Рішення

від 09.09.2024 по справі 910/4583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2024Справа № 910/4583/24

За позовом: керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача: Гайсинської міської ради;

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ";

до відповідача 2: комунальної установи "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" ГАЙСИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ;

про: визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 10 323,70 грн.

Суддя Сергій Балац

секретар судового засідання Вознюк К.Р.

Представники:

Прокурор у справі: Кузьміна Катерина Геннадіївна

позивача: не з`явився

відповідача-1: Михалевич Михайло Михайлович

відповідача-2: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовом в особі Гайсинської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 10 323,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті укладення додаткової угоди від 05.10.2023 №1 до укладеного між комунальною установою "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" Гайсинської міської ради та відповідачем договору від 10.08.2023 № 176 було збільшено ціну товару, що призвело до звернення прокурора до господарського суду з вимогами про визнання недійсною додаткової угоди від 05.10.2023 № 1 та стягнення з відповідача 10 323,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4583/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.05.2024.

До господарського суду надійшло клопотання прокурора у справі про залучення до участі у справі комунальної установи "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" ГАЙСИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в якості співвідповідача, яка мотивована належним суб`єктним складом сторін спору, враховуючи те, що оспорюваний правочин укладений між співвідповідачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2024 клопотання прокурора у справі про залучення до участі у справі комунальної установи "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" ГАЙСИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в якості співвідповідача задоволено повністю. Залучено до участі у справі № 910/4583/24 комунальну установу "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" ГАЙСИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в якості співвідповідача. Підготовче засідання відкладено на 10.06.2024.

До господарського суду міста Києва надійшла заява Гайсинської міської ради якою позовні вимоги прокурора та клопотання про залучення співвідповідача підтримано в повному обсязі, розгляд справи прохали здійснювати без участі Гайсинської міської ради.

Відповідач-1 та відповідач-2, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України подали відзиви на позовну заяву, якими заперечили проти позову, додаткову угоду від 05.10.2023 №1 на підняття вартості палива за одиницю товару вважають належним чином обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, укладеною за добровільною згодою обох сторін та такою, що не порушує жодних прав та інтересів позивача.

Прокурор скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що укладаючи додаткову угоду №1 від 05.10.2023, сторони порушили п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон №922-VIII), оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку, а тому така додаткова угода має бути визнана недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (ділі - ЦК України).

Підготовче засідання відкладено на 15.07.2024.

15.07.2024 в підготовчому засіданні суд на місці ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; встановити відповідачу-1 та відповідачу-2 строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив до 26.07.2024; оголосити перерву в підготовчому засіданні до 29.07.2024.

Відповідач-1 скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 ГПК України, надав суду заперечення на відповідь на відзив зазначивши, що можливість зміни істотних умов договору у зв`язку з істотним коливанням ціни на ринку передбачена п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом №922-VIII, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (далі-Особливості).

В підготовчому засіданні 29.07.2024 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.08.2024.

Пізніше, Гайсинська міська рада подала клопотання, згідно якого вимоги позову не підтримала.

12.08.2024 в судовому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 09.09.2024.

В судовому засіданні 09.09.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти таких вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За результатами проведення публічної закупівлі згідно ідентифікатора закупівлі UA-2023-08-04-008002-a, за ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти ("Єдиний закупівельний словник"), точне найменування палива (дизельне паливо, бензин) між "Центр надання соціальних послуг" Гайсинської міської ради (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафта-Постач" (далі - постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №176 від 10.08.2023 (далі - договір).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи вказаної статті кореспондуються із нормами статті 712 ЦК України, частиною 2 якої передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується здійснити постачання, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі і додатку до нього, паливно-мастильні матеріали згідно бланків-дозволів (талонів).

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість товару і його ціна встановлюються сторонами за погодженням в додатках до цього договору на підставі письмової або усної заявки покупця. Додатки до Договору є специфікацією в розумінні ст.266 ГК України і складають невід`ємну частину цього договору. Додатки до договору (специфікації) сторони погоджують (підписують) на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1 договору передача палива покупцю здійснюється шляхом заправки автомобільних транспортних засобів покупця паливом за бланками-дозволами (талонами) на АЗС постачальника. Під паливом сторони розуміють зазначений у додатку товар, що відповідає діючим в Україні ДСТУ, ТУ іншим нормативно-технічним документам на паливо автомобільне.

Сторони домовились про те, що заправка автомобільних транспортних засобів покупця паливом починається з дня видачі бланків-дозволів (талонів) постачальником представнику покупця. Постачальник видає бланки-дозволи (талони) за вимогою представника покупця після отримання оплати. В момент пред`явлення бланку-дозволу (талону) для відпуску палива на АЗС здійснюється фіксація відпуску палива покупцю шляхом обліку і погашення пред`явленого бланку-дозволу (талону) (п.2.2 договору).

Право власності на паливо переходить від постачальника до покупця в момент передачі бланків-дозволів (талонів), та підтверджується видатковою накладною, складеною у встановленому чинним законодавством та цим договором порядку (п. 2.9 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна ціна цього договору визначається вартістю товару, отриманого покупцем впродовж всього терміну дії договору і складає: 103 880,00 грн. з ПДВ.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє до завершення воєнного стану, але не пізніше 31 грудня 2023 року. Умови цього договору можуть бути змінені лише за угодою сторін шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 8.1 договору).

Всі зміни, додатки і доповнення до цього договору мають бути складені у письмовій формі і підписані сторонами (п.9.2 договору).

Згідно специфікації, яка є додатком 1 до договору, товаром по договору є дизельне паливо (Євро 5), ДСТУ 7687:2015, в кількості 200 л., з ціною 45,40 грн. за 1 л, на загальну суму 9 080 грн. та бензин А-95 (Євро 5), ДСТУ 7687:2015, в кількості 2000 л, з ціною 47,40 грн. за 1 л., на загальну суму 94 800 грн.

Листом від 04.10.2023 відповідач-1 звернувся із пропозицією до комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" Гайсинської міської ради щодо підняття вартості пального за укладеним договором №176 від 10.08.2023 у в`язку зі зміною кон`юнктури ринку нафтопродуктів та значними коливаннями ціни на пальне, яке складає більше десяти відсотків вартості.

До зазначеного листа відповідач-1 долучив експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 21.09.2023 №Ц-1035/2, про середню роздрібну вартість бензину А-95 та дизельного палива на внутрішньому ринку України, станом на 24.07.2023 та 18.09.2023.

05.10.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №176 від 10.08.2023 згідно якої зменшено загальну ціну договору з 103 880,00 грн. до 103 608,70 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.10.2023 сторони виклали специфікацію в новій редакції, згідно якої підвищено ціну за 1 л дизельного палива (Євро 5) з 45,40 грн. до 53,98 грн., а ціну за 1 л бензину А-95 (Євро 5) збільшено з 47,40 грн. до 54,20 грн. Обсяг дизельного палива зменшено з 200 л до 165 л, а обсяг бензину А-95 зменшено до 1310 л.

Крім того, на виконання договору, за раніше обумовленою ціною 47,40 грн. за 1 л поставлено 500 л бензину.

Таким чином після укладення додаткової угоди № 1 фактично у період з 10.08.2023 по 05.10.2023 ціна за 1 літр бензину А-92 збільшилась з 47,40 грн. за літр до 54,20грн (різниця ціни - 6,8 грн.), а ціна за 1 літр дизельного палива з 45,40 грн. до 53,98 грн.(різниця ціни - 8,58 грн.), що склало 14,34% від початкової вартості товару на бензин та 18,9% ціни на дизельне паливо.

Факт отримання палива підтверджується наступними видатковими накладними: №ОТКЦ-00002277 від 01.09.2023 на суму 23 700,00грн, №ОТКР-00001376 від 05.10.2023 на суму 43 338,00 грн., №ОТКЦ-00003495 від 01.11.2023 на суму 36 570,70 грн.

Як вбачається з видаткових накладних та не заперечується відповідачами з 200 л постачальником було поставлено 165 л дизельного палива (на 35 л менше) та з 2000 л поставлено 1810 л бензину А-95 (на 190 л менше).

Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Гайсинської міської ради на виконання умов договору та додаткової угоди до нього здійснила оплату поставленого пального на загальну суму 103 608,70грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 936 від 05.09.2023 на суму 23 700,00грн, № 1075 від 09.10.2023 на суму 43 338,00грн, № 1136 від 10.11.2023 на суму 36 570,70грн.

Згідно звіту про виконання договору про закупівлю UA-2023-08-04-008002-a, зазначено наступний обсяг поставленого товару: дизельне паливо (Євро 5) в кількості 200л, бензин А-95 (Євро 5) в кількості 2000 л.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Відповідно до ч.4 статті 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачами збільшенням ціни товару (пального).

У абзаці 2 ч.3 ст.6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон №922-VIII встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону №922-VIII, а саме за п.2 ч.5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Таким чином, відповідачі повинні довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 судом зроблено наступний висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В інших випадках не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документальне підтверджене постачальником); ціна на одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Також постачальник має довести, що підвищення ціни не є прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як зазначив Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19, метою регулювання Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Щодо положень Особливостей на які посилається відповідач-1 суд зазначає, що такі Особливості не скасовують та не змінюють передбачений п.2 ч.5. ст. 41 Закону №922-VIII максимальний ліміт щодо збільшення ціни в розмірі не більше 10% за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що додаткова угода від 05.10.2023 №1 до договору №176 від 10.08.2023 укладено із порушенням вимог ч.1 ст. 203 та п.2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII», то в силу статті 215 ЦК України такі правочини є недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що судом визнано недійсною додаткову угоду від 05.10.2023 №1 до договору №176 від 10.08.2023 позовна вимога щодо стягнення з відповідача-1 надмірно сплачених коштів в розмірі 10 323,70 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що фінансування за договором №176 від 10.08.2023 здійснювалось за рахунок коштів бюджету Гайсинської міської територіальної громади, Гайсинська міська рада є головним розпорядником коштів, отже безпідставно набуті відповідачем 10 323, 70 грн. мають бути повернуті на рахунок Гайсинської міської ради.

Стаття 13 ГПК України гарантує те, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи прокурора про те, що наданий експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 21.09.2023 №Ц-1035/2 є неналежним доказом підтвердження коливання ціни на нафтопродукцію на ринку, оскільки прокурором не надано жодних доказів спростування факту коливання цін на ринку.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

А отже решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача (прокурора).

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, ч.1 ст.ст. 73,74, ч.1 ст.ст. 76,77, ст.ст. 79, 86 129, ст. 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсною додаткову угоду від 05.10.2023 №1 до договору поставки нафтопродуктів від 10.08.2023 №176, укладеного між комунальною установою "ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ" Гайсинської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" (04053, місто КИЇВ, провулок НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код: 43012009) на користь Гайсинської міської ради (Україна, 23700, Вінницька область, Гайсинський район, місто Гайсин, вулиця 1 Травня, будинок 7, ідентифікаційний код: 03084523) грошові кошти в сумі 10 323 (десять тисяч триста двадцять три) грн. 70 коп.

4. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТА-ПОСТАЧ" (04053, місто КИЇВ, провулок НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код: 43012009) на користь ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (21050, ВІННИЦЬКА область, місто ВІННИЦЯ, вулиця МОНАСТИРСЬКА, будинок 33, ідентифікаційний код: 02909909) витрати по сплаті судового збору в сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23 вересня 2024 року

Суддя Сергій БАЛАЦ