Постанова

від 24.09.2024 по справі 207/4486/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7920/24 Справа № 207/4486/23 Суддя у 1-й інстанції - Погребняк Т. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Деркач Н.М.,Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Васильцової Ольги Миколаївни на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Баглійської районної Ради народних депутатів №60 від 20 лютого 1981, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виділено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,9 кв.м. Відповідно до довідки №001087478 про склад сім`ї від 26 квітня 2021 року, складеної ТОВ Абонент XXI, яка була видана квартиронаймачеві ОСОБА_2 , у вищевказаній квартирі були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час виділення житлової площі, ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Дітей від сумісного проживання не мала. З січня 1991 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 припинили сумісне проживання. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла. Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року у справі №207/1723/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку в органах державної реєстрації фізичних осіб. Позивач вказує, з 2004 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та постійно проживав разом з бабусею ОСОБА_2 . У зв`язку із смертю ОСОБА_2 , він подав до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Красношлик Л.Л. заяву на видачу свідоцтва на право спадщини після померлої ОСОБА_2 , на підставі чого було заведено спадкову справу №51/2021. Позивач зазначає, він звернувся до виконавчого комітету Кам`янської міської ради із питанням про зміну договору найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, за адресою: АДРЕСА_1 , та в усній формі отримав відмову в укладанні такого договору у зв`язку із наявністю заборгованості за житлово-комунальні послуги. Його представником адвокатом Васильцовою О.М. було складено та направлено заяву до заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, керуючому справами виконавчого комітету Кам`янської міської ради про зміну договору найму жилого приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю попереднього наймача зазначеного жилого приміщення бабусі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В подальшому представником позивача, адвокатом Васильцовою О.М. було отримано лист №598 від 05 липня 2023 року від відділу розподілу житлової площі Кам`янської міської ради, у якому було рекомендовано усунути недоліки, а саме надати документи від підприємств-надавачів комунальних послуг про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позивач вказує, він має намір змінити договір найму жилого приміщення, що знаходиться у комунальній власності, за вищевказаною адресою, змінивши попереднього наймача ОСОБА_2 на нього. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати його наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області змінити договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , змінивши попереднього наймача ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю попереднього наймача, на нового наймача ОСОБА_1 , а також стягнути на його користь з відповідача судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ка`мянської міської ради Дніпропетровської області, про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокатВасильцова О.М. просить рішення суду від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Кам`янська міська рада Дніпропетровської області просить у задоволенні апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_1 адвоката Васильцової О.М. відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скаргита заявленихпозовних вимог,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційнускаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Пунктом 1 частини другої статті 2 ЦК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (пункт 61 Рішення Європейського суду з прав людини Брумареску проти Румунії).

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням ЄСПЛу справі«Прокопович протиРосії» №58255/00 встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня

1985 року №2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України судам роз`яснено, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Згідно положень частин першої, другої статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він з 2004 року зареєстрований у квартирі за вказаною адресою та постійно проживав разом з бабусею ОСОБА_2 до дня її смерті. Він звернувся до виконавчого комітету Кам`янської міської ради із питанням про зміну договору найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності міста, за адресою: АДРЕСА_1 , та в усній формі отримав відмову в укладанні такого договору, у зв`язку із наявністю заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.2-7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на те, що питання стосовно укладення договору найму житлового приміщення, зміни договору відноситься до компетенції відповідача, доказів прийняття рішення щодо відмови суд не має, відповідно позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав при зверненні до суду.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Встановлено батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 (а.с.10).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 СК України вбачається, батьками батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 є: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_2 (а.с.13).

Таким чином, встановлено, позивач ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 помер (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Баглійської районної Ради народних депутатів №60 від 20 лютого 1981 року бабусі позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виділено житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 29,9 кв.м. (а.с.16).

Відповідно до довідки №001087478 про склад сім`ї від 26 квітня 2021 року, складеної ТОВ Абонент XXI, яка була видана квартиронаймачеві ОСОБА_2 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 липня 2022 року у справі №207/1723/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та має бути знятий з реєстраціного обліку (а.с.17, 18).

З копії паспорта позивача ОСОБА_1 вбачається, він з 29 липня 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до довідки №001246330 про склад сім`ї від 23 серпня 2023 року, складеної ТОВ Абонент XXI квартиронаймачем /власником є ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , її сімя складається із однієї особи - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

У зв`язку зі смертю бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач ОСОБА_1 15 вересня 2021 року звернувся до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Красношлик Л.Л. із заявою про видачу свідоцтва на право спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі чого було заведено спадкову справу №51/2021, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Красношлик Л.Л. №20/01-16 від 31 січня 2022 року (а.с.17).

З листа №598 від 05 липня 2023 року відділу розподілу житлової площі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області вбачається, на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильцової О.М. з питання зміни договору найму жилого приміщення, яка перебуває у комунальній власності за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 було розглянуто та опрацьовано у межах повноважень відділом розподілу житлової площі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області. Відповідно до прийнятого розпорядження міського голови від 03 березня 2021 року №85 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг у сфері розподілу житлової площі, подається відповідний пакет документів. Інформовано, що у поданому пакеті документів довідка про склад сімї №001087478 видана 26 квітня 2021 року , особовий рахунок № НОМЕР_1 від 02 грудня 2004 року (другої дати на документі не вказано). В пакеті документів відсутні довідки від підприємств-надавачів комунальних послуг про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Рекомендовано подати заяву повторно після усунення недоліків (а.с.19).

У відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу Кам`янська міська рада Дніпропетровської області зазначала, що заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Васильцової О.М. з питання зміни договору найму жилого приміщення, яка перебуває у комунальній власності за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 було розглянуто та опрацьовано у межах повноважень відділом розподілу житлової площі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області та відмови або рішення виконавчим комітетом прийнято не було, а було вказано на наявні недоліки та рекомендовано подати заяву повторно після усунення недоліків (а.с.24, 25, 78, 79).

Згідно положень частин першої, другої статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Відсутність вмотивованої відмови виконавчого органу місцевого самоврядування, в контексті положень статті 106 ЖК Української РСР, не позбавляє права особи звернутися за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права до суду, та не є підставою для залишення позову без задоволення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №686/15695/15-ц.

Встановлено, позивач ОСОБА_1 з 29 липня 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб у цій квартирі на теперішній час немає.

Позивач ОСОБА_1 набув право користування спірним жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , вселення до спільного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім`єю з наймачем ОСОБА_2 як член сімї.

Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є бабусею позивача та була квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 фактично виконує обов`язки наймача спірного житлового приміщення, постійно проживає у квартирі сплачує комунальні послуги.

На часрозгляду справиособовий рахунокне переоформлено,наймачем квартиризазначено ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Квартиране приватизована.

Отже, позивачем доведено факт набуття права користування спірним жилим приміщенням, вселення до спільного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім`єю з наймачем, оскільки позивач був вселений у спірну квартиру як член сім?ї наймача і набув права користування жилим приміщенням.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення.

Стосовно витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно доп.8ч.2ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Васильцова О.М. просила вирішити питання про розподіл витрат у справі, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. покласти на відповідача ( а.с.47-52).

Встановлено, правова допомога ОСОБА_1 у цій справі у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Васильцовою О.М. на підставі ордеру та договору про надання юридичної допомоги №51/1 від 28 травня 2024 року (а.с.62, 63, 65).

Відповідно до п. 4.2.1 договору про надання юридичної допомоги №51/1 від 28 травня 2024 року вартість правничої допомоги складає 900 грн. за одну годину, Клієнт сплачує суму 4000 грн. за складання апеляційної скарги на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року у справі №207/4486/23 до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання юридичної допомоги №51/1 від 28 травня 2024 року Клієнт сплачує суму 4000 грн. за складання апеляційної скарги на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року у справі №207/4486/23 до Дніпровського апеляційного суду (а.с.63).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У судовому засіданні в апеляційному суді представник відповідача Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області заперечувала проти стягнення з відповідача у справі витрат на правову допомогу.

Враховуючи,складність справи,час,витрачений адвокатомна виконаннянаданих послуг,обсяг наданихадвокатом послугта виконанихробіт,також враховуючи,що представниквідповідача заперечувалапроти стягненняз відповідача витрат направову допомогу,надану у судіапеляційної інстанціїу заявленомурозмірі,колегія суддівдійшла висновкупро стягненняз відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн., що є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвокатаВасильцової ОльгиМиколаївни задовольнити.

Рішення Баглійськогорайонного судум.ДніпродзержинськаДніпропетровської областівід 28березня 2024року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про зобов`язання укласти договір найму житлового приміщення задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Дніпропетровської області змінити договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , змінивши попереднього наймача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з її смертю, на нового наймача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) .

Стягнути з Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04052072) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1 073 грн. 60 коп. - за звернення з позовною заявою та 1 610 грн. 40 коп. - за звернення з апеляційною скаргою, витрати на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції у розмірі - 2000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Н.М.Деркач

О.В.Свистунова