Ухвала

від 12.11.2024 по справі 910/11111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/11111/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андижан Корпорейшн"

про стягнення 6 603 229,66 грн,

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" (далі - ТОВ "Торгова компанія "Оптім") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кул Терм Груп", яке пізніше змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Андижан Корпорейшн" (далі - ТОВ "Андижан Корпорейшн"), 6 603 229,66 грн, з яких: 4 379 584,80 грн - основна заборгованість, 2 223 644,86 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 02.01.2023 №Ки-23/01-72 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Разом із позовною заявою ТОВ "Торгова компанія "Оптім" подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останнє просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) відповідача до виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 заяву про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику, а позовну заву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків.

19.09.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Торгова компанія "Оптім" повторно надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) відповідача до виконання рішення суду у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у задоволенні заяви ТОВ "Торгова компанія "Оптім" про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

24.09.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Торгова компанія "Оптім" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 з урахуванням ухвали від 07.10.2024 позовну заяву ТОВ "Торгова компанія "Оптім" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.11.24 о 10:15 год.

01.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, заяву про вступ у справу представника та клопотання, в якому повідомляється про зміну найменування та місцезнаходження відповідача.

01.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли доповнення до раніше поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки заява про вжиття заходів забезпечення позову, яка надійшла до суду через систему "Електронний суд" 19.09.2024, вже була розглянута шляхом постановлення ухвали від 23.09.2024, тому доповнення до вказаної заяви підлягають залишенню без розгляду.

10.10.2024 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "Торгова компанія "Оптім" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на 100% статутного капіталу (корпоративні права) відповідача, 2) заборони органам реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо відповідача, 3) накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та 4) накладення арешту на майно (рухоме та нерухоме) відповідача до виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування своєї заяви позивач вказує, що відповідач має непогашену заборгованість за поставлений товару у розмірі 4 379 584,80 грн та нарахованої пені у розмірі 2 223 644,86 грн, при цьому останній ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань у досудовому порядку. За твердженнями заявника, існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення виконання судового рішення у зв`язку з вчиненням відповідачем реєстраційних змін щодо свого найменування, місцезнаходження, засобів зв`язку, видів економічної діяльності, структуру власності, керівника, бенефіціарного власника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 розгляд заяви ТОВ "Торгова компанія "Оптім" про вжиття заходів забезпечення позову від 10.10.2024 у справі №910/11111/24 призначено на 12.11.24 о 10:15 год.

У призначене засідання сторони явку своїх представників не забезпечили, хоча про дату час та місце розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву ТОВ "Торгова компанія "Оптім" про вжиття заходів забезпечення позову від 10.10.2024, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Торгова компанія "Оптім" про стягнення з ТОВ "Андижан Корпорейшн" 6 603 229,66 грн, з яких: 4 379 584,80 грн - основна заборгованість, 2 223 644,86 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 02.01.2023 №Ки-23/01-72 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Отже, предметом позову є вимоги майнового характеру, а тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

На думку позивача, достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, полягає в тому, що відповідач не погасив заборгованість у строк, встановлений договором, та у досудовому порядку не надав відповіді на претензію.

Однак, суд повторно звертає увагу позивача на те, що як було раніше зазначено судом в ухвалі від 23.09.2024, якою було відмовлено у задоволені попередньої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, сама по собі можлива відмова від виконання договірного зобов`язання не підтверджує обставину ухилення відповідача від виконання рішення суду у майбутньому, а тому не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

У прохальній частині заяви від 10.10.2024 позивач також просить накласти арешт і на нерухоме майно відповідача, однак в мотивувальній частині цієї ж заяви вказує про відсутність у відповідача нерухомого майна (ст. 5 заяви). Отже, накладення арешту на нерухоме майно, яке відсутнє у відповідача, є необґрунтованим.

Крім цього, згідно з частиною 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 115 ЦК України).

При цьому, заходи забезпечення позову про заборону реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо майна відповідача та накладення арешту на 100% статутного капіталу останнього (корпоративні права) не стосується предмету позову, оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати товару за договором поставки, тобто відсутній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Іншими словами, оскільки спір не виник з корпоративних правовідносин, тому накладення арешту на 100% статутного капіталу (корпоративні права) відповідача не узгоджується з предметом та підставами позову (не є належним).

Також суд вважає, що накладення арешту на 100% корпоративних прав (права з частки) ТОВ "Андижан Корпорейшн" (ідентифікаційний номер 39947414) у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки може призвести до неможливості управління вказаним суб`єктом господарювання та здійснення його господарської діяльності. Крім цього, сама заява не містить жодного обґрунтування необхідності вжиття вказаного заходу.

Крім цього, на думку суду, вчинення реєстраційних дій щодо зміни найменування, місцезнаходження, керівника, засобів зв`язку, видів економічної діяльності, структуру власності, керівника, бенефіціарного власника не може вплинути на майбутнє виконання рішення, у разі обґрунтованості позовних вимог, а тому захід забезпечення про заборону реєстраторам вчиняти реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо відповідача також є безпідставною.

З огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Торгова компанія "Оптім" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Оптім" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з негайно після її оголошення та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений статтею 256 ГПК України.

Суддя Сергій МУДРИЙ