Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/13604/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/13604/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі №910/13604/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 210 993,29 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач, Банк) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - відповідач, Об`єднання) та просило суд стягнути 210 993,29 грн, у тому числі: 129 796,10 грн заборгованості зі сплати комісії, 15105,19 грн 3% річних та 66 092,00 грн інфляційних втрат коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2009 між правопопередником позивача та відповідачем в особі відокремленого підрозділу Локомотивне депо Козятин був укладений Договір №30-ВФ/922 про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ "Укргазбанк", на виконання якого Банк у період з 11.12.2017 по 31.08.2020 надавав послуги із зарахування заробітних плат та інших виплат на карткові рахунки працівникам або студентам відповідача, у зв`язку із чим нараховував комісії за зарахування коштів в розмірі 0,75% від суми зарахування, що становить 130 168,39 грн, з яких Об`єднання сплатило 372,29 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у сумі 129796,10грн, на яку нараховані 3% річних та інфляційна складова.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що за умовами пунктів 7.1, 7.2 договору він міг діяти до 18.02.2011 і в подальшому сторони повинні були укласти додаткову угоду про продовження дії договору, але позивач не надав доказів того, що договірні відносини між сторонами продовжувалися після 18.02.021 до грудня 2017 року; всі позовні вимоги позивача стосуються відносин, які склались поза термінами загального строку позовної давності, тому просить застосувати наслідки їх пропуску; позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, утворено ПАТ "Українська залізниця", датою початку якого є 01.12.2015 і з 01.11.2015 всі працівники Об`єднання, включаючи працівників Локомотивного депо Козятин, були переведені до нової юридичної особи, а у штаті Об`єднання залишилась працювати лише ліквідаційна комісія, серед членів якої працівників локомотивного депо Козятин немає; на вимогу представника Об`єднання було отримано розшифровку третьої з кінця позиції грошових проводок, відображених у наданій позивачем зведеній відомості за 27.08.2020, а також отримано довідку виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця", згідно якої 9 працівників, на яких розподілені кошти за вказаний день, з 01.12.2015 є працівниками вказаного підрозділу і кошти надходили від АТ "Українська залізниця", а не від Об`єднання, тому об`єднання не є належним відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" 129796,10 грн заборгованості по комісії, 15105,19 грн - 3 проценти річних, 66092,00 грн інфляційних втрат коштів, а також 3164,90 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не розділяє статус Локомотивного депо Козятин до 01.12.2015 та після вказаної дати; до цієї дати вказане депо було відокремленим підрозділом ДТГО "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033), а після - виробничим підрозділом (цехом) регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815); у складі Об`єднання депо мало окрему реєстрацію у ЄДРПОУ з №01069896 та окремі розрахункові рахунки у банках, ппісля - відсутність окремої реєстрації у ЄДРПОУ, всі фінансові операції здійснюються через рахунок РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", тобто після 01.12.2015 Локомотивне депо Козятин це структура, яка входить до складу іншої, ніж відповідач, окремої юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені АТ "Українська залізниця"; суд першої інстанції послався на надані відповідачем докази про виплату в серпні 2020 року коштів 955903,59 грн працівникам виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" РФ "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", вказує, що "матеріали справи не містять доказів виплати вказаних сум на підставі іншого укладеного безпосередньо АТ "Українська залізниця" із позивачем окремого договору", однак відповідач є окремою юридичною особою та не може надати договір про банківське обслуговування іншої юридичної особою і суд мав би витребувати цей договір від позивача; з наданої позивачем виписки щодо зарахованих коштів неможливо встановити, яка саме юридична особа звітує перед позивачем; з 01.12.2015 всі працівники відповідача бели переведені до штату новоутвореної юридичної особи, тому відповідач не мав підстав подавати звіти про нарахування працівникам заробітної плати та матеріальної допомоги; суд послався на те, що матеріали справи не містять доказів надання повідомлення про розірвання договору, але на час відкриття провадження (31.08.2023) минуло вісім років з дня переведення працівників 01.12.2015, і згідно строків зберігання документів таке повідомлення мало б зберігатися до 2021 року, у зв`язку із чим відповідачем було подано заваяву про застосування позовної давності; всі позовні вимоги позивача стосуються обставин, які склались поза термінами загального строку позовної давності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 31 жовтня 2024 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

30 жовтня 2024 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір є діючим і на підставі нього виникли правовідносини між сторонами; умовами договору передбачено його продовження на наступний строк у разі відсутності заяви однієї із сторін про його розірвання за 60 днів до закінчення строку дії і позивач такої заяви від відповідача не отримував; відповідач також не повідомляв Банк про переведення працівників у спірний період до АТ "Українська залізниця"; на підтвердження зарахування коштів Банк надав до суду Зведенгу відомість, отриману в електронному виді засобами "Клієнт-Інтернет-Банк", яка підтверджує, що за період з 06.12.2017 по 28.08.2020 по клієнту Локомотивне депо Козядин здійснювалися зарахування: заробітних плат, відпускних, лікарняних, відрядних; відповідач зробив припущення про наявність іншого договору щодо вказаного депо, однак не надав відповідного договору чи письмового підтвердження від депо про існування такого договору, а також не заявляв клопотання про витребування таких доказів; строк позовної давності не пропущено, оскільки він з березня 2020 року був продовжений на строк дії карантину.

01 листопада 2024 року від відповідача надійшли заперечення на відзив, у яких він вказує, що він не міг надати докази щодо переведення працівників, оскільки термін зберігання документів, вказаних позивачем, сплив на початку 2019 року; відповідач не стверджував, що він ліквідований, а повідомляв, що з 2016 року в стані ліквідації, тобто не здійснює виробничої діяльності, тому не має потреби (окрім не чисельної ліквідаційної комісії), утримувати будь-яких працівників.

Частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (нова редакція), затвердженого Міністерством транспорту України 25.11.2002, Південно-Західна залізниця - це створене згідно статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об`єднання, засоноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. До складу Залізниці входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи. Залізниця є юридичною особою (а.с.31-46).

Наказом начальника ДТГО "Південно-Західна залізниця" від 25.09.2006 було затверджено Положення про відокремлений підрозділ Локомотивне депо Козятин Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (а.с.24-30), відповідно до якого Локомотивне депо Козятин є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" та підпорядковується Галузевій службі локомотивного господарства згідно з наказом начальника Південно-Західної залізниці. Локомотивне депо Козятин веде самостійний баланс, який входить до зведеного балансу Галузевої служби локомотивного господарства, має поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штампи, власні бланки та інші реквізити. Локомотивне депо Козятин не є юридичною особою. Локомотивне депо Козятин на підставі довіреності начальника залізниці має право укладати договори від імені Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця".

18.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступником якого є АБ "Укргазбанк") в особі директора Вінницької філії ВАТ АБ "Укргазбанк", як Банком, та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна Залізниця" через відокремлений підрозділ Локомотивне депо Козятин Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна Залізниця" в особі начальника, як Установою, укладено Договір№ 30-ВФ/922 про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ "Укргазбанк" (далі - договір) (а.с.6-8).

Відповідно до п. 1.1. договору він регулює відносини між Банком та Установою з надання банківських послуг щодо зарахування через відкриті в Банку карткові рахунки працівникам або студентам Установи (далі - Працівники) заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1.1. договору Банк зобов`язується зараховувати кошти на карткові рахунки Працівників не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання коштів (включаючи день отримання) на транзитний рахунок Установи та надання Установою Зведеної відомості на паперовому носії або в електронному виді засобами системи "Клієнт-Інтернет-Банк" (далі - Зведена відомість).

Відповідно до п. 3.3.1. договору Установа зобов`язується перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки Працівникам з відповідним призначенням платежу, а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію Банку за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у Додатку № 2, від суми коштів кожного перерахування.

У пункті 7.1 договору встановлено, що останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Згідно з пунктом 7.2 договору в разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору за 60 днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовжений на той самий термін.

Договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін після письмового попередження другої сторони не менше, ніж за 60 днів до дати його закінчення (пункт 7.3 договору).

Згідно з Додатком 2 до договору комісія за зарахування коштів на карткові рахунки (від суми зарахування) встановлена у розмірі 0,75 % (а.с.8 зворот).

Позивач вказує, що у період з 11.12.2017 до 31.08.2020 відповідач мав сплатити комісію в сумі 130 168,39 грн за зарахування коштів на карткові рахунки працівників в розмірі 0,75 % від суми зарахування, однак сплатив лише 372,29 грн, що підтверджується Зведеною відомістю (а.с.17-22), і заборгованість по комісії становить 129 796,10 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 129 796,10 грн заборгованості зі сплати комісії, 15105,19 грн 3% річних та 66 092,00 грн інфляційних втрат коштів згідно доданого до позову розрахунку заборгованості (а.с.9-16).

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що за умовами пунктів 7.1, 7.2 договору він міг діяти до 18.02.2011 і в подальшому сторони повинні були укласти додаткову угодо про продовження дії договору, але позивач не надав доказів того, що договірні відносини між сторонами продовжувалися після 18.02.021 до грудня 2017 року; всі позовні вимоги позивача стосуються відносин, які склались поза термінами загального строку позовної давності, тому просить застосувати наслідки їх пропуску; позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, утворено ПАТ "Українська залізниця", датою початку якого є 01.12.2015 і з 01.11.2015 всі працівники Об`єднання, включаючи працівників Локомотивного депо Козятин, були переведені до нової юридичної особи, а у штаті Об`єднання залишилась працювати лише ліквідаційна комісія, серед членів якої працівників локомотивного депо Козятин не має; на вимогу представника Об`єднання було отримано розшифровку третьої з кінця позиції грошових проводок, відображених у наданій позивачем зведеній відомості за 27.08.2020, а також отримано довідку виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" РФ "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця", згідно якої 9 працівників, на яких розподілені кошти за вказаний день, з 01.12.2015 є працівниками вказаного підрозділу і кошти надходили від АТ "Українська залізниця", а не від Об`єднання, тому об`єднання не є належним відповідачем.

На підтвердження вказаних доводів відповідач надав до відзиву наступні докази:

- довідку від 06.09.2023 №82 виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до якої з 01.12.2015 дев`ять працівників виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" прийняті на роботу до регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (а.с.69).

- довідку від 14.09.2023 №86 виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про те, що відокремлений підрозділ локомотивне депо Козятин перерахував у серпні 2020 року платіжною відомістю № 385 із призначенням платежу матеріальна допомога на оздоровлення на загальну суму 95503,59 грн дев`яти працівникам локомотивного депо Козятин (а.с.70).

Вказана у довідці сума 95503,59 грн співпадає із сумою, що зазначена у третьому з кінця рядку доданої позивачем до позову "Зведеної відомості" (а.с.22).

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває в стані припинення з 06.08.2014 (а.с.56).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими і доведеними, оскільки матеріали справи доказів надання будь-якою із сторін договору повідомлення про розірвання договору не містять, відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про переведення працівників у спірний період до АТ "Українська залізниця", і матеріали справи не містять також доказів виплати вказаних сум на підставі іншого укладеного безпосередньо АТ "Українська залізниця" із позивачем окремого договору про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток, а перерахування позивачем коштів на платіжні картки працівників відповідача підтверджується "Зведеною відомістю". Також суд вказав, що строк позовної давності не пропущений, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину.

Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №30-ВФ/922 про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ "Укргазбанк" від 18.02.2009, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був чинним і обов`язковим для сторін.

Умовами договору передбачено його продовження на наступний період в разі, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору за 60 днів до закінчення строку його дії, а у матеріалах справи відсутні відповідні заяви.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості зі сплати комісії за період з 11.12.2017 до 31.08.2020, а також застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

Нормами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги у замовника не виникає обов`язку її оплати.

Єдиним доказом, який позивач надав до матеріалів справи для підтвердження факту надання відповідачу послуг за Договором, є "Зведена відомість" (пункт 5 додатків до позовної заяви).

Вказана "Зведена відомість" знаходиться на аркушах справи з 17 по 22 має вигляд таблиці, у якої відсутнє будь-яке найменування, та складається з 16 стовпців - "Состояние", "Ошибки", "Источник", "Тип", "Вид", "Название файла", "Сумма ведомости", "Поступившее покрытие", "Сумма комиссии", "Итого выплачено", "Филиал", "Название клиента", "Создал", "Создан", "Изменен", "Id" (у лапках дослівно до змісту таблиці).

У стовпці "Название файла" зазначені цифрові назви файлів формату ".dbf", у стовпцях "Сумма ведомости", "Поступившее покрытие", "Сумма комиссии" - вказані суми, у стовпці "Филиал" - 1000244, у стовпці "Название клиента" - "Локомотивне депо Козятин", у стовпці "Создал" - різні цифрові коди, у стовпцях "Создан", "Изменен" - дати і час, починаючи з 06.12.2017 і закінчуючи 28.08.2020.

Кожна сторінка містить штамп "Відділення №244/01 ПАТ АБ "Укргазбанк" виконавець" та підпис, без зазначення прізвища та посади особи, яка підписала зазначений документ.

У той же час, пунктом 2.3 договору встановлено, що для відкриття карткових рахунків Працівникам та формування відповідних баз даних Установа у встановлений термін готує та передає до Банку список Працівників за підписом керівника, завірений відбитком печатки Установи, у формі наведені у Додатку 1 до даного Договору, за умови оформлення необхідних документів безпосередньо з Працівниками Установи.

Наявний у матеріалах справи Додаток 1 до Договору не містить жодних прізвищ працівників (а.с.8) і позивачем не надано доказів подання відповідачем відповідних списків працівників.

Відповідно до п. 3.1.1 договору Банк зобов`язується зараховувати кошти на карткові рахунки Працівників не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання коштів (включаючи день отримання) на транзитний рахунок Установи та надання Установою Зведеної відомості на паперовому носії або в електронному виді засобами системи "Клієнт-Інтернет-Банк" (далі - Зведена відомість), якщо це передбачено умовами Договору на обслуговування клієнта в електронній системі "Клієнт-Інтернет-Банк", та електронного файлу цієї відомості в форматі "dbf" (далі - Електронний файл).

Пунктом 3.1.3 договору встановлено, що Банк зобов`язався зараховувати кошти на карткові рахунки Працівників при виконанні наступних умов:

- наявності коштів на транзитному рахунку згідно п.3.3.1;

- сплати комісії Установою за зарахування коштів на карткові рахунку, згідно п.3.3.1;

- надання Установою Зведеної відомості згідно п.3.3.2;

- надання Установою Електронного файлу;

- відсутності розбіжностей між загальною сумою на транзитному рахунку, яка призначена для зарахування на карткові рахунки і даними Зведеної відомості та відповідного Електронного

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що Банк має право відмовити Установі в зарахуванні коштів на карткові рахунки в разі невиконання установою пунктів 3.1.3, 3.3.1, 3.3.2.

Згідно п.3.3.1 договору Установа зобов`язується перераховувати кошти для зарахування на карткові рахунки Працівникам з призначенням платежу "Заробітна плата (або інші виплати Працівникам) за (місяць) у розмірі (сума грн.) згідно Договору (№ дата), а також окремим платіжним дорученням сплачувати комісію Банку за надані послуги (зарахування коштів на карткові рахунки) у розмірі, визначеному у Додатку № 2, від суми коштів кожного перерахування на транзитний рахунок.

Пунктом 3.3.2. договору встановлено, що Установа зобов`язується надавати у Банк Зведену відомість на паперовому носії, завірену підписом керівника та підписом головного бухгалтера Установи (в разі існування такої одиниці в штатному розкладі Установи та скріплену відбитком печатки Установи не пізніше строку, який указано в п.3.1.1, та Електронний файл. Зведена відомість надається у двох примірниках: один залишається в Банку, другий за підписом уповноваженого працівника Банку про дату та час її одержання - передається до Установи.

Однак, позивачем до матеріалів справи не долучено жодної Зведеної відомості та роздруківки Електронного фалу, передбачених вказаними пунктами Договору, які мали бути подані відповідачем позивачу, не надано платіжних доручень, на підставі яких позивач, згідно його доводів, у спірний період з 11.12.2017 по 31.08.2020 здійснював зарахування коштів працівникам відповідача.

Також позивач не надав пояснень щодо причин зарахування коштів майже протягом трьох років за відсутності платіжних доручень про сплати комісії, хоча пунктом 3.2.1 передбачено у Банка право відмови у зарахуванні платежу у випадку відсутності сплати комісії окремим платіжним дорученням.

Щодо посилання позивача на доданий до позовної заяви документ, який він називає "Зведена відомість", то він не є належним і допустимим доказом, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, надання послуг саме відповідачу, оскільки він не містить посилань на Договір №30-ВФ/922 про надання послуг по обслуговуванню платіжних карток ВАТ АБ "Укргазбанк" від 18.02.2009, складений позивачем одноособово, підписаний особою без зазначення прізвища і посади, і з його змісту неможливо встановити яким саме працівникам здійснювалось зарахування, хто був ініціатором переказу тощо. Зазначення у стовпці "Название клиента" - "Локомотивне депо Козятин" не свідчить, що вказані перекази були вчинені саме на виконання договору із відповідачем.

Апеляційним господарським судом при цьому також враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця", підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття, утворено ПАТ "Українська залізниця", датою початку якого є 01.12.2015 і з 01.11.2015 всі працівники Об`єднання, включаючи працівників Локомотивного депо Козятин, були переведені до нової юридичної особи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", а відповідач знаходиться у стані припинення з 06.08.2014.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та умови договору, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором не підтверджений належними і допустимими доказами, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії в сумі 129 796,10 грн не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 15105,19 грн 3% річних та 66 092,00 грн інфляційних втрат коштів, то вони є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу, а тому також не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень частини 1 статті 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним господарським судом була задоволена апеляційна скарга відповідача і у задоволенні позову відмовлено повністю, витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Відповідач за подання апеляційної скарги на рішення сплатив 4748,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №723320 від 04.10.2024, однак, апеляційна скарга подана відповідачем у електронній формі через систему "Електронний суд" і відповідачем не враховані положення частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", якою встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання апеляційної скарги судовий збір підлягав у розмірі 3 797,88 грн (3164,90 грн х 150% х 0,8), тому судовий збір підлягає покладенню на позивача у вказаній сумі, а надміру сплачена сума судового збору (950,12 грн) може бути повернута в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір", у разі подання відповідачем відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2024 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; ідентифікаційний код 23697280) на користь Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) - 3 797,88 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03.12.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко