Постанова

від 24.09.2024 по справі 916/1688/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1688/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року, м. Одеса, головуюча суддя Литвинова В.В. повний текст рішення складено та підписано 10.06.2024 року

у справі № 916/1688/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса

про стягнення 585 801 грн. 33 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти за договором купівлі-продажу №08-04/24 від 08.04.2024 року у розмірі 585 801 грн. 33 коп., з яких: сума загальної заборгованості складає 533 103 грн. 84 коп., пені - 46 275 грн.16 коп., інфляційні 6 422 грн. 33 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 787 грн. 02 коп. та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №08-04/24 від 08.04.2024 року, а саме, всупереч умовам договору після того, як позивачем було сплачено 50% загальної суми від специфікації у розмірі 533 103 грн.84 коп., відповідачем не було поставлено товар, а також на вимогу позивача не повернуто аванс.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі №916/1688/24 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ» грошові кошти в розмірі 582 679 грн. 09 коп. та відшкодовано суму судових витрат в розмірі 8 740 грн. 19 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів повернення позивачу 533 103 грн .84 коп., а тому позовні вимоги щодо її стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 6 422 грн.33 коп., судом першої інстанції зазначено, що у відповідача виникло грошове зобов`язання щодо повернення 533 103 грн. 84 коп. з 14 березня 2024 року, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивач проводив нарахування з 01.01.2024 року, у зв`язку із чим суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в цій частині та стягнув з відповідача інфляційні у розмірі 3737 грн. 06 коп., за період прострочки виконання грошового зобов`язання з 14.03.2024 по 16.04.2024.

Щодо вимог позивача про стягнення 46 275 грн.16 коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2024 року по 16.04.2024, судом першої інстанції зазначено, що розрахунок позивача має недоліки, оскільки пеня нарахована з 01.01.2024, в той час як 01.01.2024 - це був останній день для здійснення відповідачем поставки товару, тобто, прострочення поставки мало місце з 02.01.2024 року, з огляду на що судом першої інстанції було перераховано пеню та стягнуто її з відповідача на користь позивача у розмірі 45 838 грн. 19 коп. В іншій частині відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса, з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі № 916/1688/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що на виконання договору позивач сплатив відповідачу 533 103,84 грн. передоплати відповідно до платіжного доручення від 18.12.2023 № 124, проте надане платіжне доручення не містить відмітки банку, тобто, відповідач вважає, що позивачем за позовом не надано належних та допустимих доказів існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса заборгованості перед позивачем.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 у справі №916/1688/24 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючого судді: Діброви Г.І., суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024, справу призначено до судового розгляду.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду на електронні поштові скриньки сторін, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, в тому числі клопотання про участь представника скаржника під час перегляду справи апеляційним судом в режимі відеоконференеції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі № 916/1688/24 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

18.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару № КУ1812/2023, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар: найменування, кількість, ціна, строки постачання визначені в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити замовлений товар відповідно до умов цього договору (п. 1.1, 1.2).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача-прийняття товару здійснюється за кількістю - згідно видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору покупець здійснює попередню оплату товару на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в обсязі 50% загальної суми специфікації у строк до 19.12.2023 включно. Другу частину в обсязі 50% покупець сплачує після доставки товару в місце, зазначене у специфікаціях до відвантаження.

Відповідно до п. 4.1 договору умови та строки поставки визначаються у специфікаціях, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язаний своєчасно передати у власність покупця товар, що відповідає умовам цього договору, надати покупцеві всю необхідну документацію на товар, що поставляється.

У разі прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання умов договору ( п.7.3, 7.4).

Відповідно до специфікації № 1 до договору на поставку контейнерів сторони узгодили, що місце доставки Am Herrenhauser bhf 28, 30419 Hannover; термін поставки - протягом 10 робочих днів після отримання авансу 50% вартості товару; тип контейнера ISO: 45G2 SD новий, довжина 12192 мм, ширина 2438 мм, висота 2896 мм; кількість 2 шт. Вартість продажу 1 контейнера 14400 доларів США, в т.ч. ПДВ, за курсом НБУ на дату фактичної оплати, що становить 533 103 грн. 84 коп., на 18.12.2023 за курсом НБУ 37,0211 грн. Завантаження та доставка входить до вартості контейнеру.

Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу 533 103 грн. 84 коп., попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2023 № 124. Але відповідач не виконав умови договору та не поставив товар.

З метою врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 29.01.2024 з вимогою про повернення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області грошових коштів у розмірі 533 103 грн. 84 коп., які були перераховані на виконання умов договору від 18.12.2023 №КУ1812/23.

Будь-яких письмових доказів щодо повернення відповідачем сплаченого позивачем попередньої оплати у розмірі 533 103 грн. 84 коп. матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області суми попередньої оплати та штрафних санкцій за спірним договором купівлі-продажу.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 18.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару № КУ1812/2023, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар: найменування, кількість, ціна, строки постачання визначені в специфікаціях, що додаються до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити замовлений товар відповідно до умов цього договору (п. 1.1, 1.2).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача-прийняття товару здійснюється за кількістю - згідно видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1, 3.2 договору покупець здійснює попередню оплату товару на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури в обсязі 50% загальної суми специфікації у строк до 19.12.2023 включно. Другу частину в обсязі 50% покупець сплачує після доставки товару в місце зазначене у специфікаціях до відвантаження.

Відповідно до специфікації № 1 до договору на поставку контейнерів сторони узгодили, що місце доставки Am Herrenhauser bhf 28, 30419 Hannover; термін поставки - протягом 10 робочих днів після отримання авансу 50% вартості товару; тип контейнера ISO: 45G2 SD новий, довжина 12192 мм, ширина 2438 мм, висота 2896 мм; кількість 2 шт. Вартість продажу 1 контейнера 14400 доларів США, в т.ч. ПДВ, за курсом НБУ на дату фактичної оплати, що становить 533 103 грн. 84 коп., на 18.12.2023 за курсом НБУ 37,0211 грн. Завантаження та доставка входить до вартості контейнеру.

Позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу 533 103 грн. 84 коп. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2023 № 124.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів поставки відповідачем товару, який був узгоджений згідно специфікації та оплачений позивачем, а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми неповернутої попередньої оплати у розмірі 533 103 грн. 84 коп.

Також, внаслідок невиконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо поставки товару, позивачем було нараховану відповідачу пеню та інфляційні за прострочку виконання останнім його грошового зобов`язання, яке виникло після того, як позивач звернувся до нього з вимогою повернути сплачену попередню оплату.

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язаний своєчасно передати у власність покупця товар, що відповідає умовам цього договору, надати покупцеві всю необхідну документацію на товар, що поставляється.

У разі прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання умов договору ( п.7.3, 7.4).

Як вже вище було зазначено позивачем, на виконання умов договору було сплачено відповідачу 533 103 грн. 84 коп. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2023 № 124.

З метою врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 29.01.2024 з вимогою про повернення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БУДІВЕЛЬНИЙ СТАНДАРТ», м. Деркачі Харківської області грошових коштів у розмірі 533 103 грн. 84 коп., які були перераховані на виконання умов договору від 18.12.2023 №КУ1812/23.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що моментом виникнення у відповідача грошового зобов`язання є 13.03.2024 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.

При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних, зроблений судом, вважає, що він є правильним, а розрахунок позивача таким, що не доведений належними доказами по справі, тому стягнення місцевим господарським судом 3737 грн. 06 коп. інфляційних з відмовою в іншій частині цих позовних вимог є вірним.

Також є вірним висновок суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені і стягнення її з відповідача в розмірі 45 838 грн. 19 коп. з відмовою в іншій частині цих позовних вимог в зв`язку з невірним визначенням позивачем початку періоду прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з поставки товару.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі №916/1688/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі №916/1688/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року у справі №916/1688/24 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.09.2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош