Ухвала

від 17.09.2024 по справі 306/688/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 306/688/22

провадження № 61-12012ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Кухтою Ольгою Василівною, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полянська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, Державна інспекція архітектури та містобудування України про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення будівлі,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2023 року та додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2023 року та додаткове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року залишено без руху, вказані ними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними. Надано строк для можливості звернутися до Закарпатського апеляційного суду із заявою та вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання ухвали від 28 червня 2024 року адвокат Кухта О. В. подала заяву про усунення недоліків, в якій просила визнати поважними причинами пропуску строку. Зокрема, зазначила, що визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення. 30 червня 2023 року у справі відбулося судове засідання по суті, після чого суддя видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення. У судовому засіданні були присутні позивач ОСОБА_1 та її адвокат Кухта О. В., проте під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення вони були відсутні. Окрім того, судом першої інстанції допущена помилка в електронній адресі адвоката, а тому на електронну адресу оскаржувані рішення не надходили.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

30 червня 2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Повний текст рішення складено 06 липня 2023 року. Таким чином, тридцятиденний строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного тексту рішення та закінчується 07 серпня 2023 року. 27 липня 2023 року судом було постановлено ухвалу про виправлення описки та ухвалено оскаржуване додаткове рішення, строк на апеляційне оскарження якого закінчився 28 серпня 2023 року;

під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні були присутні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів Кухта О. В. , про що свідчить протокол судового засідання та оскаржуване рішення;

позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Кухта О. В. були обізнані про наявність оскаржуваного рішення від 30 червня 2023 року. Однак із заявою про отримання оскаржуваних рішень ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції лише 13 лютого 2024 року, які згідно з розпискою отримала в суді першої інстанції 01 березня 2024 року;

позивачі та їх представник Кухта О. В. у визначений законом строк не вчиняли дії щодо оскарження рішень суду в апеляційному порядку. При цьому позивачами не наведено суду обґрунтування, зокрема, чому, будучи обізнаними про результат розгляду справи та вказане судове провадження, як ініціатори звернення до суду, не вчиняли протягом тривалого періоду часу жодної дії для своєчасного оскарження судових рішень;

крім того, з повним текстом рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2023 року забезпечено надання загального доступу 18 липня 2023 року, додаткового рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року - 31 липня 2023 року. Тобто з цього часу позивачка та її представник, як ініціатори звернення до суду, мали також можливість скористатись загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ознайомитися із оскаржуваними рішеннями суду першої інстанції і своєчасно подати апеляційну скаргу. Однак апеляційну скаргу подали лише 01 квітня 2024 року, після значного пропуску строку на апеляційне оскарження;

таким чином, лише сам факт отримання позивачкою ОСОБА_1 копії оскаржуваних рішень 01 березня 2024 року не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження;

учасник справи розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Таким чином, учасники процесу, маючи беззаперечне право на апеляційний перегляд справи, реалізують це право на власний розсуд і зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, дотримуватися строків, порядку і процедури апеляційного оскарження судового рішення;

поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на учасників справи покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

За таких обставин апеляційний суд зробив висновок, що наведені доводи не є об`єктивно непереборними обставинами чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивними обставинами та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, як поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення. Тому у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

23 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що строк пропущений через недотримання судом першої інстанції вимог статті 272 ЦПК України щодо порядку вручення судових рішень, позивачі не були обізнані про зміст оскаржених судових рішень, тому були позбавлені можливості своєчасно подати апеляційну скаргу. Лише 01 березня 2024 року позивачка отримала рішення та додаткове рішення суду першої інстанції. Представник позивачів теж не отримала оскаржені судові рішення, оскільки, згідно з матеріалами справи, в супровідних листах допущено технічну помилку в електронній адресі адвоката. Разом з цим, апеляційний суд безпідставно послався на те, що заявники мали можливість ознайомитися зі змістом оскаржених судових рішень в ЄДРСР, оскільки оприлюднення в ЄДРСР судових рішень не скасовує процесуальний обов`язок вчасно надсилати копії судових рішень учасникам справи. Тому у апеляційного суду були наявні підстави поновлення строку на апеляційне оскарження. Оскаржена ухвала апеляційного суду порушує права заявників на справедливий суд та перешкоджає у доступі до правосуддя.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді (частини перша - четверта статті 272 ЦПК України).

У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61- 14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справа №640/11452/19 вказав, що «поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами».

Апеляційний суд встановив, що в судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини оскарженого рішення від 30 червня 2023 року були присутні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів Кухта О. В. , тобто позивачі були обізнані про його наявність та результат розгляду справи. Повний текст рішення складено 06 липня 2023 року, забезпечено надання загального доступу в Реєстрі 18 липня 2023 року, додаткового рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2023 року - 31 липня 2023 року. Позивачі не обґрунтували чому, будучи обізнаними про результат розгляду справи, не вчиняли протягом тривалого періоду часу жодної дії для своєчасного оскарження судових рішень, а із заявою про отримання оскаржуваних рішень позивач ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції лише 13 лютого 2024 року. Апеляційна скарга у справі подана позивачами лише 01 квітня 2024 року.

Апеляційний суд врахував, що коли строк на апеляційне оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тому в цьому випадку посилання лише на недотримання судом процесуальних вимог щодо порядку вручення судових рішень не є достатньою підставою для поновлення такого строку, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, та для своєчасного оскарження судових рішень.

Встановивши, що вказані позивачами підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали суду апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 390, 392, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 306/688/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко