Постанова

від 17.09.2024 по справі 916/4033/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4033/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 (головуючий суддя Тарасенко К. В., судді Іоннікова І. А., Разіна Т. І.)

у справі № 916/4033/21

за позовом виконувача обов`язків начальника п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Демківа Д. М.

до 1) Одеської обласної ради, 2) Управління обласної ради з майнових відносин і 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок Вперед",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906",

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу,

(у судовому засіданні взяв участь представник третьої особи - Черкес В. О.)

ВСТУП

1. Прокурор звернувся з позовом у цій справі як самостійний позивач до обласної ради, управління обласної ради з майнових відносин і товариства, посилаючись на проведення незаконної приватизації об`єкта спільної власності територіальної громади області, що порушує інтереси держави і суспільства.

2. Місцевий господарський суд залишив позов прокурора без розгляду, посилаючись на непідтвердження прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави.

3. Суд апеляційної інстанції дійшов до протилежного висновку.

4. За результатом розгляду касаційної скарги товариства, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на викладене нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. Виконувач обов`язків начальника п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Демків Денис Миколайович (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної ради (далі - відповідач-1, Одеська облрада), Управління обласної ради з майнових відносин (далі - відповідач-2, Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок Вперед" (далі - третя особа, Товариство), в якому просить суд:

- визнати недійсним пункт 12 рішення Одеської облради від 21.12.2017 № 642-VII "Про внесення змін до переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації" в частині включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, нежитлових будівель за адресою: Одеська обл., м. Одеса, бульвар Лідерсівський, № 13, загальною площею 2615,2 кв.м (далі - спірні нежитлові будівлі, спірне нерухоме майно);

- визнати недійсним пункт 6 додатку до рішення Одеської облради від 12.06.2018 № 760-VII "Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області, що підлягають приватизації" в частині включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, спірних нежитлових будівель;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від 03.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А., та зареєстрований в реєстрі за № 1305, а саме спірних нежитлових будівель (серед яких Дача Маразлі у тому числі), укладений між Товариством і Управлінням.

6. Підставою позову прокурор зазначає неправомірне включення Одеською облрадою спірного нерухомого майна (об`єкта приватизації) до об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. Вказує на те, що рішення Одеської облради від 21.12.2017 та від 12.06.2018 прийняті з порушенням визначеної законодавством процедури включення майна до переліку, що підлягає приватизації шляхом викупу, що є підставою для визнання зазначених актів недійсними згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) через порушення інтересів держави та суспільства.

7. З огляду на це, прокурор також зазначає, що подальше відчуження спірних нежитлових будівель у приватну власність Товариства на таких умовах порушило визначений законом порядок приватизації об`єктів комунальної власності. Наведене також є підставою для визнання укладеного договору купівлі-продажу об`єкта приватизації недійсним на підставі статті 215, частини 1 статті 203 ЦК України.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що як вбачається з матеріалів справи, прокурором не було визначено суб`єкта владних повноважень щодо його повідомлення в порядку, передбаченому абзацом 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки цим прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Прокурор не обґрунтував належним чином подання позову в інтересах держави та не визначив в інтересах якого саме суб`єкта він звернувся з позовом до суду. Крім того, в позові відсутнє визначення який саме орган державної влади не виконав належним чином свій обов`язок із захисту інтересів держави, як і не вказано про відсутність суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 хвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 скасовано. Матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду спору.

11. Апеляційний господарський суд вказав, що звертаючись з вимогами про визнання недійсним пункту рішення та додатку до рішення Одеської облради, а також укладеного між Товариством і Управлінням на підставі такого рішення договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від 03.09.2018, прокурор фактично звертається за захистом інтересів територіальної громади Одеської області, при цьому, оскільки оспорювані прокурором правочини укладені за участі Одеської облради, яка має представляти інтереси територіальної громади, однак, на думку прокурора, не тільки не захистила інтереси територіальної громади, а й порушила їх, то прокурор очевидно не може подавати позов в інтересах держави в особі такої ради, а тому, за висновками суду апеляційної інстанції, прокурор правомірно звернувся з позовом як самостійний позивач, та вказав Одеську облраду як відповідача у справі, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення такого позову без розгляду.

12. Окрім того, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора про те, що оскільки предметом позову є визнання недійсним рішення ради та договору купівлі-продажу стороною якого є Управління, і вказані правочини стосуються прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади Одеської області, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави без зазначення конкретного органу, в інтересах якого подано позов, пославшись у позовній заяві на необхідність захисту громадських інтересів.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Скаржник вважає постанову суду апеляційної інстанції незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що апеляційний господарський суд застосував норм статті 53, пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.10.2019 у справі №920/1044/18, від 24.04.2019 у справі №925/682/18.

15. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, які однозначно свідчать про те, що існує державний орган, який уповноважених на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме - Управління, на яке, на думку скаржника, відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Положення про управління обласної ради з майнових відносин, затвердженого рішенням обласної ради від 26.05.2016 №118-VII (далі - Положення), покладено обов`язок з представництва інтересів держави з питань приватизації майна територіальних громад Одеської області. Посилається на те, що всупереч наведеному Управління визнане відповідачем у цій справі.

16. Зазначає, що прокурор ухилився від дотримання встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави та не надав належних та допустимих доказів того, що існуючий орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах - Управління, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Позиція інших учасників справи

17. Спеціалізована антикорупційна прокуратура просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та повернути справу для розгляду до суду першої інстанції.

Інші заяви і клопотання

18. 31.07.2024 від Товариства надійшли пояснення з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, які він просить врахувати під час розгляду справи. Водночас, такі пояснення по-суті є доповненням до касаційної скарги та подані скаржником з пропуском, встановленим частиною 1 статті 298 ГПК України процесуального строку, а тому відповідно до положень частини 2 статті 118 ГПК України, залишається без розгляду.

19. Від скаржника 31.08.2024 надійшло клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду, яке за своїм змістом також є доповненням до касаційної скарги. Разом з тим, наведене клопотання подане з пропуском, встановленим частиною 1 статті 298 ГПК України процесуального строку, а тому відповідно до положень частини 2 статті 118 ГПК України, залишається без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, яке врегульовує підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає про таке.

22. Так, як убачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі № 916/4033/21 звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

23. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

24. Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

25. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

26. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

27. Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

28. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

29. Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

30. Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

31. Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

33. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

34. Частини 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

35. Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

36. Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

37. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

38. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

39. У цій справі, яка розглядається, прокурор звертаючись з позовом, вказав, зокрема, що Четвертим підрозділом детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001439 від 08.07.2019 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Одеської облради під час відчуження нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 13, на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2018 на користь Товариства, за ціною, яка була нижче ринкової, внаслідок чого громадським інтересам заподіяно тяжкі наслідки. Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадження у формі процесуального керівництва. До позовної заяви додано відповідні докази.

40. Таким чином, стверджуючи про незаконне включення Одеською облрадою спірного нерухомого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, а також незаконне подальше відчуження спірного нерухомого майна, яке є спільною власністю територіальної громади області, у приватну власність Товариства на підставі договору, укладеного з Управлінням, що порушує інтереси держави та суспільства.

41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі; частина четверта статті 300 ГПК України) виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

42. У справі № 916/4033/21, що розглядається, предметом позову є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень Одеської облради, якими спірний об`єкт нерухомого майна включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області.

43. Звертаючись із позовом у 2022 році, прокурор зазначав, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає в незаконній передачі Одеською облрадою у приватну власність об`єкта нерухомого майна, який до того ж є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, а також вказував на наявність досудового розслідування в кримінальному провадженні по факту відчуження спірного майна у 2018 році (з чого прослідковується обізнаність уповноваженого органу з порушенням інтересів держави). Визначивши Одеську облраду відповідачем, прокурор вказував на порушення саме цим органом, уповноваженим на розпорядження спірним об`єктом нерухомого майна в процедурі приватизації, інтересів територіальної громади області та держави в цілому.

44. Звідси, з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Одеську облраду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування її оскаржених рішень, передчасним і помилковим є висновок суду першої інстанції (пункт 9 цієї постанови; а також відповідні доводи скаржника (пункт 16 цієї постанови)) про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор. Зазначене також узгоджується з викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18.

45. За наведеного, ураховуючи ієрархію правових позицій Верховного Суду, а також те, що під час вирішення подібних спорів має враховуватися саме остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17), колегія суддів не приймає до уваги та не надає оцінку доводам скаржника, викладеним у пункті 14 цієї постанови, і відхиляє доводи, викладені у пункті 15 цієї постанови (зазначені доводи окрім викладеного у цій постанові також спростовуються висновками суду апеляційної інстанції (пункт 12 цієї постанови) і положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

46. Доводи скаржника наведеного вище не спростовують. Окрім того, відповідні доводи ґрунтуються на власному тлумаченні третьою особою на свою користь висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

47. Стосовно посилання Товариства на постанови Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 918/536/23, від 26.06.2024 у справі № 918/743/23, якими він обґрунтовує те, що прокурор не може бути самостійним позивачем у випадку оспорення договору, який був укладений органом приватизації; а також на постанову Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17, якою він обґрунтовує необхідність дотримання прокурором процедури, встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні позову в інтересах держави при наявності відповідного державного органу, колегія суддів зазначає таке.

48. Так, у наведених Товариством справах № 918/536/23, № 918/743/23 прокурор звернувся з позовом як самостійний позивач, визначивши Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - РВ ФДМУ) і Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" відповідачами за позовними вимогами про визнання незаконними й скасування наказів в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття. При цьому, прокурор, визначивши РВ ФДМУ відповідачем, вказав, що саме цей уповноважений орган допустив порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, отже він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах. Верховний суд у наведених скаржником постановах від 23.07.2024 і від 26.06.2024 змінив мотиви постанови суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, вказавши, що Рівненська обласна рада є органом, уповноваженим на виконання функцій власника спірного майна. Отже, Прокурор неправильно визначив орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови в позові.

49. Водночас, в цій справі, яка розглядається, як уже було наголошено вище, прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави в спірних правовідносинах - Одеську облраду, а також навів підставу для представництва інтересів держави, а саме допущене Одеською облрадою порушення інтересів держави, що свідчить про неподібність правовідносин у справах № 918/536/23, № 918/743/23 та в цій справі № 916/4033/21.

50. З огляду на викладене у цій постанові Суд також відхиляє посилання скаржника на справу № 910/2876/17, оскільки в наведеній справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, проте не повідомив відповідний орган попередньо до звернення до суду в порядку вимог Закону України "Про прокуратуру".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

53. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої у справі постанови.

54. За таких обставин, касаційна інстанція з урахуванням меж касаційного розгляду справи вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

55. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 у справі № 916/4033/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Г. М. Мачульський

Л. І. Рогач