Постанова

від 24.09.2024 по справі 171/668/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6958/24 Справа № 171/668/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 171/668/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємства «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кривому РозіДніпропетровської області,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу Комунального підприємства «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року у цивільній справі № 171/668/23, яке ухвалено суддею Томаш В.І. в м.Покрові Дніпропетровськоїобласті,відомостей щодо дати складення повного тексту судового рішення матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Комунального підприємства «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до Наказу № 150 від 08 серпня 1991 року її було прийнято на посаду секретаря машиністки Апостолівської ЦРЛ, а згодом переведено на посаду медреєстратора полікілніки, назву посади змінено на реєстратор медичний консультативної поліклініки.

Наказом КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 472-К від 21 грудня 2022 року було внесено зміни до штатного розпису, згідно з яким посада, яку займала відповідач, скорочена.

27 грудня 2022 року відповідачем було прийнято Наказ «Про попередження про планове звільнення» 27 лютого 2023 року реєстратора медичного консультативної поліклініки ОСОБА_1 , а 27 лютого 2023 року прийнято Наказ про № 47-К про звільнення позивача із займаної посади.

Позивач посилається на те, що її звільнення є незаконним через порушення порядку звільнення передбаченого ст. 40, 49-2 КЗпП, акцентує увагу на порушення її переважного права на залишення на роботі та не проведення порівняльного аналізу того, хто має право на таке залишення.

Також позивач вказує на те, що в період з 27 грудня 2022 року по 27 лютого 2023 року, ні директор, ні інша особа КП «Апостолівська МЛ» АМР», не ознайомлювали її з переліком вакантних посад, зокрема з посадою кухонний робітник кухні.

Глибину моральних страждань позивач обґрунтовує тим що вона втратила нормальні життєві зв`язки через звільнення, родина втратила дохід, іншої роботи з моменту звільнення до цього часу не має, витрачає додатково зусилля на пошук роботи та судовий процес щодо поновлення на роботі.

На підставінаведеного вищепозивач просиласуд визнати незаконним та скасувати Наказ КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 47-К від 27 лютого 2023 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 , реєстратора медичного консультативної поліклініки, 27 лютого 2023 року з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної чисельності, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді реєстратора медичного консультативної поліклініки КП «Апостолівська МЛ» АМР», стягнути з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 лютого 2023 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі. Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межасуми платежів за один місяць - допустити до негайного виконання. Стягнути з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн, стягнути з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на користь позивача судові витрати по справі.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано Наказ КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 47-К від 27 лютого 2023 року «Про звільнення», яким звільнено ОСОБА_1 , реєстратора медичного консультативної поліклініки, 27 лютого 2023 року з займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної чисельності, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді реєстратора медичного консультативної поліклініки КП «Апостолівська МЛ» АМР».

Стягнуто з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 лютого 2023 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 370 грн 34 коп в сумі 112213 грн 02 коп. (зробивши відрахування прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35 000 грн.

Стягнуто з КП «Апостолівська МЛ» АМР» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 073,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що законодавством чітко не передбачено в якому вигляді (процедура або методика) роботодавець повинен проводити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, які залишились на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Апелянт наголошує на тому, що той факт, що юрисконсульт, перебуваючи у відпустці, зробила порівняльний аналіз та визначила переважне право ОСОБА_2 на залишення на посаді реєстратора медичного консультативної поліклініки, не порушує порядку проведення порівняльного аналізу, оскільки такого порядку не існує. Вважає, що відповідачем проведено детальний аналіз та визначено що право на переважне залишення на роботі має саме ОСОБА_2 .

Апелянт акцентуєувагу натому,що окрімпорівняльного аналізупереважного правана залишенняна роботіміж ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,скорочення позивачабуло погодженона засіданніпрофспілкового комітетуПервинної профспілковоїорганізації КП«Апостолівська МЛ»АМР»,на якомубуло прийняторішення залишитина посадіреєстратора медичного ОСОБА_2 .а позивачазвільнити,що підтверджуєтьсявитягом зпротоколу засіданняпрофспілкового комітетуППО КП«Апостолівська МЛ»АМР» №18від 26грудня 2022року.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника КП «Апостолівська МЛ» АМР» - Кондратенко В.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до Наказу Апостолівської ЦРЛ № 150 від 08 серпня 1991 року, ОСОБА_3 прийнято на посаду секретаря-машиністки Апостолівської ЦРЛ, в подальшому, з 21 квітня 2021 року - КП «Апостолівська МЛ» АМР».

Назаком Апостолівської ЦРЛ № 24-к від 01 лютого 2002 року ОСОБА_3 з 01 лютого 2012 року переведено на посаду медреєстратора поліклініки Апостолівської ЦРЛ, в подальшому, з 21 квітня 2021 року - КП «Апостолівська МЛ» АМР».

Відповідно до запису в трудовій книжці № 10 від 01 квітня 2012 року назву посади позивача змінено на посаду - реєстратор медичний консультативної поліклініки (а.с.15-16).

21 грудня 2022 року директором КП «Апостолівська МЛ» АМР» прийнято наказ № 472-К «Про внесення змін до штатного розпису», відповідно до якого, на підставі техніко-економічного обґрунтування необхідності оптимізації штатної чисельності працівників КП «Апостолівська МЛ» АМР» від 21 грудня 2022 року № 196 вирішено вивести із штатного розпису, зокрема посаду реєстратора медичного консультативної поліклініки (а.с.58).

26 грудня 2022 року відбулось засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації КП «Апостолівська МЛ» АМР», порядком денним якого було питання про зменшення кількості штатних посад реєстратора медичного по КП «Апостолівська МЛ» АМР» до 1,0 ставки. Згідно витягу з протоколу ППО КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 18 від 26 грудня 2022 року, профспілковим комітетом надано згоду на вивільнення ОСОБА_1 , у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатної чисельності з 27 лютого 2022 року.

На вказаному засіданні ППО КП «Апостолівська МЛ» АМР» визначено, що переважне право продовжувати трудові відносини на посаді реєстратора медичного має ОСОБА_2 , яка працює в лікарні з 1984 року на посаді реєстратора медичного, вдова, має статус особи, якій залишилось менше одного року до настання пенсійного віку, утриманці відсутні, порівняно з ОСОБА_1 , яка працює в лікарні з 1991 року, з 2002 року на посаді реєстратора медичного.

Позивачу ОСОБА_5 запропоновано вакантну посаду кухонного працівника. (а.с.18).

27 грудня 2022 року директором КП «Апостолівська МЛ» АМР» прийнято Наказ № 480-К «Про попередження про заплановане звільнення», відповідно до п. 1 якого вирішено згідно з Наказом від 21 грудня 2022 року № 472-К «Про внесення змін до штатного розпису», попередити про заплановане звільнення 27 лютого 2023 року, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, реєстратора медичного консультативної поліклініки ОСОБА_1 . У пункті 2 вказаного Наказу доручено начальнику відділу кадрів ознайомити з Наказом ОСОБА_1 під особистий підпис за два місяці до вивільнення, в разі відмови від підпису про ознайомлення скласти відповідний Акт. Крім того, в п. 3 вказаного Наказу зазначено вакантні посади для запропонування подальшої роботи, а саме посаду кухонний робітник кухні (а.с.19).

27 грудня 2022 року працівниками КП «Апостолівська МЛ» АМР», а саме начальником відділу кадрів ОСОБА_6 , інспектором з кадрів ОСОБА_7 та головною медичною сестрою ОСОБА_8 , було складено Акт № 50 про відмову поставити підпис про ознайомлення з Наказом від 27 грудня 2022 року № 480-К «Про попереднє заплановане звільнення», відповідно до якого 27 грудня 2022 року о 09:35 годині, в присутності зазначених осіб, реєстратор медичний ОСОБА_9 ознайомилась зі змістом наказу про попередження про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням штатної чисельності від 27 грудня 2022 року № 480-К, від запропонованої посади кухонного робітника відмовилась. В запропонування ОСОБА_10 поставити підпис про ознайомлення з наказом вона відмовилась від підписання наказу, проте витяг з Наказу від 27 грудня 2022 року № 480-К «Про попереднє заплановане звільнення» отримала (а.с.66).

Наказом КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 47-К від 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 27 лютого 2023 року звільнено із займаної посади реєстратора медичного консультативної поліклініки у зв`язку зі скороченням штатної чисельності, згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.67).

27 лютого 2023 року працівниками КП «Апостолівська МЛ» АМР», а саме начальником відділу кадрів ОСОБА_6 , інспектором з кадрів ОСОБА_7 та головною медичною сестрою ОСОБА_8 , було складено Акт № 1 про відмову поставити підпис про ознайомлення з Наказом від 27 лютого 2023 року № 47-К «Про звільнення», відповідно до якого 27 лютого 2023 року о 15:35 годині, в присутності зазначених осіб, реєстратор медичний Слива Н. особисто ознайомилась зі змістом наказу про звільнення від 27 лютого 2023 року № 47-К, поставити підпис про ознайомлення з наказом вона відмовилась, проте витяг з Наказу від 27 лютого 2023 року № 47-К «Про звільнення» отримала (а.с.68).

Звертаючись до суду з позовом скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач посилалась на те, порушення роботодавцем її переважного права на залишення на роботі та не проведення порівняльного аналізу того, хто має право на таке залишення. Крім того посилалась на те, що в період з 27 грудня 2022 року по 27 лютого 2023 року, ні директор, ні інша особа КП «Апостолівська МЛ» АМР», не ознайомлювали її з переліком вакантних посад, зокрема з посадою кухонний робітник кухні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що юридично-правове обґрунтування права залишитись на роботі під час оптимізації штатної чисельності працівників КП «Апостолівська МЛ» АМР» складене особою що перебувала в відпустці станом на дату підпису такого документу 21 грудня 2022 року, остання не була відкликана з відпустки, ця обставина визнавалась відповідачем, також посилався на те, що висновок (обґрунтування) не містить даних на підставі порівняння яких характеристик доцільно звільнити саме позивача, а лише констатовано факт про доцільність звільнення ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, провадження № 61-38337св18, від 09 червня 2021 року у справі № 444/372/20, провадження № 61-5325св21, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, провадження № 61-787св17, зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17, провадження № 61-576сво18, зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року за №754/12401/21 зроблено висновок: «Доводи касаційної скарги про те, що позивач мав переважне право на залишення на роботу, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила ст. 42 КЗпП України щодо врахування переважного права на залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню. У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у ч. 2 ст. 42 КЗпП України.

Отже, право на залишення на роботі, передбачене ч. 1 ст. 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування у новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.»

В своїй позовній заяві позивач посилається на порушення її переважного права на залишення на роботі та не проведення порівняльного аналізу того, хто має право на таке залишення.

При цьому суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що юридично-правове обґрунтування права залишитись на роботі під час оптимізації штатної чисельності працівників КП «Апостолівська МЛ» АМР» складене особою що перебувала в відпустці станом на дату підпису такого документу 21 грудня 2022 року та про те, що вказане обґрунтування не містить даних на підставі порівняння яких характеристик доцільно звільнити саме позивача, а лише констатовано факт про доцільність звільнення ОСОБА_1 , відповідно до вимог КЗпП України, самостійно не надав правової оцінки наявності у позивача переважного права перед ОСОБА_2 на залишення на посаді реєстратора медичного консультативної поліклініки.

Судом першої інстанції не надано оцінку, тому 26 грудня 2022 року відбулось засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації КП «Апостолівська МЛ» АМР», порядком денним якого було питання про зменшення кількості штатних посад реєстратора медичного по КП «Апостолівська МЛ» АМР» до 1,0 ставки. Згідно витягу з протоколу ППО КП «Апостолівська МЛ» АМР» № 18 від 26 грудня 2022 року, профспілковим комітетом надано згоду на вивільнення ОСОБА_1 , у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штатної чисельності з 27 лютого 2022 року.

На вказаному засіданні ППО КП «Апостолівська МЛ» АМР» визначено, що переважне право продовжувати трудові відносини на посаді реєстратора медичного має ОСОБА_2 , яка працює в лікарні з 1984 року на посаді реєстратора медичного, вдова, має статус особи, якій залишилось менше одного року до настання пенсійного віку, утриманці відсутні, порівняно з ОСОБА_1 , яка працює в лікарні з 1991 року, з 2002 року на посаді реєстратора медичного (а.с.18).

Так, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування відмови у звільненні працівника з підстав, вказаних у поданні роботодавця. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання договору з працівником є порушенням його законних прав.

Висновок про обґрунтованість або необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових та професійних якостей. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів відмови.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №336/5828/16 дійшла висновку, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов не врахував, що у матеріалах справи наявний висновок ППО КП «Апостолівська МЛ» АМР» щодо згоди на звільнення позивача із займаної ним посади і висновок про переважне право ОСОБА_2 на продовження трудових відносин з відповідачем.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що уч. 2 ст. 49-2 КодексуУкраїни передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва та праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.У таких випадках роботодавець повинен дотримуватися вимог ст. 42 Кодексу, якою встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці. За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевагау залишенні на роботі надається в тому числі працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (п. 10 ст. 42 Кодексу).

Таким чином, особи передпенсійного віку включені до категорії осіб, яким надано переважне право залишатися на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників за умови однакової продуктивності праці.

Отже, переважне право ОСОБА_2 на продовження трудових відносин з відповідачем закріплено за законодавчому рівні.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідач виконав вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а тому порушення з боку відповідача процедури звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - відсутні.

При цьому посилання позивача на те, що в період з 27 грудня 2022 року по 27 лютого 2023 року, ні директор, ні інша особа КП «Апостолівська МЛ» АМР», не ознайомлювали її з переліком вакантних посад, зокрема з посадою кухонний робітник кухні колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, 27 грудня 2022 року працівниками КП «Апостолівська МЛ» АМР», а саме начальником відділу кадрів Векленко І., інспектором з кадрів ОСОБА_7 та головною медичною сестрою ОСОБА_8 , було складено Акт № 50 про відмову поставити підпис про ознайомлення з Наказом від 27 грудня 2022 року № 480-К «Про попереднє заплановане звільнення», відповідно до якого 27 грудня 2022 року о 09:35 годині, в присутності зазначених осіб, реєстратор медичний Слива Н. ознайомилась зі змістом наказу про попередження про заплановане звільнення у зв`язку зі скороченням штатної чисельності від 27 грудня 2022 року № 480-К, від запропонованої посади кухонного робітника відмовилась. В запропонування ОСОБА_10 поставити підпис про ознайомлення з наказом вона відмовилась від підписання наказу, проте витяг з Наказу від 27 грудня 2022 року № 480-К «Про попереднє заплановане звільнення» отримала (а.с.66).

Отже позивач була належним чином повідомлена про майбутнє звільнення із запропонуванням наявної у відповідача вакантної посади, відомостей про наявність в КП «Апостолівська МЛ» АМР» інших вакантних посад, матеріали справи не містять.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення єневідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови у задоволенні позову покладається на позивача.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).За розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідачем було сплачено судовий збір у сумі4 627 грн.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, тому сплачений судовий збір підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Компенсувати Комунальному підприємству «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради за рахунок держави судові витрати пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 4627 (чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: