Рішення

від 17.09.2024 по справі 916/1974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа № 916/1974/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" (65045, м. Одеса, пров. Успенський, 11; код ЄДРПОУ 44695375),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" (65080, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 135, офіс 6/7; код ЄДРПОУ 40811949),

про витребування майна.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Бороган В.В.;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" з вимогою про витребування з незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" нежитлового приміщення 1-4Н, загальною площею 12,9 м2, вбудоване в перший поверх житлового будинку 11, провулок Успенський в місті Одеса. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справу № 916/1974/24 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" (Вх. № 2029/24 від 02.05.2024) - залишено без руху.

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1974/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.06.2024 об 11:50 год. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 04.06.2024 о 11:50 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

22 травня 2024 року до суду від ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/1974/24.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 02.07.2024 об 11:40 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.07.2024 о 11:40 год.

02 липня 2024 року до суду від ОСББ "П`ЄР" надійшов лист, в якому заявник просить розглядати справу у відсутності позивача.

Вказаний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 02.07.2024 суд, протокольною ухвалю відмовив відповідачу у задоволені клопотання (вх № 20622/24 від 22.05.2024) про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №916/1974/24 до набрання законної сили рішення у справі № 916/4114/23, суд зазначає, що обидві справи не пов`язані між собою ані предметом, ані підставами позову, тобто відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, звідси відсутня будь-яка об`єктивна обставина щодо задоволення даного клопотання.

Ухвалою суду від 02.07.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/1974/24. Постановлено здійснювати розгляд справи № 916/1974/24 по суті впродовж розумного строку та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024 о 15:10 год.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній доказами.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

У судовому засіданні 17.09.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 27 липня 2021 року сертифікатом готовності за реєстраційним номером № IУ123210719362 виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації "Реконструкція будівлі під багатоквартирний житловий будинок з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури за адресою: м. Одеса, Приморський район, провулок Успенський, 11.

Замовники об`єкта: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК МЕНЕДЖМЕНТ" (41489323), 65045, Україна, Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), провулок Успенський, б. 11. Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" (40811949), 65080, Україна, Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), вулиця Толбухіна б. 135, офіс 6/7 (надалі - відповідач).

07 вересня 2021 року, відповідно до акту приймання-передачі житлового багатоквартирного будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (надалі - АКТ), ТОВ «АПК МЕНЕДЖМЕНТ», в особі директора Шаповалова Олексія Вікторовича, що діє на підставі Статуту, передає багатоквартирний житловий будинок з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, що розташований за адресою: м. Одеса, провулок Успенський, 11 (далі - Житловий будинок), а ТОВ «Керуюча компанія «Коін» в особі директора Нерознак СЛ., що діє на підставі Статуту, приймає та підписами цього акту підтверджують дану передачу з встановленням активів житлового комплексу, як мають такі показники.

Відповідність житлового будинку вимогам, які пред`являються до закінченого будівництва об`єкта, проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації та підтверджує його готовність до експлуатації, підтверджується сертифікатом готовності за реєстраційним номером № IУ123210719362 від 27.07.2021.

За змістом Акту, загальні відомості містять: рік введення в експлуатацію 2021; матеріали стін - залізобетонні, газобетон; матеріали покрівлі руберойд; група капітальності: - 1; Кількість поверхів 10, технічний поверх та цокольний поверх; кількість секцій-1; Кількість сходових кліток - 1.

Відомості про площу житлового комплексу (його частини), кв. метрів: загально площа будинку без урахування площі технічного та цокольного поверхів - 53015,22 м2; житлова площа квартир - 1698,7 м2; загальна площа квартир та нежитлових приміщень технічного поверху у будинку - 3276,4 м2; загальна площа нежитлових приміщень цокольного поверху - 933,9 м2; Загальна площа технічних приміщень будинку, у т. ч. насосні, електрощитові, котельні 48,4 м2; загальна площа міст загального користування будинку - 695,9 м2; загальна кількість квартир та нежитлових приміщень технічного поверху у будинку 66 одиниць.

Житловий комплекс облаштовано: Водопроводом, приміщення цокольного та технічного поверху, 66 квартир та нежитлових примітне технічного поверху, з встановленими внутрішньобудинковими 66 індивідуальних лічильниками та лічильниками на загальні потреби; Каналізацією: приміщення цокольного та технічного поверху, 66 квартир та нежитлових приміщень технічного поверху; Опалення індивідуальні газові котли, приміщення цокольного та технічного поверху, 66 квартир та нежитлових приміщень технічного поверху; Електропостачанням: технічні приміщення та приміщення загального користування цокольного поверху, 66 квартир та нежитлових приміщень технічного поверху з встановленими внутрішньобудинковими 66 індивідуальних лічильниками та лічильниками на загальні потреби, Ліфтами: 1 шт. вантажно-пасажирський; Замково-переговорними пристроями: 1 (одна) зона входу; Прилегла територія з зоною паркінгу площею 346,9 м2.

20 жовтня 2021 року ФОП Сліпич Олександр Олександрович, РНОКПП: НОМЕР_1 , інженер (АЕ 003557, АР005058,АЕ 003530, АТ004774), технічний інвентаризатор, на замовлення відповідача виготовив технічний паспорт на нежитлове приміщення 1-4Н, загальною площею 12,9 м2, вбудоване в перший поверх житлового будинку 11, провулок Успенський в місті Одесі, яке, згідно акту, увійшло в перелік переданих об`єктів «Загальна площа технічних приміщень будинку, у т. ч. насосні, електрощитові, котельні 48,4 м2».

24 листопада 2021 року відповідач спрямовує повідомлення до «Компетентних органів», про залишення за собою на праві власності вбудовану топочну.

Згідно рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку (надалі будинок) розташованого за адресом: м. Одеса, провулок Успенський, 11, затверджених протоколом № 1 від 17 вересня 2022 року, співвласниками будинку створено ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «П`ЄР», Код ЄДРПОУ 44695375 (надалі - позивач).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, 21 вересня 2022 року проведено державну реєстрацію ОСББ «П`ЄР». Номер запису в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 1005561020000081225.

21 серпня 2023 року державний реєстратор Василівської сільської ради Болградського району Одеської області - Козлов Юрій Вікторович, на підставі наданих документів для державної реєстрації, прийняв рішення № 68958112 про державну реєстрацію права власності на приміщення (група приміщень), топочна, загальною площею 12,9 м2, адреса: Одеська область, м. Одеса, провулок Успенський, будинок 11, приміщення 1-4Н за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" (код ЄДРПОУ 40811949), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 372258976 від 08.04.2024.

Підсумовуючи викладене, позивач вважає, що спірне приміщення (нежитлове приміщення 1-4Н, загальною площею 12,9 м2, вбудоване в перший поверх житлового будинку 11, провулок Успенський в місті Одеса) незаконно вибуло із його володіння та повинно перебувати у власності та спільному вільному доступі співвласників будинку, оскільки як і за актом було передано до управління так і за своїм цільовим призначенням є необхідним для забезпечення підтримки життєдіяльності будинку.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення щодо непорушності права власності та підставного набуття зафіксовано також у статтях 321, 328 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Положеннями ст. 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон про ОСББ) співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщення у багатоквартирному будинку.

За змістом статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення) (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

До загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

Судом встановлено, що 15.10.2022 на загальних зборах ОСББ «П`ЄР», співвласниками було прийнято рішенням про відключення опалення місць загального користування. Обслуговування та ремонт газової котельної, а також придбання газу для подальшого опалення об`єктів нерухомого майна покласти на власників цих об`єктів нерухомого майна, які опалюються завдяки даної газової котельної.

Відповідно до п. 7 розділу VIII Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127 (надалі «Інструкція № 127), житлові та допоміжні приміщення нумеруються арабськими цифрами - окремо кожна квартира (група нежитлових приміщень, машино-місць) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалюваних приміщень позначається римськими цифрами.

За умовами пункту 25 частини 2 Розділу IV Інструкції Допоміжні (спільного користування) приміщення будинку (сходові клітки, ліфтові, бойлерні тощо) та неопалювані приміщення позначаються римськими цифрами.

Згідно технічного паспорту виготовлено ФОП Сліпич О.О. станом на 01 грудня 2020 року (Інвентаризаційна справа № 25/2020) на житловий будинок № 11, проволок Успенский, місто Одеса, спірне приміщення першого поверху, загальною площею 12,9 м2 позначене римськими цифрами XI, з призначенням приміщенні «топочна».

Згідно Інструкції № 127, характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, санвузол, ванна кімната, комора, приміщення для автономної системи опалення (котельня, топкова), пральня, гардеробна, зимовий сад тощо.

Відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, які затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2017, індивідуальний тепловий пункт - тепловий пункт, із якого здійснюється теплопостачання та керування системою теплоспоживання не більше ніж однієї будівлі (споруди) або її частини; тепловий пункт - спеціально обладнане приміщення, із якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, вентиляцією, технологічним навантаженням). У ньому відбувається трансформація параметрів теплоносія за видами споживання тепла, облік тепла тощо.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речова-правовому характеру індикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 нагадала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Отже, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

У рішенні від 09.11.2011 № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду: «… якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою» (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 760/34774/19 (провадження № 61-16370св20) зазначено, що: «суди не з`ясували належним чином чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим».

Такий же висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 638/5304/21 де зазначено, що: «Апеляційний суд не з`ясував належним чином чи є спірні приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: « 20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 598/175/15-ц)».

Касаційний господарський суд Верховного Суду у Постанові від 22 серпня 2023 року по справі 914/379/21 зазначив: «За змістом частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

5.9. Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

5.10. Отже, нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 30.06.2022 у справі № 906/1227/19.

5.11. У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 552/7636/14-ц та постановах Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 914/379/21, від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.

5.12. Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно належати до допоміжного та бути нежитловим. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 910/16166/19, від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.

5.13. Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 924/195/22, від 27.06.2023 у справі № 910/22039/21, від 31.01.2023 у справі № 914/379/21.

5.14. Визначальним для правильного вирішення цього спору є з`ясування та визначення правового режиму спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18, від 17.11.2021 у справі № 904/663/19, від 13.04.2021 у справі № 916/2961/18.

5.15. У постановах Верховного Суду в цій справі від 15.06.2022 та від 31.01.2023 зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Враховуючи те, що спірне приміщення повинно перебувати у власності та спільному вільному доступі співвласників будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР", у зв`язку з чим суд дійшов висновку про витребування з незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" нежитлове приміщення 1-4Н, загальною площею 12,9 м2, вбудоване в перший поверх житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" (65080, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 135, офіс 6/7; код ЄДРПОУ 40811949) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" (65045, м. Одеса, пров. Успенський, 11; код ЄДРПОУ 44695375) нежитлове приміщення 1-4Н, загальною площею 12,9 м2, вбудоване в перший поверх житлового будинку 11, провулок Успенський в місті Одеса.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОРПОРАЦІЯ НОВЕ ЖИТЛО" (65080, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 135, офіс 6/7; код ЄДРПОУ 40811949) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "П`ЄР" (65045, м. Одеса, пров. Успенський, 11; код ЄДРПОУ 44695375) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 25 вересня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.