Рішення

від 24.09.2024 по справі 915/679/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року Справа № 915/679/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, пров.Костенка, 2, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (вул.Б.Грінченка, буд.1, м.Київ, 01001, електронна пошта: ukrdergfond@ukr.net) в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (пр-т Миру, буд.34, кім.712, м.Миколаїв, 54034, електронна пошта: fermer014@dgmail.com),

до відповідача-1: Фермерського господарства "Нарбут" (адреса зазначена у позові прокуратурою: вул.Ківшана, 7 с.Новоолександрівка, Братська територіальна громада, Вознесенський район, Миколаївська область, 55480; адреса за ЄДРПОУ: вул.Ківшана, буд.9, с.Новоолександрівка(з), Братський р-н, Миколаївська обл., 55480)

до відповідача-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

про: стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 97 016,00 грн, -

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 06.06.2024 (вх.№6712/24 від 06.06.2024) до Фермерського господарства "Нарбут" та ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути в солідарному порядку заборгованість з повернення фінансової підтримки в сумі 97 016,00 грн., з них: 80000,00 грн. - сума основного боргу, 17 016,00 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2024 позовну заяву від 06.06.2024 (вх.№6712/24 від 06.06.2024) керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала була направлена до електронного кабінету Вознесенської окружної прокуратури в системі "Електронний суд" та отримана останнім 13.06.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав заяву про усунення недоліків (вх.№7312/24 від 20.06.2024).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2024, направлена на адресу відповідача - 1 зазначену у позові прокуратурою: вул.Ківшана, 7 с.Новоолександрівка, Братська територіальна громада, Вознесенський район, Миколаївська область, 55480 та на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: вул.Ківшана, буд.9, с.Новоолександрівка(з), Братський р-н, Миколаївська обл., 55480, повернута поштовим відділенням зв`язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрих кодовим ідентифікатором 06 002 7387 7271 та 06 002 7387 7280.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку № 270, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та на адресу яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2024 та від 27.05.2024 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача-1 у даній справі.

Ухвала суду від 24.06.2024 була направлена відповідачу -2 та отримана останнім 02.07.2024 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №06 002 738 772 98.

Відповідач-1 та відповідач - 2 своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористались.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

29 листопада 2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством "Нарбут" (далі - фермерське господарство, відповідач-1) було укладено Договір №110ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (надалі - Договір), у відповідності до умов якого, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству "Нарбут" в сумі 200 000,00 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором (розділ 1 Договору).

Розділом 2 Договору визначено, що на підставі довідки від 06.11.2017 №110, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання техніки, поповнення обігових коштів, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102.

У відповідності до п.3.1.2 Договору, Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (пункт 3.4.2. цього Договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати Договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій відповідно до пп.5.1., 5.2. цього Договору;

Згідно п.3.4.2. Договору, фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 01 грудня 2018 року в сумі 40000,0 грн;

до 01 грудня 2019 року в сумі 40000,0 грн;

до 01 грудня 2020 року в сумі 40000,0 грн;

до 01 грудня 2021 року в сумі 40000,0 грн;

до 15 листопада 2022 року в сумі 40000,0 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 15 листопада 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2. Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

У відповідності до п.4.2. Договору, цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку прострочення строку виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно п.7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором (п.7.2 Договору).

Також, 29.11.2017 на забезпечення виконання зобов`язань Фермерським господарством "Нарбут" за Договором №110ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 29.11.2017, Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (кредитор) та громадянином Нарбутом Павлом Валентиновичем (поручитель) було укладено Договір поруки №110 ФГ-2017 (надалі-Договір поруки), відповідно до п.п.1.1 якого, поручитель безвідривно та безспірно зобов`язується відповідати перед кредитором за неналежне виконання фермерським господарством «НАРБУТ» взятих на себе зобов`язань, що витікають з договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №110ФГ-2017 від 29.11.2017, укладеному між кредитором та позичальником з урахуванням будь-яких змін та доповнень до нього, а саме:

- повернути фінансову підтримку у такі строки:

до 01 грудня 2018 року в сумі 40000,0 грн.;

до 01 грудня 2019 року в сумі 40000,0 грн.;

до 01 грудня 2020 року в сумі 40000,0 грн.;

до 01 грудня 2021 року в сумі 40000,0 грн.;

до 15 листопада 2022 року в сумі 40000,0 грн.;

- сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня), збитки, інфляційні та інші зобов`язання, які випливають з кредитного договору.

