Рішення

від 17.09.2024 по справі 904/2511/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2511/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (м. Дніпро)

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23 від 28.06.2023 у загальному розмірі 1 562 087 грн. 76 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (далі - відповідач) заборгованість за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23 від 28.06.2023 у загальному розмірі 1 562 087 грн. 76 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 483 021 грн. 84 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" - 647 200 грн. 45 коп. - основного боргу, 34 418 грн. 43 коп. - 3% річних та 8 179 грн. 43 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. суду № 42277/24 від 06.09.2024), в якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам та вимогам, які позивач не підтримав, внаслідок їх задоволення відповідачем.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат було прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. суду № 42961/24 від 11.09.2024), в якому він просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача в рахунок їх компенсації - 10 000 грн. 00 коп., посилаючись на таке:

- відповідач вважає, що надані представником позивача докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідач просить суд врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 1.11.2019, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

- відповідач вказує на незначну юридичну складність даної справи, (предметом якої є стягнення заборгованості з оплати за поставлений товар, пені та річних), що не вимагало аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.

У судове засідання 17.09.2024 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому всі учасники справи повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 09.09.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 09.09.2024 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 09.09.2024 (а.с. 153-154).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, а також доводи, викладені у запереченнях відповідача щодо заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" заборгованість за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23 від 28.06.2023 у загальному розмірі 1 562 087 грн. 76 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 483 021 грн. 84 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" - 647 200 грн. 45 коп. - основного боргу, 34 418 грн. 43 коп. - 3% річних та 8 179 грн. 43 коп. - частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам та вимогам, які позивач не підтримав внаслідок їх задоволення відповідачем.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2022 між адвокатом Антоновою Світланою Юріївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір, а.с. 144-145), умовами пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений строком на один календарний рік на тих самих умовах. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону не менше як за два місяці (пункт 3.3. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС, ДБР та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб; представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом підписання та пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта; представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС, ДБР та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта.

Розділом 4 договору сторонами був визначений гонорар, а саме:

- гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту (пункт 4.1. договору);

- за правову допомогу, передбачену в пунктом 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, в також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до договору (пункт 4.2. договору);

- фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката (пункт 4.2. договору).

Також, 29.01.2024 сторонами була підписана додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги від 16.05.2022 (далі додаткова угода, а.с. 145 на завороті, а.с. 146), за умовами якої сторони погодили наступне:

- дана додаткова угода визначає порядок оплати правової допомоги (гонорару) за надання клієнту правової допомоги по захисту порушеного права клієнта у правовідносинах з ТОВ "Харнест Ко" за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 3-28/06/23 від 28.06.2023. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарському суді Дніпропетровської області) (пункт 1 додаткової угоди);

- вартість послуг:

- ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз наявних у клієнта документів, що відображають зміст правовідносин, формування правової позиції, вартість у фіксованому розмір - 1 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та направлення претензії, вартість у фіксованому розмірі - 1 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та подання до суду позову, вартість у фіксованому розмірі - 15 000 грн. 00 коп.;

- складання та подання відповіді на відзив, заяв, клопотань, заперечень, додаткових письмових пояснень, адвокатських запитів, інших процесуальних документів, вартість у фіксованому розмірі - 6 000 грн. 00 коп.;

- формування доказової бази, технічна робота з документами, відправлення кореспонденції суду та іншим учасникам справи (у тому числі через електронний суд), вартість у фіксованому розмірі - 1 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів у суді першої інстанції, участь у судових засіданнях, вартість у фіксованому розмірі - 6 000 грн. 00 коп.;

- всього - 30 000 грн. 00 коп.

- зазначений розмір гонорару є фіксованим та остаточним. При визначенні розміру гонорару адвоката враховані ціна позову, ступінь складності справи та обрахунків ціни позову, обсяг часу і роботи для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; необхідність участі судових засідань (за ціною позову - справа підлягає розгляду у загальному провадженні) (пункт 2 додаткової угоди);

- порядок оплати гонорару: оплата послуг (гонорару) здійснюється в наступному порядку - протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі наданої правової допомоги. Клієнт також бере на себе зобов`язання до оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, відправлення поштової кореспонденції, проведення судових експертиз тощо) (пункт 3 додаткової угоди);

- сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначаються в акті приймання - передачі наданої правової допомоги (пункт 4 додаткової угоди);

- передбачувані витрати адвоката у зв`язку із наданням правової допомоги відповідно до умов договору (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів, технічне забезпечення, направлення поштової кореспонденції та інші) сплачуються Клієнтом понад узгоджену суму гонорару (пункт 5 додаткової угоди);

- сторони узгодили, що при достроковому припиненні договору, підлягають витрати адвоката, пов`язані з виконанням договору про надання правової допомоги, а також гонорар за фактично надану правову допомогу. Інші питання щодо взаєморозрахунків сторін, вирішуються останніми у відповідності до чинного законодавства (пункт 6 додаткової угоди);

- порядок приймання-передачі наданої правової допомоги: правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов`язаний на протязі п`яти днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту. Якщо протягом строку, вказаного в пункті 7.3 додаткової угоди клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правової допомоги і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті протягом 5-ти днів після отримання клієнтом акту приймання-передачі наданої правової допомоги (пункт 7 додаткової угоди);

- всі зобов`язання сторін, передбачені договором і не порушені справжнім додатковою угодою, залишаються без змін (пункт 8 додаткової угоди);

- додаткова угода є невід`ємною частиною договору (пункт 9 додаткової угоди);

- додаткова угода набуває чинності з моменту підписання і діє протягом терміну дії договору (пункт 10 додаткової угоди).

У подальшому, 30.07.2024 сторонами був підписаний акт приймання-передачі наданої правової допомоги (далі акт наданих послуг, а.с. 147), за умовами якого адвокатом Антоновою Світланою Юріївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (далі - клієнт) був складений акт приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 16.05.2022 та додаткової угоди № 2 від 29.01.2024 до нього про наступне:

- адвокат надав правову допомогу клієнту у справі № 904/2511/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" до ТОВ "Харвест Ко" шляхом надання наступних послуг:

- ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз наявних у клієнта документів, що відображають зміст правовідносин, формування правової позиції (консультування), вартість у фіксованому розмір - 1 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та направлення претензії, вартість у фіксованому розмірі - 1 000 грн. 00 коп.;

- підготовка та подання до суду позову, вартість у фіксованому розмірі - 15 000 грн. 00 коп.;

- складання та подання відповіді на відзив, заяв, клопотань, заперечень, додаткових письмових пояснень, адвокатських запитів, інших процесуальних документів, вартість у фіксованому розмірі - 6 000 грн. 00 коп.;

- формування доказової бази, технічна робота з документами, відправлення кореспонденції суду та іншим учасникам справи (у тому числі через електронний суд), вартість у фіксованому розмірі - 1 000 грн. 00 коп.;

- представництво інтересів у суді першої інстанції, участь у судових засіданнях, вартість у фіксованому розмірі - 6 000 грн. 00 коп.;

- всього - 30 000 грн. 00 коп. Розмір гонорару (ціна наданої правової допомоги): 30 000 грн. 00 коп.

Також, на підтвердження оплати наданих послуг правової допомоги позивачем до заяви додана платіжна інструкція № 1635 від 30.07.2024 на суму 30 000 грн. 00 коп. (а.с. 149).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 30 000 грн. 00 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з`ясуванню, докази, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- акт наданих послуг не містять деталізації витраченого адвокатом часу на надання таких послуг, що унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт, витрати часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення сумі;

- предметом спору була заборгованість, яка утворилась за однією специфікацією та однією видатковою накладною, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- під час розгляду справи була невелика кількість судових засідань (загалом 4 судових засідання, з яких адвокат брав участь у 3-х), та їх тривалість була незначною;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, розрахунки пені та 3% річних не є складними та не викликали особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката;

- також, суд бере до уваги, що провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу закрите.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 30.07.2024, враховуючи заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Ко" (вулиця Свято-Миколаївська, будинок 43, офіс 353, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000; ідентифікаційний код 41924951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (вулиця Мукаша Салакунова, будинок 25, офіс 6, м. Дніпро, 49040; ідентифікаційний код 37988349) 10 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 23.09.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко