Ухвала

від 23.09.2024 по справі 910/11111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/11111/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" про забезпечення позову у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кул Терм Груп"

про стягнення коштів в розмірі 6 603 229,66 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кул Терм Груп" про стягнення коштів в розмірі 6 603 229,66 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.01.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №Ки-23/01-72, за яким позивачем здійснено поставку товару на загальну суму у розмірі 4 379 584,80 грн., однак відповідач не виконав свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Позивач, у зв`язку з наведеними вище обставинами, звернувся до суду з вимогою: стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Кул Терм Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" кошти в загальному розмірі 6 603 229,66 грн., що складаються із вартості фактично поставленого товару в розмірі 4 379 584,80 грн. та пені в розмірі 2 223 644,86 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

19.09.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову, якою позивач просить суд: вжити заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) товариства з обмеженою відповідальністю "Кул Терм Груп" до виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач діє недобросовісно, отримавши кошти, ухиляються від виконання своїх зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідач може вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у цій справі, може здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі про стягнення заборгованості, вважаємо за необхідне накласти арешт як на грошові кошти відповідача, так і на майно останнього.

Суд зазначає, що зазначене вище обґрунтування не стосується предмету позову, оскільки позовні вимогу позивача будуються на невиконані відповідачем свого обов`язку щодо оплати товару за договором поставки.

Щодо посилання позивача на невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати товару за договором поставки та відсутності відповіді на претензії, суд зазначає, що вказане обґрунтування не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сама по собі можлива відмова від виконання договірного зобов`язання не підтверджує обставину ухилення відповідача від виконання рішення суду у майбутньому.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним з позовними вимогами, непропорційно порушує інтереси відповідача та може мати ризики зупинення його діяльності, що може негативно вплинути на виконання рішення у майбутньому або нанести неправомірні збитки.

Також суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставини, яка може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України ,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.

Суддя Сергій МУДРИЙ