Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/13604/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/13604/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 210993,29 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення за договором про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ "Укргазбанк" від 18.02.2009 № 30-ВФ/922 за період з 11.12.2017 до 31.08.2020 заборгованості по комісії у сумі 129796,10 грн., трьох процентів річних у сумі 15105,19 грн. та інфляційних втрат у сумі 66092 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що строк дії договору закінчився 18.02.2010 року. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності, оскільки датою останньої операції є зарахування на карткові рахунки 28.08.2020 року. До того ж, відповідач вважає себе неналежним відповідачем, ураховуючи що з 01.12.2015 всі працівники Локомотивного депо Козятин Державне територіальне-галузеве об`єднання «Південно-Західна Залізниця» переведені до Акціонерного товариства «Українська залізниця», з яким у позивача має бути окремий договір.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є АБ «Укргазбанк», далі - Банк) та Державним територіально-галузевим об`єднанням «Південно-Західна Залізниця» через відокремлений підрозділ Локомотивне депо Козятин Державне територіальне-галузеве об`єднання «Південно-Західна Залізниця» (далі - Установа) укладено Договір № 30-ВФ/922 про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору останній регулює відносини між банком та Установою з надання банківських послуг щодо зарахування через відкриті в Банку карткові рахунки працівникам або студентам Установи (далі Працівники) заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1.1. договору Банк зобов`язується зараховувати кошти на карткові рахунки Працівників не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання коштів (включаючи день отримання) на транзитний рахунок Установи та надання Установою Зведеної відомості на паперовому носії або в електронному виді засобами системи «Клієнт-Інтернет-Банк» (далі - Зведена відомість).

Відповідно до п. 3.3.1. договору Установа зобов`язується перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки Працівникам з відповідним призначенням платежу, а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію Банку за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у Додатку № 2, від суми коштів кожного перерахування.

У пункті 7.1 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Згідно з пунктом 7.2 договору в разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору за 60 днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовжений на той самий термін.

Договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін після письмового попередження другої сторони не менше, ніж за 60 днів до дати його закінчення (пункт 7.3 договору).

Згідно з Додатком 2 до договору комісія за зарахування коштів на карткові рахунки (від суми зарахування) встановлена у розмірі 0,75 %.

Оскільки відповідач у період з 11.12.2017 до 31.08.2020 не сплатив комісію в сумі 130 168,39 грн. за зарахування коштів на карткові рахунки в розмірі 0,75 % від суми зарахування, сплативши лише 372,29 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення залишку заборгованості по комісії у розмірі 129 796,10 грн.

У свою чергу, відповідач надав довідку від 06.09.2023 № 82 виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» Акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якої з 01.12.2015 дев`ять працівників виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» прийняті на роботу до регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Також відповідачем надано довідку від 14.09.2023 № 86 виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про те, що відокремлений підрозділ локомотивне депо Козятин перерахував у серпні 2020 року платіжною відомістю № 385 із призначенням платежу матеріальна допомога на оздоровлення на загальну суму 95503,59 грн. дев`яти працівникам локомотивного депо Козятин.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як слідує з умов пункту 7.2 договору, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору за 60 днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовжений на той самий термін.

У той же час, матеріали справи доказів надання будь-якою із сторін договору повідомлення про розірвання договору не містять, відтак відповідний договір продовжувався кожний раз на 12 місяців після 18.02.2010 року. Отже, строк дії договору на час виникнення спірних правовідносин не закінчився.

Одночасно судом прийнято до уваги, що в пункті 3.3.6 договору передбачено, що Установа зобов`язується інформувати Банк про звільнення працівників та узгоджувати з Банком інші питання щодо кількості відкритих та закритих карткових рахунків працівників, інформація про працівників, що звільняються, має надходити до Банку у письмовому вигляді завірена підписом уповноваженої особи та відбитком печатки Установи не пізніше ніж за два банківських дні до запланованої дати звільнення.

Пункт 3.3.11 договору зобов`язує Установу протягом 3-х календарних днів письмово повідомити Банк у випадку зміни власника істотної участі, зміни у місцезнаходженні (адреси) Установи, внесення змін до установчих документів або змін у керівному складі та телефонних номерів Установи.

Як наголошував відповідач, з 01.12.2015 всі працівники Локомотивного депо Козятин Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна Залізниця» переведені до Акціонерного товариства «Українська залізниця», з яким у позивача має бути окремий договір.

Натомість, доказів повідомлення відповідачем позивача про переведення працівників у спірний період до Акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріали справи не містять.

Разом із цим, відповідно до наданої позивачем виписки щодо зарахованих коштів позивачу подавалися звіти в форматі dbf по клієнту «Локомотивне депо Козятин».

Судом прийняті до уваги доводи відповідача про те, що виплата в серпні 2020 року в сумі 95503,59 грн. здійснена в якості матеріальної допомоги працівникам виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Проте, матеріали справи не містять доказів виплати вказаних сум на підставі іншого укладеного безпосередньо Акціонерним товариством «Українська залізниця» із позивачем окремого договору про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток.

Ураховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії у сумі 129796,10 грн. за період з 11.12.2017 до 31.08.2020 року.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані позивачем на відповідні суми зарахування за період з 11.12.2017 до 21.03.2023 три проценти річних у сумі 15105,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 66092 грн., нараховані за період з 07.12.2017 до 21.03.2023 розраховані правильно. При цьому, перерахування судом інфляційних втрат із 11.12.2017 не вплинуло на загальну суму нарахованих інфляційних втрат.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення боргу за період з 11.12.2017 до 31.08.2020 та компенсаційних виплат не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) 129796 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн. 10 коп. заборгованості по комісії, 15105 (п`ятнадцять тисяч сто п`ять) грн. 19 коп. трьох процентів річних, 66092 (шістдесят шість тисяч дев`яносто дві) грн. інфляційних втрат, а також 3164 (три тисячі сто шістдесят чотири) грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова