Ухвала

від 19.09.2024 по справі 758/13089/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

19 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 758/13089/21

Провадження № 61-11922ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти України» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Сидорчук Ольга Євгеніївна (далі - адвокат),

на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Квіти України» (далі - позивач), правонаступником якого є скаржник, до ОСОБА_1 (далі - коментатор), Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет»</a> (далі - ТОВ «1+1 Інтернет») про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації і

в с т а н о в и в:

1. У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

(1) визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, яка поширена у відеозаписі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», опублікованому ІНФОРМАЦІЯ_4 у відкритому доступі в мережі інтернет на вебсайті Телеканалу «1+1» - ІНФОРМАЦІЯ_1 - на вебсторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_5» (далі - інформація);

(2) зобов`язати коментатора та ТОВ «1+1 Інтернет» з моменту набрання рішенням законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію;

(3) зобов`язати ТОВ «1+1 Інтернет» протягом тижня з моменту набрання рішенням законної сили видалити (вилучити з публічного доступу) зазначену недостовірну інформацію.

2. 11 грудня 2023 року Подільський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким залишив позов без задоволення.

3. 24 липня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 23 серпня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.Обґрунтувала скаргу так:

- позивач набув право на виконання підготовчих робіт разом із поданням до Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва повідомлення про початок виконання підготовчих робіт. Жодна інша дозвільна документація для виконання підготовчих робіт не вимагається. Тому позивач мав усі достатні та законні підстави виконувати всі без виключення види підготовчих робіт на земельній ділянці;

- суди першої й апеляційної інстанцій встановили відсутність у позивача проектної та дозвільної документації на будівництво на підставі листа Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 10 грудня 2021 року № 073-10539, який був виданий після поширення недостовірної інформації;

- за Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» підготовчі роботи не є новим будівництвом чи реконструкцією, демонтаж є частиною підготовчих робіт, позивач не зобов'язаний отримувати в Департаменті охорони культурної спадщини при Київській міській державній адміністрації будь-які дозволи чи погодження на демонтаж окремих елементів фасаду;

- суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи (позивача); в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно здійснювати особисте немайнове право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18);

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позов ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» у частині вимог до фізичної особи. Верховний Суд відхиляє доводи останньої у касаційній скарзі про те, що поширення спірної інформації не вплинуло на зменшення економічної вартості товариства та відсутні підстави для висновку про порушення особистих немайнових прав позивача; суд апеляційної інстанції вірно встановив, що поширена фізичною особою інформація має стверджувальний характер про порушення позивачем авторських прав, що має наслідком цивільно-правову відповідальність. Тобто апеляційний суд вірно зробив висновок про те, що вимоги позивача до цієї особи є обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити із застосуванням обраного позивачем способу захисту, який не суперечить закону (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 7 вересня 2022 року у справі № 761/34282/18);

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач не зазначив, у чому полягає завдана йому шкода, та не надав жодних доказів її заподіяння. Позивач у позовній заяві зазначив, у чому полягає моральна шкода, завдана йому поширенням недостовірної, на його думку, інформації, однак зазначені доводи не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій. Предметом спору є не стягнення реальних збитків або упущеної вигоди, а стягнення саме відшкодування моральної шкоди, яка полягає у порушенні особистого немайнового права. Чинне законодавство не передбачає вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їм завдали моральної шкоди. Розмір компенсації останньої залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. Визначаючи розмір відшкодування, слід враховувати вимоги розумності та справедливості. Отже, підставою для відшкодування моральної шкоди є доведеність обставин поширення відповідачем недостовірної інформації щодо діяльності позивача, тобто наявність самого факту порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, наслідком чого є завдання моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації позивача. Близький за змістом висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 листопада 2021 року № 910/8593/20);

- апеляційний суд порушив вимоги статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року, коли не забезпечив повний і всебічний розгляд справи, формально та узагальнююче вказав, що поширена інформація є вираженням суб'єктивної думки та поглядів автора статей про позивача і містить виключно оціночні судження. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, які не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Отже, суд має розрізняти факти й оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні. Зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої позивачу відмовлено, є оціночними судженнями автора, його суб'єктивною думкою, апеляційний суд взагалі не проаналізував поширену інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц);

- суд апеляційної інстанції, не дослідивши висновок лінгвістичної експертизи, яку провело Українське бюро лінгвістичних експертиз за заявою № 10-08/2021-01 від 10 серпня 2021 року, не оцінивши його належність і допустимість, самостійно виснував, що інформація, яку поширив коментатор, є оціночним судженням.

5. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти України» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2024 року у справі за позовом за позовом Приватного акціонерного товариства «Квіти України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіти України», до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет»</a> про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

2. Витребувати із Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/13089/21.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко