Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/21329/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21329/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.

секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Валевач М.М.

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Кокоячук В.М.

третьої особи на стороні позивача - Іващук Л.А.

третьої особи -1 - на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи -2 - на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (у складі колегії суддів: Сибіга О.М. (головуючий), Вовк І.В., Козир Т.П.)

за первісним позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж",

2. Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед (виключено зі складу учасників справи ухвалою від 29.02.2024)

про витребування земельних ділянок

та за зустрічним позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД"

до Київської міської ради за участю Прокурора

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж",

2. Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед (виключено зі складу учасників справи ухвалою від 29.02.2024)

про стягнення шкоди у розмірі 135 940 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 29.11.2017 заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 6 (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах Київської міської ради (далі - Київська міськрада, Позивач) до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (далі - Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД", Відповідач) про витребування земельних ділянок.

1.2. Позов обґрунтований тим, що рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки в судовому порядку визнані недійсними, що дає підстави згідно статті 388 Цивільного кодексу України для витребування цієї ділянки у Відповідача (як останнього набувача майна) на користь його власника - територіальної громади міста Києва.

1.3. Під час нового розгляду справи 20.11.2023 Відповідачем подано зустрічний позов Компанії "Голденберг Ассетс ЛТД" до Київської міськради за участю Прокурора, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор", треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж", 2) Компанія Сенатум Холдінгс Лімітед, про стягнення шкоди у розмірі 135 940 000 грн.

1.4. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що витребування земельних ділянок у Компанії знаходиться в нерозривному зв`язку з встановленням незаконності рішення органу місцевого самоврядування та незаконності подальших дій на його реалізацію, тому з Позивача за первісними позовом (Відповідача за зустрічним позовом) - Київської міськради підлягає до стягнення сума грошових коштів у розмірі 135 940 000 грн, що відповідає дійсній ринковій вартості земельних ділянок, що витребовуються, та є сумою шкоди за вилучення майна з власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД".

1.5. Ухвалою суду від 27.11.2023 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Прокурора.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2020 рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021, позов Прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2021 касаційну скаргу Прокурора задоволено, вищевказані постанову та ухвалу скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

2.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 позов задоволено повеістю. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 рішення від 12.07.2022 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову Прокурора в інтересах Київської міської ради відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.09.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 позов Прокурора задоволено.

Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі міста Києва, площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170), вартістю 4 242 888,00 грн.

Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Архітектора Городецького, 4-6 у Печерському районі міста Києва, площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171), вартістю 20 238 575,80 грн.

Витребувано від Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, розташовану по вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі міста Києва, площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172), вартістю 12 551 877,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.6. Вказане рішення обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішення Київської міськради від 23.04.2009 № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "Престижбудсервіс" для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Голородецького, 6-А у Печерському районі м. Києва", скасованого в судовому порядку через його незаконність, а волі територіальної громади м. Києва на таке вибуття не було. За таких обставин виникли правові підстави для витребування земельних ділянок в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу Відповідача задоволено, вищевказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

2.8. При цьому суд апеляційної інстанції виснував про добросовісність Відповідача як кінцевого набувача спірної земельної ділянки, а також про пропуск Прокурором строку позовної давності для звернення до суду.

2.9. З такою постановою не погодився Прокурор та скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 31.10.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі Прокурор просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024.

3.3. Підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Прокурор визначив застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду про застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме щодо підстав витребування майна на підставі статей 378, 388 Цивільного кодексу України, у тому числі у добросовісного набувача; щодо строку позовної давності та його відліку за вимогами про витребування майна (норми статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України); щодо преюдиційного значення судових рішень (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України); щодо добросовісності набувача та розумної обачності як критерію добросовісності набувача у справах про витребування майна на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України).

3.4. Підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Прокурор визначив недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, а саме на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до прибудинкової території, розташування на ній міжбудинкового проїзду та технологічних споруд Київського метрополітену, а також доказів про дотримання Прокурором строків звернення до суду з позовом у цій справі.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД" просить суд залишити оскаржувану Прокурором постанову суду апеляційної інстанції без змін, а його касаційну скаргу - без задоволення.

3.6. Інші учасники справи своїм правом надати Суду відзиви на касаційну скаргу не скористалися.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 23.04.2009 Київська міськрада прийняла рішення № 343/1399 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Престижбудсервіс" (далі - ТОВ "Престижбудсервіс") для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва", яким:

- погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки за названою адресою;

- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);

- вирішено продати ТОВ "Престижбудсервіс" земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення, яка перебуває в оренді у ТОВ "Престижбудсервіс" згідно з договором від 18.08.2008 № 82-6-00510;

- затверджено умови продажу ТОВ "Престижбудсервіс" цієї земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації, далі - КМДА) забезпечити оформлення у двотижневий термін договору купівлі-продажу земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки має бути оформлено та видано ТОВ "Престижбудсервіс" в установленому порядку державний акт на право власності.

4.2. 01.07.2010 Позивач як продавець та ТОВ "Престижбудсервіс" як покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М. за № 586, за умовами якого (пункти 1.1, 1.2, 2.1) продавець продав, а покупець придбав земельну ділянку, розташовану на вулиці Архітектора Городецького, 6-А у Печерському районі м. Києва, загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації. Земельна ділянка продана для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення. Ціна продажу 15 974 709,00 грн.

4.3. Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА від 01.07.2010 № 1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з такими обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07.05.2010 залишено без змін.

Наведене свідчить про наявність судових та досудових спорів щодо спірної земельної ділянки упродовж 2009-2010 років.

4.4. 06.07.2010 ТОВ "Престижбудсервіс" видано державний акт № 02-8-00286 на право власності на спірну земельну ділянку.

4.5. У подальшому постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано рішення Позивача від 23.04.2009 № 343/1399 про продаж земельної ділянки ТОВ "Престижбудсервіс". Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що продана ТОВ "Престижбудсервіс" земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 на вулиці Архітектора Городецького у місті Києві та включає в себе проїзд між зазначеними будинками, а також використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку № 4.

4.6. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Проте під час апеляційного перегляду справи № 757/8077/13, а саме 10.12.2013, ТОВ "Престижбудсервіс" як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю "Городецький пасаж" (далі - ТОВ "Городецький пасаж", Третя особа-2) як покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн без ПДВ.

4.7. У свою чергу ТОВ "Городецький пасаж" відчужило вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (Третя особа-3) на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 за ціною 16 750 000,00 грн (2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання договору).

4.8. У подальшому ТОВ "Будгеопроект" виконало роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га по вул. Архітектора Городецького, 6-А, внаслідок чого було створено 3 нові земельні ділянки.

4.9. 11.12.2015 між Третьою особою-3 як продавцем та Відповідачем як покупцем укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;

- площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 4-Б, за ціною 388 012,00 доларів США;

- площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, розташовану за адресою: м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США.

4.10. З огляду на поділ спірної (первісної) земельної ділянки Прокурором у цій справі заявлено вимоги про витребування у Відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь територіальної громади міста Києва трьох новоутворених земельних ділянок.

4.11. Відповідач за первісним позовом заявив про застосування позовної давності у цьому спорі, зазначивши, що початком її перебігу є набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі № 2а-96/11, тобто 09.06.2012.

4.12. Під час нового розгляду справи 20.11.2023 Відповідачем подано зустрічну позовну заяву, обґрунтовану тим, що витребування від нього земельних ділянок знаходиться в нерозривному зв`язку зі встановленням судами незаконності рішення Позивача (органу місцевого самоврядування) та незаконності подальших дій на його реалізацію, а тому з Київської міськради (відповідача за зустрічним позовом) підлягає до стягнення сума грошових коштів в розмірі 135 940 000, 00 грн, що, згідно експертному висновку, відповідає дійсній ринковій вартості земельних ділянок та є сумою шкоди за вилучення вказаного майна з власності Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора, представників Відповідача та Третьої особи на стороні Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 цього ж кодексу визначає перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

5.3. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями статті 14 Основного Закону унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

5.4. Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

5.5. За змістом частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, при цьому здійснюють від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Водночас відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності

Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, а здійснення органом місцевого самоврядування права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

5.6. Згідно з положеннями статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

5.7. За частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Стаття 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

5.8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2011 у справі №2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ "Престижбудсервіс".

Тобто судовими рішеннями у зазначеній справі встановлено протиправність рішення органу місцевого самоврядування, що свідчить про допущені порушення вимог законодавства при його прийнятті.

5.9. В такий спосіб суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності на підставі рішення, скасованого в судовому порядку через його незаконність, то волі територіальної громади м. Києва на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.

5.10. З огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України на право власника витребувати свої земельні ділянки не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16.

5.11. Крім того, судовим рішенням у справі № 757/8077/13-ц (за позовами фізичних осіб до ТОВ "Престижбудсервіс", Київської міськради та Департаменту земельних ресурсів КМДА про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державного акта, державної реєстрації) встановлено, що земельна ділянка, яка продана ТОВ "Престижбудсервіс", є прибудинковою територією житлових будинків № 4 та № 6 по вул. Архітектора Городецького у м. Києві та єдиним проїздом між зазначеними будинками та частиною скверу, а вказані житлові будинки № 4 та № 6 мають входи до парадних через єдиний міжбудинковий проїзд.

5.12. Тобто при розгляді вказаної справи судом безпосередньо досліджувались і встановлювались обставини, з подальшим відображенням їх у мотивувальній частині, належності спірних земельних ділянок до прибудинкової території та міжбудинкового проїзду.

5.13. При цьому преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі правові висновки Верховний Суд формував у численних постановах, зокрема від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14, від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18, від 05.04.2023 у справі № 756/2484/19 та інших.

5.14. За таких обставин та з огляду на вимоги частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України Верховний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі про належність спірної земельної ділянки до прибудинкової території. Водночас суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не надав належної оцінки зазначеним обставинам та помилкового зазначив про їх недоведеність Прокурором.

5.15. Судом першої інстанції взято до уваги, що відповідачами ні у вказаній справі № 757/8077/13-ц, ні у цій справі № 910/21329/17 зазначені обставини належними доказами не спростовано. Так само не спростовано і численні докази використання спірної земельної ділянки Комунальним підприємством "Київський метрополітен" для експлуатації технологічних споруд.

5.16. З урахуванням викладеного та зважаючи на вимоги частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (у редакції і на час відчуження земельної ділянки Київською міськрадою, і на момент придбання її Відповідачем) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

5.17. Вказана норма закону є імперативною, тобто не містить виключень чи посилань на певні обставини та не допускає будь-якої дискреції уповноважених органів та посадових осіб. Тобто зазначені обмеження були і є доступними, чіткими та зрозумілими, тому наслідки їх недотримання мають бути передбачуваними та прогнозованими.

5.18. За таких обставин, а також з урахуванням явно видимих зовнішніх ознак спірних земельних ділянок місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що як Компанія "Голденберг Ассетс ЛТД", так і попередні власники цих земельних ділянок (ділянки) були обізнані про існування вказаних вище обставин. Тобто проявивши розумну обачність, Відповідач міг і повинен був знати про те, що на спірних земельних ділянках розташовані споруди Київського метрополітену та проїзд до житлових будинків, тому набуття таких ділянок у власність не може бути правомірним.

5.19. При цьому колегія суддів також посилається на усталену практику Верховного Суду у застосуванні норм права, що регулюють подібні правовідносини.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подібні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

В такий спосіб добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, при придбанні нерухомого майна у власність або при набутті іншого речового права на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на це нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 наведено правовий висновок, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі №669/927/16, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 та інших.

5.20. Крім вищезазначеного, при оцінці поведінки Відповідача на предмет чесності та добросовісності суд першої інстанції врахував наступне.

5.21. Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо земельної ділянки існує з 2009-2010 років. Одночасно з апеляційним переглядом судового рішення у вищезазначеній справі № 757/8077/13 між ТОВ "Престижбудсервіс" (продавець) та ТОВ "Городецький пасаж" (покупець) укладено договір від 10.12.2013 купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Через сім днів, а саме 17.12.2013, ця земельна ділянка знову була відчужена Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед.

У серпні 2015 року були виконані роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039), в результаті чого сформовано три нові земельні ділянки, які через чотири місяці (11.12.2015) були продані Відповідачу у цій справі.

5.22. Про вказані обставини Відповідач, як покупець нерухомого майна з особливим статусом - земельних ділянок, проявивши розумну обачливість, мав дізнатися під час переходу до нього права власності. При цьому, за висновками місцевого господарського суду, матеріалами справи та наданими доказами підтверджується розташування на спірних земельних ділянках технологічних споруд Київського метрополітену та проїзду між житловими будинками. Судом також враховано той факт, що судові спори щодо спірної земельної ділянки тривають з 2011 року, а її відчуження відбувалось під час розгляду справ судами та в результаті поділу на три окремі земельні ділянки. Про ці обставини Відповідач, проявивши розумну обачливість, міг дізнатися під час переходу до нього права власності.

5.23. Наведене дає підстави для висновків, що презумпція добросовісності Компанії "Голденберг Ассетс ЛТД" як набувача майна спростована судом першої інстанції з посиланням на встановлені фактичні обставини цієї справи та з достатнім обґрунтуванням. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Відповідач не є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

5.24. Натомість суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові до зазначеного питання підійшов формально та не врахував наведених обставин та необґрунтовано зазначив про добросовісність поведінки Компанії "Голденберг Ассетс ЛТД" при набутті у власність земельних ділянок з огляду на придбання ніби то зовсім інших об`єктів нерухомого майна, ніж свого часу були відчужені ТОВ "Престижбудсервіс" та ТОВ "Городецький пасаж". Крім того, суд не врахував обов`язкових для нього вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.2023, якою справу № 910/21329/17 направлено на новий розгляд.

5.25. За таких обставин та зважаючи на приписи статті 387 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування у Відповідача на користь територіальної громади міста Києва спірних земельних ділянок.

5.26. З урахуванням такого характеру дій Відповідача, а саме їх недобросовісності, треба застосовувати і статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2018 у справі №372/2592/15. Так має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

5.27. Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі № 916/731/21.

5.28. Верховний Суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Відповідач на підставі статті 661 Цивільного кодексу України не позбавлений був права пред`явити вимоги про відшкодування збитків до особи, у якої він придбав спірні земельні ділянки, тобто до Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед.

Зазначене відповідає і практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенню від 16.02.2023 у справі 32380/13 (Ibrahimbeyov and Others v. Azerbaijan).

5.29. Натомість заявлення таких вимог до Київської міськради не є обґрунтованим, оскільки вибуття вказаних земельних ділянок з власності територіальної громади м. Києва відбулося поза волею останньої, що підтверджується результатами судового розгляду справ щодо законності рішення Позивача від 23.04.2009 № 343/1399.

Таким чином, з огляду на встановлені судами у цій та інших справах, на які посилалися суди, обставини щодо незаконності формування земельної ділянки, порушення внаслідок її формування прав інших осіб, наявність у відкритих реєстрах (зокрема у Єдиному державному реєстрі судових рішень) даних щодо судових спорів стосовно неї, дії, спрямовані на штучне створення статусу добросовісного набувача, з метою формального унеможливлення витребування земельної ділянки та/або отримання компенсації в набагато більшому розмірі, ніж фактично здійснена сума витрат, не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, які належать до основних засад цивільного законодавства.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захисту підлягає виключно законно набуте право власності.

5.30. Щодо строку позовної давності та підстав для застосування наслідків її пропуску Суд звертає увагу на наступне.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

З положень статті 261 Цивільного кодексу України вбачається, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не лише з днем, коли особа довідалася про порушення її права (чи особу порушника), але й з днем, коли вона могла довідатися про таке порушення.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №910/9452/17 зазначив, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначала, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники (постанова від 26.11.2019 у справі №914/3224/16).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" у частині першій статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20, від 27.11.2024 у справі № 904/3502/22, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14 та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, яких закон уповноважує звертатися до суду з позовом в інтересах інших осіб.

Нормами частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Водночас наслідки пропуску строку позовної давності застосовуються лише за доведеної наявності порушення права особи. Тому при застосовуванні позовної давності суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності (за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

5.31. З огляду на викладене суд зобов`язаний у будь-якому випадку в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності розглянути її і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку з її закінченням (за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку).

5.32. Як вбачається з матеріалів справи, Київській міськраді з червня 2012 року (з дня набрання чинності постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.05.2011 у справі №2а-96/11) було відомо про визнання незаконним та скасування її рішення від 23.04.2009 "Про продаж земельної ділянки по вул. А. Городецького, 6- А у місті Києві ТОВ "Престижбудсервіс", а з 26.12.2013 - про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, скасування державного акта на право власності та скасування державної реєстрації права власності (набрання законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі № 757/8077/13).

5.33. Отже, з набранням судовими рішеннями у справах №2а-96/11 та № 757/8077/13 законної сили право власності територіальної громади міста на спірну земельну ділянку було захищеним і підстави для вжиття Київською міською радою будь-яких інших заходів, у тому числі щодо витребування вказаної земельної ділянки у ТОВ "Престижбудсервіс" або будь-яких інших суб`єктів господарювання, були відсутні.

5.34. Як вбачається з матеріалів справи та Відповідачем не спростовано, Київська міськрада не була обізнана про подальше незаконне вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності та про реєстрацію права власності на неї за іншими суб`єктами господарювання та про її подальший поділ, оскільки вона не є стороною цих угод та будь-якої згоди на поділ земельної ділянки не надавала.

5.35. Водночас, за доводами Київської міськради, про реєстрацію права власності на земельну ділянку за суб`єктами господарювання Позивач дізнався у березні 2015 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин до березня 2015 року у Київської міськради були відсутні підстави припускати, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності, оскільки і рішення про продаж, і договір купівлі-продажу та державний акт визнані незаконними та скасовані в судовому порядку у 2012 - 2013 роках, що давало цілком обґрунтовані підстави вважати, що право власності територіальної громади на землею було поновлено.

5.36. В такий спосіб, оскільки закон пов`язує початок перебігу строку позовної давності з часом, коли особі, право якої порушено, стало відомо про порушення закону та/або її прав і охоронюваних законом інтересів, початком строку позовної давності в даному випадку для Позивача (Київської міськради) є березень 2015 року, коли їй стало відомо про вибуття спірної земельної ділянки з власності територіальної громади.

5.37. Водночас доказів на спростування викладеного Відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Чинним законодавством на Позивача не покладено обов`язки щодо моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно чи інших реєстрів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 906/916/16, від 28.02.2018 у справі № 352/626/13, від 22.09.2021 у справі №922/3403/20.

5.38. При цьому початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на звернення з позовом, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

5.39. З огляду на викладене та беручи до уваги пред`явлення позову у цій справі у листопаді 2017 року суд першої інстанції обґрунтовано виснував про звернення Прокурора до суду в інтересах Київської міськради в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.

5.40. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов хибних висновків про необхідність відліку такого строку з травня 2012 року. Крім того, апеляційний суд взагалі не мотивував обрахування ним строку позовної давності при одночасному обґрунтуванні причин відмови у позові з інших підстав.

5.41. За таких обставин доводи касаційної скарги Прокурора знайшли своє підтвердження та свідчать про наявність підстав для скасування окаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Так відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Прокурора необхідно задовольнити, постанови суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/21329/17 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/21329/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Голденберг Ассетс ЛТД" (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) (BEDFORD ROW 20-22, LONDON, WC1R 4 JS, реєстровий номер 8296030) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код 02910019) 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