Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/21329/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/21329/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Вовка І.В.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024

повний текст рішення складено 06.05.2024

у справі № 910/21329/17 (суддя Демидов В.О)

за первісним позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж»

2) Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед

про витребування земельних ділянок

за зустрічним позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД»

до Київської міської ради за участю заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж»

2) Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед

про стягнення шкоди у розмірі 135 940 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) про витребування у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі позивача земельних ділянок, які розташовані:

- по вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі м. Києва площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170) вартістю 4242888 грн;

- по вулиці Архітектора Городецького, 4-6 у Печерському районі м. Києва площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171) вартістю 20238575,80 грн;

- по вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі м. Києва площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172) вартістю 12551877 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в судовому порядку визнане недійсним рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки, що є підставою для витребування майна на користь його власника - територіальної громади міста Києва у відповідача, який є останнім власником на підставі договорів купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/21329/17 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №910/21329/17 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021, позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 позов задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/21329/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах Київської міської ради відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 (суддя Демидов В.О.) прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20.11.2023 через систему «Електронний суд» від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради про стягнення на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" шкоди у розмірі 135 940 000,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що витребування земельних ділянок у Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» знаходиться в нерозривному зв`язку з встановленням незаконності рішення органу місцевого самоврядування та незаконності подальших дій на його реалізацію, з Позивача за первісними позовом (Відповідача за зустрічним позовом) - Київської міської ради підлягає до стягнення сума грошових коштів в розмірі 135 940 000,00 грн., що відповідає дійсній ринковій вартості земельних ділянок, що випробовуються та є сумою шкоди за вилучення даного майна з власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 (суддя Демидов В.О.) зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднано в одне провадження з первісним позовом та призначено судове засідання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 задоволено. Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі міста Києва, площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170), вартістю 4 242 888,00 грн. Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Архітектора Городецького, 4-6 у Печерському районі міста Києва, площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171), вартістю 20 238 575,80 грн. Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі міста Києва, площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172), вартістю 12 551 877,00 грн. Стягнуто з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на користь Прокуратури міста Києва 240 000,00 грн. витрат по оплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішення № 343/1399 «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Престижбудсервіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Голородецького, 6-А у Печерському районі м. Києва» від 23.04.2009, скасованого в судовому порядку через його незаконність, волі територіальної громади м. Києва на таке вибуття не було. За таких обставин виникли правові підстави для витребування земельних ділянок в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 по справі №910/21329/17, 27.05.2024 (через систему «Електронний суд») Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 27.05.2024.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права в частині не з`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник, зокрема, вказує, що суд першої інстанції не всебічно, не повно з`ясував обставини справи та не надав оцінки всім аргументам учасників справи та помилково, з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, дійшов висновку, що відповідач є недобросовісним набувачем земельних ділянок та не врахував, що купляючи нерухоме майно у власність або набуваючи інше речове право на нього, особа вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому Реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Також при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не вірно встановив початковий момент перебігу строку позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД»" по справі № 910/21329/17 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

03.06.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21329/17.

13.06.2024 супровідним листом №910/21329/17/3303/24 від 12.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21329/17.

26.06.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД», має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1 481 100, 00 грн за оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 та письмові уточнення вимог апеляційної скарги.

08.07.2024 представник Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (через систему «Електронний суд») звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявами про усунення недоліків та уточнення вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 та призначено справу № 910/21329/17 до розгляду на 28.08.2024.

29.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

30.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва надійшов відзив на апеляційну скаргу № 57-5932вих-24 від 30.07.2024, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

14.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» надійшов відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

15.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж» надійшли пояснення.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 № 09.1-08/2927/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 для розгляду справи № 910/21329/17 за апеляційною скаргою Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Вовка І.В., Козир Т.П.

28.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД».

В судовому засіданні 28.08.2024 судом оголошувалася перерва до 17.09.2024.

В судовому засіданні 17.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.04.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Престижбудсервіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва", яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за названою адресою;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн. на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ "Престижбудсервіс" земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення за цією ж адресою, яка перебуває в оренді у ТОВ "Престижбудсервіс" згідно з договором від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ "Престижбудсервіс" цієї земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити оформлення у двотижневий термін договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки має бути оформлено та видано ТОВ "Престижбудсервіс" в установленому порядку державний акт на право власності на неї.

01.07.2010 між Київською міською радою (продавець) та ТОВ "Престижбудсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 586, за умовами п. 1.1. якого продавець продав, а покупець придбав земельну ділянку, розташовану на вулиці Архітектора Городецького, 6-А, у Печерському районі м. Києва, загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації.

Пунктом 1.2. договору визначено, що земельна ділянка, зазначена в п. 1.1., продається для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення.

Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 15 974 709,00 грн. (п. 2.1. договору).

Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2010 № 1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з такими обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 залишено без змін.

06.07.2010 Товариству з обмеженою відповідальністю "Престижбудсервіс" було видано Державний акт № 02-8-00286 на право власності на земельну ділянку площею 0,5237 га, яка розташована на вулиці Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано вищезгадане рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 343/1399 про продаж земельної ділянки ТОВ "Престижбудсервіс". Під час розгляду цієї справи суди встановили, що продана ТОВ "Престижбудсервіс" земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 на вулиці Городецького у місті Києві , до якої входить також і проїзд між зазначеними будинками, та використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4, розташованого на цій вулиці.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Під час перегляду судового рішення у справі № 757/8077/13-ц в апеляційному порядку між ТОВ "Престижбудсервіс", як продавцем, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж", як покупцем, укладено договір від 10.12.2013 купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн. без ПДВ, які покупець зобов`язується перерахувати до 31.12.2015 на розрахунковий рахунок продавця.

На підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 Товариство ТОВ "Городецький пасаж" відчужило вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед за ціною 16 750 000,00 грн., що становить 2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгеопроект" виконало роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039) на вул. Архітектора Городецького, 6-А, в результаті чого створено 3 (три) нові земельні ділянки, а саме: площею 0,0600 га на вулиці Хрещатик, 13-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170; площею 0,2862 га на вул. Архітектора Городецького, 4-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171; площею 0,1775 га на вулиці Архітектора Городецького, 8-А, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172.

11.12.2015 між Компанією з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (продавець) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (покупець) укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;

- площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 4-Б, за ціною 388 012,00 доларів США;

- площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США.

В адміністративній справі № 2а-96/11 у спорі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів КМДА, треті особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор», TОВ «Престижбудсервіс», Печерська районна у місті Києві рада, суди дійшли таких висновків:

- спірна земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку за адресою: вул. Архітектора Городецького, 4 у Печерському районі міста Києва;

- відповідно до витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 26.05.2009 земельна ділянка, яка передана TOB «Престижбудсервіс» є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вул. Городецького в місті Києві ;

- відповідно до змісту листа Департаменту ДАІ МВС України від 26.02.2010 встановлено, що земельна ділянка, яка продана TOB «Престижбудсервіс» є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вул. Городецького у м. Києві .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор просить витребувати на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України від відповідача на користь територіальної громади міста Києва земельні ділянки у зв`язку з визнанням в судовому порядку рішення Київської міської ради та укладеного на його підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" заявила про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог (пункт 3 прохальної частини відзиву б/н від 02.07.2017), зазначивши, що початком її перебігу є набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, тобто 09.06.2012.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор просить витребувати на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України від відповідача на користь територіальної громади міста Києва земельні ділянки у зв`язку з визнанням в судовому порядку рішення Київської міської ради та укладеного на його підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.

Відповідач посилається на те, що придбав земельні ділянки на підставі відплатних нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу укладених з Компанією Сенатум Холдінгс Лімітед 11.12.2015.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

Отже, встановленню у даній справі підлягають встановленню обставини (1) чи спірні земельні ділянки відповідачем набуто з порушенням вимог земельного законодавства та (2) чи такі земельні ділянки вибули з власності територіальної громади міста Києва без достатньої правової підстави, поза волею належного розпорядника землі.

23.04.2009 Київська міська рада прийняла рішення № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Престижбудсервіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва", яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за названою адресою;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн. на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ "Престижбудсервіс" земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення за цією ж адресою, яка перебуває в оренді у ТОВ "Престижбудсервіс" згідно з договором від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ "Престижбудсервіс" цієї земельної ділянки та доручив Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити оформлення у двотижневий термін договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки має бути оформлено та видано ТОВ "Престижбудсервіс" в установленому порядку державний акт на право власності на неї.

На підставі цього рішення право власності земельної ділянки перейшло у приватну власність ТОВ «Престижбудсервіс» шляхом укладення 01.07.2010 відплатного договору з Київською міською радою. Тобто, земельна ділянка вибула з власності територіальної громади за згодою її власника та інтереси територіальної громади порушені не були, оскільки до міського бюджету ТОВ «Престижбудсервіс» було сплачено грошові кошти за відчужене майно.

Таким чином, Київською міською радою в межах повноважень було прийнято рішення про продаж ТОВ «Престижбудсервіс» земельної ділянки площею 0,5237 га по вулиці Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва, що свідчить про беззаперечність волі територіальної громади на відчуження земельної ділянки.

Визнаючи недійним вказане рішення Київської міської ради, суди у справі № 2а-96/11 встановили, що при винесенні оскаржуваного рішення про продаж TOB "Престижбудсервіс" спірної земельної ділянки Київська міська рада не дотрималася вимог Закону України "Про планування і забудову територій", згідно з яким для будівництва окремого об`єкту містобудування на території кварталу існуючої забудови розробляється містобудівне обґрунтування розташування об`єкта містобудування.

Колегія суддів відмічає, що рішення Київської міської ради від 23.04.2009 № 343/1399 має індивідуальний характер, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання, тому його скасування не може породжувати будь-яких наслідків для відповідача чи інших осіб, відтак не може бути беззаперечною підставою для витребування земельних ділянок з власності відповідача.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ "Престижбудсервіс", та встановлено, що продана ТОВ "Престижбудсервіс" земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,5237 га (кадастровий номер 8000000000:76:027:0039) на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вулиці Городецького в місті Києві , до якої входить також і проїзд між зазначеними будинками, та використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4 по названій вулиці.

В той же час, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будгеопроект" були виконані роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039) на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва , в результаті чого створено 3 (три) нові земельні ділянки, а саме: по вулиці Хрещатик, 13-Б (кадастровий номер 8000000000:76:027:0170) площею 0,06 га; по вул. Архітектора Городецького, 4-6 (кадастровий номер 8000000000:76:027:0171) площею 0,2862 га; по вулиці Архітектора Городецького, 8-А (кадастровий номер 8000000000:76:027:0172) площею 0,1775 га.

З вищевикладеного слідує, що земельна ділянка по вул. Городецького, 6-а (кадастровий номер 8000000000:76:027:0039) була поділена на 3 (три) окремі земельні ділянки, кожній з яких в результаті поділу присвоєно новий кадастровий номер, інформація про новоутворені земельні внесена до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку.

Таким чином, після поділу земельна ділянка по вул. Городецького, 6-а (кадастровий номер 8000000000:76:027:0039) припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав, а її державну реєстрацію було скасовано.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2015 між Компанією з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (продавець) та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (покупець) укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;

- площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 4-Б, за ціною 388 012,00 доларів США;

- площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження того, що земельні ділянки, які знаходяться у власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" розміщені за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б; вул. Архітектора Городецького, 4-6; вул. Архітектора Городецького, 8-А є прибудинковою територію житлових будинків.

В свою чергу, при ухвалені оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з`ясував, а прокурор не довів, яка/які із зазначених ділянок мають статус прибудинкової території, а яка/які втратили даний статус у зв`язку з поділом. При ухваленні рішення суд першої інстанції лише послався на обставини зазначені в постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11 та визнав їх приюдиційними.

Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.02.1970 № 218, яким земельна ділянка по вул. К. Маркса, 4, 6 (вул. Городецького) площею 0,9 га була відведена управлінню будівництва Київського метрополітену (АТ «Київметробуд») під розміщення тимчасового будівельного майданчика будівництва II черги Куренівсько-Червоноармійського напрямку метрополітену.

Так, зі змісту рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.02.1970 №218 «Про тимчасовий відвід земельної ділянки Управлінню будівництва Київського метрополітену під розміщення тимчасового будівельного майданчика будівництва II черги Куренівсько-Червоноармійського напрямку метрополітену» вбачається, що Управлінню будівництва метрополітену м. Києва було відведено тимчасово земельну ділянку площею 0,9 га по вул. К. Маркса, 4,6 в Ленінському районі міста під розміщення тимчасового будівельного майданчика будівництва II черги Куренівсько-Червоноармійського напрямку метрополітену.

Слід зазначити, що з рішення не вбачається за можливе встановити конфігурацію земельної ділянки, яка передавалась Управлінню будівництва Київського метрополітену. З визначення «будівельний майданчик», що міститься зокрема в ДБН А.3.1.-5:2016 до змісту поняття «будівельний майданчик» входить не лише територія безпосередньо призначена для будівництва об`єкту, а й для тимчасового зберігання будівельних матеріалів, будівельної техніки, обладнання, яке використовуються в будівництві.

Крім того, виділення земельної ділянки в якості будівельного майданчику не є підтвердженням, що на ділянці велось саме спорудження об`єкта будівництва, а не те, що дана ділянка використовувалась виключно для тимчасового зберігання будівельних матеріалів та будівельного обладнання.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10.02.1970 №218, як акт індивідуальної дії втратило чинність після досягнення мети для якої ділянка відводилась.

Крім того, як зазначено у інформаційному листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.11.2023, на земельній ділянці по вул. Городецького, 6-а розташовані тимчасові будівлі і споруди, в тому числі: адміністративні та побутові одно поверхові споруди; місця складування матеріалів; тельферна (матеріальна) естакада; перехідний пристрій кабельних ліній 10 кВт; шахтовий копер будівля машини підйому та ін. Також у цьому листі зазначено, що розташовані на вул. Городецького, 6-а будівлі і споруди є тимчасовими, тобто такими, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту.

Колегія суддів відмічає, що зміст вказаного лист є взаємосуперечливим, тому що в цьому ж листі Департамент земельних ресурсів стверджує, що згідно інформації отриманої від Печерської районної у місті Києві державної адміністрації на прибудинковій території житлових будинків № 4 та № 6 на вул. Архітектора Городецького відсутні технологічні споруди Київського метрополітену .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Що стосується добросовісності набуття майна, то Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості, за словами ВП ВС, повинні спонукати покупця до більшої обачливості (постанова ВП ВС від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

Тобто, особа, яка набуває нерухоме майно у власність, вправі покладатись на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно чи їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалась на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обмежень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Така позиція суду узгоджуються з висновками, які неодноразово робив Верховний Суд у своїх постановах, зокрема постановах від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20.

За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17).

При вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, набутого за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».

Як вже зазначалося колегією суддів вище, відповідачем було придбано земельні ділянки в 2015 році. Відповідач не знав і не міг знати про судові спори (справи № 2а-96/11 та № 757/8077/13-ц), пов`язані з земельною ділянкою кадастровим номером 8000000 000:76:027:0039, з огляду на те, що не був учасником даних справ. Судові спори стосувались земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:76:027:0039, в той час як відповідач придбав 3 (три) земельні ділянки з відмінними кадастровими номерами, отже підставним є висновок, що у відповідача не було і не могло бути підстав припускати, що 3 (три) земельні ділянки, які придбавались відповідачем можуть бути спірними.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

За таких обставин, зважаючи на недоведеність прокурором належними та допустимими доказами факту того, що відповідач придбаваючи спірні земельні ділянки та зареєструвавши за собою право власності на ці спірні земельні ділянки за відсутності в Реєстрі відомостей про права інших осіб на спірне нерухоме майно або їх обтяжень, з огляду на достовірність відомостей Реєстру, діяв недобросовісно.

Принагідно колегія суддів відмічає, що у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України"). Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах. Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи, наданих сторонами доказів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» є добросовісним набувачем та законним власником земельних ділянок. Право власності відповідачем набуте правомірно, що передбачає його законність і добросовісність.

За встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором та Київською міською радою не спростовано доводів відповідача про добросовісність набуття ним спірних земельних ділянок та не надано суду належних доказів щодо недобросовісності відповідача як набувача земельних ділянок, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо строку позовної давності до заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 922/1425/17.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 Цивільногокодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень ст. 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц та відображена у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.

Таким чином, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).

Таким чином, за змістом названих норм, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження №14-96цc18), від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження №14-381цс18), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 73), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18, пункт 80), від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (провадження №14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження №14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження №14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12 (провадження №14-194цс19, пункт 71), від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження №14-27-цс19, пункт 134), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження №14-396цс-19, пункт 51), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц (провадження №14-448цс19, пункт 28).

Як встановлено колегією суддів, прокурор проти застосування строків позовної давності заперечував, вказавши, що на підставі судових рішень у справі № 2а-96/11 та у справі № 757/8077/13-ц спірні земельні ділянки були повернуті у власність територіальної громади міста Києва. Відтак у Київської міської ради були відсутні підстави вважати, що спірні земельні ділянки вибули із власності. Отримавши 16.03.2015 інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на неї за Компанією Сенатум Холдінгс Лімітед, що дало можливість довідатись про порушення свого права та особу порушника (лист Департаменту земельних ресурсів від 22.03.2019). Отже, прокурор вважає, що позовна заява подана до суду в межах строків позовної давності.

Прокурор також вказав, що з набранням судовими рішеннями у справах № 2а-96/11 та № 757/8877/13-ц законної сили право власності територіальної громади міста на земельну ділянку було захищеним. Станом на 2013 рік підстав для вжиття Київрадою будь-яких заходів, у тому числі щодо витребування вказаної земельної ділянки у ТОВ «Престижбудсервіс» або будь-яких інших суб`єктів господарювання були відсутні. Про подальше незаконне вибуття земельної ділянки Київській міській раді не було відомо. Про незаконну реєстрацію права власності на земельну ділянку за суб`єктами господарювання Київська міська рада дізналась у березні 2015 році, а до цього право власності територіальної громади було поновленим. Разом з тим, прокурор просив суд, у разі встановлення судом факту пропущення строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, враховуючи обставини справи, вважав що в даному випадку є підстави для визнання причин пропущення строку позовної давності поважними, а тому просив суд визнати їх поважними.

Так, 01.07.2010 на підставі рішення Київської міської ради № 343/1399 від 23.04.2009, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між Київською міською радою та ТОВ «Престижбудсервіс», а 06.07.2010 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку розташовану за адресою: м. Київ, вул. А. Городецького, 6-а.

Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 23.05.2011 у справі №2а-96/11, яка набрала законної сили 09.06.2012, визнано протиправним та скасовано вищезгадане рішення позивача № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ «Престижбудсервіс».

Отже, позовна давність розпочала свій перебіг із набранням законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, тобто 09.06.2012.

Тобто, з вказаного моменту встановлено відсутність належного волевиявлення Київської міської ради на відчуження земельної ділянки, а відповідно з`явилось право у Київської міської ради подати позов до особи, яка була власником земельної ділянки про її витребування з чужого незаконного володіння.

Позовна заява у даній справі була подана 29.11.2017, тобто з порушення встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Колегією суддів не приймається посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався лише отримавши 16.03.2015 інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на неї за Компанією Сенатум Холдінгс Лімітед, що дало можливість довідатись про порушення свого права та особу порушника.

Позивач не навів жодних обставин, які б перешкоджали йому отримати цей витяг протягом 3 (трьох) років з моменту набрання рішенням суду по справі № 2а-96/11 законної сили.

Колегією суддів також не приймається посилання позивача на те, що до отримання вказаного витягу позивач вважав, що його права поновлені та не потребують захисту, оскільки якщо позивач вважав себе власником з моменту винесення рішення по справі № 757/8077/13-ц, він, як власник, був зобов`язаний вчинити дії щодо реєстрації свого права власності.

Щодо відсутності обов`язку Київської міської ради перевіряти Державний реєстр речових прав на предмет зареєстрованих речових прав інших осіб на спірну земельну ділянку, то колегія суддів наголошує, що в силу статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі; доказів про виконання цього обов`язку належним чином Київською міською радою матеріали справи не містять.

Додаткового варто зазначити, що Київська міська рада була учасником справи № 757/8077/13-ц, однією з вимог у якій було скасування державної реєстрації земельної ділянки за ТОВ «Престижбудсервіс». Отже, позивач мав знати про порушення свого права власності через заволодіння іншою особою спірною земельною ділянкою принаймні з дня ухвалення першого судового рішення у зазначеній справі, тобто принаймні з 02.10.2013 (а не з дня набрання цим рішенням законної сили).

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що з набранням законної сили судовими рішеннями у справах № 2а-96/11 та № 757/8077/13-ц право власності на земельну ділянку було захищене судами, а тому не було підстав звертатися з віндикаційним позовом. Застосовані у цих справах способи захисту (визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації) нездатні призвести до ефективного захисту порушення права власності від заволодіння цим майном. Для витребування нерухомого майна вимоги щодо оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна, документів, що посвідчують відповідне право, та будь-які інші вимоги є неефективними (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 148)). До того ж Київська міська рада у цих справах мала процесуальний статус відповідача і про захист її прав та інтересів не йшлося.

Отже, позивач як розумний власник, що належно представляє інтереси територіальної громади, не мав покладатися на судові рішення у цих справах, а передусім мав перевірити, за ким зареєстроване право власності на земельну ділянку після набрання законної сили судовим рішенням у названій вище справі.

Оскільки за віндикаційним позовом порушення полягає у незаконному заволодінні земельною ділянкою позивача, то право на віндикаційний позов виникає у нього з моменту такого заволодіння, а позовна давність починає спливати з моменту, коли позивач знав чи мав знати про заволодіння майном іншою особою.

Колегія суддів також вважає необґрунтованим клопотання прокуратури про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки право на подання такого клопотання належить саме позивачу, а не прокурору, водночас, навіть без врахування наведеного, прокурор не надав жодних належних доказів поважності таких причин.

На переконання колегії суддів, витяг від 16.03.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не може бути доказом поважності причин пропуску строків позовної даності, оскільки позивач міг отримати вказаний витяг раніше. Прокурором не доведено наявність об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість вчинення таких дій. Прокурором не надано жодних доказів щодо вчинення позивачем будь-яких дій щодо захисту свого порушеного права з червня 2012 року, а також доказів наявності об`єктивних обставин, які б цьому перешкоджали.

Отже, висновки суду першої інстанції, який що позивач дізнався про порушення права з моменту одержання ним витягу з Державного реєстру суперечать встановленим ним же обставинам справи та є юридично неспроможними.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні первісного позову про витребування спірних земельних ділянок на користь Київської міської ради, з огляду на факт набуття права власності на ці спірні земельні ділянки за відплатними правочинами, правові підстави для стягнення з Київської міської ради шкоди у розмірі 135 940 000,00 грн. відсутні, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги покладаються на Прокуратуру міста Києва.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові - відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції залишити за Прокуратурою міста Києва.

5. Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код 02910019) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» ((Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) (BEDFORD ROW 20-22, LONDON, WC1R 4 JS, реєстровий номер 8296030) 360 000,00 (триста шістдесят тисяч гривень) витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.В. Вовк

Т.П. Козир