Постанова

від 05.09.2024 по справі 904/284/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/284/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича та Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/284/22

про банкрутство - Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАБЛ-ШУТЕР СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП".

Постановою суду від 12.07.2022 припинено процедуру розпорядження майном Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП". Припинено повноваження арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича, як розпорядника майна Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП". Визнано Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 12.07.2023.

Призначено ліквідатором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича.

30.05.2023 Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано заяву вих.№1066 від 25.05.2023 з грошовими вимогами до боржника Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" в загальній сумі 1 566 218,26 грн, з яких: 1 560 850,26 грн - основна заборгованість, 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі №904/284/22 визнано грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 522 582,52 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Грошові вимоги в сумі 38 267,74 грн (основна заборгованість) - відхилено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22 в частині відхилення грошових вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- у зв`язку із запровадженням процедури самоліквідації Боржника, Кредитором було двічі направлено ліквідатору заяви про визнання грошових вимог кредитора щодо заборгованості, яка виникла у період з січня 2018 року по квітень 2020 року на загальну суму 1 144 333,55 (один мільйон сто сорок чотири тисячі триста тридцять три гривні 55 коп.). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у даній справі визнано зазначені грошові вимоги КП «Теплоенерго» до Боржника в сумі 4 962,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 016 004,71 грн (944 273,08 грн - основна заборгованість, 28 525,49 грн - 3% річних, 42 155,14 грн - інфляційні витрати, 1 051,00 грн - судовий збір у справі №904/3681/20) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 128 328,84 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Однак у Боржника перед Постачальником також обліковується заборгованість за наступні опалювальні періоди з листопада 2020 року по березень 2022 року, щодо якої і винесено оскаржувану Ухвалу;

- із зазначеного Договору № 010751 і долучених до Заяви про визнання грошових вимог кредитора рахунків та актів, вбачається, що облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням Споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду листопад 2020 березень 2022 років виникла заборгованість перед Постачальником у сумі 38 267,74 грн. Станом на день пред`явлення Заяви про визнання грошових вимог, загальна заборгованість за Договором № 010751 становить: 38267,74 грн.

- як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду вимог Кредитора, арбітражним керуючим було направлено Повідомлення про розгляд грошових вимог до конкурсного кредитора, яке не ґрунтувалось на відсутності опалювального приміщення на балансі Боржника. Пізніше, Арбітражним керуючим неодноразово подавались письмові пояснення, в яких ним викладались все нові і нові підстави відхилення кредиторських Вимог Апелянта, аж доки в Додаткових поясненнях від 19.10.2023 року ним не вказано про зазначені вище три докази, які були надані тільки для суду, про що прямо вказано в Додаткових поясненнях і без будь-якого обґрунтування неможливості подання їх у встановлений строк і без клопотання про їх приєднання до матеріалів справи. Отже, Судом було долучено до матеріалів справи докази, подані з порушенням ст. 2 Кодексу та ст. 73 ГПК України;

- щодо листа № 4202/7/11-22 від 27.10.202, то даним листом надано Арбітражному керуючому копію Наказу № 362 від 21.04.2020, яким закріплюється на праві господарського відання нерухоме майно. У переліку відсутнє майно за адресою АДРЕСА_1 , або АДРЕСА_2 . Тобто, з даного доказу вбачається, що 21.04.2020 за Боржником на праві господарського відання було закріплено ряд об`єктів. Однак, Договір про постачання теплової енергії № 010751 укладено ще 15.10.2009 року. А даним наказом не було знято чи передано з балансу Боржника спірного приміщення;

- щодо інформації про нерухоме майно ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" за даними реєстру об`єктів державної власності, яке перебуває на балансі, то в ній також не вказане опалювальне приміщення станом на дату листа. Однак дана Інформація не містить відомостей про дату, з якої приміщення перестало становити балансову відповідальність Боржника;

- щодо листа Фонду державного майна України №10-15-5001 від 02.03.2023, до якого додані витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна. З даних доказів вбачається, що станом на 02.03.2023 відсутні відомості про опалювальне приміщення на балансі Боржника. Водночас, лист містить примітку, що: «Відомості стосовно майна суб`єктом управління до Фонду надані не в повному обсязі». Яке майно перебувало на балансі Боржника до дати листа, у ньому також не вказано. Таким чином, дані докази не можуть підтвердити чи спростувати факт перебування опалювального приміщення на балансі Боржника у період з листопада 2020 року по березень 2022 року.

Також, не погодившись з вказаною ухвалою ліквідатором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" Сидорчуком І.С. подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22 в частині задоволення грошових вимог та прийняти нове рішення, яким відхилити грошові вимоги КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми матеріального права та не повно з`ясував всі фактичні обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- заява Комунального підприємства "Теплоенерго Дніпровської міської ради містить документи які не підписані представниками ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП(або підписані сторонніми особами) печатки відсутні, всі розрахунки і довідки сформовані та підписані самим заявником, докази направлення на адресу боржника рахунків та актів до заяви не додано, твердження заявника суперечать самі собі, тому підтвердити реальність надання послуг та їх розрахунок з поданих документів не можливо;

- за адресою просп. Дмитра Яворницького, буд. 39А зареєстрована інша юридична особа - Регіональний офіс водних ресурсів;

- на виконання договору споживач для підписання відповідних актів споживання теплової енергії та актів прийому-передачі теплової енергії споживач виділив свого повноважного представника. Доказів того, що повноваження на підписання вищезазначених актів були передані третім особам заявник кредиторських вимог не надав, також заявник не надав і копій листів якими би він звертався до споживача для заміни цих представників;

- Кредитором не надано доказів направлення Актів приймання-передачі послуг;

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (статгя 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (статгя 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" Сидорчука І.С. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22. Та об`єднано апеляційну скаргу ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" Сидорчука І.С. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від КП "Теплоенерго" ДМР надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти задоволення скарги ліквідатора ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП.

11.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти задоволення скарги ліквідатора КП "Теплоенерго" ДМР.

Інші учасники справи про банкрутство ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 05.09.2024 приймав участь представник кредитора КП "Теплоенерго" ДМР та ліквідатор ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП. Інші учасники провадження у справі про банкрутство, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з`явилися.

Представник апелянта КП "Теплоенерго" ДМР у судовому засіданні 05.09.2024 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд ухвалу в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати його грошові вимоги до боржника у повному обсязі.

Представник апелянта ліквідатора ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд ухвалу в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог КП "Теплоенерго" ДМР до боржника у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАБЛ-ШУТЕР СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093).

Постановою суду від 12.07.2022 припинено процедуру розпорядження майном Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093). Припинено повноваження арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича, (свідоцтво №2041 від 10.11.2021, 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Ковалевича, буд №3, оф. №3), як розпорядника майна Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП". Визнано Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 12.07.2023.

Призначено ліквідатором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича, (свідоцтво №2041 від 10.11.2021, 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Ковалевича, буд №3, оф. №3).

30.05.2023 Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано заяву вих.№1066 від 25.05.2023 з грошовими вимогами до боржника Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) в загальній сумі 1 566 218,26 грн, з яких: 1 560 850,26 грн - основна заборгованість, 5 368,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

27.06.2023 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Сидорчука І.В. надійшло повідомлення вих. №01-20/100 від 19.06.2023 про розгляд грошових вимог конкурсного кредитора до боржника, відповідно до якого ліквідатор ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" вважає заявлені грошові вимоги в сумі 1 560 850,26 грн необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що підлягають відхиленню в повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог, викладених в заяві Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, та наявність підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника в сумі 1 149 295,55 грн, яка підлягає погашенню у наступному порядку:

- 1 черга задоволення вимог кредиторів - 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви);

- 4 черга задоволення вимог кредиторів - 1 522 582,52 грн (основна заборгованість).

Натомість грошові вимоги в сумі 38 267,74 грн (основна заборгованість) підлягають відхиленню, оскільки докази, що приміщення, якому надавались послуги Кредитором з опалення за період з листопада 2020 по березень 2022, перебувало на балансі боржника кредитором не надані.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).

Відтак, саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

Так, предметом розгляду є заява КП "Теплоенерго" ДМР з кредиторськими вимогами до ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП".

Судом встановлено, що вимоги кредитора до боржника становлять 1 566 218,26 грн, з яких: 1 560 850,26 грн - основна заборгованість, 5 368,00 грн - судовий збір.

Ліквідатором грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради відхилені в повному обсязі.

Колегія суддів наголошує, що вирішуючи питання щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, господарський суд перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника і боржника, щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.

Визнання ліквідатором кредиторських вимог не є безумовною підставою для їх визнання судом, позаяк під час розгляду кредиторських вимог, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене доходить вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання.

Тобто, обставини визнання чи заперечення кредиторських вимог ліквідатором не є вирішальним фактором при розгляді заявлених вимог. .

Зі змісту заяви КП "Теплоенерго" ДМР та доданих до неї доказів вбачається, що:

Між Комунальним підприємством «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго», Постачальник, Теплопостачальне підприємство, Енергопостачальна організація, Кредитор) та Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Дніпродіпроводгосп» (далі - Споживач, Боржник) діють два Договори про постачання теплової енергії:

- Договір про постачання теплової енергії № 010751 від 15.10.2009;

- Договір про постачання теплової енергії № 795 від 01.07.2010.

Однак у Боржника перед Постачальником обліковується заборгованість за опалювальні періоди з листопада 2020 року по березень 2022 року.

Щодо Договору № 010751 від 15.10.2009 встановлено таке.

Зазначений Договір №010751 набув чинності з моменту підписання та діяв до 15.10.2012 (п. 11.1), однак відповідно до п 11.4, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило, Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

З положень Договору вбачається, що послуги з постачання теплової енергії надавало Комунальне підприємство «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради. Однак, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 «Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «ТЕПЛОЕНЕРГО», акту приймання-передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП «Теплоенерго» отримало від КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» засоби для теплопостачання приміщень Відповідача. А, також право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед КП «Дніпровські міські теплові мережі».

На підставі зазначеного, між КП «Дніпропетровські міські теплові мережі», Боржником та Кредитором було укладено Додаткову угоду до Договору №010751, предметом якої є зміна енергопостачальної організації та внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів. Додаткова угода набрала чинності з 14.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору №010751 Енергопостачальна компанія взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію Споживачеві, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбаченими цим Договором (п. 1.1 Договору 010751).

Із зазначеного Договору №010751 і долучених до цієї заяви розрахунків та актів, вбачається, що облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою вул. Фрунзе, 8, кв. 1.

Так, у зв`язку із неналежним виконанням Споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж періоду з листопада 2020 року - березень 2022 року, за розрахунком кредитора, виникла заборгованість перед постачальником у сумі 38 267,74 грн.

Щодо Договору №795 від 01.07.2010.

Зазначений Договір №795 набув чинності з моменту підписання та діяв до 01.07.2013 (п. 11.1), але відповідно до п. 11.2, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Так, оскільки жодних заяв про припинення Договору №795 не надходило, він продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору №795, Постачальник взяв на себе зобов`язання виробляти та постачати теплову енергію Споживачеві, а Споживач зобов`язався одержати та сплатити Теплопостачальному підприємству її вартість за встановленими тарифами в терміни і на умовах передбаченими цим Договором (п. 2.1 Договору №795).

Із зазначеного Договору №795 і долучених до заяви рахунків та актів, вбачається, що облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою просп. Д. Яворницького (раніше - просп. Карла Маркса), буд. 39 а.

У зв`язку із неналежним виконанням Споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду листопад 2020 року - березень 2022 року виникла заборгованість перед Постачальником у сумі 1 522 582,52 грн.

Відповідно до п. 6.4 Договору №795 Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше першого числа місяця наступного за розрахунковим, подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії. При неподанні звіту чи невідповідності приладу обліку експлуатаційним вимогам, обсяг теплової енергії, що відпускається, визначається Постачальником розрахунковим способом.

За умовами п. 3.3. Договору фактично отриманий обсяг теплової енергії фіксується в двосторонніх актах, на підставі яких виконуються нарахування.

Оскільки від Споживача не надходили звіти про фактичне споживання теплової енергії, Постачальник фіксував їх самостійно та в Актах прийому-передачі теплової енергії, які направлялись Боржникові.

Відповідно до п. 6.6 Договору підписаний Акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п.4.2.2, 6.10 Договору є підтвердження відсутності претензій з боку Споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.

Отже, Акти вважаються підписаними з боку Споживача, а на підставі відомостей, зафіксованих в них, виконані нарахування.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 2.1. Договору №795 та п. 1.1. Договору №010751 Споживач зобов`язався оплачувати спожиту теплову енергію згідно з умовами Договору.

Пунктом 6.8. Договору №795 та пунктом 7.4. Договору № 010751 визначено, що Споживач здійснює остаточний розрахунок впродовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства.

Отже, станом на дату звернення з вказаною заявою, загальна заборгованість за Договором №795 та Договором №010751 становить: 38 267,74 грн + 1 522 582,52 грн = 1560850,26 грн.

В матеріалах справи міститься повідомлення ліквідатора вих. №01-20/100 від 19.06.2023 про розгляд грошових вимог конкурсного кредитора до боржника, відповідно до якого ліквідатор ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" вважає заявлені грошові вимоги в сумі 1560850,26 грн необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що підлягають відхиленню в повному обсязі.

В обґрунтування заперечення проти визнання грошових вимог, ліквідатор зазначив, зокрема, що Акти споживання теплової енергії та акти прийому - передачі теплової енергії за вказані заявником періоди, представниками ДРПВІ "ДНІПРОДШРОВОДГОСП" не підписані, печатки відсутні, докази направлення на адресу боржника рахунків та актів до заяви не додано, підтвердити реальність надання послуг та їх розрахунок з поданих документів не вбачається за можливе.

Щодо цього апеляційний суд зауважує, що за приписами ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 19 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії.

Також, згідно п. 5.2.4. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, адміністрація власника теплових установок і мереж для забезпечення справного стану та безпечної експлуатації конкретного устаткування призначає відповідальних осіб.

З матеріалів справи слідує, що Боржник є споживачем послуг Кредитора щодо опалення приміщення, зокрема, за адресою - проспект Дмитра Яворницького, буд. 39А. Будівля перебуває у власності та користуванні кількох співвласників (співкористувачів) - як юридичних, так і фізичних осіб. В будівлі встановлено один загальнобудинковий прилад обліку теплової енергії, який не перебуває на балансовому обліку чи у власності Кредитора, а лише на його абонентському обліку.

Як було зазначено Кредитором, показання приладу обліку вносяться відповідальними особами на офіційному сайті Кредитора у особистому кабінеті Споживача. Відомості про період, за який вносились показання, час їх внесення та які показання вносились, надано у Довідці про внесення показників загального лічильника адміністративної будівлі за адресою Дмитра Яворницького, яка міститься в матеріалах справи. З довідки також вбачається, що показання, в переважній більшості, вносились на сайт споживачем, але також і інженером профільного відділу КП "Теплоенерго" на прохання відповідальної особи за його усним повідомленням по телефону, при цьому правильність цих показань підтверджується підписами відповідальних осіб на Актах.

Таким чином, Акти споживання, що містяться в матеріалах справи, містять підтвердження кількості спожитої теплової енергії та є належними доказами.

Апелянтом ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" цих обставин спростовано не було.

Аргументи скаржника на те, що за адресою просп. Дмитра Яворницького, буд. 39А зареєстрована інша юридична особа - Регіональний офіс водних ресурсів, апеляційним судом відхиляються, позаяк Боржник також розташований в цій же будівлі, підтвердженням чого є його адреса реєстрації. Тобто за адресою споживання послуг КП "Теплоенерго" ДМР - проспект Дмитра Яворницького, буд. 39А, окрім Боржника, споживачем теплової енергії є також Регіональний офіс водних ресурсів. При цьому прилад комерційного обліку теплової енергії є спільним для них і хто б із споживачів не надав відомості про покази приладу обліку, вони є такими ж для всіх споживачів.

В свою чергу, згідно п. 6.4 Договору №795 Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Також, відповідно до п. 3.3. Договору фактично отриманий обсяг теплової енергії фіксується в двосторонніх актах, на підставі яких виконуються нарахування.

За умовами п. 6.6 Договору підписаний Акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п.4.2.2, 6.10 Договору є підтвердження відсутності претензій з боку Споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.

Посилаючись на те, що заява Комунального підприємства "Теплоенерго Дніпровської міської ради містить документи, які не підписані представниками ДРПВІ ДНІПРОДІПРОВОДГОСП (або підписані сторонніми особами) печатки відсутні, всі розрахунки і довідки сформовані та підписані самим заявником, докази направлення на адресу боржника рахунків та актів до заяви не додано, твердження заявника суперечать самі собі, тому підтвердити реальність надання послуг та їх розрахунок з поданих документів не можливо, Боржник втім не доводить факту неотримання послуг або отримання їх у неналежному обсязі чи неналежної якості).

При цьому судом враховується, що надання послуг Кредитором Боржнику у попередніх опалювальних періодах ним не заперечувалось та було встановлено при розгляді попередньої заяви про визнання грошових вимог, що підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у даній справі.

Зокрема, згаданою ухвалою було визнано грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39А, код ЄДРПОУ 01035093) в сумі 4 962,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 016 004,71 грн (944 273,08 грн - основна заборгованість, 28 525,49 грн - 3% річних, 42 155,14 грн - інфляційні витрати, 1 051,00 грн - судовий збір у справі №904/3681/20) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 128 328,84 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Судом з`ясовано, що кредиторські вимоги виникли:

- за Договором №795, розмір вимог становить: 46 577,94 грн (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень 94 коп.), з яких: основний борг - 46 467,49 грн (сорок шість тисяч чотириста шістдесят сім гривень 49 коп.), 3% річних - 110,45 грн (сто десять гривень 45 коп.).

- за Договором №010751, розмір вимог становить: 1 361,81 грн (одна тисяча триста шістдесят одна гривня 81 коп.), з яких: основний борг - 1 358,59 грн (одна тисяча триста п`ятдесят вісім гривень 59 коп.), 3% річних - 3,22 грн (три гривні 22 коп.).

Доказів припинення теплопостачання Боржнику (як-то Акт відключення, складений відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 № 1690), суду не представлено та матеріали справи таких не містять.

Слід наголосити, що ненадання документального підтвердження факту відключення від теплопостачання у передбачений діючим законодавством спосіб, не дає підстави вважати докази, надані Кредитором, неналежними та/чи недопустимими.

Колегія суддів зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

В розумінні стандарту, встановленого ст. 79 ГПК України, надання Кредитором Актів споживання теплової енергії є більш вірогідними доказом на підтвердження кількості постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду листопад 2020 року - березень 2022 року, на противагу відсутності будь-яких документів з боку Боржника (Акту про відключення, звернень до Кредитора, скарг на неналежні послуги тощо).

Апеляційний суд також зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.

Чинним законодавством передбачено комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії та не передбачено здійснення нарахування за послугу постачання теплової енергії розрахунковим методом за умови наявності належним чином функціонуючого будинкового приладу обліку.

За приписами ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг. У разі відсутності або несправності вузлів обліку, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, комерційний облік здійснюється в установленому законодавством порядку в місці вводу відповідних зовнішніх інженерних мереж у будівлю (її частину).

Поміж зазначеного, КП «Теплоенерго» ДМР у своїй діяльності також керується Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі Правила № 813).

Згідно п. 19 21 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії у будівлі визначається відповідно до Методики розподілу. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу.

Отже, за наявності показань лічильника, КП «Теплоенерго» ДМР зобов`язане обліковувати кількість спожитого тепла, виходячи із його показань. Відповідно, у Кредитора відсутні підстави обліковувати кількість спожитої послуги розрахунково за наявності показань будинкового лічильника.

Як вбачається з наведеного, оплата комунальних послуг відповідно до показань приладів обліку передбачена рядом Законів у сфері теплопостачання.

В свою чергу, відповідно до п. 6.1., 6.2.. Договору № 795, який підписано Боржником без зауважень в цій частині, облік спожитої теплової енергії Споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (Додаток № 2 Договору) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у Споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного Додатком № І Договору) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за показниками комерційного приладу обліку встановленого за адресою: пр. Карла Маркса, буд.39а.

Тому відмова Боржника від підписання таких актів є неправомірною.

Також, з огляду на вказані вище приписи діючого законодавства та умови Договору, саме Споживач надає показання приладу обліку.

ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" не доведено, що показання приладів обліку за спірні періоди є іншими, ніж ті, які надано співробітником Регіонального офісу водних ресурсів. Ним також не надано доказів, що Боржник надавав інші відомості, ніж ті, що представлені Суду.

До того ж, навіть у випадку виконання Боржником своїх обов`язків з надання показань приладів обліку, кількість спожитої послуги не могла би бути іншою, ніж та, яка заявлена Кредитором, оскільки це ті ж самі прилади обліку, показання яких прийняті до розрахунків; вони є загальнобудинковими і обліковують споживання послуги не лише Боржника, а і інших споживачів, які виконують свої зобов`язання із подання показань таких приладів.

Арбітражним керуючим залишено поза увагою той факт, що прилади обліку є спільними для всіх споживачів будівлі, вони є загально будинковими, що означає вимірювання ними кількість спожитої послуги всіма споживачами будівлі. Це технічно виключає можливість неотримання теплопостачальником відомостей про кількість спожитого тепла, якщо хоча б один із споживачів у будівлі подав звіт про таке споживання.

Крім того, законодавець не ставить застосування таких показань до розрахунків у залежність від особи надавача таких відомостей, а також не передбачає можливість (право чи обов`язок) передачі повноважень на таке подання від одного споживача іншому, а лише обов`язок з призначення уповноважених осіб.

Як зазначає Кредитор, ОСОБА_1 , підпис якого міститься на Актах споживання теплової енергії, надав копію посвідчення № 21, виданого 06.04.2020, яке підтверджує те, що він з 06.04.2020 є начальником відділу енергоефективності та механізації Регіонального офісу водних ресурсів, а також копію чинного на сьогодні щорічного Наказу про призначення його відповідальним за роботу тепломережі.

За таких умов, є безпідставними твердження апелянта про те, що на виконання договору споживач для підписання відповідних актів споживання теплової енергії та актів прийому-передачі теплової енергії споживач виділив свого повноважного представника. Доказів того, що повноваження на підписання вищезазначених актів були передані третім особам заявник кредиторських вимог не надав, також заявник не надав і копій листів якими би він звертався до споживача для заміни цих представників.

Зауваження скаржника про ненаправлення Актів приймання-передачі послуг, спростовуються наявними в матеріалах справи описами вкладень до цінних листів, фіскальними чеками, копії яких додані разом з заявою про визнання кредиторських вимог.

Отже, грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради в сумі 1 522 582,52 грн, які виникли на підставі Договору №795 за постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість щодо грошових вимог, які виникли на підставі Договору №010751, господарським судом було зазначено, що ліквідатором Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" було долучено до матеріалів:

- інформацію про нерухоме майно ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" за даними реєстру об`єктів державної власності яке перебуває на балансі;

- наказ Державного агентства водних ресурсів України №362 від 21.04.2020 з додатком до нього;

- лист Фонду державного майна України №10-15-5001 від 02.03.2023, до якого додані витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Відповідно до вищезазначеної інформації об`єкти нерухомості які перебувають на балансі Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" за адресами АДРЕСА_1 , або АДРЕСА_2 - відсутні.

Враховуючи викладене, грошові вимоги в сумі 38 267,74 грн, які виникли на підставі Договору №010751 за постачання теплової енергії впродовж періоду з листопада 2020 року - березень 2022 року підлягають відхиленню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками, вважає їх передчасними та зробленими без належного та повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, оцінюючи зміст поданих Боржником доказів, вбачається, що листом № 4202/7/11-22 від 27.10.2022 було надано Арбітражному керуючому копію Наказу № 362 від 21.04.2020, яким закріплюється на праві господарського відання нерухоме майно. У переліку дійсно відсутнє майно за адресою АДРЕСА_1 , або АДРЕСА_2 . Тобто, з даного доказу вбачається, що 21.04.2020 за Боржником на праві господарського відання було закріплено ряд об`єктів.

Однак, судом зауважується, що Договір про постачання теплової енергії №010751 укладено ще 15.10.2009 року, а даним Наказом не було знято чи передано з балансу Боржника спірне приміщення.

При цьому як було встановлено та підтверджено матеріалами справи, кредиторські вимоги КП «Теплоенерго» ДМР за попередні опалювальні сезони визнавались у межах цього ж провадження, що вказує на перебування спірного приміщення на балансі Боржника весь цей час. Зокрема, в ухвалі від 31.01.2023 у справі № 904/284/22 Господарський суд Дніпропетровської області виходив з того, що із зазначеного Договору № 010751 і долучених до заяви рахунків та актів, вбачається, що облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням Споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду з січня 2018 року по квітень 2020 року виникла заборгованість перед Постачальником у сумі 23 520,39 грн (основний борг). Саме виходячи з цих обставин судом приймалося рішення про визнання кредиторських вимог КП «Теплоенерго» ДМР до Боржника за Договором № 010751 теплопостачання до спірного приміщення у відповідному періоді.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів зняття з балансу ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" чи вибуття іншим чином приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому щодо інформації про нерухоме майно ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" за даними реєстру об`єктів державної власності, яке перебуває на балансі, то в ній також не вказане опалювальне приміщення станом на дату листа. Водночас, дана Інформація не містить відомостей про дату, з якої приміщення перестало становити балансову відповідальність Боржника і чи відбулась така подія взагалі.

В свою чергу, щодо листа Фонду державного майна України №10-15-5001 від 02.03.2023, до якого додані витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, то з даних доказів вбачається, що станом на 02.03.2023 відсутні відомості про опалювальне приміщення на балансі Боржника.

Проте, лист (як власне і витяги) одночасно містять застереження про те, що: «Відомості стосовно майна суб`єктом управління до Фонду надані не в повному обсязі». Яке майно перебувало на балансі Боржника до дати листа, у ньому також не вказано.

Таким чином, вищезгадані докази не можуть підтвердити чи спростувати факт перебування опалювального приміщення на балансі Боржника у період з листопада 2020 року по березень 2022 року.

Слід наголосити, що у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У випадку зняття чи передачі з балансу майна, такі факти мали б підтверджуватися відповідним документом саме про таке зняття чи передачу.

Натомість з огляду на баланс вірогідності наданих сторонами доказів, зважаючи на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 у справі № 904/284/22, що набрала законної сили та є чинною, встановлені в ній обставини є преюдиційними для КП «Теплоенерго» ДМР та ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" в розумінні положень ч. 4 ст. 75 ГПК України та доводять суду факт належності приміщення за адресою АДРЕСА_1 Боржнику у період листопад 2020-березень 2022р.р.

Як вже було зазначено, Договір № 010751 набув чинності з моменту підписання та діяв до 15.10.2012 (п. 11.1), однак відповідно до п 11.4, вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Оскільки жодних заяв про припинення Договору не надходило, Договір продовжує свою дію та є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

З положень Договору вбачається, що послуги з постачання теплової енергії надавало Комунальне підприємство «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради. Однак, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 24/23 від 19.07.2017 «Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «ТЕПЛОЕНЕРГО», акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП «Теплоенерго» отримало від КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» засоби для теплопостачання приміщень Відповідача. Крім того, право вимоги за заборгованістю, яка виникла перед КП «Дніпровські міські теплові мережі».

На підставі зазначеного, між КП «Дніпропетровські міські теплові мережі», Боржником та Кредитором було укладено Додаткову угоду до Договору № 010751 (міститься в матеріалах справи), предметом якої є зміна енергопостачальної організації та внесення відповідних змін до основного договору в частині його сторін та їх реквізитів. Додаткова угода набрала чинності з 14.09.2016 року і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Як стверджує Кредитор, на виконання умов Договору № 010751, Енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію Споживачеві, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбаченими цим Договором (п. 1.1 Договору 010751).

Водночас, із зазначеного Договору № 010751 і долучених до Заяви про визнання грошових вимог кредитора рахунків та актів, слідує, що облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється за приладом обліку за адресою АДРЕСА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням Споживачем взятого на себе обов`язку із оплати послуг з постачання теплової енергії впродовж опалювального періоду листопад 2020 березень 2022 років виникла заборгованість перед Постачальником у сумі 38 267,74 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору № 010751 Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає Енергопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Також, за умовами п. 7.2. Договору № 010751, за результатами розрахункового місяця підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії. На підставі актів виконуються нарахування.

Враховуючи викладене, відомості про фактичне споживання теплової енергії, фіксуються в Актах прийому-передачі теплової енергії (копії яких наявні в матеріалах справи), що направлялись Боржнику.

Апеляційний суд зауважує, що заперечень щодо відомостей, викладених в Актах не надходило, що є підтвердженням відсутності претензій з боку Споживача в частині фактично отриманої теплової енергії та Акти вважаються підписаним з боку Споживача.

Саме на підставі цих відомостей і були виконані нарахування КП «Теплоенерго» ДМР.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За приписами ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Законом України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 010751 Споживач зобов`язався оплачувати спожиту теплову енергію згідно з умовами Договору.

Пунктом 7.4. Договору № 010751 визначено, що Споживач здійснює остаточний розрахунок впродовж 5 календарних діб після одержання рахунку від теплопостачального підприємства.

Тому датою початку порушення зобов`язання є: За листопад 2020 року лютий 2021 року направлено поштою 16.03.2021. Дата вручення відправлення невідома КП «Теплоенерго».

У зв`язку із цим, відлік моменту вручення рахунків за спірний період слід визначати враховуючи приписи пункту 10 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09р. № 270 якими передбачено, що оператори поштового зв`язку зобов`язані забезпечувати: пересилання поштових відправлень у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 12.12.07р. № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" визначено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2.

За визначенням що міститься у наведених вище Правилах надання послуг поштового зв`язку - реєстроване поштове відправлення це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Отже, строком вручення Боржнику зазначеного поштового відправлення є день подання відправлення: 16.03.2021 + 2 дні для пересилання, тобто днем вручення є 18.03.2021, тому відлік 5 днів для проведення остаточного розрахунку, які передбачені умовами договору, слід здійснювати з цієї дати. Відтак, останнім днем для оплати є 23.03.2021).

За березень 2021 року 01.07.2021. Дата вручення відправлення також невідома КП «Теплоенерго», тому обчислюється так само 01.07.2021 + 2 дні для пересилання, тобто днем вручення є 03.07.2021, а останнім днем для оплати є 08.07.2021).

За листопад 2021 року березень 2022 року направлено поштою 27.04.2022 Дата вручення відправлення також невідома КП «Теплоенерго», тому обчислюється так само 27.04.2022 + 2 дні для пересилання, тобто днем вручення є 27.04.2022, а останнім днем для оплати є 02.05.2022).

Таким чином, строк виконання вищенаведених зобов`язань, що випливають на підставі обох Договорів, є таким, що настав.

Згідно зі ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Судом встановлено, що тарифи, згідно яких формувались рахунки Відповідача впродовж розрахункових зазначених вище періодів, затверджені постановами НКРЕКП № 632 від 17.03.2020, № 2257 від 30.11.2020, Рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021 та № 1137 від 29.10.2021.

Отже, станом на день пред`явлення Заяви про визнання грошових вимог, загальна заборгованість за Договором № 010751 становить 38 267,74 грн, відповідно саме такий розмір кредиторських вимог підлягає визнанню.

Заперечення ДРПВІ "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" цих висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції вищезазначене враховано не було та зроблено помилкові висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосовано норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, доводи апелянта КП «Теплоенерго» ДМР знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду.

У зв`язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку в частині визнання грошових вимог Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради в сумі 1 522 582,52 грн, які виникли на підставі Договору №795 за постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2022 року, проте помилково відхилив грошові вимоги в сумі 38 267,74 грн, які виникли на підставі Договору №010751 за постачання теплової енергії впродовж періоду з листопада 2020 року - березень 2022 року.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

З огляду на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені положеннями ст. 269 ГПК України, та враховуючи все вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково: ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі №904/284/22 змінити, виклавши абзаци 1 та 2 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39-А; код ЄДРПОУ 01035093) в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 560 850,26 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів».

Апеляційну скаргу ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича належить залишити без задоволення, оскільки її доводи не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та фактичного вирішення заяви Кредитора на його користь, на підставі приписів ст. 129 ГПК України суд вважає за можливе покласти судові витрати на Боржника.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" арбітражного керуючого Сидорчука Івана Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі № 904/284/22 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі №904/284/22 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2023 у справі №904/284/22 змінити, виклавши абзаци 1 та 2 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати грошові вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148) до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39-А; код ЄДРПОУ 01035093) в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 1 560 850,26 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів».

Стягнути з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту "ДНІПРОДІПРОВОДГОСП" (49044, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 39-А, код ЄДРПОУ 01035093) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29; код ЄДРПОУ 32688148) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 441,61 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.09.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко