Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/14168/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14168/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Енерджі Україна» (далі - Товариство, позивач) - Тележинський М.М. (адвокат),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач, скаржник) - Данилов К.О. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (головуючий - суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)

у справі за позовом Товариства

до АМК

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним рішення АМК.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Комітет прийняв рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для справи, при недоведеності обставин та недоведеності вини позивача у вчиненні порушення, які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, оскільки, як стверджує позивач, вимогу-1 про надання інформації не отримував і дізнався про її направлення АМК лише після отримання вимоги-2, на яку вчасно надав відповідь.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/14168/23 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №910/14168/23 апеляційну скаргу Товариства задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АМК з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано:

- статтю 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/20990/20 щодо дослідження доказів у сукупності та взаємозв`язку та від 18.01.2024 у справі №910/1750/23;

- статті 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтю 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 06.07.2023 у справі №910/15120/20.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що 26.07.2023 Тимчасова адміністративна колегія АМК прийняла рішення у справі №128-26.13/66-22 (далі - Рішення), яким визнала, що позивач вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника голови Комітету - державного уповноваженого від 02.09.2022 №128-21.1/09-167е у встановлений ним строк до 19.09.2022, оскільки, датою вручення вимоги-1 є 08.09.2022, останнім днем надання інформаціє на вимогу-1 є 18.09.2022 (який, є вихідним днем).

6.1.1. В обґрунтування особистого одержання уповноваженим представником позивача на підставі довіреності ОСОБА_1.А. 08.09.2022 вимоги-1 Комітет у Рішення посилається на листи-відповіді акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») від 02.11.2022 №103.003.-6734-22 (вх. Комітету №8-09/698-кі від 03.11.2022), від 24.02.2023 №103.003.-1303-23 (вх. Комітету №8-09/3950 від 24.02.2023) та від 05.04.2023 №103.003-2670-23 (вх. Комітету №8-09/5488 від 05.04.2023), які містять інформацію та підтверджувальні документи.

6.1.2. За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення на позивача накладено штраф у розмірі 2 035 463 грн.

6.2. Як зазначає позивач із отриманої ним 21.10.2022 за вх. №162 вимоги-2 (від 14.10.2022 №128-21.1/09-2451е) йому стало відомо, що Комітетом 06.09.2022 направлено вимогу-1 (від 02.09.2022 №128-21.1/09-1676е), яка отримана представником позивача 09.09.2022, проте, залишена позивачем без відповіді. А тому відповідач за вимогою-2 просив позивача протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги надати Комітету інформацію, пояснення та копії документів: 1. Пояснення щодо підстав ненадання відповіді на вимогу-1 Комітету; 2. Дані щодо обсягів та вартості залишків позивача високооктанових бензинів та дизельного палива поденно у період з 01.01.2022 по 01.08.2022.

6.3. Клопотанням від 25.10.2022 №241 позивач просив АМК:

- продовжити строк надання відповіді на вимогу-2 Комітету від 14.10.2022 №128-21.1/09-2451е в частині пояснень щодо підстав ненадання відповіді на вимогу Комітету від 02.09.2022 №128-21.1/09-1676е (вимога-1) до 25.11.2022 включно;

- надіслати позивачу копію рекомендованого повідомлення про вручення адресату поштового відправлення (із зазначенням трек-коду) з вимогою від 02.09.2022 №128-21.1/09-1676е (вимога-1) з відміткою про його отримання.

6.3.1. В той же час позивач повідомив відповідача про те, що відповідь на вимогу Комітету від 14.10.2022 №128-21.1/09-2451е (вимога-2) в частині пунктів 2-5 буде надано у встановлений Комітетом строк.

6.4. Листом від 31.10.2022 №245 позивач на вимогу-2 Комітету надав запитувану інформацію з другого по п`яте питання.

6.5. АМК листом від 31.10.2022 №128-21.1/09-2762е погодив позивачу продовження строку на надання інформації на пункт 1 вимоги-2 до 25.11.2022 (включно). До листа Комітет додав позивачу копію поштового відправлення №0303514866450. Лист Комітету від 31.10.2022 №128-21.1/09-2762е отримано позивачем 04.11.2022 за вх.№182.

6.6. Судом першої та апеляційної інстанцій вставлено, що у копії поштового відправлення №0303514866450 міститься позначка про отримання «9.9 уповнов. ОСОБА_1».

6.7. Крім того, Комітет звернувся до АТ «Укрпошта» із вимогою №128-21.1/09-2783е від 31.10.2022 про надання інформації.

6.7.1. Листом від 02.11.2022 №103.003.-5734-22 АТ «Укрпошта» надало відповідачу інформацію, з якої вбачається, що уповноваженою на одержання пошти, що надходить на адресу позивача за період з 14.12.2021 та на поточну дату є особи, прізвища яких вказані у листі. Доставка з відділенням поштового зв`язку №54 погоджена із позивачем на підставі заяви про доставку (вручення) відправлення та періодичних друкованих видань від 14.12.2021 за №501. До відповіді АТ «Укрпошта» додало копію окремого аркуша ф. 8 від 08.09.2022 на вручення рекомендованого листа №0303514866450 із підписом ОСОБА_1 .

6.8. Позивач листом від 25.11.2022 №259 надав відповідачу пояснення з приводу неотримання вимоги-1, в яких зазначив, що на підставі домовленостей та заяви від 14.12.2021 №501 відділенням 01054 АТ «Укрпошта» здійснюється доставлення відправлень/кореспонденції за адресою місцезнаходження позивача (вул. Б. Хмельницького, 52-А, м. Київ, 01054). До вказаної заяви додавалася довіреність на отримання поштової кореспонденції із зазначенням переліку уповноважених представників та наведенням підписів таких осіб. При цьому, ОСОБА_1 працює у позивача на посаді діловода Департаменту документального забезпечення, проте, така особа не отримувала поштове відправлення №0303514866450, оскільки, наказом від 31.05.2022 №67/к/тр її трудовий договір з позивачем призупинено з 01.06.2022 у зв`язку із військовою агресією рф проти України, наказом від 01.09.2022 №123/к/тр ОСОБА_1 приступила до виконання своїх посадових обов`язків лише 12.09.2022. Крім того, позивач звернув увагу відповідача щодо невідповідності підпису ОСОБА_1 підпису, який міститься у поштовому повідомленні. Також, позивач надав відповідачу пояснення ОСОБА_1 від 21.10.2022 про неотримання нею поштового відправлення №0303514866450.

6.9. Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 17.11.2022 №09/229-р розпочато розгляд справи №128-26.13/66-22 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу заступника Голови АМК - державного уповноваженого від 02.09.2022 №128-21.1/09-1676е (вимога-1) у встановлений ним строк.

6.10. Комітет звернувся до АТ «Укрпошта» із вимогою від 22.02.2023 №128-/09-4341е щодо надання інформації стосовно розбіжності у датах вручення поштового відправлення №0303514866450 та фактичної дати отримання вказаного поштового відправлення.

6.10.1. Листом від 24.02.2023 №103.003-1303-23 АТ «Укрпошта» повідомило Комітет про те, що датою вручення поштового відправлення №0303514866450 є 08.09.2022, тоді як зазначення у самому поштового повідомленні №0303514866450 дати 09.09.2022 є помилковим. Прізвище ОСОБА_1 у рекомендованому повідомленні №0303514866450 було зазначено самим працівником поштового відділення №54, м. Київ, що відповідає пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (зі змінами).

6.11. Листом-вимогою від 30.03.2023 за №128-21.1/09-4515е АМК просив АТ «Укрпошта» надати протягом 7 календарних днів з дати отримання цієї вимоги вичерпні пояснення, однозначну інформацію з посиланням на норми чинного законодавства та копії, підтверджуючі таку інформацію, документів:

1. Пояснення наявності розбіжностей порядку вручення рекомендованого поштового відправлення №0303514866450, викладеного у листі АТ «Укрпошта» від 24.02.2023 №103.003.-1303-23 у відповідь на пункти 1, 2 вимоги-2 (від 22.02.2023 №128-/09-4341е);

2. Яким чином відбулося вручення рекомендованого поштового відправлення №0303514866450: з використанням абонентської поштової скриньки чи особисто уповноваженій адресатом особі;

3. Яка особа (ПІБ, посада, місце роботи) була безпосереднім отримувачем вимоги рекомендованого поштового відправлення №0303514866450, у разі вручення уповноваженій особі адресата.

6.11.1. АТ «Укрпошта» листом від 05.04.2023 №103.003-2670-23, отриманий Комітетом за вх.№8-09/5488 від 05.04.2023, повідомило АМК про те, що:

-дата вручення рекомендованого листа №0303514866450 є 08.08.2022, дата вручення 09.09.2022 замість 08.09.2022 зазначена помилково;

-при оформленні повідомлення про вручення ф. 119 дата вручення вищезазначеного листа 09.09.2022, листоношою відділення поштового зв`язку №54 м. Києва зазначена помилково;

- розбіжність в датах вручення листа, вручення рекомендованого листа (ф. 119) та у окремому аркуші на вручення рекомендованого листа (ф. 8), виникла через технічну помилку, допущену під час заповнення повідомлення про вручення, працівником відділення поштового зв`язку №54 м. Київ;

- нажаль, під час ручного оброблення пошти, існує похибка помилок, викликана людським фактором при виконанні технологічних процесів у ручному режимі;

- з метою упередження подібних випадків у подальшій роботі, з листоношою ВПЗ №54 м. Київ, проведено додаткове навчання;

- щодо пункту 2 вимоги повідомлено, що рекомендований лист №0303514866450 вручений особисто, уповноваженій Товариства;

- щодо пункту 3 вимоги зазначено, що рекомендований лист №0303514866450 одержаний уповноваженою Товариством ОСОБА_1 під підпис на підставі довіреності.

6.12. Водночас позивач звернувся до відділення поштового зв`язку №54 м. Київ Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» із листом від 23.12.2022 №266 щодо надання пояснень стосовно вручення поштового відправлення №0303514866450 та проведення службової перевірки щодо фактичних обставин такого вручення, повідомивши позивача про таке:

1. Ким з працівників відділення 01054 АТ «Укрпошта» і коли здійснювалася доставка поштового відправлення за трек-номером 0303514866450;

2. Чи відбувалась фактична передача поштового відправлення за трек-номером 0303514866450 представнику Товариства де і кому саме;

3. Ким проставлена відмітка про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за трек-номером 0303514866450 перед його направленням відправнику - АМК.

6.12.1. АТ «Укрпошта» Київської міської дирекції в філії надало позивачу на його звернення від 23.12.2022 №266 відповідь від 27.01.2023 за №01.12.011-Т-2022122610465-В такого змісту: «рекомендований лист №0303514866450 був прийнятий до пересилання відділенням поштового зв`язку (далі ВПЗ) Київ 03035 06.09.2022. За повідомленням керівника ВПЗ Київ 01054 зазначений лист надійшов до відділення поштового зв`язку 08.09.2022 та 10.09.2022 був доставлений листоношою адресату ТОВ «Сокар Енерджі Україна». Згідно заяви на доставку пошти вкладений до абонентської скриньки ТОВ «Сокар Енерджі Україна», про що в телефонному режимі було повідомлено уповноваженого представника ОСОБА_2 . При формуванні бланку повідомлення про вручення поштового відправлення помилково внесено прізвище уповноваженого представника ОСОБА_3 , так як раніше кореспонденцію адресовану ТОВ «Сокар Енерджі Україна» отримувала саме уповноважений представник ОСОБА_3 ».

6.13. Суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що:

- 10.12.2020 АТ «Укрпошта» в особі заступника директора філії з розвитку мережі Київська міська дирекція АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності (виконавець) та Товариством, в особі ОСОБА_5 , що діє на підставі довіреності (замовник) укладено договір №111.11.1.2.-3236 про надання послуг з пересилання відправлення «Укрпошта Стандарт» та «Укрпошта Експрес» (далі- Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався на період дії Договору, надати замовнику за повну попередню оплату зазначені в пунктах 1.1.1-1.1.2 що згідно з Державним класифікатором продукції та Послуг мають наступні коди ДКПП 016:2010:53.10, 016:2010-82.19, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги. Виконавець, в порядку та на умовах, визначених Договором через відділення поштового зв`язку Київ - 1 (далі - ВПЗ Київ -1) надає замовнику послуги з пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» та відправлень «Укрпошта Експрес» (далі - відправлення) далі разом - послуги, кожна окремо - послуга (код послуги: ДКПП 016:2010:53.10). Виконавець надає замовнику послуги з формування списків за формою 103 та пов`язані з ними послуги (код послуги 016:2010-82.19);

- на підставі заяви позивача від 14.12.2021 №501 здійснення доставки (вручення) відправлень, періодичних друкованих видань до робочого місця (департамент документального забезпечення) за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 52-А, м. Київ, 01054 або до абонентської поштової скриньки Socar, що встановлена на першому поверсі приміщення проводиться відділенням поштового зв`язку Київ - 54;

- відповідно до довіреності від 14.12.2021 уповноваженими особами позивача на отримання рекомендованих поштових відправлень (внутрішні і міжнародні рекомендовані картки, листи/бандеролі), рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, відділення: «Укрпошта Стандарт», «Укрпошта Експрес», «Smart Box»; міжнародних посилок, дрібних пакетів; електронних повідомлень є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , із зазначенням зразків їх підписів;

- наказом позивача від 31.05.2022 №67/к/тр «Про призупинення дії трудового договору» у зв`язку із військовою агресією рф проти України, що виключає можливість забезпечення (надання) підприємством та виконання працівником роботи через зменшення об`ємів робіт та часткове зупинення виробництва, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , діловодом Департаменту документального забезпечення, з 01.06.2022 до відновлення можливості підприємства забезпечувати (надавати) і виконання працівником роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану без виплати заробітної плати та компенсаційних витрат, підстава заява ОСОБА_8 від 27.05.2022, наказ від 25.05.2022 №21;

- наказом позивача від 01.09.2022 №123/к/тр «Про поновлення дії та умов призупиненого трудового договору» у зв`язку з відновленням можливості надання та виконання роботи ОСОБА_1 , діловоду Департаменту документального забезпечення, за її згодою, з 12.09.2022 поновити дію трудового договору з режимом роботи на умовах неповного робочого дня;

- у матеріалах даної справи наявна копія письмових пояснень ОСОБА_1 від 21.10.2022, з яких вбачається, що вказана особа 09.09.2022 не була у приміщенні офісу Товариства та не приймала будь-якої поштової кореспонденції і не розписувалась за її отримання у зв`язку із призупиненням трудового договору, підпис «ОСОБА_1» та дата « 9.9» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 0303514866450 нею не проставлявся і їй не відомо ким це зроблено;

- крім того, у матеріалах давної справи наявна копія пояснень ОСОБА_9 (діловода Департаменту документального забезпечення Товариства) від 07.02.2023 щодо поштового відправлення за №0303514866450, з яких вбачається, що ОСОБА_10 в період з 09.09.2022 до 27.09.2022 знаходилась на лікарняному у зв`язку із хворобою Covid - 19, у зазначений період остання не перебувала в приміщенні офісу Товариства та не отримувала жодного телефонного дзвінка від працівників АТ «Укрпошта» з повідомленням про доставку будь-яких поштових відправлень; листок непрацездатності за №5055564-2009705605-1 відкрито 09.09.2022;

- також, у матеріалах даної справи наявна копія пояснювальної записки ОСОБА_9 (діловода Департаменту документального забезпечення Товариства) від 08.08.2023 про те, що протягом серпня 2022 року нею були отримані листи від Комітету, адресовані Товариству, а саме:

вимога «Про надання інформації» (від 02.08.2022 вих.№128-21.1/09-1213е), зареєстрований у Товаристві від 05.08.2022 вх.№116;

вимога «Про надання інформації» (від 02.08.2022 вих.№128-12.1/09-1190е), зареєстрований у позивача від 05.08.2022 вх.№117;

вимога «Про надання інформації» (від 16.08.2022 вих.№128-12.1/09-1376е), зареєстрований у Товаристві від 22.08.2022 вх.№126. Про отримання вищезазначених листів ОСОБА_10 не залишала свій підпис у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень. Також їй не відомо чиє прізвище було вписано листоношою в такі рекомендовані повідомлення;

- наказом Товариства від 24.08.2022 №121/к/рт про припинення трудового договору ОСОБА_6 звільнено 31.08.2022 з посади Керівника Департаменту документального забезпечення;

- наказом позивача від 05.09.2022 №125/к/рт про припинення трудового договору ОСОБА_7 звільнено 08.09.2022 з посади Архіваріуса Департаменту документального забезпечення.

6.14. Позивачем 22.05.2023 за вх.№127 отримано від Комітету попередній висновок у справі №128-26.13/66-22 та надання інформації.

6.15. Товариство 24.05.2023 звернулося до АМК із листом №86 про ознайомлення із матеріалами справи №128-26.13/22-66.

6.16. Позивач надав Комітету заперечення від 01.06.2023 №95 стосовно попередніх висновків у справі №128-26.13/22-66 із проханням призначити почеркознавчу експертизу щодо встановлення належності підпису проставленого в журналі ф. 8 (аркуш з якого надісланий АТ «Укрпошта» листом від 24.02.2023 №103.003.-1303-23) уповноваженим представником позивача ОСОБА_1 та долучення копії листа Київської міської дирекції АТ «Укрпошта» від 27.01.2023 №01.12.011-Т-2022122610465-В, пояснень ОСОБА_10 від 07.02.2023, та не застосовувати до позивача штрафні санкції.

6.17. Листом від 20.07.2023 №128-26.13/09-8478е АМК повідомив позивача про засідання 26.07.2023 в 15:00 тимчасової комісії адміністративної колегії АМК з питання прийняття рішення у справі №128-26.13/66-22, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 17.11.2022 №09/229-р.

6.18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що передумовою виконання вимоги Комітету з надання інформації в силу статті 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є отримання такої вимоги суб`єктом господарювання, у якого запитується необхідна Комітету інформація.

6.19. Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин, зокрема щодо відправлення/отримання вимоги-1 (далі- Правила № 270) адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці; вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу; одержувач - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

6.19.1. Відповідно до пункту 90 Правил №270 адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку.

6.19.2. Згідно з пунктом 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

6.19.3. Відповідно до пункту 96 Правил №270 реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

6.19.4. За умовами пункту 99 Правил № 270 рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

6.19.5. Згідно із пунктом 105 Правил №270 одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

6.19.6. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що отримання кореспонденції можливе лише уповноваженою на це особою.

6.19.7. Відповідно до пункту 106 Правил №270 під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

6.20. Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до заяви позивача від 14.12.2021 №501 сторони узгодили доставку відправлень до робочого місця або до абонентської поштової скриньки Socar, що встановлена на першому поверсі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

6.21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна копія довіреності від 14.12.2021, якою, зокрема, уповноважено ОСОБА_1 отримувати реєстровані поштові відправлення (внутрішні і міжнародні рекомендовані картки, листи/бандеролі), рекомендовані повідомлення про вручення відправлень, відправлення: «Укрпошта Стандарт», «Укрпошта Експрес», «Smart Box»; міжнародні посилки, дрібні пакети; електронні повідомлення. Таким чином, вказана особа є уповноваженою особою на отримання поштової кореспонденції від імені позивача.

6.21.1. Водночас з наданих позивачем доказів вбачається, що наказом від 31.05.2022 №67/к/тр «Про призупинення дії трудового договору» у зв`язку із військовою агресією проти України, що виключає можливість забезпечення (надання) підприємством та виконання працівником роботи через зменшення об`ємів робіт та часткове зупинення виробництва, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , діловодом Департаменту документального забезпечення, з 01.06.2022 до відновлення можливості підприємства забезпечувати (надавати) і виконання працівником роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану без виплати заробітної плати та компенсаційних витрат на підставі заяви ОСОБА_8 від 27.05.2022.

6.21.2. Наказом позивача від 01.09.2022 №123/к/тр «Про поновлення дії та умов призупиненого трудового договору» у зв`язку з відновленням можливості надання та виконання роботи ОСОБА_1 , діловоду Департаменту документального забезпечення, за її згодою, з 12.09.2022 поновлено дію трудового договору з режимом роботи на умовах неповного робочого дня.

6.21.3. Суд апеляційної інстанції висновував, що на зазначену відповідачем дату отримання поштового відправлення №0303514866450 - 08.09.2022 трудовий договір ОСОБА_1 із позивачем був призупинений на підставі наказу від 31.05.2022 №67/к/тр «Про призупинення дії трудового договору», на підставі її заяви від 27.05.2022, дія якого поновлена з 12.09.2022.

6.22. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- відповідно до відповіді АТ «Укрпошта» Київської міської дирекції в філії №01.12.011-Т-2022122610465-В від 27.01.2023 на звернення позивача від 23.12.2022 №266 рекомендований лист №0303514866450 був прийнятий до пересилання відділенням поштового зв`язку (далі ВПЗ) Київ 03035 06.09.2022;

- за повідомленням керівника ВПЗ Київ 01054 зазначений лист надійшов до відділення поштового зв`язку 08.09.2022 та 10.09.2022 доставлений листоношою адресату Товариству;

- згідно із заявою на доставку пошти вкладений до абонентської скриньки Товариства, про що в телефонному режимі повідомлено уповноваженого представника ОСОБА_2 ;

- при формуванні бланку повідомлення про вручення поштового відправлення помилково внесено прізвище уповноваженого представника ОСОБА_3 , так як раніше кореспонденцію адресовану Товариству отримувала саме уповноважений представник ОСОБА_3 ;

- тоді як ОСОБА_2 10.09.2022 відповідно до листа непрацездатності за №5055564-2009705605-1 відкритого 09.09.2022 та закритого 13.09.2022 перебувала на лікарняному.

6.23. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи відповіді АТ «Укрпошта» надані позивачу та відповідачу містять суперечливу інформацію щодо дати отримання рекомендованого листа №0303514866450 позивачем та порядку його вручення/доставки позивачу АТ «Укрпошта».

6.23.1. А саме за інформацією наданою АТ «Укрпошта» відповідачу вказаний лист вручено уповноваженій особі позивача ОСОБА_1 у поштовому відділенні 08.09.2022, тоді як за інформацією наданою АТ «Укрпошта» позивачу вказаний рекомендований лист відповідно до заяви на доставку пошти вкладений до абонентської скриньки Товариства, про що в телефонному режимі було повідомлено уповноваженого представника ОСОБА_2 , а при формуванні бланку повідомлення про вручення поштового відправлення помилково внесено прізвище уповноваженого представника ОСОБА_3 , так як раніше кореспонденцію адресовану Товариству отримувала саме уповноважений представник ОСОБА_1.

6.23.2. Про цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що надана АТ «Укрпошта» інформація щодо одержання вимоги-1 є суперечливою щодо доставки рекомендованого листа №0303514866450, надісланого відповідачем, оскільки, в листах АТ «Укрпошта», наданих відповідачем суду вказано про помилкове зазначення листоношею у рекомендованому повідомленні №0303514866450 дати вручення « 9.9» замість 08.09.2022 працівником поштового відділення №54 м. Київ, лист вручений особисто уповноваженій особі - ОСОБА_1 під підпис на підставі довіреності (лист АТ «Укрпошта» від 05.04.2023 №103.003-2670-23), тоді як в листі АТ «Укрпошта» від 24.02.2023 №103.003-1303-23 вказано, що прізвище ОСОБА_1 у рекомендованому повідомленні №0303514866450 зазначено саме працівником поштового відділення №54 м. Київ, при цьому, у листі від 27.01.2023 №01.12.011-Т-2022122610465-В АТ «Укрпошта», надісланому позивачу, зазначено, що рекомендований лист №0303514866450 надійшов до відділення поштового зв`язку №54 м. Київ 08.09.2022 та 10.09.2022 доставлений листоношею адресату Товариству та відповідно до заявки на доставку пошти вкладений до абонентської скриньки Товариства, про що в телефонному режимі повідомлено уповноваженого представника позивача ОСОБА_2, при оформлені бланку повідомлення про вручення поштового відправлення помилково внесено прізвище уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 , оскільки, раніше поштову кореспонденцію адресовану Товариства отримувала саме ця особа.

6.24. Здійснивши аналіз, наданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази є більш вірогідними відповідно до статті 79 ГПК України та свідчать про неправильність зазначення відповідачем в оспорюваному рішенні про одержання 08.09.2022 вимоги-1 особисто, уповноваженою на підставі довіреності Товариства особою - ОСОБА_1 , та відповідно порушення позивачем строку надання інформації відповідачу на його вимогу-1, який сплив 19.09.2022, оскільки, 18.09.2022 є вихідним днем, із застосуванням до позивача штрафу за неподання інформації Комітету на вимогу заступника голови Комітету - державного уповноваженого від 02.09.2022 №128-21.1/09-167е у встановлений ним строк.

6.25. Доводи відповідача, в обґрунтування отримання 08.09.2022 ОСОБА_1 поштового відправлення №0303514866450, про те, що призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 не тягне за собою припинення трудових відносин та чинності довіреності, на думку суду апеляційної інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки листом від 27.01.2023 №01.12.011-Т-2022122610465-В АТ «Укрпошта» надала пояснення, з яких вбачається, що при формуванні бланку повідомлення про вручення поштового відправлення №0303514866450 помилково внесено прізвище уповноваженого представника ОСОБА_1., так як раніше кореспонденцію адресовану ТОВ «Сокар Енерджі Україна» отримувала саме уповноважений представник ОСОБА_1. За повідомленням керівника ВПЗ Київ 01054 зазначений лист надійшов до відділення поштового зв`язку 08.09.2022 та 10.09.2022 доставлений листоношою адресату Товариству та відповідно до заяви на доставку пошти вкладений до абонентської скриньки Товариства, про що в телефонному режимі було повідомлено уповноваженого представника ОСОБА_2 .

6.26. Суд апеляційної інстанції висновував, що Комітетом прийнято спірне Рішення при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що в силу положень статті 59 Закону є підставою для визнання недійсним Рішення.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/14168/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Розпорядженням В.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14168/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Щодо застосування норми права без урахування висновку стосовно її застосування, який викладений у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.6.1. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

8.6.2. Верховний Суд звертається до постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц , в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.6.3. Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки Суду стосовно застосування як норм процесуального, так і матеріального права.

8.14. Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

8.15. Предметом розгляду справи №910/20990/20 було визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії відповідача антимонопольної справи порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

8.16. Предметом розгляду справи №910/1750/23 було визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії відповідача антимонопольної справи порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

8.17. Предметом розгляду справи №922/1124/18 було визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії відповідача антимонопольної справи порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

8.18. Предметом розгляду справи №910/15120/20 є стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати щомісячних внесків на організацію цілодобової охорони прибудинкової території, а саме «внеску на охорону», інфляційних втрат і 3% річних.

8.19. З огляду на вищевикладене, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №910/20990/20, №910/1750/23, №922/1124/18, Суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин у вказаних справах, з урахуванням предмету оскарження, яким є рішення АМК, відповідно до яких позивачі притягнуті до відповідальності, нормативно-правове регулювання в контексті кваліфікації дій як правопорушення, що полягає у неподанні інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк (пункт 13 статті 50 Закону), то правовідносини у вказаних справах є схожими.

8.20. Що ж до справи №910/15120/20, то слід зазначити, що правовідносини у ній в контексті змістовного критерію, визначеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, не є подібними правовідносинам у цій справі, з огляду на предмет і підстави позову, нормативно-правове регулювання, доказову базу, тощо.

8.21. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/20990/20 щодо дослідження доказів у сукупності та взаємозв`язку такого змісту:

«статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому».

8.22. Також, на думку АМК, апеляційним судом при розгляді цієї справи не враховано позиції Верховного Суду у постанові від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, щодо виконання господарських зобов`язань АТ «Укрпошта», зокрема:

«...добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ «Укрпошта», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу Антимонопольного комітету України та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

8.23. Верховний Суд виходить з того, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.

8.24. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.25. Верховний Суд відзначає, що органи АМК у процесі реалізації своїх повноважень мають право вимагати не лише документи, а й інформацію, яка потрібна їм для виконання покладених на них завдань, причому зміст, обсяг і характер такої інформації законодавчими приписами, зокрема, статтями 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не визначено та обмежено лише дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу («статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань»).

8.26. Таким чином, АМК та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», положень Закону може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання.

8.27. Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що причиною спору стало питання про наявність/відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК, яким визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.

8.28. Так, пункт 13 статті 50 Закону визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

8.29. Отже, ненадання інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання вимоги державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є, зокрема, забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

8.30. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що Рішення Комітету прийняте з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано АМК встановленими; висновки відповідають, викладеним у Рішенні обставинам справи.

8.31. У свою чергу, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги та визнав Рішення АМК недійсним, оскільки, встановив, що Комітетом прийнято спірне Рішення при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що в силу положень статті 59 Закону є підставою для визнання недійсним Рішення.

8.32. Суд виходить з того, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

-недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

-порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

8.33. Верховний Суд виходить з того, що:

- статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.34. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказав на неправильність зазначення відповідачем в оспорюваному рішенні про одержання 08.09.2022 вимоги-1 особисто, уповноваженою на підставі довіреності Товариства особою - ОСОБА_1.А, та відповідно порушення позивачем строку надання інформації відповідачу на його вимогу-1, який сплив 19.09.2022, оскільки, 18.09.2022 є вихідним днем, із застосуванням до позивача штрафу за неподання інформації Комітету на вимогу заступника голови Комітету - державного уповноваженого від 02.09.2022 №128-21.1/09-167е у встановлений ним строк (дивись розділ 6 цієї постанови).

8.35. Втім, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення та відмовляючи у задоволенні позову, не здійснив оцінку всіх наявних у справі доказів у їх взаємозв`язку у контексті вірогідності, що є порушенням статті 86 ГПК України та без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2020 у справі №922/1124/18.

8.36. Так, з оскаржуваної постанови та рішення суду першої інстанції вбачається, що до матеріалів справи долучено низку листів АТ «Укрпошта», які містять у собі фактично взаємовиключну інформацію (щодо способу доставки/вручення вимоги-1 АМК та особи, яка її отримувала від представника АТ «Укрпошти», зі сторони Товариства).

8.37. Верховний Суд виходить також з того, що:

- під час розгляду справ щодо визнання недійсним/скасування рішень АМК (його органів), вирішуючи питання правильності застосування АМК та його органами пункту 13 статті 50 Закону під час визначення наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення, передбаченому цим пунктом, судам необхідно з`ясовувати: (1) чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та (2) у який саме спосіб, а також (3) причини, з яких відомості не було надано;

- судам у розгляді справ про неподання інформації суб`єктами господарювання АМК слід виходити з того, що АМК та його органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. У вирішенні таких спорів судам необхідно враховувати, що обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань;

- Закон "Про Антимонопольний комітет України" не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган АМК з огляду на вимоги статей 13, 73 ГПК України має подати суду докази надсилання такого запиту;

- слід також зазначити, що сукупна оцінка доказів може вважатися більш вірогідною для підтвердження обставин направлення та отримання лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні інших обставин, які на думку АМК, підтверджують таке повідомлення. Тобто, виходячи з основних завдань та виключних повноважень АМК, у питанні встановлення і доведення вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, має бути здійснено останнім, у тому числі, і через призму, наведеного у статті 61 Конституції України поняття "щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності". Саме такий підхід може свідчити про повноту з`ясування обставин, які мають значення для справи; доведеність обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що у свою чергу, є підставою для притягнення до відповідальності.

8.38. Водночас, суд апеляційної інстанції не надав оцінку кожному з вказаних листів АТ «Укрпошти» наданих за підписом різних осіб на предмет їх належності, допустимості, достовірності, що є порушенням статей 76, 77, 78 та 86 ГПК України, ураховуючи, що Суд надає оцінку, в тому числі з огляду на вірогідність і взаємний зв`язок як зібраним у справі доказам доказів у їх сукупності у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.39. Суд звертає увагу, що в силу приписів частини четвертої статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

8.40. З судових рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що ні позивач, ані відповідач не вжили заходів щодо отримання від АТ «Укрпошти» остаточної інформації щодо способу вручення вимоги-1 АМК і доказів, які підтверджують факт її отримання повноважним представником Товариства.

8.41. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.42. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.43. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

8.44. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.45. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.46. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.47. З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.48. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.49. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.50. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2.Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5.Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувану постанову та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №910/14168/23 скасувати.

3. Справу №910/14168/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова