Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/9466/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2024 р. Справа№ 910/9466/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.09.2023

у справі №910/9466/23 (суддя Л.Г. Пукшин)

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего"

про стягнення 153 289,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" про стягнення 153 289,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу №594/19 від 10.09.2019, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у період з 01.02.2022 по 01.05.2023 у розмірі 94 632,67 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 530,13 грн, штраф у розмірі 14 194,90 грн, 3% річних у розмірі 3 391,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 540,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами, що відповідачем не було виконано обов`язку щодо оплати тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва для розміщення реклами за на суму 94 632,67 грн, згідно виставленого рахунку №84798 від 15.02.2022 та недотриманням позивачем вимог ч. 5 ст. 46 ГПК України, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 94 632,67 грн задоволенню не підлягає.

Не погодившись із вказаним рішенням Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 04.09.2023 у справі №910/9466/23 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що висновки суду щодо недотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 46 ГПК України щодо подання заяви про зміну підстав позову, є не аргументованими та протирічать нормам чинного законодавства та пункту 6.16 договору №594/19; керуючись ст. 166 ГПК України, позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву та виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень з мотивами їх невизнання та відхилення. Апелянт зазначив, що останнім правомірно здійснено зарахування оплати в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, що підтверджується матеріалами справи та безпідставно було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023 апеляційну скаргу у справі №910/9466/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

19.10.2023 матеріали справи №910/9466/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/9466/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

03.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за участі представника, у задоволенні якого колегією суддів відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу.

10.11.2023 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - змін.

04.01.2024 через канцелярію суду відповідачем подано додаткові пояснення у справі.

12.01.2024 через канцелярію суду позивачем подано заперечення на додаткові пояснення відповідача.

13.02.2024 через канцелярію суду позивачем подано додаткові пояснення у справі.

13.02.2024 через канцелярію суду відповідачем подано додаткові пояснення у справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному та судді Козир Т.П. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9466/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024, справу №910/9466/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

05.04.2024 через канцелярію суду відповідачем подано додаткові пояснення у справі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9466/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024, справу №910/9466/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 10.09.2019 відповідач (рекламорозповсюджувач) та позивач (робочий орган) уклали договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу №594/19 (далі Договір), за умовами якого, на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).

Відповідно до пункту 1.3 Договору надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном, відповідно до глави 32 ЦК України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню, та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням. Цей договір є договором приєднання відповідно до статті 634 ЦК України.

Наведені у договорі терміни застосовуються у значеннях, наведених в чинних редакціях Закону України "Про рекламу", "Про благоустрій населених пунктів", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядку, рішеннях Київської міської ради та розпорядженнях її виконавчого органу та інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами (пункт 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що адресний перелік - це невід`ємна частина договору, який містить перелік місць для розміщення РЗ, на які за рекламорозповсюджувачем встановлено пріоритет та/або на які надано дозволи на розміщення РЗ, з зазначенням адреси та встановлено/продовжено пріоритет, дату встановлення/продовження та строк дії пріоритету, дата початку та закінчення строку дії дозволу, його продовження, а також відомостей про розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцями, яка визначається відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Підставою для формування та внесення змін до адресних переліків є відповідні рішення робочого органу/виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), прийняті в порядку, встановленому законодавством (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.4 Договору у разі внесення змін до відповідного адресного переліку, робочий орган формує адресний перелік у новій редакції або зміни до відповідного адресного переліку. Рекламорозповсюджувач зобов`язаний підписати відповідний адресний перелік (зміни до нього) на підставі встановлених/продовжених пріоритетів, наданих/продовжених дозволів, внесених змін до дозволів або скасованих (втрачених) відповідних пріоритетів та анульованих дозволів протягом трьох робочих днів з моменту встановлення/продовження відповідних пріоритетів, їх скасування (втрати), надання/продовження чи анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, чи внесення до них відповідних змін. При цьому обов`язки щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ виникають для рекламорозповсюджувача з дати прийняття рішення про встановлення/продовження пріоритету, прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що робочий орган має право на підставі відповідних рішень робочого органу про встановлення/продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу нараховувати та вимагати сплати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до пункту 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до пункту 4 частини 2 статті 11 ЦК України (пункт 6.3 Договору).

Згідно пункту 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства.

У пунктах 6.5, 6.6 Договору сторони передбачили, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача з заявою про продовження дозволу.

У разі нездійснення рекламорозповсюджувчем демонтажу РЗ відповідно до пункту 5.2.7 договору, після закінчення строку дії дозволу, плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акту обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама" (пункт 6.8 Договору).

На підставі відповідних рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) робочий орган здійснює перерахунок та коригує розмір плати за тимчасове користування місцем, про що підписується адресний перелік у новій редакції (пункт 6.10 Договору).

У відповідності до пункту 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.14 Договору плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця на зазначений казначейський рахунок. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та\або дозволів, не тягне за собою припинення дії цього договору в цілому (пункт 8.1 Договору).

В червні 2017 року та у лютому 2018 року ТОВ "Алего" звернулося до центру з надання адміністративних послуг Київської міської державної адміністрації (ЦНАП) Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявами про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за наступними адресами:

1) м. Київ, Святошинський район, Кільцева Дорога/вул. Зодчих, 62, дозвіл №09939-05-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 72 кв.м;

2) м. Київ, Дніпровський район, проспект Юрія Гагаріна, 8, дозвіл №28714-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 18 кв.м;

3) м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, 1, дозвіл №28715-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 18 кв.м;

4) м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, 3, дозвіл №28716-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

5) м. Київ, Дніпровський район, проспект Юрія Гагаріна, 16, дозвіл №28718-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

6) м. Київ, Дніпровський район, проспект Юрія Гагаріна 13, дозвіл №28719-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

7) м. Київ, Дніпровський район, проспект Визволителів, 15, дозвіл №28721-11-П-1, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

8) м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду/проспект Московський, 26-в (навпроти), дозвіл №29573-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (призматрон), площею 36 кв.м;

9) м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка, 2-г, дозвіл №29576-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 18 кв.м;

10) м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка, 18/проспект Героїв Сталінграду, дозвіл №29578-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (призматрон), площею 18 кв.м;

11) м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського, 27/23 №2, дозвіл №29579-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 18 кв.м;

12) м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Малиновського 11 (перед зупинкою), дозвіл №29580-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

13) м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка, 12, дозвіл №29581-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 36 кв.м;

14) м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5, дозвіл №29582-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (призматрон), площею 18 кв.м.;

15) м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду/Московський міст, дозвіл №29584-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (призматрон), площею 36 кв.м;

16) м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська (вул. Лайоша Гавро), дозвіл №29585-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (суцільний щит), площею 18 кв.м.

17) м. Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграду, 19, дозвіл №31259-12, тип рекламного засобу - щит, що стоїть окремо (призматрон), площею 36 кв м.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.05.2018 № 924 "Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" відмовлено в продовжені строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, згідно з додатком до нього у кількості 27 дозволів. Зокрема, відмовлено в продовжені строку дії дозволів ТОВ "Алего" по зазначеним вище 17 адресам позивача.

17.07.2018 позивачем винесено наказ від 17.07.2018 №638 "Про демонтаж рекламних засобів", відповідно до якого директору Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) "Київреклама" доручено забезпечити демонтаж рекламних засобів у кількості 233 одиниці, згідно з додатком до цього наказу, серед яких вказані рекламні засоби, що є власністю ТОВ "Алего".

Не погодившись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Алего" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Управління про визнання протиправним та скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2018 №924 "Про відмову у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" в частині, що стосується позивача, зобов`язання виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі повторного розгляду заяв позивача винести рішення про продовження строку дії 17 дозволів за вказаними адресами позивача та скасування наказу Управління від 17.07.2018 №638 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині, що стосується позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №640/22289/18, позов ТОВ "Алего" задоволено повністю.

В подальшому, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/22289/18 виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано розпорядження від 25.01.2021 №76 "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами", відповідно до якого ТОВ "Алего" продовжено строк дії 17 дозволів на розміщення зовнішньої реклами згідно з додатком.

На підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2020 № 39, від 19.01.2021 № 40, від 27.01.2021 № 95, від 29.01.2020 № 139, від 04.03.2020 № 396, від 14.05.2020 № 724, від 29.05.2020 № 763, від 22.09.2020 № 1475, від 30.09.2020 № 1518, від 30.09.2020 № 1521, від 19.10.2020 № 1638, від 19.10.2020 № 1642, від 23.11.2020 № 1836, від 22.12.2020 № 2051, від 25.01.2021 № 76, від 27.01.2021 № 94, від 28.01.2021 № 120, від 16.02.2021 № 272, від 23.02.2021 № 363, від 10.06.2021 № 1324 Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" було продовжено дозволи на розміщення рекламних засобів № 42408-14, № 12479-06-П-2, № 09939-05-П-1, № 28714-11-П-1, № 28715-11-П-1, № 28716-11-П-1, № 28718-11-П-1, № 28719-11-П-1, № 28721-11-П-1, № 29573-12, № 29546-12, № 29578-12, № 29580-12, № 29581-12, № 29582-12, № 29584-12, № 29585-12, № 31259-12, № 09943-05-П-1, № 12478-06-П-1, № 12480-06-П-1, № 12737-06-П-2, № 12738-06-П-2, № 15765-07-П-1, № 29575-12, № 31260-12, № 39668-14, № 39669-14, № 39671-14, № 39672-14, № 39844-14, № 39845-14, № 40053-14, № 40189-14, № 40446-14, № 42403-14, № 42406-14, № 42407-14, № 42409-14, № 42410-14, № 42411-14, № 42412-14, № 42413-14, № 42414-14, № 42415-14, № 42416-14, № 42417-14, № 42473-14, № 42475-14, № 42476-14, № 42478-14, № 42662-14, № 42751-14, № 42752-14, № 42964-14, № 42987-14, № 42989-14, № 42990-14, № 42991-14, № 42992-14, № 43432-15, № 74592-19, № 75359-19, № 77541-20, № 77667-20, № 77676-20, № 77677-20, а між позивачем та відповідачем було підписано Адресні переліки, які є невід`ємною частиною договору, згідно яких Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕГО" надано право тимчасового користування місцями.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписано додаткові угоди до Договору, а також ряд адресних переліків, в тому числі і адресний перелік № 42 від 29.07.2021, які є невід`ємними частинами договору, та в яких зазначено адресу рекламних засобів.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що адресний перелік № 42 підписаний сторонами 29.07.2021.

Згідно пункту 1 адресного переліку № 42, рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів у кількості 17 штук, за адресами, вказаними в ньому.

Відповідно до пункту 3 адресного переліку № 42, підписанням цього адресного переліку сторони засвідчують, що правовідносини сторін за договором, які виникають в зв`язку з розміщенням рекламних засобів, зазначених в п. 1 цього адресного переліку, продовжуються з дати початку продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

В пункті 4 адресного переліку № 42 зазначено, що права та обов`язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, починаючи з дати, з якої продовжено строк дії кожного дозволу, в порядку, передбаченому частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Цей перелік є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 6 адресного переліку № 42).

У зв`язку з продовженням, на підставі розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 25.01.2021 №76 строку дії 17 дозволів на розміщення зовнішньої реклами ТОВ "Алего" та підписанням між сторонами у справі адресного переліку від 29.07.2021 №42 до Договору, позивачем здійснено нарахування плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів позивача по договору на всі об`єкти, вказані у переліку від 29.07.2021 №42, починаючи з 01.07.2019 до 29.07.2021 та виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив про те, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 94 632,67 грн по оплаті нарахованої за Договором за період з 01.02.2022 по 01.05.2023 плати за користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача як суму вказаної заборгованості, так і штраф в сумі 14 194,90 грн, пеню в сумі 15 530,13 грн, 3 % річних в сумі 3 391,22 грн та інфляційні втрати в сумі 25 540,23 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- платіжним дорученням № 1893 від 23.02.2022 плату за спірний період відповідачем було сплачено у повному обсязі;

- зарахування позивачем вказаних коштів в рахунок попередніх періодів є неправомірним, оскільки позивач безпідставно нараховує відповідачу плату за користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів у період не з дати підписання адресного переліку № 42 від 29.07.2021, а з дати видання відповідного розпорядження Київської міської державної адміністрації № 76 від 25.01.2021 про продовження дозволів, а також за період у який через неправомірні дії позивача щодо відмови у продовженні дозволів відповідач не користувався спірними місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, а рекламні засоби були демонтовані.

Розглядаючи спір, місцевий суд у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що, не погодившись з нарахуванням позивачем плати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів позивача по договору на всі об`єкти, вказані у переліку від 29.07.2021 №42, починаючи з 01.07.2019 до 29.07.2021, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради про звільнення від плати за договором шляхом визнання відсутнім права, у якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок орендної плати за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 10.09.2019 №594/19, шляхом звільнення позивача від сплати орендної плати за період з 31.05.2018 по 25.01.2021 у сумі 824 199,31 грн., а також зобов`язання відповідача не нараховувати позивачу оплату штрафних санкцій по вищенаведеному договору по 17 рекламоносіях, зазначених у адресному переліку №42 (справа № 910/18204/21).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2022, у справі №910/18204/21 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- чинним законодавством та умовами договору передбачені виключні випадки звільнення рекламорозповсюджувача від сплати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу, серед яких відсутня така обставина, як неможливість здійснення господарської діяльності позивачем, у зв`язку з неможливістю встановлення рекламних засобів на місцях розміщення реклами, зайнятих іншими рекламорозповсюджувачами;

- з урахуванням наведеного посилання ТОВ "Алего" на неможливість використання місць, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів по договору від 10.09.2019 №594/19, що сталося за період з 01.08.2021 по 28.02.2022 по місцях, зайнятих іншими рекламорозповсюджувачами, судом не прийняті до уваги, оскільки такі підстави для звільнення від оплати за користування місцями для розміщення реклами умовами договору та Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві не передбачені;

- відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду в частині обов`язку позивача сплачувати плату за право на тимчасове користування місцем до дати прийняття розпорядження від 25.01.2021 №76 "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами", а також не довів наявності правових підстав для не нарахування плати за надане право на розміщення рекламних засобів у інші періоди;

- спірні правовідносини сторін регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями ЦК України про зобов`язання (Глава 47-51 ЦК України) та загальними положеннями ЦК України про договір (Глава 52-53 ЦК України), а тому посилання позивача на положення статті 762 ЦК України, яка регулює питання звільнення наймача (орендаря) від плати за користування майном за укладеним договором найму (оренди), є безпідставними.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що обов`язок відповідача сплачувати плату за право на тимчасове користування місцем до дати прийняття розпорядження від 25.01.2021 №76 "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами", встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2022, у справі № 910/18204/21, які набрали законної сили та має преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи №910/9466/23, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти позову, викладені у поданих ним заявах та поясненнях під час розгляду даної справи №910/9466/23 в суді першої та апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, пов`язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 №207, Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та іншими нормативними актами України.

Так, згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

У відповідності до пункту 23 та пункту 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено, що на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами" та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами" відповідачу надані/продовжені дозволи на розміщення рекламних засобів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату з порушенням строку, встановленого в пункті 6.14 договору, внаслідок чого була наявна заборгованість з оплати за попередні періоди.

Так, в пункті 6.16 договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договору, першочерговим погашенням вимог за грошовим зобов`язанням є погашення основної суми боргу, що виник у найдавніший період, а потім погашення пені та штрафів.

Тобто, в разі наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла раніше до повного її погашення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зараховувались платежі у хронологічному порядку, починаючи із погашення заборгованості, яка виникла раніше, що підтверджується наданою позивачем до суду першої інстанції довідкою про стан розрахунків між Управлінням та ТОВ "Алего" за період з 01.02.2022 року по 01.05.2023 року, яка відображає зарахування коштів відповідача до місцевого бюджету за рахунками №65306 (часткове погашення) від 29.07.2021 року, №65304 (часткове, до повного погашення) від 29.07.2021, №65294 від 27.07.2021, №65289 від 29.07.2021, №65286 від 29.07.2021, №65284 від 29.07.2021, №84798 від 15.02.2022, рахунок коригування №84799 (до рах.84798) від 15.02.2022, рахунок коригування №86395 (до рах. 84798) від 25.02.2022, рахунок коригування №100155 (до рах. №84798) від 01.08.2022, по борговим зобов`язанням, що виникли у найдавнішній період.

При цьому, колегія суддів не погоджується з місцевим господарським судом про не взяття до уваги додаткових доказів (довідки про стан розрахунків) поданих позивачем на підтвердження наявності заявленої заборгованості, як таких, що подані з порушенням строку на їх подання та не були заявлені у позовній заяві, з огляду на таке.

Відповідно до приписів частини 1, 2, 3, 4, 5 та 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Однак вищезазначена довідка була подана разом із відповіддю на відзив, з метою спростування доводів та правової позиції відповідача, що відповідає приписам частин 3, 4 статті 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За наведених обставин в сукупності, колегія суддів зазначає, що позивач, керуючись п. 6.16. договору, правомірно зарахував здійснену відповідачем оплату відповідно до платіжної інструкції № 1893 від 23.02.2022 в погашення заборгованості, яка виникла раніше, а саме на підставі рахунків № 65294 від 27.07.2021, №№65306, 65304, 65289, 65286, 65284 від 29.07.2021, що вбачається з довідки про стан розрахунків за період з 01.02.2022 по 01.05.2023 згідно договору №594/19 від 10.09.2019 року.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості у періоди по яких позивачем зараховано зазначені вище оплати, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

У той же час, як підставу для відмови у задоволенні позову, місцевий суд вказав про недотримання позивачем вимоги частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, щодо подання заяви про зміну підстав позову, у зв`язку з чим, за висновком суду першої інстанції, предметом даного спору є наявна та не погашена на думку позивача заборгованість у розмірі 94 632,67 грн, яка виникла згідно виставленого рахунку № 84798 від 15.02.2022 за Договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу №594/19 від 10.09.2019.

За висновком місцевого суду необхідність у поданні заяви про зміну підстав позову, зумовлена тим, що у відповіді на відзив, поданій в суді першої інстанції, позивачем було наведено додаткові обставини, зокрема, що відповідачем були порушенні договірні зобов`язання за Договором щодо сплати коштів за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ і, відповідно, була наявна заборгованість, що виникла раніше за наступними рахунками: №65306 від 29.07.2021, №65304 від 27.07.2021, №65294 від 27.07.2021, №65289 від 29.07.2021, №65286 від 29.07.2021, №65284 від 29.07.2021, а тому згідно із платіжною інструкцією від 23.02.2022 № 1893 позивачем вказані кошти було направлено на погашення заборгованості, яка виникла у найдавніший період згідно п. 6.16 Договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком місцевого суду, оскільки зазначення Управлінням у відповіді на відзив про наявність заборгованості по рахункам №65306 від 29.07.2021, №65304 від 27.07.2021, №65294 від 27.07.2021, №65289 від 29.07.2021, №65286 від 29.07.2021, №65284 від 29.07.2021, не зумовлює зміну предмета та/або підстав позову, оскільки вказані доводи позивача були надані як заперечення на аргументи відповідача про відсутність заборгованості по спірному рахунку №84798 від 15.02.2022.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих послуг за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 594/19 від 10.09.2019 року та факту наявності заборгованості у розмірі 94 632,67 грн, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу визнаються колегією суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" 3 391, 22 грн 3% річних, 25 540,23 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.02.2022 по 01.05.2023, 15 530,13 грн пені, нарахованої за період з 21.02.2022 по 20.08.2022 та 14 194,90 грн 15% штрафу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.02.2022 по 01.05.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3 391, 22 грн 3% річних та 25 540,23 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Крім того, відповідно до пункту 7.3. договору сторони погодили, що робочий орган має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 21.02.2022 по 20.08.2022 та штрафу, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 15 530,13 грн пені та 14 194,90 грн 15% штрафу підлягають задоволенню в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 94 632,67 грн основного боргу, 3 391,22 грн 3% річних, 25 540,23 грн інфляційних втрат, 15 530,13 грн пені та 14 194,90 грн штрафу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/9466/23 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради 94 632 (дев`яносто чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн 67 коп. основного боргу, 15 530 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн 13 коп. пені, 14 194 (чотирнадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 90 коп. штрафу, 3 391 (три тисячі триста дев`яносто одна) грн 22 коп. 3% річних, 25 540 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот сорок) грн 23 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисяі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп.

Матеріали справи №910/9466/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко