Ухвала

від 25.09.2024 по справі 914/2319/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.09.2024 Справа№914/2319/24

Суддя Манюк П.Т., розглянувши матеріали

заяви: Львівської міської ради, м. Львів,

про забезпечення позову до подання позовної заяви

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рікко» м. Львів,

встановив:

Заявник, Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви до суду, у якій особою, яка може мати статус учасника справи, зазначено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Рікко.

У заяві про забезпечення позову заявник повідомляє, що ним готується позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю Рікко про зобов?язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, щоб усунути перешкоди у користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою шляхом знесення приміщення павільйону площею 54, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10358533) з припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Рікко на це приміщення.

Відтак, заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення павільйону загальною площею 54, 6 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10358533).

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правові позиції Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводяться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суть забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи; полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заявником до заяви про забезпечення позову долучено акт обстеження від 23.05.2023 № 80, яким встановлено, що в приміщенні спірного павільйону на АДРЕСА_1 , який складається з 2 зблокованих споруд, здійснюють підприємницьку діяльність орендарі: ОСОБА_1 (реалізація питної води) та ОСОБА_2 (реалізація кондитерських виробів). В акті обстеження вказано, що земельна ділянка загальною площею 0, 0077 га фактично використовується ТзОВ «PIККО» безпідставно, оскільки встановлено, що договір оренди земельної ділянки та/або договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд відсутній.

Окрім цього, заявник зазначає, що згідно з ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» тимчасову споруду на АДРЕСА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд не внесено.

Відповідно до відомостей, що надані в листі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 4-0006-8934 від 28.06.2024, згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за вищевказаною адресою відсутні.

До матеріалів заяви долучено лист Управління земельних ресурсів Львівської міської ради від 24.07.2024 № 4-2403-9989 у якому зазначено, що ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2011 № 696 «Про користування ТзОВ «РІККО» земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » земельну ділянку площею 0,0077 га на АДРЕСА_1 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "РІККО" в оренду терміном на 10 років для обслуговування торгового павільйону за рахунок земель, що ненадані у власність або користування, за функцією використання - землі комерції. На підставі цієї ухвали між Львівською міською радою та ТзОВ «РІККО» укладено та зареєстровано у Львівській міській раді договір оренди землі № Ш 2419 від 28.12.2011, строк дії якого закінчився 14.07.2021.

22.11.2023 у Львівській міській раді за було зареєстроване звернення ТзОВ "РІККО" № 2-20552/АП-2403 про поновлення строку оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування торгового павільйону. За результатами розгляду даного звернення управлінням земельних ресурсів було підготовлено проект ухвали Львівської міської ради «Про надання ТзОВ «РІККО» земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1 », яким пропонувалось надати ТОВ «РІККО» земельну ділянку площею 0, 0077 га (кадастровий номер 4610137500:05:007:0123) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки для обслуговування торгового павільйону (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Цей проект ухвали розглядався на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради, що відбулося 16.05.2024, однак не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу, відтак був відхилений.

Суд звертає увагу, що заявник як власник земельної ділянки планує здійснити захист своїх прав на земельну ділянку у спосіб зобов?язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення приміщення павільйону площею 54, 6 кв.м. Тобто предметом спору є не лише земельна ділянка, права на яку порушуються, на переконання позивача, у спосіб розміщення на ній об`єкта нерухомого майна, а й сам об`єкт нерухомого майна, який, на думку позивача, перешкоджає йому використовувати вказану земельну ділянку. Заявлений позов буде з вимогами немайнового характеру.

Так, усталеною і послідовною є судова практика стосовно того, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За таких обставин і усталеної судової практики, враховуючи достатню імовірність розпорядження відповідачем належним йому на праві власності майном, стосовно якого позивач заявлятиме позовні вимоги для відновлення захисту своїх прав як власника земельної ділянки, на якій об`єкт нерухомості розташований, суд зазначає, що позивачем обрано відповідний та співвідносний із предметом спору спосіб забезпечення позову.

Також суд зазначає, що заборона вчиняти дії стосовно предмета спору не створює перешкод відповідачу в здійсненні господарської діяльності та не обмежує використання об`єкта нерухомості для своїх цілей. Об`єкт не вилучається із володіння та користування відповідача, а вжиті заходи забезпечення позову мають на меті збереження об`єкта нерухомості в тому правовому стані, в якому він знаходиться на цей час і на час вирішення спору по суті. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача і не порушують збалансованість інтересів сторін у цій справі.

Крім цього, у суду відсутні докази, що вжитими заходами забезпечення позову можуть порушуватися права інших осіб, адже право розпорядження нерухомим майном належить саме його власнику і всі наступні правочини та дії вчиняються саме з волевиявлення власника.

Суд також зауважує, що у випадку невжиття таких заходів і постановлення рішення на користь позивача, об`єкт нерухомості може бути відчужений чи змінений і відповідно задоволений позов у цій справі стане не ефективним способом захисту прав позивача і останній буде змушений ініціювати нові позовні вимоги до нових власників.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб є обґрунтованим, відповідає приписам п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, тому заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.

Розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 3 ст. 138 ГПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. При цьому, згідно з п. 1 ч. 13 ст. 145 ГПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1. Заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 914/2319/24 задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рікко» (79058, м. Львів, вул. Джерельна, будинок 21, код ЄДРПОУ 20788770), а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення павільйону загальною площею 54, 6 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 10358533).

3. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки.

4. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:

Стягувач: Львівська міська рада (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікко» (79058, м. Львів, вул. Джерельна, будинок 21, код ЄДРПОУ 20788770).

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

6. Невиконання заявником вимог даної ухвали щодо подання позовної заяви у визначені строки матиме своїм наслідком скасування вжитих заходів забезпечення позову.

7. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

8. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.