Постанова

від 19.12.2024 по справі 344/7687/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/7687/24

Провадження № 22-ц/4808/1491/24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Бойчука І.В.,

секретаря Гудяк Х.В.,

з участю представника особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, відповідача ОСОБА_1 адвоката Саманюк І.М., представників позивача Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Капусняк Т.В. і Микули О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат СаманюкІрина Миколаївна, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Пастернак І.А. 24 вересня 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 25 вересня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради подано позов до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 року №426-18 (пункт 97) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) в с. Микитинці, що розташована поруч із ПАТ «Головпостач», цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства» (КВЦПЗ - 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВП3 - 11.02).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097 перебувала у приватній власності відповідача ОСОБА_1 до моменту її відчуження на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2023 року №2101 ОСОБА_2 .

Витягом з Державного земельного. кадастру від 09.01.2024 року № HB-0000032452024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097 підтверджується, що зміна цільового призначення на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» КВЦП3 - 11.02) відбулась.

Приміткою пункту 97 рішення Івано-Франківської міської ради № 426-18 від 26 листопада 2021 року визначено, що ОСОБА_1 має здійснити у встановленому чинним законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь.

Відповідно до розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки від 17.09.2021 року №623-09-ІФ/21, проведеного керівником ТзОВ «Геокадастр-ІФ» А.М. Костишиним, який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097), при зміні цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, сума втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням угідь земельної ділянки, становить 123 258,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 22.11.2023 року відповідачу надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням угідь земельної ділянки. Однак, станом на день подання позову відповідачем втрати сільськогосподарського виробництва не відшкодовано.

Претензія про відшкодування втрат залишається невиконаною, про що свідчать листи, надані фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до яких з 27.01.2022 року по 01.04.2024 року від ОСОБА_1 кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва до міського бюджету не надходили. Відтак, така несплата призводить до недоотримання коштів бюджетом відповідного органу місцевого самоврядування.

Крім того, зважаючи на те, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є грошовим зобов`язанням, яке не було виконане у строк, визначений у встановленому законом порядку (двомісячний термін), вважає, що є підстави для застосуваннястатті 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Заборгованість з втрат сільськогосподарського виробництва зазначеної вище земельної ділянки складає 123 258,12 грн, а також 3% річних в сумі 8 051,46 грн та 40 569,61 грн інфляційних збитків.

Позивач вважає, що наведені обставини свідчать про порушення прав територіальної громади м. Івано-Франківська та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь Івано-Франківської міської ради заборгованості з втрат сільськогосподарського виробництва з врахуванням 3% річних та інфляційних збитків (а.с.1-8, том 1).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради втрати сільськогосподарського виробництва на загальну суму 171 879 гривень 19 копійок, з них: 123 258,12 грн - основна заборгованість; 8 051,46 грн - 3% річних та 40 569,61 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства3 028,00 грн судового збору (а.с.148-157, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є грошовим зобов`язанням, яке не було виконане відповідачем у строк, визначений у рішенні Івано-Франківської міської ради №426-18від 26.11.2021 року, що також є підставою для застосування статті 625 Цивільного кодексу України, а також врахувавши те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саманюк І.М., подано апеляційну скаргу з мотивів його незаконності та необґрунтованості та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку від 16.01.2023 року відомості про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру 16 січня 2023 року, тому саме з цієї дати статус земельної ділянки змінився.

Звертає увагу на те, що представник відповідача в судових засіданнях неодноразово наголошувала, що внесення змін щодо зміни цільового призначення земельної ділянки здійснюється Державним кадастровим реєстратором і регулюється Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051.

Так, згідно пункту 12 зазначеного Порядку, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно пункту 13 Порядку відомості Державного земельного кадастру підлягають відображенню у документах Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 51 Порядку внесення змін до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Відповідно до пункту 162 Порядку відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами, зокрема, у формі витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру.

Відомості з Державного земельного кадастру є актуальними на дату та час формування документів, визначених підпунктами 1-4 цього пункту.

Отже, на думку апелянта, суд безпідставно поставив під сумнів відомості з Державного земельного кадастру, видані у формі витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру, а саме витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку № НВ-5600019192023 від 16 січня 2023 року.

Вказує, що відповідно до поземельної книги у розділі 1 міститься інформація про запис від 16 січня 2023 року №006 та згідно відомостей на сторінці 25 зазначено про зміни запису, а саме: суть змін зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна виду використання земельної ділянки. Підстава внесення змін - документація із землеустрою, звернення заявника від 05.01.2023 року.

Тобто, така інформація, а саме заява заявника від 05 січня 2023 року і міститься у зазначеному витягу.

Таким чином, з огляду на відсутність станом на 16 січня 2023 року законодавчо встановленого обов`язку (умови) сплати власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення коштів за зміну її цільового призначення для відповідача не було передбачено такого обов`язку щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва.

За наведенихпідстав проситьскасувати рішеннясуду таухвалити новерішення,яким відмовитиу задоволенніпозовних вимогв повномуобсязі(а.с.160-165, том 1).

Позиція інших учасників справи

Представником Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін (а.с. 223-226, том 1).

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст.263,264 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такіпитання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимогиі заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносинисторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягаєзастосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або впозові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши пояснення представника особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, відповідача ОСОБА_1 адвоката Саманюк І.М., представників позивача Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Капусняк Т.В. і Микули О.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:15:007:0097 сформована 20.112014 року, площею 0,1331 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, перебувала у приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2021 року № 3106, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., і до дня її відчуження із зміненим цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки від 20.12.2023 року №2101, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 374441725 від 16.04.2024 р. (а.с.29-33, 94том 1).

Із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідач ОСОБА_1 звернувся до органа місцевого самоврядування 23 вересня 2021 року (а.с.118 том 1).

Рішенням Івано-Франківської міської ради (18 сесія) восьмого демократичного скликання від 26.11.2021 року №426-18 (пункт 97 Додатку 5 до рішення) ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) в с.Микитинці, біля ПАТ Головпостач цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства» (КВЦПЗ - 01.03) на землі «для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» (КВП3 11.02) (а.с.19, 88 том 1).

У примітці зазначено, що ОСОБА_1 має здійснити у встановленому чинним законодавством порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням сільськогосподарських угідь (у поданому проєкті відсутній розрахунок розміру витрат).

Пунктом 97 рішення № 426-18 від 26.11.2021 року Івано-Франківська міська рада встановила двомісячний строк для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, однак в зазначений строк зобов`язання відповідачем виконано не було.

В апеляційній інстанції представником Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради долучено належним чином завірену копію рішення Івано-Франківської міської ради (18 сесія) восьмого демократичного скликання від 26.11.2021 року №426-18 (в цілому).

Як встановленоз витягівз Державногоземельного кадастру від 16.01.2023р.№ НВ-5600019192023, від09.01.2024року №HB-0000032452024про земельнуділянку зкадастровим номером2610193001:15:007:0097,відбулась змінацільового призначенняна землі«для розміщеннята експлуатаціїосновних,підсобних ідопоміжних будівельта спорудпідприємств переробної,машинобудівної таіншої промисловості»(КВЦП3-11.02),яка зареєстрованаДержавним земельнимкадастром 16.01.2023року (а.с.23-27, 83 том 1).

Відповідно до розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки від 17.09.2021 року №623-09-ІФ/21, проведеного керівником ТзОВ «Геокадастр-ІФ» А.М. Костишиним, який є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1331 га (кадастровий номер 2610193001:15:007:0097) при зміні цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, сума втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки становить 123 258,12 грн. (а.с.18, 117 том 1).

22.11.2023 року за № 1234/01-18/19 відповідачу ОСОБА_1 надсилалась претензія з пропозицією добровільно сплатити суму втрат сільськогосподарського виробництва спричинених вилученням угідь земельної ділянки, яку останній отримав 29.11.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.14-17, том 1).

22.11.2023 року Директор Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради звертався до ОСОБА_1 з вимогою здійснити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 123 258,12 грн.

Однак, в досудовому порядку втрати сільськогосподарського виробництва відшкодовані не були, що підтверджується листами за вих. № 34.3-02/5 від 15.01.2024 року та за вих. №34.3-02/59 від 17.04.2024, відповідно до якого з 27.01.2022 року до 14.01.2024 року, з 01.01.2024 по 01.04.2024 року кошти від ОСОБА_1 від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва до міського бюджету не надходили (а.с.50, 52, том 1).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У частині1статті 19Земельного кодексуУкраїни передбаченийподіл Земель Україниза основнимцільовим призначеннямна категорії,зокрема пункт а)землі сільськогосподарськогопризначення;пункт ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зазмістом частини3зазначеної статті земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до частини 8статті 20Земельного кодексуУкраїни вредакції Закону,чинній надень поданнязаяви ОСОБА_1 до органумісцевого самоврядуванняпро затвердженняпроекту землеустроющодо зміницільового призначенняземельної ділянки ізземель дляведення особистогоселянського господарствана земліпромисловості,транспорту,електронних комунікацій,енергетики,оборони таіншого призначення(23 вересня 2021 року і день винесення рішення органом місцевого самоврядування №426-18 (26 листопада 2021 року) зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва.

У статті207Земельного КодексуУкраїни вредакції Закону,чинній надень поданнязаяви ОСОБА_1 до органумісцевого самоврядуванняпро затвердженняпроекту землеустроющодо зміницільового призначенняземельної ділянки ізземель дляведення особистогоселянського господарствана земліпромисловості,транспорту,електронних комунікацій,енергетики,оборони таіншого призначення(23 вересня 2021 року і день винесення рішення органом місцевого самоврядування №426-18 (26 листопада 2021 року) передбачалося, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель (частина 1).

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення (частина 2).

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон (частина 3).

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (частина 4).

Втрати сільськогосподарського виробництва, що відшкодовуються при зміні цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки переводяться до земель інших категорій, становлять 30 відсотків різниці між нормативною грошовою оцінкою відповідної земельної ділянки після та до зміни її цільового призначення (частина 6).

Умови звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва передбачені статтею 208 ЗК України.

Крім того, у частині 2 статті 209 ЗК України визначено, що кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною першою статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

На час подання заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки та винесення рішення органом місцевого самоврядування був чинним Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року№1279, яка втратила чинність 14.06.2023 року.

Відповідно до абзаців 1-4 пункту 4 цього Порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.

Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України "Про землеустрій" .

Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічно, у Законі України «Про землеустрій» в редакції Закону, чинній на час подання заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки та винесення рішення органом місцевого самоврядування, передбачено, що складовою проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки є розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) - (пункт в) частини 3 статті 50).

З 19 листопада 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-IX, відповідно до якого внесені зміни у Земельний кодекс України та інші Закони, зокрема у статтю 207, і яким скасований обов`язок щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону не містять вказівки про зворотну дію його в часі.

Пунктом 2 частини 1статті 69-1 Бюджетного кодексу Українипередбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення бюджетів об`єднаних територіальних громад, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Відповідно достатті 5 Цивільного кодексу Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Маючи наміри щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, відповідач замовив розробку проекту землеустрою та звернувся із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування, яким був затверджений такий проєкт.

Отже,правовідносини щодозміни цільовогопризначення земельноїділянки міжсторонами виниклиз дняподання відповідачемзаяви прозатвердження проектуземлеустрою щодозміни цільовогопризначення земельноїділянки іприпинилися удень прийняттяорганом місцевогосамоврядування такогорішення.А обов`язокпо сплатівтрат сільськогосподарськогопризначення виникз дняприйняття рішенняорганом місцевогосамоврядування прозміну цільовогопризначення земельноїділянки імав бутивиконаний удвомісячний строквідповідно допункту 4Постанови КМУ від17.11.1997року№1279 , тобто до 26.01.2022 року. Після спливу цього строку вважається, що відповідач порушив своє зобов`язання щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Жодних перешкод для реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі для відповідача не було.

Одночасно з прийняттям рішення органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, у особи виникає право на таку, уже змінену, земельну ділянку, а відтак і правовідносини зміни цільового призначення земельної ділянки припиняються.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи наведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню Закон України «Про землеустрій» та Земельний кодекс України, зокрема, в частині положень щодо обов`язкового відшкодування власником втрат земель сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення належної йому земельної ділянки, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, в редакції , чинній до 19.11.2022 року.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що на них не поширюються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» № 2698-IX .

Враховуючи наведений принцип, до спірних відносин підлягає застосуванню Закон України «Про землеустрій» та Земельний кодекс України, зокрема, в частині положень щодо обов`язкового відшкодування власником втрат земель сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення належної йому земельної ділянки, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, в редакції , чинній до 19.11.2022 року.

Відповідно достатей 2та 3Закону України«Про Державнийземельний кадастр» Державнийземельний кадастрведеться зметою інформаційногозабезпечення органівдержавної владита органівмісцевого самоврядування,фізичних таюридичних осібпри: регулюванніземельних відносин; управлінніземельними ресурсами; організаціїраціонального використаннята охорониземель; здійсненніземлеустрою; проведенніоцінки землі; формуванніта веденнімістобудівного кадастру,кадастрів іншихприродних ресурсів; справлянні плати за землю.

Отже, момент внесення інформації у Державний земельний кадастр, у Поземельну книгу про земельну ділянку, в тому числі і про зміну її цільового призначення, є нічим іншим, як реєстрацією такої земельної ділянки для інформування про її сформованість і не пов`язується із виникненням права на неї.

Таким чином, не приймаються судом доводи апелянта про те, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася лише у день реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з іншим, зміненим цільовим призначенням 16 січня 2023 року,

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У такому разі суд має виходити з того, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як втрати сільськогосподарського виробництва, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першоїстатті 1212 ЦК України.

При цьому, відповідно до частини першоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання зі сторони замовника у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) та постанові Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 199/2895/19 (провадження № 61-18896св20).

Зазначені обставини свідчать про порушення прав територіальної громади міста Івано-Франківськ та є підставою для їх захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської міської ради заборгованості з втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 123258,12 грн.

Крім того, зважаючи на те, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва є грошовим зобов`язанням, яке не було виконане у строк, визначений у рішенні Івано-Франківської міської ради №426-18 від 26.11.2021 року, є підставою для застосуваннястатті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 31.03.2024 інфляційне збільшення становить 40 569,61 грн, 3%річних - 8 051,46, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 з втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, долученим до матеріалів справи.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних витрат за відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що наданий позивачем, здійснений відповідно до вимог закону, тому суд вважає його вірним.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Відповідно достатті 257 Цивільного кодексу Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Останній день виконання відповідачем обов`язку щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва припав на 26 січня 2022 року.

Позивачем пред`явлений позов до відповідача 22 квітня 2024 року, тобто в межах строку позовної давності.

Таким чином,колегія суддівпогоджується звисновком судупро наявністьпідстав длявідшкодування позивачемвтрат сільськогосподарськоговиробництва,спричинених вилученнямсільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат СаманюкІрина Миколаївна, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

І.В. Бойчук

Повний текстпостанови складено27 грудня2024року.