Рішення

від 24.09.2024 по справі 344/7687/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7687/24

Провадження № 2/344/2341/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва

В С Т А Н О В И В:

Представник Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 року №426-18 (пункт 97) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 го (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) в с.Микитинці, біля ПАТ Головпостач цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства» (КВЦПЗ - 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВП3 - 11.02). Земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097 перебувала у приватній власності ОСОБА_1 до моменту відчуження цієї земельної ділянки на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.12.2023 року №2101 ОСОБА_2 . Витягом з Державного земельного. кадастру від 09.01.2024 року № HB-0000032452024 про земельну ділянку з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097, підтверджується, що зміна цільового призначення на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» КВЦП3 - 11.02) відбулась. Приміткою пункту 97 Рішення № 426-18 від 26 листопада 2021 року визначено, що гр. ОСОБА_1 має здійснити у встановленому чинним законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням сільськогосподарських угідь. Відповідно до розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки від 17.09.2021 року №623-09-ІФ/21, проведеного керівником ТзОВ «Геокадастр-ІФ» А.М. Костишином, який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) при зміні цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, сума втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки становить 123 258,12 грн. З метою досудового врегулювання спору, 22.11.2023 року за № 1234/01-18/19 відповідачу надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки. Однак, станом на сьогоднішній день відповідачем, згідно з вимогами статті 207, 209 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення стрних, правовідносин), Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 р. №1279 та пункту 97 рішення Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021р. №426-18 ОСОБА_1 втрати сільськогосподарського виробництва не відшкодовано. Претензія про відшкодування втрат залишається невиконаною, про що свідчать листи надані фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 02.10.2023 р. №232/34.3-02, від 12.10.2023 року №34.3-02/232, від 09.01.2024 р. №5/34.3-02, від 15.01.2024 р. №34.3-02/5, від 29.03.2024 р. №59/34.3-02, від 17.04.2024 р. №34.3-02/59, відповідно до яких з 27.01.2022 року по 01.04.2024 року від ОСОБА_1 кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва до міського бюджету не надходили. Відтак, така несплата призводить до недоотримання коштів бюджетом відповідного органу місцевого самоврядування.

Крім того, зважаючи на те, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є грошовим зобов?язанням, яке не було виконане у строк, визначений у встановленому законом порядку (двомісячний термін), вважає, що є підстави для застосування статті 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Станом на сьогоднішній день заборгованість з втрат сільськогосподарського виробництва зазначеної вище земельної ділянки складає 123 258,12 грн., а також 3% річних в сумі 8 051,46 грн. та 40 569,61 грн. інфляційних збитків. Вважає, що вищенаведені обставини свідчать про порушення прав територіальної громади м. Івано-Франківська та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь Івано-Франківської міської ради заборгованості з втрат сільськогосподарського виробництва з врахуванням 3% річних та інфляційних збитків.

27.05.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначила, що пред`являючи даний позов позивач Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради посилається на норми законодавства, які втратили свою чинність. Так, 19.11.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-ІХ від 19.10.2022 року, згідно з яким внесено зміни, відповідно до яких відшкодування власником земельної ділянки втрат земель, як умова зміни цільового призначення земельної ділянки, здійснюється лише щодо земель лісогосподарського призначення. Таким чином, законодавча вимога сплата коштів як відшкодування втрат земель сільськогосподарського виробництва була скасована. 19.11.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-ІХ від 19.10.2022 року, яким було внесено зміни до Закону України «Про землеустрій» та Земельний кодекс України, зокрема в частині виключення положень щодо обов`язкового відшкодування власником втрат земель сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення належної йому земельної ділянки та припинено повноваження компетентних органів з контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок. Зазначеним Законом № 2698-ІХ від 19.10.2022 року було внесено зміни до Глави 36 Земельного кодексу України, яка з 19.11.2022 року регулює умови відшкодування, порядок відшкодування та використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат виключно земель лісогосподарського виробництва. Отже, з 19.11.2022 року зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського виробництва здійснюється без сплати їх власником відшкодування втрат таких земель, незалежно від інших обставин.

Тобто, не приймаючи до уваги зміни до профільного законодавства, які набрали чинності 19.11.2022 року, позивачем всупереч діючих норм чинного законодавства було направлено відповідачу листи претензії від 02.10.2023р, від 12.10.2023 року, від 09.01.2024 року, від 15.01.2024 року від 29.03.2024, від 17.04.2024 щодо проведення оплати за відшкодування втрат земель сільськогосподарського виробництва при відсутності законодавчо встановленого обов`язку такої сплати. Оскільки, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-5600019192023 від 16.01.2023 (додаток №1) відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 були внесені 16.01.2023 року до Державного земельного кадастру про земельну ділянку змін щодо її цільового призначення з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097, площею 0,1331 га. із земель для ведення особистого селянського господарства в землі 11.02 (вид цільового призначення земельної ділянки) для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, село Микитинці, біля ПАТ «Головпостас», то саме з 16.01.2023 року статус вищезазначеної земельної ділянки змінився. Таким чином, з огляду на відсутність станом на 16.01.2023 року законодавчо встановленого обов`язку (умови) сплати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення коштів за зміну її цільового призначення, для відповідача не було передбачено такого обов`язку щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва .

Таким чином, у зв`язку із внесеними до законодавства змінами щодо відсутності обов`язку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, відповідач не повинен їх сплачувати. А тому підстав для стягнення втрат сільськогосподарського виробництва з ОСОБА_1 не має. Крім цього, зазначає, що проведений позивачем розрахунок 3% річних, та інфляційних витрат є не вірним та здійснений з грубим порушенням діючого законодавства. Просила у задоволенні позову Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 123 258,12 грн, 3% річних в сумі 8 051, 46 грн. та 40 569,61 грн. відмовити повністю та стягнути з Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу. (а.с.758-81).

12.06.2024 року року представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що Івано-Франківською міською радою з 19.11.2022 року питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення яких змінюється розглядається з врахуванням змін законодавства та без обов`язку сплати відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Проте, звертаємо увагу суду, що розробка проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, а також затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінилось з ведення «особистого селянського господарства» (КВЦПЗ 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВЦПЗ 11.02) відбулись до набрання чинності Закону 2698, а саме в 2021 році, відтак зобов`язання в гр. ОСОБА_1 щодо відшкодування с/г втрат виникло з моменту затвердження міською радою проекту землеустрою, а саме з 27.11.2021 року. Виходячи з вищевказаного, необхідно керуватися тими положеннями законодавства, що діяли в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин. Такими нормативно - правовими актами були: Земельний Кодекс України (глава 36); Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 р. №1279.; Рішення ІваноФранківської міської ради від 26.11.2021 року №426-18 (пункт 97). 23.09.2021 року через Центр надання адміністративних послуг громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої міняється з ведення «особистого селянського господарства» (КВЦПЗ 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВЦПЗ 11.02), кадастровий номер 2610193001:15:007:0097. До заяви була додана розроблена копія документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється, кадастровий номер 2610193001:15:007:0097, розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, який є складовою цього проекту землеустрою доданий не був. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 р., №426-18 (пункт 97) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) в с. Микитинці, біля ПАТ «Головпостач» цільове призначення якої змінюється з ведення «особистого селянського господарства» (КВЦПЗ 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВЦПЗ 11.02), з зазначенням в примітці про відсутність розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства ІваноФранківської міської ради, в межах реалізації своїх повноважень, було направлено запит (від 06.07.2023 року №290/34.3-02/18в) до ліцензованої проектної організації, яка розробляла документацію із землеустрою, а саме ТОВ «Геокадастр-ІФ» про надання розрахунку втрат сільськогосподарського призначення по гр. ОСОБА_1 . У відповідь на запит керівник ТзОВ «Геокадастр-ІФ» А.М. Костишин надав розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва за №623-09-ІФ/21 від 17.09.2021 року, що був здійснений відповідно до ч.6 ст.207 Земельного кодексу України та сумою с/г втрат, що становить 123 258,12 грн., а також підтверджує наявність та здійснення такого розрахунку при розробленні проекту з складовою частиною документації із землеустрою. Відтак, міркування представника відповідача про ігнорування профільного законодавства не відповідає дійсним обставинам, оскільки зобов`язання сплати втрат сільськогосподарського призначення у гр. ОСОБА_1 виникло з моменту затвердження міською радою проекту землеустрою, а саме з 27.11.2021 року до 26.01.2022 року (двомісячний термін сплати) та належним чином відповідно до статтей 526, 530 ЦК України не виконане. Просила позовні вимоги задоволити (а.с.106-113).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097 перебувала у приватній власності ОСОБА_1 до моменту її відчуження ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.12.2023 року №2101, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 374441725 від 16.04.2024 р. (а.с.31-33).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного. кадастру від 09.01.2024 року № HB-0000032452024 про земельну ділянку з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097, відбулась зміна цільового призначення на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» КВЦП3 - 11.02) (а.с.23-27).

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 року №426-18 (пункт 97) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) в с.Микитинці, біля ПАТ Головпостач цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства» (КВЦПЗ - 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВП3 11.02). (а.с.19).

У примітці зазначено, що ОСОБА_1 має здійснити у встановленому чинним законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням сільськогосподарських угідь (у поданому проєкті відсутній розрахунок розміру витрат).

Відповідно до розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки від 17.09.2021 року №623-09-ІФ/21, проведеного керівником ТзОВ «Геокадастр-ІФ» А.М. Костишином, який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) при зміні цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, сума втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки становить 123 258,12 грн. (а.с.18).

22.11.2023 року за № 1234/01-18/19 відповідачу ОСОБА_1 надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки, яку останній отримав 29.11.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.14-17).

Поняття, умови, розміри відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та напрями використання коштів від відшкодування втрат регламентуютьсяглавою 36 Земельного Кодексу Українита Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року№1279.

Відповідно дост. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв`язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв`язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель. Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя.

Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 27.11.2019 року у справі №825/1910/16 щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки з «для ведення особистого селянського господарства» на «для рибогосподарських потреб», дійшов до висновку, що внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки відбулось фактичне вилучення господарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для не пов`язаних із сільськогосподарським виробництвом. Таким чином, колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відшкодування позивачем втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства.

Відповідно до абзаців 3-4 пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. N 1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно ізЗаконом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Пунктом 97 Рішення № 426-18 від 26.11.2021 року Івано-Франківська міська рада встановила двомісячний строк для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, однак в зазначений строк зобов`язання відповідачем виконано не було.

Відповідно до листа Фінансового управління Івано-Франківської міської ради від 12.10.2023 року №34.3-02/232, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва сплачено ОСОБА_3 в сумі 80 111,0 грн. 24.11.2021 року, кадастровий номер земельної ділянки 262588201:01:002:1711 (а.с.47-49).

22.11.2023 року Директор Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради звертався до ОСОБА_1 з вимогою здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 123 258,12 грн.

Однак, в досудовому порядку втрати сільськогосподарського виробництва відшкодовані не були, що підтверджується листами за вих. № 34.3-02/5 від 15.01.2024 року та за вих. №34.3-02/59 від 17.04.2024, відповідно до якого з 27.01.2022 року до 14.01.2024 року, з 01.01.2024 по 01.04.2024 року кошти від ОСОБА_1 від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва до міського бюджету не надходили (а.с.50, 52).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послалається на те, що 19.11.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-ІХ від 19.10.2022 року, яким було внесено зміни до Закону України «Про землеустрій» та Земельний кодекс України, зокрема в частині виключення положень щодо обов`язкового відшкодування власником втрат земель сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення належної йому земельної ділянки та припинено повноваження компетентних органів з контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

Зазначає, що оскільки, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-5600019192023 від 16.01.2023 (додаток №1) відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 були внесені 16.01.2023 року до Державного земельного кадастру про земельну ділянку змін щодо її цільового призначення з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097, площею 0,1331 га. із земель для ведення особистого селянського господарства в землі 11.02 (вид цільового призначення земельної ділянки) для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, місце розташування Івано-Франківська область, Івано-Франківська міська рада, село Микитинці, біля ПАТ «Головпостас», то саме з 16.01.2023 року статус вищезазначеної земельної ділянки змінився. Таким чином, з огляду на відсутність станом на 16.01.2023 року законодавчо встановленого обов`язку (умови) сплати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення коштів за зміну її цільового призначення, для відповідача не було передбачено такого обов`язку щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва.

Однак, посилання представника відповідача на те, що відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 були внесені 16.01.2023 року, суд вважає недоведеним, оскільки дата 16.01.2023 року є датою формування Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, а не датою зміни цільового призначення, як вважає представник відповідача.

Отже, доказів реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки після вступу в законну силу даного закону представником відповідача не надано, а тому посилання представника відповідача на відсутність станом на 16.01.2023 року законодавчо встановленого обов`язку (умови) сплати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення коштів за зміну її цільового призначення є необрунтованим.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідностатті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 частини 1статті 69-1 Бюджетного кодексу Українипередбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення бюджетів об`єднаних територіальних громад, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 50 Закону України «Про землеустрій»проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу нарозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки(у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Крім того, зважаючи на те, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є грошовим зобов`язанням, яке не було виконане у строк, визначений у рішенні Івано-Франківської міської ради №426-18 від 26.11.2021 року, що є підстави для застосуваннястатті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так. частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 31.03.2024 інфляційне збільшення становить 40 569,61 грн, 3%річних - 8 051,46, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 з втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки долученим до матеріалів справи.Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат за відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що наданий позивачем здійснений відповідно до вимог закону, тому суд вважає його вірним.

Відповідно достатті 257 Цивільного кодексу Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановленихЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідностатті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Нормами частини 1статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради в розмірі 3 028,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.259,263,265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700) на розрахунковий рахунок: ГУК в Івано-Франківській області / ТГ Івано-Франківська/211100000, код отримувача (ЄДРПОУ 37951998) р/р/ UA558999980334189848000009612, Казначейство України (ЕАП) втрати сільськогосподарського виробництва на загальну суму 171 879 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 19 коп., з них: 123 258,12 грн. основна заборгованість; 8 051,46 3% річних та 40 569,61 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Леся Курбаса,2 код ЄДРПОУ 40228135) номер рахунку (IBAN): НОМЕР_2 , МФО 820172, код 40228135 3 028,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 25.09.2024 року.

Суддя Пастернак І.А.