Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/8478/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/8478/24

За позовом Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області

в інтересах держави в особі 1) Горішньоплавнівської міської ради

Кременчуцького району Полтавської області та 2) Північно-Східного офісу

Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу

Держаудитслужби в Полтавській області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті»

2. Комунального підприємства «Міськсвітло» Горішньоплавнівської міської

ради

Кременчуцького району Полтавської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 616.100,69 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від прокуратури Кузьмін К.Г., прокурор

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 Михайленко І.Ю., самопредставництво

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Прутян Я.О., довіреність № 214 від 12.08.2024

СУТЬ СПОРУ:

08.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» та Комунального підприємства «Міськсвітло» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання недійсним додаткових угод та стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 616.100,69 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що 31.12.2020 між відповідачами було укладено договір № 149 про постачання електричної енергії (далі - договір). Даний договір укладався за результатами проведення процедури-закупівлі UA-2020-11-24-011643-с. Сторонами було укладено 8 додаткових угод до договору, відповідно до яких сторони, із посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.5. договору погодили збільшення ціни за одиницю товару, із одночасним зменшенням обсягів закупівель. Прокуратурою встановлено, що відповідач-2 у відповідача-1 придбав товар за завищеною ціною, у зв`язку з тим, що сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження наявності коливання ціни за одиницю товару на ринку укладено додаткові угоди № 3 від 19.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 16.11.2021, № 10 від 16.11.2021, та із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару укладено додаткові угоди № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 16.11.2021, № 10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 , чим порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 13.4, 13.5 договору № 149 від 31.12.2020.

У зв`язку з вищевикладеним, прокуратура звернулася до суду з вимогами про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 3 від 19.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 4 від 19.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 6 від 08.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 7 від 26.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 8 від 27.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 9 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 10 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- визнання недійсною додаткову угоду № 11 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» до місцевого бюджету Горішніх Плавнів, безпідставно збережені грошові кошти у сумі 616.100,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/8478/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.08.2024.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 було надіслано відповідачу-1 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 17.07.2024 о 17:15 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач-1 мав подати відзив на позов у строк до 02.08.2024 включно.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 15.07.2024 було надіслано відповідачу-2 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 17.07.2024 о 17:15 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач-1 мав подати відзив на позов у строк до 02.08.2024 включно.

26.07.2024 від позивача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, згідно з якими Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області позовні вимоги Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області підтримує в повному обсязі.

29.07.2024 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі з огляду на наступне: підписані між сторонами додаткові угоди, якими вносилися зміни до істотних умов договору № 149 від 31.12.2021, а саме ціни за одиницю товару, вчинялися за погодженням сторін та з обґрунтованим підтвердженням коливання цін на енергетичному ринку в бік зростання, зокрема на підставі цінових довідок Харківського ТПП. Також відповідач-1 зазначає, що додаткова угода № 3 від 19.02.2021 не перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ліміт у розмірі 10% від ціни визначеної договором. Відповідач-1 додатково вказує на те, що згідно зі ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

29.07.2024 від відповідача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки додаткові угоди № 3 від 19.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 16.11.2021, № 10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 було укладено з дотриманням умов договору та на підставі достатнього обґрунтування підтвердження коливання цін на енергетичному ринку в бік зростання, а саме на підставі цінових довідок Харківського ТПП. Також відповідач-2 вказує на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» жодним чином не обмежується підсумковий кінцевий відсоток підвищення ціни та не обумовлений період часу, протягом якого має відбутися коливання цін.

29.07.2024 від представника позивача-2 - адвоката Михайленко І.Ю. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні 13.08.2024 та у в подальших судових засіданнях у справі № 910/8478/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8478/24 від 31.07.2024 заяву представника Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - адвоката Михайленко І.Ю. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду задоволено.

02.08.2024 від позивача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача-1, зі змісту якої вбачається, що позивач-2 заперечує проти обставин викладених відповідачем-1 у відзиві на позов та підтримує заявлені Заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області позовні вимоги в повному обсязі.

05.08.2024 від позивача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача-2, зі змісту якої вбачається, що позивач-2 заперечує проти обставин викладених відповідачем-2 у відзиві на позов та підтримує заявлені Заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області позовні вимоги в повному обсязі.

05.08.2024 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який за своїм змістом є аналогічним змісту відзиву на позов який надійшов до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 29.07.2021.

Позивач-1 у підготовче засідання 13.08.2024 не з`явився.

Відповідач-1 у підготовче засідання 13.08.2024 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/8478/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2024.

Прокуратура у судовому засіданні 27.08.2024 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-2 у судовому засіданні 27.08.2024 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Позивач-1 та відповідач-1 у судове засідання 27.08.2024 не з`явились.

Відповідач-2 у судовому засіданні 27.08.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача-1 та відповідача-1.

В судовому засіданні 27.08.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-24-011643-с між Комунальним підприємством «Міськсвітло» Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (відповідач-2, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» (відповідач-1, постачальник) 31.12.2020 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 149 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію, код згідно ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.2 договору загальний обсяг постачання електроенергії становить 1138400 кВт год. Перелік об`єктів Споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії вказується у додатку № 2 до договору.

Відповідно до Специфікації (додаток № 1 до договору) передбачено постачання електричної енергії в кількості 1138400 кВт*год по ціні 1,65 (1,65499970719) грн за одиницю (без ПДВ) на суму 2.260.862,00 грн (з ПДВ).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.

В подальшому, сторонами укладено вісім додаткових угод (№ 3 від 19.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 16.11.2021, № 10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021) до договору, відповідно до яких сторони, із посиланням, зокрема на пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (у редакції, що діяла на момент оголошення закупівлі UA-2020-11-24-011643-с, далі - Закон України «Про публічні закупівлі»), пункту 13.5 договору, погодили збільшення ціни за одиницю товару, із одночасним зменшенням обсягів закупівель. Інші умови договору, що не врегульовані даними додатковими угодами сторони залишили без змін і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Крім того, сторонами укладено ряд додаткових угод (№ 1 від 22.01.2021, № 2 від 19.02.2021, № 5 від 16.03.2021 та № 12 від 24.12.2021), якими внесено зміни до умов договору, що не стосуються збільшення ціни за одиницю товару.

Спір виник у зв`язку з тим, що на думку Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області додаткові угоди № 3 від 19.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 16.11.2021, № 10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 укладені без належного документального підтвердження факту коливання ціни товару на ринку в бік її збільшення, а також із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару чим порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п.п. 13.4, 13.5 договору № 149 від 31.12.2020.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Звертаючись до господарського суду з позовом та обґрунтовуючи, у чому полягає порушення інтересів держави, прокурор зазначив, що у силу ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України одним із основних принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип ефективності та результативності, котрий означає, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Одним із принципів здійснення публічних закупівель, закріплених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» є принцип максимальної економії та ефективності закупівель.

За твердженням прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод до договору постачання призвело до порушення вимог та принципів законодавства України у сфері публічних закупівель та функціонування бюджетної системи, а також мало своїм наслідок необґрунтоване, неефективне, нераціональне та надмірне витрачання коштів місцевого бюджету, формування доходної частини якого здійснюється за фінансової підтримки та участі держави.

З урахуванням того, що закупівля електричної енергії здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, розпорядником яких є Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, у тому числі при здійсненні процедури публічних закупівель, а тому Горішньоплавнівська міська рада, за твердженням прокурора, у даному випадку у розумінні Закону України «Про прокуратуру» є органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, який визначає виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 названого Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення останніх. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність інтересів держави порушенням законності у сфері публічних закупівель та функціонування бюджетної системи України.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальну економію та ефективність.

Так, місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Згідно зі ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до п. 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.01.2002, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня (одержувачі бюджетних коштів), а також відокремлені структурні підрозділи розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), що не мають статусу юридичної особи, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.

Згідно листа Управління ДКС України у м. Горішніх Плавнях Полтавської області № 01-26-06/71 від 01.02.2024 оплата за договором № 149 від 31.12.2020 укладеним з ТОВ «Промгаз сіті» про постачання електричної енергії за рахунок місцевого бюджету. Головним розпорядником коштів є Департамент житлово-комунального господарства Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, джерело фінансування - місцевий бюджет.

Правові висновки, щодо наявності у органів місцевого самоврядування повноважень з питань контролю за господарською діяльністю та раціональним і ефективним використанням бюджетних коштів юридичними особами публічного права, що належить до їх сфери управління викладені зокрема, у постанові об`єднаної плати КГС ВС від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постановах КГС ВС від 17.02.2021 у справі № 912/737/20, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

Оскільки засновником КП «Міськсвітло» Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідач-2) та власником його майна є територіальна громада в особі Горішньоплавнівської міської ради, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21; схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (п.п 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 33).

Отже, враховуючи те, що комунальне некомерційне підприємство засноване та фінансується Горішньоплавнівською міською радою, входить до сфери її управління та їй підконтрольне, вбачаються підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Горішньоплавнівської міської ради.

Водночас суд зауважує, що п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Суд зауважує, що перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, у той час як прокурор набуває право на представництво тільки якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

При цьому нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Вирішуючи питання можливості здійснення прокурором захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також надаючи оцінку доводам щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення із цим позовом та визначення ним у якості позивача-1 саме Горішньоплавнівську міську раду Кременчуцького району Полтавської області, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

17.04.2024 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області звернулася до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області з повідомленням № 52/1-5947ВИХ-24, в якому прокуратурою доведено до відома позивача-1 про виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та надано позивачу-1 розумний строк для вжиття відповідних заходів.

Листом № 03-22/1865/1090 від 30.04.2024 позивачем-1 повідомлено, що Горішньоплавнівська міська рада не є стороною договору № 149 від 31.12.2020, а також те, що позивач-1 не наділений повноваженнями щодо моніторингу та контролю за проведеними закупівлями комунальними підприємствами, установами.

З огляду на те, що Горішньоплавнівською міською радою Кременчуцького району Полтавської області не було вчинено належних дій щодо захисту порушених інтересів держави у сфері розпорядження бюджетними коштами у 2021 році, прокурор направив повідомлення № 52/1-9302ВИХ-24 від 19.06.2024 до Горішньоплавнівської міської ради, в порядку ст. 23 Закону «Про прокуратуру», про ініціювання прокуратурою в інтересах Горішньоплавнівської міської ради судового розгляду справи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії № 149 від 31.12.2020 та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 616.100,69 грн.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Стосовно пред`явлення позову в інтересах Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки державних закупівель. Зокрема, згідно п. 4 даного Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Відповідно до Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого Наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016, Північно-Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи - управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь (п. 7 Положення про Північно-Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, крім іншого, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, Північно-Східний офіс Державної аудиторської служби України в особі управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Полтавської області.

06.05.2024 Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області звернулася до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області з повідомленням № 52/1-6886ВИХ-24, в якому прокуратурою доведено до відома позивача-2 про виявлені порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та надано позивачу-2 розумний строк для вжиття відповідних заходів.

Листом № 7320-24 від 31.05.2024 позивачем-2 повідомлено, що відповідно до Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області не може вжити заходів щодо стягнення в судовому порядку коштів, а також, згідно з Законом № 2929 управління не має права стягувати кошти з непідконтрольної йому організації (ТОВ «Промгаз сіті»).

Однак, в листі № 7320-24 від 31.05.2024 позивач-2 підтримав ініціативу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області щодо звернення до суду з вимогою про стягнення зайво (надмірно) сплачених коштів.

Листом № 52/1-9304ВИХ-24 від 19.06.2024 прокурором в порядку ст. 23 Закону «Про прокуратуру» було повідомлено Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про ініціювання прокуратурою в інтересах Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області судового розгляду справи щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електроенергії № 149 від 31.12.2020 та стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 616.100,69 грн.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Суд застосовує Закон України «Про публічні закупівлі» у редакції станом на момент укладення договору та додаткових до нього угод.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 13.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін ті скріплення їх підписами і діє в частині постачання електричної енергії з дати вказаної у цьому договорі та в цілому по 31.12.2021, а у частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання.

Як вже було встановлено судом, визначена договором ціна електричної енергії становила 1,65 грн (1,65499970719 грн) за одиницю кВт*год (без ПДВ) (специфікація - додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 5.4 договору ціна електричної енергії не може змінюватися протягом дії договору крім випадків, передбачених п. 13.5 даного договору. Будь-які зміни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за ціною договору.

Відповідно до п. 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не прийме нові умови.

Пунктом 13.3 договору визначено, що зміни та доповнення до даного договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, додатків, які є невід`ємною частиною даного договору.

Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 13.4 договору).

Пункт 13.5 договору встановлює, що у разі зміни ціни електричної енергії в бік збільшення, постачальник в межах дії договору, звертається до споживача з відповідною пропозицією із зазначенням обґрунтування зміни ціни i відповідних норм чинного законодавства України та документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії на ринку компетентними державними органами, що мають на те повноваження, в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни товару за цим договором, несе постачальник. Під коливанням ціни електричної енергії на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей цього договору розуміється зміна ціни за 1 кВт*год у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору. Зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Листом № 1102/02 від 11.02.2021 відповідачем-1 повідомлено відповідача-2, що у січні 2021 року відбулися декілька коливань середньозваженої ціни електричної енергії на ринку, в підтвердження чого надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 329/21 від 11.02.2021, у зв`язку з чим запропоновано підписати дві додаткові угоди до договору № 149 від 31.12.2020.

Підписаною між відповідачами додатковою угодою № 3 від 19.02.2021 останні погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 08.01.2021 становить 2,18454 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 1036701,54872 кВт*год.

Додаткова угода № 3 від 19.02.2021 набирає чинності з моменту її підписання. Умови додаткової угоди поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами з 08.01.2021, відповідно до статті 631 ЦК України, і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 3 від 19.02.2021).

Додатковою угодою № 4 від 19.02.2021 відповідачі погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 16.01.2021 становить 2,40 гри (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 947365,98863 кВт*год.

Додаткова угода № 4 від 19.02.2021 набирає чинності з моменту її підписання. Умови додаткової угоди поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами з 16.01.2021, відповідно до статті 631 ЦК України, і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 4 від 19.02.2021).

Як зазначено прокуратурою у поданій до суду позовній заяві та, що підтверджено судом, цінова довідка Харківської ТПП № 329/21 від 11.02.2021 (містить інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» про середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні ОЕС України за визначеними періодами та порівняння між ними у таблиці (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії):

- за період з 01.01-07.01.2021 - 1092,98 грн/МВт*год та за період з 08.01-14.01.2021 - 1415,22 грн/МВт*год (відсоток зміни ціни +29,48%);

- за період з 08.01.-14.01.2021 - 1415,22 грн/МВт*год та за період з 15.01-21.01.2021 - 1579,88 грн/МВт*год (відсоток зміни ціни +11,63%);

- за період з 15.01.-21.01.2021 - 1579,88 грн/МВт*год та за період з 22.01-31.01.2021 - 1619,18 грн/МВт*год (відсоток зміни ціни +2,49%).

Наведені у ціновій довідці № 329/21 середньозважені ціни на електричну енергію на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні ОЕС України за періоди 08.01.- 14.01.2021, 15.01.-21.01.2021 та 22.01.-31.01.2021, не можуть братися для порівняння та визначення коливання ціни товару на ринку з метою обґрунтування необхідності укладання додаткових угод № 3 та № 4 від 19.02.2021, оскільки є такими, що сформовані з цін, що знаходяться поза межами періоду порівняння (з 31.12.2020 по 08.01.2021 та з 08.01.2021 по 16.01.2021).

Листом № 2808/10 від 28.08.2021 відповідачем-1 повідомлено відповідача-2, що у 1-й декаді серпня 2021 року відносно 3-ї декади січня 2021 року відбулися коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку, в підтвердження чого надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 2025/21 від 28.08.2021, у зв`язку з чим запропоновано підписати додаткову угоду до договору № 149 від 31.12.2020.

Підписаною між відповідачами додатковою угодою № 6 від 08.09.2021 останні погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 01.08.2021 становить 2,60268 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 910774,5149 кВт*год.

Додаткова угода № 6 від 08.09.2021 набирає чинності з моменту її підписання. Умови додаткової угоди поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.08.2021, відповідно до статті 631 ЦК України, і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 6 від 08.09.2021).

Згідно з наявною в матеріалах справи ціновою довідкою Харківського ТПП № 2025/21 від 28.08.2021 середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні ОЕС України за 3-тю декаду січня (21.01-31.01) 2021 року - 1622,23 грн/МВт*год та за 1-шу декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року - 2127,10 грн/МВт*год, а також відсоток коливання ціни (31,12%) між зазначеними періодами.

Наведені у ціновій довідці № 2025/21 від 28.08.2021 середньозважені ціни на електричну енергію на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні ОЕС України за вказані вище періоди не можуть братися для порівняння та визначення коливання ціни товару на ринку з метою обґрунтування необхідності укладання додаткової угоди № 6 від 08.09.2021, оскільки є такими, що сформовані з цін, що знаходяться поза межами періоду порівняння (з 16.01.2021 по 01.08.2021).

Листом № 1910/10 від 19.10.2021 відповідачем-1 повідомлено відповідача-2, що у вересні в порівняні з серпнем 2021 року відбулися коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку, в підтвердження чого надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 2458/21 від 06.10.2021, у зв`язку з чим запропоновано підписати додаткові угоди до договору № 149 від 31.12.2020.

Між відповідачами 26.10.2021 та 27.10.2021 підписано додаткові угоди № 7 та № 8, якими останні погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.09.2021 становить 2,8254 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 883044,99239 кВт*год. (додаткова угода № 7 від 26.10.2021) та, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 17.09.2021 становить 3,04788 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 860449,09459 кВт*год. (додаткова угода № 8 від 27.10.2021).

Додаткова угода № 7 від 26.10.2021 набирає чинності з 11.09.2021, відповідно до ст. 631 ЦК України, і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 7 від 26.10.2021).

Додаткова угода № 8 від 27.10.2021 набирає чинності з 17.09.2021 відповідно до ст. 631 ЦК України і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 8 від 27.10.2021).

Згідно наявної в матеріалах справи цінової довідки Харківського ТПП № 2458/21 від 06.10.2021 місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) за серпень (01.08-31.08) 2021 року - 1309,40 грн/МВт*год та вересень (01.09-30.09) 2021 року - 1737,90 грн/МВт*год, а також відсоток коливання цін (+32,72%) між вказаними періодами.

Наведені у ціновій довідці № 2458/21 від 06.10.2021 місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) за вказані вище періоди не може братися для порівняння та визначення коливання ціни товару на ринку з метою обґрунтування необхідності укладання додаткових угод № 7 від 26.10.2021 та № 8 від 27.10.2021, оскільки є такими, що сформовані з цін, що знаходяться поза межами періоду порівняння (з 01.08.2021 по 11.09.2021 та з 11.09.2021 по 17.09.2021).

Листом № 2910/10 від 29.10.2021 відповідачем-1 повідомлено відповідача-2, що у 1-й декаді жовтня 2021 року відносно вересня 2021 року відбулися коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку, в підтвердження чого надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 2672/21 від 29.10.2021.

Між відповідачами 16.11.2021 підписано додаткові угоди № 9 та № 10, якими останні погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.10.2021 становить 3,31464 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 842027,43159 кВт*год. (додаткова угода № 9) та, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 21.10.2021 становить 3,58116 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 828167,7159 кВт*год. (додаткова угода № 8).

Додаткова угода № 9 від 16.11.2021 набирає чинності з 11.10.2021 відповідно до ст. 631 ЦК України і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 9 від 16.11.2021).

Додаткова угода № 10 від 16.11.2021 набирає чинності з 21.10.2021 відповідно до ст. 631 ЦК України і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 10 від 16.11.2021).

Згідно із наявною в матеріалах справи ціновою довідкою Харківського ТПП № 2672/21 від 29.10.2021 середньозважені ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021 року - 2230,78 грн/МВт*год та за 1-шу декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року - 2568,15 грн/МВт*год, а також відсоток коливання цін (+15,12%) між вказаними періодами

Наведені у ціновій довідці № 2672/21 від 29.10.2021 місячний індекс на РДД в ОЕС України (М+) за вказані вище періоди не може братися для порівняння та визначення коливання ціни товару на ринку з метою обґрунтування необхідності укладання додаткових угод № 9 та № 10 від 16.11.2021, оскільки є такими, що сформовані з цін, що знаходяться поза межами періоду порівняння (з 17.09.2021 по 11.10.2021 та з 11.10.2021 по 21.10.2021).

Листом № 0811/00 від 08.11.2021 відповідачем-1 повідомлено відповідача-2, що у 3-ій декаді жовтня 2021 року відносно 1-ї декади січня 2021 року відбулися коливання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку, в підтвердження чого надано довідку Харківської торгово-промислової палати № 2804/21 від 08.11.2021.

Підписаною між відповідачами додатковою угодою № 11 від 30.11.2021 останні погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.11.2021 становить 3,9036 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії, обсяг споживання електричної енергії - 818471,0455 кВт*год.

Додаткова угода № 11 від 08.11.2021 набирає чинності з 11.11.2021 відповідно до ст. 631 ЦК України і діє протягом строку дії договору (п. 4 додаткової угоди № 11 від 30.11.2021).

Згідно із наявною в матеріалах справи ціновою довідкою Харківського ТПП № 2804/21 від 08.11.2021 середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 3-тю декаду жовтня (21.10-31.10) 2021 року - 2913,95 грн/МВт*год та за 1-шу декаду листопада (01.11-10.11) 2021 року - 3374,95 грн/МВт*год, а також відсоток коливання цін (+15,82%) між вказаними періодами.

Наведені у ціновій довідці № 2804/21 від 08.11.2021 середньозважені ціни на електричну енергію на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) в торговій зоні ОЕС України за вказані вище періоди не можуть братися для порівняння та визначення коливання ціни товару на ринку з метою обґрунтування необхідності укладання додаткової угоди № 11 від 08.11.2021, оскільки є такими, що сформовані з цін, що знаходяться поза межами періоду порівняння (з 21.10.2021 по 11.11.2021).

Згідно роз`яснень Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, № 3302-06/34307-06 від 27.10.2016 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Таким чином, лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до договору в частині визначення ціни. В свою чергу довідки інформативного характеру до таких не відносяться. Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Суд зазначає, що передбачена умовами договору про постачання електричної енергії споживачу зміна умов цього договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, не доводить виникнення у відповідача права змінити вартість електричної енергії, що поставляється ним за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику при проведенні процедури закупівлі, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23.

Однак, вказані вимоги відповідачем-1 при укладенні додаткових угод №№ 3-4 та 6-11 до договору № 149 від 31.12.2020 дотримані не були.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що додаткові угоди №№ 3-4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 укладено між відповідачами без належного обґрунтування та документального підтвердження.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

В силу вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону № 1026-ІХ від 02.12.2020) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону № 1530-IX від 03.06.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

відбувається за згодою сторін;

порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації);

підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником;

ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 також зазначено, що наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У цьому Законі в редакції до 19.04.2022 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

З матеріалів справи вбачається, що у комерційній пропозиції до договору № 149 від 31.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 43) сторони погодили, що ціна на електроенергію становить 1,98599965 грн з ПДВ за 1 кВт/год, утому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Як вже було вище встановлено судом, укладеною між відповідачами додатковою угодою № 3 від 19.02.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 08.01.2021, які становлять 2,18454 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 4 від 19.02.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 16.01.2021, які становлять 2,40 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 6 від 08.09.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 01.08.2021, які становлять 2,60268 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 7 від 26.10.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.09.2021, які становлять 2,8254 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 8 від 27.10.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 17.09.2021, які становлять 3,04788 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 9 від 16.11.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.10.2021, які становлять 3,31464 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 10 від 16.11.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 21.10.2021, які становлять 3,58116 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії; додатковою угодою № 11 від 30.11.2021 останній погодили збільшити ціну (тариф) електричної енергії, в тому числі диференційовані ціни (тарифи), з 11.11.2021, які становлять 3,9036 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год, у тому числі тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно обмежень визначених умовами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» максимально допустимою ціною за одиницю товару за договором № 149 від 31.12.2020 є 2,18459962грн/кВт з ПДВ (ціна договору 1,98599965 грн з ПДВ за 1 кВт/год + 10% = 2,18459962).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що додаткова угода № 4 від 19.02.2021 та всі наступні укладені між відповідачами додаткові угоди, що передбачали збільшення ціни (тарифу) електричної енергії (додаткові угоди № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021) було укладено із перевищенням граничного ліміту підвищення ціни товару, а саме 10% від ціни визначеної в договорі, у зв`язку з чим відповідачами порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умови договору № 149 від 31.12.2020.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору, що не було враховано у вирішенні спору судом апеляційної інстанції.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відсутність належного обґрунтування та документального підтвердження наявності коливання ціни за одиницю товару на ринку та порушення при укладенні додаткових угод №№ 3-4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є підставою для визнання таких додаткових угод недійсним.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№ 3-4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Прокурор в обґрунтування заявленої вимоги про стягнення коштів в розмірі 616.100,69 грн зазначає, що вони безпідставно сплачені з державного бюджету на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання додаткових угод відповідачем-1 поставлено, а відповдіачем-2 отримано та сплачено за електричну енергію у загальному обсязі 818500,19 кВт/год (з них 799088,51 кВт/год в період дії додаткових угод №№ 3-4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021) та за ціною:

- за січень 2021 року: обсяг 19411,677 кВт/год за ціною 1,655 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 22184,774 кВт/год за ціною 1,82045 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 44369,549 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год - на загальну суму 193.502,04 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000072 від 22.02.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 583 від 25.02.2021;

- за лютий 2021 року: обсяг 93899,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 225.357,60 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000168 від 15.03.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 633 від 17.03.2021;

- за березень 2021 року: обсяг 81294,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 195.105,60 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000239 від 08.04.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 679 від 14.04.2021;

- за квітень 2021 року: обсяг 65272,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 156.652,80 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000447 від 07.05.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 735 від 13.05.2021;

- за травень 2021 року: обсяг 52931,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 127.034,40 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000583 від 31.05.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 799 від 10.06.2021;

- за червень 2021 року: обсяг 49112,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 117.686,80 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000751 від 30.06.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 839 від 12.07.2021;

- за липень 2021 року: обсяг 49009,000 кВт/год за ціною 2,00 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 117.621,60 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00000895 від 30.07.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 914 від 11.08.2021;

- за серпень 2021 року: обсяг 57368,000 кВт/год за ціною 2,16890 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 149.310,55 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00001003 від 31.08.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 957 від 10.09.2021;

- за вересень 2021 року: обсяг 24150,000 кВт/год за ціною 2,16890 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 14490,000 кВт/год за ціною 2,35450 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 33810,000 кВт/год за ціною 2,53990 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год - на загальну суму 206.843,60 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00001226 від 27.10.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 1031 від 05.11.2021;

- за жовтень 2021 року: обсяг 24250,000 кВт/год за ціною 2,5399 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 24250,000 кВт/год за ціною 2,7622 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 26671,000 кВт/год за ціною 2,9843 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год - на загальну суму 249.804,24 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00001283 від 16.11.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 1052 від 18.11.2021;

- за листопад 2021 року: обсяг 28653,000 кВт/год за ціною 2,9843 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; обсяг 57307,000 кВт/год за ціною 3,2530 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год; - на загальну суму 326.314,58 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00001413 від 30.11.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 1099 від 16.12.2021;

- за грудень 2021 року: обсяг 50068,190 кВт/год за ціною 3,2530 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на загальну суму 195.446,18 грн з ПДВ (акт прийому-передачі електричної енергії № ПГС00001635 від 22.12.2021), яку сплачено згідно платіжного доручення № 1125 від 28.12.2021.

Суд погоджується з розрахунками прокуратури та приходить до висновку, що оскільки додаткові угоди №№ 3-4 від 19.02.2021, № 6 від 08.09.2021, № 7 від 26.10.2021, № 8 від 27.10.2021, №№ 9-10 від 16.11.2021 та № 11 від 30.11.2021 є недійсними, то ціна поставленої електричної енергії за період з 08.1.2021 по 10.11.2021 має становити згідно умов договору 1,98599965 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ та за період з 11.11.2021 по 24.12.2021 2,165 грн за 1 кВт/год з урахуванням ПДВ.

Таким чином, відповідачем-2 надмірно сплачено кошти в сумі 616.100,69 грн (загальна сума сплачених коштів 2.222.310,39 грн - 1.606.207,70 грн (обсяг поставленої електричної енергії 691713,32 кВт/год х ціна електричної енергії 1,98599965 грн; обсяг поставленої електричної енергії 107375,19 кВт/год х ціна електричної енергії 2,165 грн) = 616.100,69 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокуратури про стягнення з відповідача-1 безпідставно сплачених коштів в сумі 616.100,69 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь Полтавської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 19.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 19.02.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 08.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 26.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 27.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

7. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

8. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 16.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

9. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 30.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 149 від 31.12.2020.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25Б, офіс 203; код ЄДРПОУ 41559270) до місцевого бюджету Горішніх Плавнів (ГУК у Полт.обл/тг м.Гор.Плав/19050200, код отримувача ЄДРПОУ 37959255, Казначейство України, UA968999980333129329000016664) безпідставно збережені грошові кошти у сумі 616.100 (шістсот шістнадцять тисяч сто) грн 69 коп.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгаз сіті» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 25Б, офіс 203; код ЄДРПОУ 41559270) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7; код ЄДРПОУ 02910060) 33.465 (тридцять ти тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.09.2024.

Суддя В.В.Сівакова