Порядок виконання позичальником зобов`язання визначається Кредитним договором (з урахуванням будь-яких змін та доповнень до нього).

У відповідності до п.1.2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1 цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Згідно п.1.3 Договору поруки, відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов`язань, так і при невиконанні позичальником зобов`язань в цілому.

Відповідно до п.1.4 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном (майновими правами) та грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору надано відповідачу-1 фінансову підтримку в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №264 від 06.12.2017.

В свою чергу відповідачем-1 в порушення умов Договору зобов`язання з повернення коштів у сумі 40 000,00 грн. у строк до 01.12.2021 та 40 000,00 грн. у строк до 15.11.2022 не виконано.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача -1 було направлено претензію №53-14/42 від 15.05.2024 в якій вказав, що станом на 29.04.2024 прострочена заборгованість фермерського господарства за 2021-2022 роки з урахуванням індексу інфляції становить 97 016,00 грн. з них: - 40 000,00 грн. основний борг за 2021 рік, - 40 000,00 грн. основний борг за 2022 рік та 17 016,00 грн. - інфляційні втрати та вимагав повернути вказані кошти. До претензії було додано розрахунок суми боргу.

Також, позивачем на адресу відповідача - 2 було направлено лист №53-14/43 від 15.05.2024 в якому зазначив, що станом на 29.04.2024 прострочена заборгованість фермерського господарства за 2021-2022 роки з урахуванням індексу інфляції становить 97 016,00 грн. з них: - 40 000,00 грн. основний борг за 2021 рік, - 40 000,00 грн. основний борг за 2022 рік та 17 016,00 грн. - інфляційні втрати та вимагав повернути вказані кошти. До вказаного листа було додано розрахунок суми вимоги.

Проте відповідачами претензія та вимога залишені без реагування та виконання, що стало підставою звернення прокурора до суду з даним позовом.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

У даній справі порушуються економічні інтереси держави, адже неповернення ФГ «НАРБУТ» та Нарбутом П.В. фінансової допомоги в терміни, обумовлені Договором від 29.11.2017 № 110ФГ-2017, тягне за собою невиконання Укрдержфондом плану повернення коштів до Державного бюджету України, що негативно впливає на його видаткову частину та в свою чергу не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам, у зв`язку з чим ставиться під загрозу реалізація державної політики щодо підтримки інших фермерських господарств.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

У відповідності до пункту 1.1.Статуту Укрдержфонду, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.07.2021 №57 (далі -Статут) Укрдержфонд заснований на державній власності, належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є державною бюджетною установою.

Згідно п.3.1 Статуту, установу створено з метою фінансової підтримки створення і розвитку фермерських господарств у вставленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.

Відповідно до розділу 4 Статуту, установа є юридичною особою, яка має в усіх регіонах України регіональні відділення, які є її відокремленими підрозділами та не мають статусу юридичної особи. Регіональні відділення мають самостійні баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в управліннях Державної казначейської служби України, установах банків, можуть мати печатку, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Установою.

На території Миколаївської області здійснює свою діяльність Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Згідно з пунктом 1.4 Положення «Про Миколаївське відділення Укрдержфонду», затвердженого наказом Укрдержфонду №55 від 05.07.2021 (далі - Положення), регіональне відділення не є юридичною особою та має статут неприбуткового.

У п.2.1 Положення визначено, що основними напрямами діяльності регіонального відділення Укрдержфонду, зокрема є забезпечення повернення до державного бюджету коштів, наданих Укрдержфондом в якості поворотної фінансової підтримки, в тому числі шляхом ведення претензійно - позовної роботи.

З огляду на вказане, саме Укрдержфонд є органом, уповноваженим державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно матеріалів справи, Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернулось до Миколаївської обласної прокуратури із клопотання №53-14/32 від 21.03.2024 про представництво інтересів держави у суді в якому просило прокуратуру захистити інтереси держави в особі Укрдержфонду шляхом звернення з позовом до Господарського суду Миколаївської області про стягнення з ФГ «НАРБУТ» на ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованості за Договором фінансової підтримки. Вказує, що не в змозі самостійно звернутися з позовом через відсутність фінансування на сплату судового збору.

Вознесенська окружна прокуратура скерувала Миколаївському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств запит №53/5-2498вих-24 від 11.04.2024 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Миколаївське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств у відповіді на вказаний запит просило вжити заходи прокурорського реагування представницького характеру шляхом звернення з позовом до Господарського суду Миколаївської області про стягнення з ФГ «НАРБУТ» на ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованості за Договором фінансової підтримки, оскільки не має можливості сплатити судовий збір через відсутність відповідного фінансування (лист №53-14/37 від 12.04.2024).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Отже, оскільки уповноважений державою орган упродовж тривалого часу самостійно не вжив заходів до захисту порушених інтересів держави, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст. 53 ГПК України, має всі правові підстав для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Вознесенська окружна прокуратура направила Українському державному фонду підтримки фермерських господарств та Миколаївському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомлення №53/5-3590вих-24 від 28.05.2024 в якому повідомила про намір здійснення Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області представництва інтересів держави в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «НАРБУТ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству у сумі 97 016,00 грн.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до господарського суду з даним позовом.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 Господарсьвого Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного Кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст.526 Цивільного Кодексу України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України «Про фермерське господарство» № 973-ІV від 19.06.2003.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції чинній на дату укладення договору №110-ФГ-2017) передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Укладений між позивачем та відповідачем - 1 договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству №110-ФГ-2017 від 29.11.2017 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного Кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.543 Цивільного Кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, відповідач - 1 в порушення прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №110-ФГ-2017 від 29.11.2017 не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., а відповідач -2 не виконав своїх зобов`язань, як поручитель за виконання боржником зобов`язань за Договором №110ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 29.11.2017, тому вимоги прокурора щодо стягнення в солідарному порядку заборгованість з повернення фінансової підтримки в сумі 80 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку прострочення строку виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідачів інфляційні у загальному розмірі 17 016,00 грн. нараховані:

- за період з грудня 2021 року по березень 2024 року на суму боргу 40 000,00 грн. у розмірі 14 180,00 грн.;

- за період з грудня 2022 року по березень 2024 року на суму боргу 40 000,00 грн. у розмірі 2 836,00 грн.

Судом за допомогою програми "ipLex" перевірений розрахунок інфляційних та визначено що загальний розмір інфляційних становить 17 017,72 грн., нараховані:

- за період з грудня 2021 року по березень 2024 року на суму боргу 40 000,00 грн. у розмірі 14 180,04 грн.;

- за період з грудня 2022 року по березень 2024 року на суму боргу 40 000,00 грн. у розмірі 2 837,68 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 17 016,00 грн., які заявлені прокурором у позовній заяві.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач-1 та відповідач -2 належним чином і в повному обсязі виконали свої зобов`язання відповідачі, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надали, тобто не довели безпідставність позовних вимог, тоді як надані прокурором та позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з Фермерського господарства "Нарбут" (адреса зазначена у позові прокуратурою: вул.Ківшана, 7 с.Новоолександрівка, Братська територіальна громада, Вознесенський район, Миколаївська область, 55480; адреса за ЄДРПОУ: вул.Ківшана, буд.9, с.Новоолександрівка(з), Братський р-н, Миколаївська обл., 55480, код ЄДРПОУ 20889760) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул.Б.Грінченка, буд.1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20029342) в особі Миколаївського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (пр-т Миру, буд.34, кім.712, м.Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ ВП 13856843) заборгованість з повернення фінансової підтримки в сумі 80 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 016,00 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Нарбут" (адреса зазначена у позові прокуратурою: вул.Ківшана, 7 с.Новоолександрівка, Братська територіальна громада, Вознесенський район, Миколаївська область, 55480; адреса за ЄДРПОУ: вул.Ківшана, буд.9, с.Новоолександрівка(з), Братський р-н, Миколаївська обл., 55480, код ЄДРПОУ 20889760) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук