Постанова

від 17.09.2024 по справі 922/2008/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2008/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю прокурора- прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Ткаченко К. О. ( в залі суду)

за участю представників сторін:

від 1-го відповідача - в порядку самопредставництва Замніус М.В., Виписка з ЄДР ( в залі суду)

від 2-го відповідача - в порядку самопредставництва Замніус М.В., Виписка з ЄДР ( в залі суду)

від 3-го відповідача - адвокат Кузнецова А.А., на підставі ордера ( в залі суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича (вх. №3093 Х/2), апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №3178 Х/2) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №3241 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 (суддя Калантай М.В.), ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області в м. Харкові о 10год 32хв, повний текст якого складений 27.09.2021,

у справі №922/2008/21

за позовом: Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків

до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м.Харків,

до 2-го відповідача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

до 3-го відповідача: Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича, м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні третього відповідача : ОСОБА_1 , м. Харків

про визнання недійсним рішення, договору та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Черненко В. І., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Зобов`язано ФОП Черненка В. І. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4".

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем; оскільки міською радою всупереч вимог частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин) було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень, суд дійшов висновку що позовна вимога прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 65 додатку до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що пункт 65 додатку до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, на підставі якого укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 29.12.2016 №5435-В-С, визнано незаконним та скасовано, як такий, що прийнятий з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині та, відповідно, і в частині зобов`язання Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

ФОП Черненко В. І. з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить позов керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова у справі №922/2008/21 залишити без розгляду; у разі відмови у залишенні без розгляду позову прокурора керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Харківської області та відмовити в повному обсязі в задоволенні позову; у разі обґрунтованості позовних вимог - застосувати позовну давність у справі №922/2008/21.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у період перебування майна в оренді третім відповідачем було здійснено поліпшення нерухомого майна, а тому встановлений законом порядок відчуження комунального майна відповідачами було дотримано, що виключає обґрунтованість заявлених позовних вимог прокурора. Крім того, апелянт зазначає, що враховуючи, що на момент продажу спірного майна був дійсним договір оренди, право на викуп орендованого майна виникало безпосередньо із договору оренди. Також третій відповідач вважає, що прокурором не було доведено підстав для представництва в суді, а позов поданий з пропуском строку позовної давності. На думку апелянта, відсутні визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції підстави для втручання у право апелянта на мирне володіння майном.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 у справі №922/2008/21 (головуючий суддя ОСОБА_2, судді Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21; зупинено провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради також з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та 21.10.2021 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Свої вимоги апелянт зумовлює тим, що прокуратурою не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді; відповідачі діяли у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна при прийнятті рішення про відчуження, і порушення прав територіальної громади м. Харкова не мало місце, а обраний прокурором спосіб захисту шляхом визнання оскаржуваного акта органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію, є неналежним. Апелянт також зазначає, що вимога про зобов`язання третього відповідача повернути спірні нежитлові приміщення та скасування записів не підлягають задоволенню, оскільки третій відповідач є добросовісним набувачем права власності на об`єкт приватизації. Крім того, як вказує апелянт, Харківська міська рада та її виконавчі органи здійснювали інформування громадськості про вчинені ними дії та прийняті рішення, отже органи прокуратури могли довідатись про їх прийняття, отже, на момент звернення до суду строк позовної давності сплив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 у справі №922/2008/21 (головуючий суддя ОСОБА_2, судді Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21; зупинено провадження апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Харківська міська рада також з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та 25.10.2021 звернулась до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Свої вимоги Харківська міська рада обґрунтовує тим, що вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях: Харківською міською радою дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення щодо відчуження комунального майна відповідно до закону, рішення прийнято на черговій сесії міської ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів рішення було прийнято. Як вказує апелянт, господарським судом в оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки пункту 5.6. договору оренди, яким передбачено переважне право орендаря на викуп, а Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не передбачали заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, отже, на правовідносини, які виникають між наймодавцем та наймачем у разі продажу майна, переданого у найм (оренду), поширюється дія норм, закріплених у частині 2 статті 777 Цивільного кодексу України і статті 289 Господарського кодексу України, а договір купівлі-продажу нежитлових приміщень відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України. Крім того, на думку апелянта, прокуратурою не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді, а також пропущений строк позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі №922/2008/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21; зупинено провадження апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови; зобов`язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

У зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.05.2024 для розгляду справи №922/2008/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

29.07.2024 від Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/2008/21 у зв`язку з опублікуванням повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 у справі №922/2008/21 задоволено клопотання Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова про поновлення провадження у справі №922/2008/21; поновлено апеляційне провадження у справі №922/2008/21; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21; запропоновано учасникам справи протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №925/1133/18; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на "10" вересня 2024 р. о 14:45 год., за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; визнано явку учасників справи в судове засідання необов`язковою; встановлено учасникам справи строк до 15.08.2024 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв\клопотань, що пов`язані з розглядом справи; доведено до відома учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату.

02.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому прокуратура, підтримуючи висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, заперечує проти задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів та просить відмовити у їх задоволенні за необґрунтованістю.

Як вказує прокурор, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Однак, у даному випадку третій відповідач не подавав документи, передбачені пунктом 2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Крім того, прокурор посилається на те, що строк звернення із позовом ним не пропущений, адже з ним прокуратура звернулася в межах належного строку від дати отримання доступу до матеріалів приватизаційної справи. З огляду на викладене, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

15.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від третього відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній наводить викладену ним судову практику та просить позов прокурора у даній справі залишити без розгляду; у разі відмові у залишенні позову без розгляду - відмовити у задоволенні позовних вимог; у випадку наявності підстав для визнання обґрунтованими позовні вимоги прокуратури - застосувати строк позовної давності.

16.08.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання підтримує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, в тому числі щодо наявності у прокурора у даному випадку виключних обставин для представництва державних інтересів, а також заперечує доводи апелянтів щодо пропуску останньою строку позовної давності, посилаючись на обізнаність прокуратури з обставинами вибуття нежитлових приміщень з комунальної власності тільки після 06.02.2019 та продовження строку позовної давності у зв`язку із дією карантину.

У зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.09.2024 для розгляду справи №922/2008/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Плахов О.В.

10.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду Харківською обласною прокуратурою подане клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі №922/2008/21 клопотання Харківської обласної прокуратури про залучення до участі в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору задоволено; залучено до участі в справі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні третього відповідача; встановлено ОСОБА_1 процесуальний строк для надання відзиву на апеляційні скарги, пояснень, заяв\клопотань до 16.09.2024; оголошено перерву в судовому засіданні до "17" вересня 2024 р. о 16:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; доведено до відома учасників справи, що неявка їх уповноважених представників у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

16.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій третя особа зазначила про те, що підтримує позицію апелянтів, просить задовольнити апеляційні скарги відповідачів, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, а також проводити розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали вимог своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг та просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, поясненнях доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Черненком Віктором Івановичем, як орендарем, укладено договір оренди №4162 від 05.10.2016 (надалі - договір оренди) на нежитлові приміщення підвалу №ХІ, ХІІ, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4", які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Майно передається в оренду з метою використання під розміщення об`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (пункт 1.2. договору оренди).

Відповідно до умов Розділу 4 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема,:

- Змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.);

- Здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого Майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.)

Згідно з Розділом 5 Договору:

- Орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п.5.2);

- Орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість (п.5.3);

Умовами пункту 5.6. договору оренди визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Згідно з умовами пункту 10.1 договору оренди, цей договір діє з 05.10.2016 до 05.09.2019.

Фізична особа-підприємець Чернов В.І. 18.10.2016 звернувся до Управління комунального майна та приватизації з листом (вх.№18360 від 18.10.2016) про надання дозволу на приватизацію вказаних орендованих приміщень.

Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Пунктом 65 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ФОП Черненко В.І. підлягають:

- нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4" площею 122,9 кв.м.

Орендарем 31.10.2016 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3424 про приватизацію орендованого майна.

На підставі заяви Орендаря від 31.10.2016 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 31.10.2016 направлено лист № 17974 ФОП Бєлих Б.М., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

За результатами проведеної оцінки спірного нежитлового приміщення суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем Бєлих Б.М. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 11.11.2016 про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна склала 281 320 грн., без ПДВ.

26.12.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як продавцем, та ФОП Черненком В.І., як покупцем, укладено договір №5435-В-С купівлі-продажу (надалі - договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2316, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , орендовані ФОП Черненком В.І. згідно з договором оренди №4162 від 05.10.2016.

Ці нежитлові приміщення належать продавцю на праві власності. Державну реєстрацію права власності за продавцем проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2016 Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Духно Т.В. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 15008751, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950164163101 (розділ 1 договору купівлі-продажу).

Згідно з розділом 2 договору купівлі-продажу оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки, затверджених Управлінням 24.11.2016 і складає 281 320 грн. Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості нежитлових приміщень і складає 56264грн. Разом ціна продажу нежитлових приміщень, вказаних в розділі 1 становить 337 584 грн.

Згідно з пунктом 4.1. розділу 4 договору купівлі-продажу, право власності переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми нежитлових приміщень, що встановлено цим Договором.

Відповідно до пункту 4.2. розділу 4 договору купівлі-продажу, передача нежитлових приміщень продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

06.01.2017 сторонами договору купівлі-продажу складено та підписано акт №5435-В-С прийому-передачі вищевказаних нежитлових приміщень. При цьому, в акті зазначено, що станом на 06.01.2017 загальна сума за об`єкт приватизації у розмірі 337584грн. сплачена у повному обсязі.

Рішенням приватного нотаріуса Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33397230 від 11.01.2017 зареєстровано право власності за Черненком Віктором Івановичем на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4".

Звертаючись за даним позовом, прокурор зазначає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме: Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Посилаючись на наведене, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича, в якому просив:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення з позовом;

- визнати незаконним та скасувати п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Черненко Віктором Івановичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- витребувати у фізичної особи - підприємця Черненко В.І. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4".

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проти вимог прокурора заперечувало, посилаючись на їх необґрунтованість, при цьому вказувало на недоведеність підстав представництва інтересів держави у суді Шевченківською окружною прокуратурою м.Харкова та пропуск прокурором строку позовної давності.

Харківська міська рада також заперечувала проти задоволення позовних вимог прокурора, зазначивши також, що прокурором обрано неефективний та неналежний спосіб захисту. Крім того, першим відповідачем 18.06.2021 подано заяву про застосування строку позовної давності та заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

20.07.2021 прокурором до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмету позову, в якій він з посиланням на приписи статті 216 ЦК України, просить вважати правильними наступні вимоги позовної заяви:

- визнати незаконним та скасувати п.65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Черненко Віктором Івановичем (рнокпп НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Черненка Віктора Івановича (рнокпп НОМЕР_2 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4".

ФОП Черненко В.І. також заперечував проти задоволення позовних вимог, а також звернувся із заявою про застосування строку позовної давності та про залишення позову без розгляду.

Місцевий господарський суд з доводами прокурора погодився та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія з наведеним висновком місцевого господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як вказує прокурор, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливлює раціональне та ефективне використання комунального майна, що у свою чергу, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади.

Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18 зі схожих правовідносин.

З урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення, як вказує прокурор, вимог законодавства про приватизацію, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади.

При цьому, встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави

Відтак, судова колегія відхиляє доводи апелянтів, що Харківською місцевою прокуратурою №4 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті спору судова колегія зазначає таке.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту незаконним і скасування рішення є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту незаконним і його скасування є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування), приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В оспорюваному рішенні Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень зазначено, що його укладено на підставі рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16 та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеної вище Програми, їх розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У пунктах 1.2. Програм визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016 роки, а також її принципи.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.

До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програм.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.23 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Продаж об`єктів комунальної власності на конкурентних засадах здійснюється відповідно до розділу IV Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності), з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439 (далі Порядок №439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20 дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто, викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

У відповідності до п.2.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377, визначено, що ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Пунктом 2.2 даного Порядку затверджено перелік підтверджувальних документів про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації. Зокрема, такими документами є:

- погоджена орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат.

Водночас, у звіті від 11.11.2016, складеному суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М., про оцінку майна, відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у спірних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення. Відсутні й посилання на відповідні підтверджувальні документи.

Крім того, наявні у справі матеріали щодо приватизації комунального майна також не містять жодних з вищевказаних документів, які б підтверджували факт здійснення орендарем таких поліпшень. Також матеріалах справи відсутні як докази звернення орендаря до орендодавця з питань надання згоди здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, так і докази надання орендодавцем відповідної згоди.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий ним експертний звіт про фактичне здійснення поліпшень орендованого майна, що складений експертом Афанасьєвим А.В. (т.2 а.с.18), не є належним доказом на підтвердження факту здійснення поліпшення майно в установленому законом порядку.

Зокрема, вказаний експертний звіт відсутній у матеріалах щодо приватизації спірного майна, а жодний з документів, на підставі яких приймалося рішення щодо приватизації, не містить згадувань про даний експертний висновок, тобто вказаний документ фактично не надавався під час процесу приватизації.

До даного експертного звіту додано локальний кошторис та розрахунки, які складені самим експертом Афанасьєвим А.В., що, в свою чергу, не може вважатися належними підтверджуючими документами в розумінні пункту п.2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що у матеріалах щодо приватизації майна є лист ФОП Черненка В.І. від 31.10.2016 (т.1 а.с.56), в якому він просив начальника Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручити проведення експертної оцінки саме ФОП Бєлих Б.М., який і провів оцінку майна у листопаді 2016 року.

Натомість, пояснень щодо необхідності звернення до експерта Афанасьєва А.В. з метою складення додаткового звіту третім відповідачем не наведено.

Таким чином, наданий ФОП Черненком В.І. експертний звіт, у розумінні доктрини вірогідності доказів, є менш вірогідним, ніж інші докази, що надані прокурором, що дає підстави для висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що орендарем - фізичною особою-підприємцем Черненком В.І. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих нею приміщень за договором оренди №4162 від 05.10.2016, а тому Харківська міська рада не мала визначених законодавством підстав для приватизації спірних нежитлових приміщень шляхом викупу.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 05.10.2016 №4162, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, суд вважає безпідставними, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Крім того, наведені відповідачами положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Третім відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що він відповідає вимогам, які ставляться до орендаря спірного приміщення, яке перебуває у нього в оренді, та забезпечує йому право на приватизацію цього об`єкта шляхом викупу, відповідно вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем здійснювалися поліпшення орендованого приміщення у визначеному законом порядку до звернення із заявою до органу приватизації про викуп майна, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу нежитлових приміщень (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011 №565/11, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Отже, обґрунтованою є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 65 додатку до рішення Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.

Посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №922/1030/20, в якій позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради визнана неефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова, є неприйнятними з огляду на таке. Так, у справі № 922/1030/20 Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-ФКФ" повернути територіальній громаді м. Харкова спірне нерухоме майно з мотивів пропуску позивачем позовної давності без поважних причин, а тому, оскільки рішення Харківської міськради від 26.10.2016 про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна, вже було реалізоване і вичерпало свою дію наприкінці грудня 2016 року внаслідок укладення між Управлінням і Товариством оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, судам необхідно було відмовити й у задоволенні вказаної позовної вимоги з тих підстав, що така вимога сама по собі не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова. Отже, постанова у справі № 922/1030/20 прийнята судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, залежно від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Обставинами вище встановлено, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.12.2016 №5435-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки.

Таким чином, вказаний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.12.2016 №5435-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Черненко Віктором Івановичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №2316, слід визнати недійсним.

Отже, з урахуванням визнання незаконним та скасування вищевказаного рішення Харківської міської ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.12.2016 №5435-В-С, позовна вимога прокурора про зобов`язання ФОП Черненка В.І. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, літ. "А-4", також є обґрунтованою.

Судова колегія зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Однак, у спірних правовідносинах, орендар звернувся до органу місцевого самоврядування та просив дозволити приватизацію орендованого нежитлового приміщення, хоча поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди у визначеному законом порядку здійснені не були.

На підставі вказаної заяви орган місцевого самоврядування оскаржуваним рішенням вирішив провести відчуження такого об`єкта комунальної власності територіальної громади.

Після цього, орендарем було подано заяву про приватизацію шляхом викупу, на підставі якої було укладено оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. При цьому, доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Харківська міська рада, розпорядившись майном таким чином, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив невід`ємних поліпшень орендованого майна, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Тобто, у даній справі встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи 2-го та третього відповідачів, що третій відповідач є добросовісним набувачем права власності на об`єкт приватизації.

Щодо дотримання прокурором строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 відповідно до якого позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц за позовом Канівської міжрайонної прокуратури Черкаської області до Канівської районної державної адміністрації Черкаської області, фізичних осіб, Реєстраційної служби Канівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації, Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"…позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила".

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 758/4388/16-ц Верховний Суд сформував такий висновок: "У статті 261 Цивільного кодексу України використовуються терміни "довідався" та "міг довідатися", тому діє презумпція можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому саме по собі доведення факту, що позивач не знав про порушення свого цивільного права і через це не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, так як стаття 81 ЦПК України зобов`язує його такі обставини довести".

У постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила:

"102. Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

…106. І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справі № 362/44/17)".

Спірне Рішення Харківської міської ради ухвалене 26.10.2016, а укладений на його підставі договір купівлі-продажу нежитлових приміщень - 29.12.2016. Прокурор звернувся до суду із даним позовом 20.07.2021, тобто майже через п`ять років після ухвалення рішення та укладення оспорюваного договору.

Так, прокурор у позовній заяві визнавав факт пропуску ним строку позовної давності, а також зазначав про те, що у прокуратури був відсутній доступ до документів, на підставі яких органом місцевого самоврядування приймалося рішення про приватизацію саме шляхом викупу. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що прокурор в порядку частини п`ятої статті 267 ГПК України у позовній заяві просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Прокуратурою зазначалося, що відповідний дозвіл був одержаний прокурором на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19 у межах кримінального провадження №42017221080000002, що, за наведеного, стало підставою для висновку місцевого господарського суду про, що перебіг строку позовної давності почався з моменту, коли прокурор об`єктивно у встановлений законодавством спосіб отримав змогу довідатися про порушення інтересів держави, а саме з 06.02.2019 (дати одержання доступу до відповідної приватизаційної справи).

Відповідачі проти визнання поважними причини пропуску строку позовної давності заперечували, просили застосувати наслідки спливу позовної давності шляхом відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на суб`єктивність наведених прокурором причин пропуску строку.

Колегія суддів апеляційної інстанції з наведеним вище висновком суду першої інстанції не погоджується, а також вважає обґрунтованими доводи відповідачів, з урахуванням такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №359/4206/19).

Також, прокурор зазначав про те, що у розумінні положень статті 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури були позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, а тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор в позовній заяві, зокрема, задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16; по кожному з об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:

- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;

- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;

- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;

- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;

- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;

- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;

- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;

- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;

- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.

Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що:

"В обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що "Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16.

З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину.

На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз" (абз. 72-74 ухвали)".

За наведених обставин, судова колегія зазначає про те, що органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень закону з боку Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, в тому числі у зв`язку із прийняттям рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 з відповідним клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017, а тим більше до задоволення вказаного клопотання судом.

Отже, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на те, що відлік строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом розпочався саме з 06.02.2019, тобто з моменту постановлення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі №639/687/19.

В даному разі обставини, на які посилається прокурор в позовній заяві (одержання інформації про підстави Рішення після вивчення матеріалів приватизаційної справи) не носять об`єктивний і непереборний характер.

Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) прокурором не доведено (і навіть не наведено) жодної з обставин, котра дійсно перешкоджала подачі позову у встановлений законом трирічний строк.

Такими обставинами могли б бути, зокрема, неповідомлення прокурора про порядок денний сесії ради, на якій було ухвалено Рішення, або надання неправдивої інформації з цього приводу; приховування проекту Рішення та відповідних матеріалів сесії; відсутність публікації Рішення; ненадання (несвоєчасне надання) матеріалів приватизаційної справи на запит прокурора; знищення, підробка матеріалів приватизаційної справи тощо.

Обставини справи однозначно вказують на суб`єктивний характер причин пропущення прокурором строків позовної давності.

Так, згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Виключно від самого прокурора залежить вирішення питань щодо порядку та строків вчинення відповідних заходів по збору інформації, необхідної для захисту інтересів держави.

У спірних відносинах виключно від прокурора залежало прийняття рішень про ознайомлення чи не ознайомлення з матеріалами порядку денного сесії ради, на якій було ухвалено Рішення; здійснення чи нездійснення перевірки законності ухвалення Рішення; витребування чи не витребування матеріалів приватизаційної справи; строків витребування; строків та черговості їх дослідження; визначення пріоритетів процесуального реагування на виявлені порушення тощо.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що прокурором не зазначалися причини звернення з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 лише через два роки після ухвалення оскаржуваного рішення, хоча відповідне кримінальне провадження, з приводу систематичних порушень законодавства допущених відповідачем-1, відповідачем-2 під час приватизації комунального майна, вже тривало і було відкрите ще з 04.01.2017.

Вказане свідчить про те, що прокурору на момент ухвалення судового рішення про надання доступу до матеріалів приватизаційної справи прокурору вже було достеменно відомо про правову кваліфікацію обставин приватизації комунального майна на підставі аналогічних рішень.

Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури звертались до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали даної справи не містять.

Системний аналіз положень Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, та відповідно діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку із чим наказом Генерального прокурора України від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора України від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Разом з тим, прокурором не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.

Судова колегія зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 65 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень розпочався з 04.01.2017, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення 1-им та 2-им відповідачем законодавства та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу протягом 2016 року.

Судова колегія наголошує, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі №911/2191/16.

Також прокурором не доведено існування об`єктивних перешкод, які б заважали йому подати позов у період з 06.02.2019 (дати отримання доступу до документів приватизаційної справи) до дати спливу строку позовної давності.

Оцінюючи критично клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності, суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань (Semenov v Russia, 17254/15, в п. 66, від 16.03.2021 року, Gavrilova v. Russia, 2625/17, п. 82, від 16.03.2021, Zoubulidis V. Greece (no. 2), 36963/06, пп. 32 та 35, 25 червня 2009).

В цих та інших рішеннях ЄСПЛ надано негативну оцінку намаганням прокурора вести відлік строку позовної давності не з моменту порушення права, а з моменту одержання ним, прокурором, інформації про таке порушення в результаті відповідної перевірки.

За висновками ЄСПЛ використаний прокурором підхід є неправильним, адже позбавляє закон про строки позовної давності його реальної сили, надає владі непропорційну перевагу, наділяє позови держави фактично безстроковим статусом, сприяє правовій невизначеності на ринку нерухомості тощо.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об`єктивних, а з суб`єктивних причин, які пов`язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості, а тому підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності відсутні.

Згідно з статтею 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Судом встановлено, що позовні вимоги прокуратури є обґрунтованими, проте під час розгляду справи по суті відповідачами були подані заяви про застосування строку позовної давності, а прокурором не доведена наявність поважних причин для звернення із позовом поза межами строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З огляду на викладене, на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України враховуючи пропуск прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропуску поважними, наявність заяви Харківської міської ради про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 65 додатку до Рішення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України). В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч.1.ст.173 ГПК України).

Вимога про визнання недійсним Договору є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування Рішення, адже єдиною правовою підставою визнання цього Договору недійсним прокурором було вказано на недійсність Рішення.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, укладений на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування договір купівлі-продажу нежитлових приміщень датований 29.12.2016, натомість прокурор звернувся до суду із даним позовом 20.07.2021, тобто майже через п`ять років після ухвалення рішення та укладення оспорюваного договору, що свідчить про пропуск прокуратурою строку позовної давності.

Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище, враховуючи пропуск прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Аналогічно суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути майно, оскільки ця вимога є похідною від вищевказаних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено.

Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведена наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, обґрунтованість заявлених позовних вимог, а також зважаючи на встановлення судом факту пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності, подані відповідачами заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, відсутності поважності причин пропуску такого строку, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, з огляду на порушення судом норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи, рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі залишаються за прокуратурою.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича (вх. №3093 Х/2), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. №3178 Х/2) та Харківської міської ради (вх. №3241 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2021 у справі №922/2008/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Фізичної особи-підприємця Черненка Віктора Івановича ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 13139,7грн.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.16, код 14095412) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 14405,64грн.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61001; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 14405,64грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін