних наслідків для стягувача та виникнення у нього будь яких інших процесуальних зобов`язань, в тому числі на вимогу суду. Повну процесуальну відповідальність в даному випадку повинен нести саме боржник, проте в даній ситуації порушуються не тільки процесуальні права стягувача, а і конституційні права стягувача на судовий захист, адже заява про видачу дублікату наказу була оформлена у відповідності та із врахуванням імперативної норми ГПК України, якою стягувача звільнено від обов`язку направляти документи іншому учаснику справи, який зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його;

- вказане свідчить про те, що стягувачем при зверненні із заявою про видачу дублікату наказу дотримано вимоги законодавства України, в тому числі п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX;.

- за умови встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа а від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, справу № 910/10190/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у Господарського суду Київської області витребувано матеріали справи № 911/1569/15, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/1569/15.

11.07.2024 від скаржника надійшло клопотання, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору.

24.07.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.09.2024 о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею, на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3121/23 від 03.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1569/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 об 11:45 год.

Станом на 24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2015 в справі № 911/1569/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 13 309,02 грн. пені, 2 754, 63 грн. 3% річних, 2 075, 78 грн. втрат від інфляції, а також 1 827, 00 грн. судового збору.

28.07.2015 на виконання вказаного вище рішення Господарським суду Київської області було видано наказ.

17.06.2024 від до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшла заява про видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 повернуто заявнику без розгляду з посиланням на приписи ч. 4 ст. 170 ГПК України.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявником до заяви не додано доказів надсилання такої заяви відповідачу.

Колегія суддів з судом першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до положень пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на те, що, звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до оформлення вказаної заяви застосовуються не положення ч. 4 ст. 170 ГПК України, а загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви (ст.169 ГПК України, про що свідчить практика Верховного Суду, викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №569/13154/20, від 17.02.2021 у справі №569/13160/20, від 10.03.2021 у справі №766/17333/20-ц, від 21.04.2021 у справі №569/12949/20, від 21.04.2021 у справі №713/1972/20, від 14.07.2021 у справі №303/4390/20, від 28.07.2021 у справі №509/4648/14-ц, від 15.09.2021 у справі №761/16863/14-ц, від 27.10.2021 у справі №523/20035/20-ц, від 27.10.2021 у справі №713/1971/20, 04.05.2022 у справі №711/12038/14-ц, 23.11.2022 у справі №201/4132/19.

Колегія суддів зазначає про те, що правова позиція, яка викладена у вказаних постановах стосується подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

В свою чергу ч. 2 ст. 170 ГПК України встановлює, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень ст. 42цього Кодексу.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-ІХ (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).

Вказаним Законом від 29.06.2023 № 3200-IX внесено зміни до ГПК України, в тому числі і до ч.ч. 6-8 ст. 6, ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи слідує, що до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дублікату наказу Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось після введення в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX.

Приписами ч. 6 ст. 6 ГПК України, тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дублікату наказу, тобто в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX, унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України частини 7 статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абз.1); якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абз. 2); суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами (абз. 3).

Таким чином, якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст. ст. 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Як встановлено вище, ч. 2 ст. 170 ГПК України встановлює, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

У заяві про видачу дублікату наказу Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повідомило про відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА», як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, всупереч наведеним вище положенням ч. 6 ст. 6 ГПК України, не зареєструвало свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі).

Враховуючи, що позивач подав заяву про видачу дублікату наказу в електронній формі з використанням електронного кабінету, а відповідач ухилився від обов`язку реєстрації електронного кабінету, з урахуванням наведених вище приписів абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України, у позивача був відсутній обов`язок із надсилання копії такої заяви учаснику, який відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але цього не зробив, а саме: відповідачеві, який є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на положення ч. 6 ст. 6 та абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України та дійшов помилкового висновку про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс СІА» копію заяви про видачу дублікату наказу в паперовій формі листом з описом вкладення.

Інших підстав для повернення заявнику без розгляду заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15, оскаржувана ухвала не містить.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заявнику без розгляду заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 не можна визнати законними і обґрунтованими.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 904/3184/23 та від 13.05.2024 у справі № 916/4992/23.

Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом положення містять ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Слід окремо зауважити на тому, що місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована територія, а саме м. Сімферополь, що унеможливлює направлення йому кореспонденції в паперовій формі листом з описом вкладення, а забезпечення права на участь останнього при розгляді заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 відбувається в порядку, встановленому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин ухвала Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 170 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 підлягає скасуванню, а заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 - передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 24.06.2024 у справі № 911/1569/15 скасувати.

3. Передати заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про видачу дублікату наказу в справі №911/1569/15 до Господарського суду Київської області для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття такої заяви до розгляду .

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1569/15.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров