Постанова

від 23.09.2024 по справі 916/2079/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2079/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: К.Г. Лепеха

від відповідача: О.В. Пояркова

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 ,

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 (суддя С.В. Нікітенко, м.Одеса, повний текст складено 19.02.2024)

у справі №916/2079/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» про визнання недійсними рішень загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» (надалі також ОСББ «Фонтан-16»), які оформлені протоколом №9 від 20.12.2020.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі № 916/2079/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів ОСББ «Фонтан-16», які оформлені протоколом №9 від 20.12.2020. Стягнуто з ОСББ «Фонтан-16» на користь ОСОБА_1 2147,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3220,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

11.09.2024 від представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Б.Р. надійшла заява (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСББ «Фонтан-16» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2079/23.

Заява мотивована доведеністю та обґрунтованістю витрат на правничу допомогу у заявленій сумі, яка складається з суми основного гонорару у розмірі 15000,00 грн та суми додаткового гонорару «гонорару успіху» у розмірі 3000,00 грн.

Одночасно із поданням заяви про ухвалення додаткового рішення, представником ОСОБА_1 адвокатом Ткаченком Б.Р. заявлено клопотання про можливість участі у судових засіданнях у справі №916/2079/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 розгляд заяви ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2079/23 призначено на 23.09.2024 о 14:00 год. Запропоновано ОСББ «Фонтан-16» в строк до 19.09.2024 надати свої міркування або заперечення щодо заяви ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2079/23.

Окрім того, цією ж ухвалою суду від 12.09.2024 заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ткаченка Б.Р. (вх.№3465/24 від 16.09.2024) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено та постановлено провести судове засідання 23.09.2024 о 14:00 год та усі наступні судові засідання у справі №916/2079/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.09.2024 ОСББ «Фонтан-16» подано заперечення (вх.№864/24/Д15 від 20.09.2024) на клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.

ОСББ «Фонтан-16» просило відмовити у задоволенні заяви в частині стягнення з ОСББ «Фонтан-16» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у вигляді додаткового гонорару - «гонорару успіху» у розмірі 3000,00 грн, а також просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у вигляді основного гонорару на 3000,00 грн.

В обґрунтування доводів про зменшення витрат на професійну правничу допомогу ОСББ «Фонтан-16» зазначило, що сума «гонорару успіху» у розмірі 3000,00 грн не є необхідною у зв`язку з розглядом даної справи в апеляційному суді, і що відсутні підстави для покладення на ОСББ «Фонтан-16» відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

Також ОСББ «Фонтан-16» зауважило на тому, що зазначені у акті приймання передачі наданої правничої допомоги від 10.09.2024 роботи щодо первинної зустрічі з клієнтом, консультації щодо проаналізованого рішення суду першої інстанції та вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції вартістю 3000,00 грн не підлягають задоволенню, адже дублюють фактично адвокатську роботу, яку адвокат робить під час складання апеляційної скарги на рішення суду.

23.09.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Ткаченко Б.Р. на відеоконфенцзв`язок не вийшов, з огляду на що судове засідання не вдалось провести в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 23.09.2024 ОСОБА_1 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити. Представник відповідача просила зменшити витрати на правову допомогу з підстав, наведених у письмових запереченнях на клопотання ОСОБА_1 про стягнення таких витрат.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2079/23, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити у першій заяві по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20. постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі було зазначено, що сума судових витрат за попереднім (орієнтованим) розрахунком буде складатися з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн, а докази на підтвердження цього будуть надані суду відповідно до вимог пункту 2 частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Також у відповіді на відзив на апеляційну скаргу (вх.№864/24/Д7 від 27.05.2024) представником ОСОБА_1 адвокатом Ткаченком Б.Р. зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.

При цьому відповідна заява із доказами витрат на професійну правничу допомогу подана заявником в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 09.09.2024.

Отже, ОСОБА_1 дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданих заявником документів вбачається, що 22.02.2024 між адвокатом Ткаченком Б.Р. та Лепехою К.Г. (клієнтом) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо його представництва як апелянта у справі №916/2079/23 в Південно-західному апеляційному господарському суді, підготовити для подання до суду від імені клієнта необхідні процесуальні документи, надати рекомендації та консультації щодо правової позиції клієнта у вказаній справі, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу відповідно до умов договору.

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що перелік послуг, які можуть бути надані адвокатом клієнту та їх вартість, визначаються у фіксованому розмірі та зазначаються в додатках до договору, які є його невід`ємними частинами.

Порядок сплати гонорару унормовано у розділі 3 договору.

Так, відповідно до пункту 3.1. договору вартість наданих адвокатом клієнтові послуг, тобто сума основного гонорару, буде розрахована згідно додатку №1 до договору і зазначена у актах приймання-передачі наданої правничої допомоги, але не може складати менше 10000,00 грн.

Клієнт повинен буде розрахуватись з адвокатом за виконану роботу впродовж 30-ти днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданої правничої допомоги та отримання рахунку на оплату (пункт 3.2. договору).

Згідно із пунктом 3.6. договору у разі вирішення спору на користь клієнта, адвокату має бути сплачений додатковий гонорар («гонорар успіху») у розмірі 3000,00 грн. Вирішенням спору на користь клієнта є задоволення апеляційної скарги в частині заявлених клієнтом позовних вимог (повністю чи частково).

Клієнт повинен буде сплатити додатковий гонорар «гонорар успіху» впродовж 60-ти днів з моменту набрання відповідним судовим рішенням у справі законної сили (пункт 3.7. договору).

У пункті 6.1. договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до завершення апеляційного провадження у справі №916/2079/23, а в частині проведення взаєморозрахунків до їх повного виконання.

Усі додатки до договору і додаткові угоди, складені у письмовій формі і підписані сторонами, є невід`ємними частинами цього договору.

У додатку №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.02.2024 сторони погодили такі ставки гонорару адвоката Ткаченка Р.Б.:

1)первинна зустріч з клієнтом і консультація щодо проаналізованого рішення суду першої інстанції та вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції 3000,00 грн фіксований розмір;

2)складання апеляційної скарги на рішення для подання до суду 6000,00 грн фіксований розмір;

3)складання відповіді (заперечення) на відзив на апеляційну скаргу для подання до суду 3000,00 грн фіксований розмір;

4)участь адвоката у кожному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції (незалежно від форми та тривалості) 2000,00 грн фіксований розмір;

5)складання процесуальних документів (клопотань, заперечень, заяв, письмових пояснень та інших документів) для подання до суду 1000,00 грн фіксований розмір;

6)складання і подання адвокатського запиту 1000,00 грн фіксований розмір.

10.09.2024 між адвокатом Ткаченком Б.Р. та Лепехою К.Г. (клієнтом) складено та підписано без зауважень акт приймання передачі наданої правничої допомоги про те, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову (правничу) допомогу у справі №916/2079/23 в Південно-західному апеляційному господарському суді у вигляді наступних послуг:

1)первинна зустріч з клієнтом і консультація щодо проаналізованого рішення суду першої інстанції та вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції 3000,00 грн фіксований розмір;

2)складання апеляційної скарги на рішення для подання до суду 6000,00 грн фіксований розмір;

3)складання клопотання про витребування оригіналів документів 1000,00 грн фіксований розмір;

4)складання відповіді (заперечення) на відзив на апеляційну скаргу для подання до суду 3000,00 грн фіксований розмір;

5)участь у засіданні суду апеляційної інстанції 04.06.2024 2000,00 грн фіксований розмір.

Загалом сума основного гонорару відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, складає 15000,00 грн (пункт 1 акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 10.09.2024).

10.09.2024 адвокатом Ткаченком Р.Б. виставлено рахунок №1 за надану професійну правничу допомогу за договором від 22.02.2024 (основний гонорар та гонорар успіху) у справі №916/2079/23 на суму 18000,00 грн.

Інтереси ОСОБА_1 у межах справи №916/2079/23 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Ткаченко Б.Р., що підтверджується копією ордеру серії ВН №1351930 від 27.05.2024, відповідно до якого адвокат Ткаченко Б.Р. уповноважений представляти інтереси Лепехи К.Г. у Південно-західному апеляційному господарському суді.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, відповідно до якої:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Як зазначалось, пунктом 1.2. договору та у додатку №1 до нього сторони погодили фіксовану вартість правничої допомоги.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між адвокатом Ткаченком Р.Б. та Лепехою К.Г. у договорі про надання правової (правничої) допомоги від 22.02.2024, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Враховуючи викладене, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що не підлягають задоволенню зазначені у акті приймання передачі наданої правничої допомоги від 10.09.2024 роботи щодо первинної зустрічі з клієнтом, консультації щодо проаналізованого рішення суду першої інстанції та вивчення практики Верховного Суду для обрання подальшої правової позиції вартістю 3000 грн, адже дублюють фактично адвокатську роботу, яку адвокат робить під час складання апеляційної скарги на рішення суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про розподіл судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що відображена інформація в цих документах щодо характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.

Водночас апеляційний суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Разом з тим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат, зазначає, що при вирішенні питання витрат на правову допомогу суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.

Представництво позивача адвокатом Ткаченком Б.Р. при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, підготовка та подання апеляційної скарги та супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

Щодо заявленої до відшкодування суми «гонорару успіху» адвоката при позитивному для клієнта рішенні, апеляційний суд зазначає наступне.

При розгляді вимоги щодо оплати гонорару успіху адвоката колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до яких у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis vs. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Апелянт заявив до стягнення з відповідача 3000,00 грн, визначивши цю суму як «гонорар успіху».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що узгоджений позивачем та адвокатом «гонорар успіху» не є обов`язковим для стягнення його в повному обсязі з відповідача з огляду на критерії розумності і співмірності та матиме надмірний характер.

Колегія суддів при розподілі витрат на правничу допомогу у цій справі враховує також те, що в силу приписів статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статуту відповідача, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією, кошти об`єднання складаються з внесків і платежів співвласників, у зв`язку з чим тягар відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу нестимуть співвласники ОСББ «Фонтан-16».

З урахуванням викладеного вище у сукупності, у справі, яка переглядається, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь позивача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Оцінивши наведені позивачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 18000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, врахувавши заперечення відповідача, що є об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, яке є неприбутковою організацією, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, врахувавши, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з відповідача на користь позивача 12000,00 грн витрат на правову допомогу.

Таким чином, заява ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 у справі №916/2079/23 задовольняється частково на загальну суму 12000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фонтан-16» на користь ОСОБА_1 12000 /дванадцять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви ОСОБА_1 (вх.№3463/24 від 11.09.2024) про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.09.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін